Ухвала суду № 137544155, 19.06.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

4-с/381/2/26

2-155/10

Ухвала

Іменем України

19 червня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргоюОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кутах Дмитро Олександрович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 (стягувач), Фастівський відділ Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на бездіяльність начальника Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі Київської області, -

Встановив:

В березні 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кутах Дмитро Олександрович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 (стягувач), Фастівський відділ Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на бездіяльність начальника Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі Київської області.

Зазначена скарга передана на розгляд головуючого судді Самухи В.О.

Зі змісту скарги слідує, що Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010 року у справі № 2-15510 було стягнено з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» заборгованість за кредитним договором № 0705/03 від 05 липня 2007 року у сумі 457 308,14 гривень, також стягнено державне мито у сумі 1 700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 гривень.

ОСОБА_1 є власником нерухомого майна житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Під час примусового виконання Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010 року у справі № 2-15510 у виконавчому провадженні № 49156787 було винесено постанову від 02 листопада 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідно, на все нерухоме майно ОСОБА_1 було накладено арешт. Інформація про накладення арешту внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, відбулась заміна стягувача у виконавчому провадженні та права вимоги перейшли до ОСОБА_2 . Зазначена обставина підтверджується Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 2-155/10.

Скаржниця стверджує, що між нею та ОСОБА_2 було припинено зобов`язання, що існували згідно з Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010 року у справі № 2-15510. Заборгованість погашена, претензію у нового кредитора відсутні.

У зв`язку із цим було направлено звернення до начальника Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі Київської області, спочатку від 30 січня 2025 року, а потім і 19 грудня 2025 року, з проханням закінчити виконавче провадження та вжити заходи для скасування арештів.

02 березня 2026 року на адресу скаржниці скеровано лист начальника Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі Київської області, в якому зазначено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, зняття арешту з майна боржника та виключення даних з Єдиного реєстру боржників.

Згідно мотивів, висловлених у зазначеному вище листі, згідно даних ВП на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 49156787 з примусового виконання виконавчого листа № 2-155/10 від 03 лютого 2010 року, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Актив-Банк» заборгованості у сумі 459 128,14 гривень.

02 листопада 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 11 січня 2016 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню.

Вище зазначені постанови перебувають в стані актуальні.

16 травня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених п. 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція 1999 року) у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу не оскаржувалась, оскільки перебуває у стані актуальна.

З огляду на зміст цього листа, скаржниця та її представник вважають, що існують підстави для задоволення скарги та визнання неправомірною бездіяльності начальника Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі Київської області та подальшого зобов`язання вчити дії зняття арешту з майна та припинення обтяжень нерухомого майна.

Скаржниця та її представник стверджують, що зазначене вище виконавче провадження вже не перебуває на примусовому виконанні, виконавчий лист повернуто, а довготривалий і невиправданий арешт її майна є істотним порушенням права власності.

25 березня 2026 року Ухвалою головуючого судді зазначену скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

29 березня 2026 року представником скаржниці було подано заяву про усунення недоліків.

01 квітня 2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області зазначену скаргу було прийнято до розгляду. Додатково, судом витребувано від підрозділу ВДВС належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.

22 квітня 2026 року начальником Фастівського відділу ДВС на адресу суду скеровано лист, в якому зазначено інформацію про винесення в межах цього виконавчого провадження постанови від 02 листопада 2015 року про відкриття виконавчого провадження, від 11 січня 2016 року про стягнення виконавчого збору, від 16 травня 2016 року про повернення виконавчого документу. Окремо вказано, що ці постанови перебувають в стані актуальні, а матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням строків зберігання.

28 квітня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов відзив на скаргу. Зі змісту відзиву слідує, що після повернення виконавчого документу не припинив дію обов`язок скаржниці, як боржниці у цьому виконавчому провадженні, сплатити суму виконавчого збору. А не сплата нею виконавчого збору унеможливлює вжиття заходів для скасування арешту майна та спростовує доводи скаржниці щодо неправомірної бездіяльності начальника відділу ДВС.

07 травня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області представником скаржниці подано відповідь на відзив. Зі змісту цієї заяви слідує, що після повернення виконавчого листа стягувачу, стягувач та його правонаступник повторно не пред`являли виконавчий лист до виконання в межах визначених законом строків. В подальшому, між боржником та новим кредитором було припинено зобов`язання по кредитному договору № 0705/03 шляхом укладення додаткової угоди від 18 грудня 2020 року. Отже, обов`язок, визначений судовим рішенням відсутній у зв`язку із виконанням.

Також, представник скаржниці, з посиланням на релевантні правові позиції ВС, стверджує, що виконавчий збір стягується лише від фактично стягненої на користь стягувача суми. Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору є здійснення фактичного виконання рішення суду державним виконавцем.

Однак, в цьому випадку примусове виконання судового рішення не здійснювалось, що свідчить про безпідставність винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Далі, посилаючись на приписи статті 5, 6, 22 55, 25, 47, 59 Закону України «Про виконавче провадження», представник скаржниці стверджує, що після повернення виконавчого документу був пропущеним строк для повторного його пред`явлення до примусового виконання, тому продовження дії арешту, накладеного на майно боржниці, є незаконним і не виправданим.

В судовому засіданні приймав участь представник скаржниці, інші особи, будучи повідомленими належним чином про час дату проведення судового засідання, не з`явились, їхня неявка в силу приписів частини 2 статті 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

В судовому засіданні представник скаржниці адвокат Кутах Дмитро Олександрович доводи, викладені у скарзі підтримав та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що виконавче провадження на разі не перебуває на примусовому виконанні, заходи примусового виконання не здійснюються, обов`язок, визначений судовим рішенням про стягнення боргу за кредитним договором припинений. Постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору не була виділена в окреме виконавче провадження, на разі не перебуває на примусовому виконанні. Подальші обмеження скаржниці, як власника арештованого майна, є невиправданими, порушують базові гарантії щодо права власності, тому існують підстави для зобов`язання начальника Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області вжити заходи щодо скасування арешту майна та реєстрації припинення обтяжень нерухомого майна.

Заслухавши пояснення представника скаржниці, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010 року у справі № 2-15510 було стягнено з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» заборгованість за кредитним договором № 0705/03 від 05 липня 2007 року у сумі 457 308,14 гривень, також стягнено державне мито у сумі 1 700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 гривень.

ОСОБА_1 є власником нерухомого майна житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Під час примусового виконання Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010 року у справі № 2-15510 у виконавчому провадженні № 49156787 було винесено постанову від 02 листопада 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідно, на все нерухоме майно ОСОБА_1 було накладено арешт. Інформація про накладення арешту внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, відбулась заміна стягувача у виконавчому провадженні та права вимоги перейшли до ОСОБА_2 . Зазначена обставина підтверджується Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 2-155/10.

Між боржницею та ОСОБА_2 було припинено зобов`язання, що існували згідно з Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010 року у справі № 2-15510. Заборгованість погашена, претензії у нового кредитора відсутні. Зазначені обставини підтверджуються долученою до матеріалів справи копією додаткової угоди про припинення кредитного договору № 0705/03 та копією нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_2 . Обставини щодо припинення зобов`язання не заперечуються іншими учасниками судового розгляду.

У зв`язку із цим було направлено звернення до начальника Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі Київської області, спочатку від 30 січня 2025 року, а потім і 19 грудня 2025 року, з проханням закінчити виконавче провадження та вжити заходи для скасування арештів.

02 березня 2026 року на адресу скаржниці скеровано лист начальника Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі Київської області, в якому зазначено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, зняття арешту з майна боржника та виключення даних з Єдиного реєстру боржників.

Згідно мотивів, висловлених у зазначеному вище листі, згідно даних ВП на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 49156787 з примусового виконання виконавчого листа № 2-155/10 від 03 лютого 2010 року, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Актив-Банк» заборгованості у сумі 459 128,14 гривень.

02 листопада 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 11 січня 2016 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню.

Вище зазначені постанови перебувають в стані актуальні.

16 травня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених п. 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція 1999 року) - у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу не оскаржена, перебуває у стані актуальна.

Копії зазначених постанов для огляду не надані. Листом начальника Фастівського відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області від 22 квітня 2026 року повідомлено суд про знищення матеріалів виконавчого провадження.

Проте, учасниками судового розгляду не заперечуються обставини щодо винесення в межах виконавчого провадження постанов про відкриття виконавчого провадження від 02 листопада 2015 року, про стягнення виконавчого збору від 02 листопада 2015 року та про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених п. 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник скаржника не заперечує щодо того, що виконавчий збір не був сплаченим, однак стверджує, що відсутні підстави для його нарахування з огляду на те, що заходи примусового виконання рішення застосованими не були, а обов`язок щодо повернення коштів в межах кредитного зобов`язання був припиненим у спосіб самостійного договірного врегулювання між боржником та новим кредитом, борг за виконавчим документом погашений повністю.

Встановивши зазначені обставини, суд вважає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають наступні правові норми.

Так, згідно приписів частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про повернення виконавчого документу), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

В статтях 47, 48, 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на дату прийняття постанови про повернення виконавчого документу), визначені підстави для повернення виконавчого документу та закінчення виконавчого провадження.

Зокрема, згідно приписів пункту 9 частини 1 статті 47 цього закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

В статті 50 цього закону визначені наслідки завершення виконавчого провадження. Системний аналіз приписів статті 30 та 50 цього закону дає підстави для висновку, що поняття «завершення виконавчого провадження» включає, як випадки повернення виконавчого документу стягувачу, суду, чи органу, який його видав, так власне і закінчення виконавчого провадження.

Згідно приписів частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Зміст процитованих вище статей 28, 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору та повернення виконавчого документу), виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, а повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір стягнуто не було, не є підставою для скасування арешту.

Далі, в статтях 37, 39 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» наведені підстави для повернення виконавчого документу стягувачу та закінчення виконавчого провадження.

Згідно приписів пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно приписів частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно приписів частини 3 цього закону, у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Зміст процитованої правової норми свідчить, що після повернення виконавчого документу стягувачу, може бути встановлено, що цей документ не підлягає виконанню з різних підстав, в тому числі у зв`язку із добровільним виконання рішення боржником, прощенням боргу та ін., в такому разі арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи.

Буквальне тлумачення цієї правової норми свідчить про те, що для цілей її застосування, у випадку встановлення обставин, що виконавчий документ не підлягає виконанню, для подальшого зняття арешту з майна боржника та виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, немає правового значення, чи виконана постанова державного виконавця про стягнення судового збору. На відміну від приписів частини 1 цієї статті, де прямо вказано, що не сплата виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження перешкоджає зняттю арешту з майна боржника та виключення відомостей про нього з Єдиного реєстру боржників.

В силу приписів статті 58 Конституції України, до правовідносин учасників судового розгляду застосуванню підлягають саме приписи частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції.

В цьому випадку судом встановлено, що зобов`язання по стягненню грошових коштів за виконавчим листом № 2-155/10 від 03 лютого 2010 року припинено за згодою стягувача і боржника, стягувач не має претензій до боржниці, а отже, зазначений виконавчий документ не підлягає примусовому виконанню.

Тому, існують підстави для застосування приписів частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а той факт, що виконавчий збір не сплачений боржницею не має правового значення.

Далі, суд зазначає, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Суд, враховує, що до підрозділу виконавчої служби були надані всі необхідні документи, що підтверджують припинення зобов`язань між стягувачем і боржницею після повернення виконавчого документу стягувачу, тому існують підстави для застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а не вчинення дій щодо зняття арешту з майна боржниці та виключення про неї відомостей з Єдиного реєстру боржників свідчить про неправомірну бездіяльність державного виконавця (начальника Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі).

В цьому випадку суд зазначає, що обставини щодо припинення зобов`язань між боржницею та стягувачем, а також обставини щодо того, що виконавчий лист, як виконавчий документ, не підлягає виконанню не оспорюються учасниками судового розгляду.

Суд окремо вказує, що в судовій практиці неодноразово виникали питання щодо правомірності продовження арешту майна боржника, якщо виконавчий документ був повернутим стягувачу, і після повернення виконавчого документу зобов`язання, визначене в ньому, було припиненим між боржником та стягувачем, але при цьому виконавчий збір після повернення виконавчого документу сплачено не було.

В Постанові ВС від 04 червня 2025 року по справі № 2605/17915/12 висловлено правову позицію, що продовження арешту на майно боржника є неправомірним, якщо після повернення виконавчого документу стягувачу, боржник виконав свої обов`язки перед стягувачем самостійно, не зважаючи на те, що виконавчий збір сплачено не було.

Зазначена правова позиція є релевантною і підлягає застосуванню в цій справі.

Далі, у відповідності до приписів частини 1, 2 статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Тому, існують підстави для зобов`язання начальника Фастівського відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з майна боржниці ОСОБА_1 , виключення про неї відомостей з Єдиного реєстру боржників, а також зобов`язати вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна, належного ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи вище наведене, керуючись приписами частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», статті 447-451 ЦПК України, -

Постановив:

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кутах Дмитро Олександрович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 (стягувач), Фастівський відділ Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на бездіяльність начальника Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі Київської області задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність начальника Фастівського відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що полягає у не вчиненні дій щодо зняття арешту з майна боржниці ОСОБА_1 , виключення про неї відомостей з Єдиного реєстру боржників, а також у не вчиненні дій щодо реєстрації припинення обтяження майна, належного ОСОБА_1 .

Зобов`язати начальника Фастівського відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з майна боржниці ОСОБА_1 , виключення про неї відомостей з Єдиного реєстру боржників, а також зобов`язати вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна, належного ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копію ухвали направити ОСОБА_1 , адвокату Кутах Дмитру Олександровичу, ОСОБА_2 , Фастівському відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Суддя В.О.Самуха