Ухвала суду № 137544030, 19.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/21587/25

Провадження № 2-с/369/104/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану через представника адвоката Боженка Віталія Миколайовича, про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу та скасування судового наказу, виданого 31.12.2025 року у справі № 369/21587/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -

в с т а н о в и л а:

31 грудня 2025 року Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі № 369/21587/25 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ у сумі 20 325,00 грн., а також судовий збір у розмірі 242,24 грн.

До суду надійшла заява боржника, подана через адвоката Боженка В.М., у якій він просить: поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу; скасувати судовий наказ від 31.12.2025 року.

Заявник зазначає, що копію судового наказу від 31 грудня 2025 року заявник у встановленому законом порядку не отримував, у зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасно подати заяву про його скасування у строк, визначений статтею 170 Цивільного процесуального кодексу України. Про наявність судового наказу заявник дізнався лише 26 травня 2026 року від приватного виконавця у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження та вжиттям заходів примусового виконання, зокрема щодо можливого блокування банківських рахунків. Після цього заявник звернувся за правовою допомогою до адвоката, який 08 червня 2026 року ознайомився з матеріалами справи в суді, внаслідок чого заявнику стало відомо про зміст судового наказу та підстави його винесення. Заявник наголошує, що заборгованість за спожитий природний газ була нарахована не за належним йому об`єктом нерухомості. Зокрема, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , зазначена у судовому наказі як місце надання послуг, ніколи не перебувала у його власності, не була зареєстрована за ним, він у ній не проживав та не був зареєстрований. Фактичне місце проживання та реєстрації заявника знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, матеріали, подані стягувачем для видачі судового наказу, містять розрахунок заборгованості, який стосується іншого об`єкта нерухомості, а саме квартири за іншою адресою (кв. АДРЕСА_3 у тому ж населеному пункті), яка також не належить заявнику і не має жодного відношення до нього. Таким чином, розрахунок боргу та ідентифікація об`єкта споживання є помилковими та не підтверджують наявність будь-яких договірних або фактичних відносин між заявником та стягувачем. Отже, між заявником та ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відсутні будь-які договірні, фактичні чи правові відносини щодо об`єкта нерухомості, за яким нараховано заборгованість. Заявник є неналежним боржником у даній справі, а стягнення здійснено внаслідок помилкового визначення особи боржника та об`єкта нарахування. У зв`язку з викладеним заявник вважає пропуск строку на подання заяви про скасування судового наказу таким, що стався з поважних причин, а сам судовий наказ - таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з необґрунтованістю вимог стягувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право подати заяву про скасування судового наказу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення його копії.

Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, повертається, якщо суд не знайде підстав для його поновлення.

Відповідно до статті 127 ЦПК України, процесуальний строк може бути поновлений судом у разі його пропуску з поважних причин, які об`єктивно унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів вручення боржнику копії судового наказу та доданих до нього документів у спосіб, передбачений законом. Відсутність доказів належного повідомлення боржника свідчить про те, що він був фактично позбавлений можливості своєчасно дізнатися про ухвалений судовий наказ та реалізувати своє процесуальне право на його оскарження у встановлений законом строк.

Заявник зазначає, що про існування судового наказу дізнався лише 26 травня 2026 року після отримання інформації від приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання, зокрема щодо можливого звернення стягнення на його банківські рахунки. До цього моменту будь-які відомості про розгляд справи, подання заяви стягувачем та видачу судового наказу йому не були відомі.

Суд бере до уваги, що реалізація права на доступ до правосуддя та права на судовий захист передбачає реальну можливість особи бути поінформованою про судове рішення, яке безпосередньо стосується її прав та обов`язків. У даному випадку така можливість була відсутня з об`єктивних причин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку є поважними, об`єктивними та підтверджують неможливість своєчасного подання заяви про скасування судового наказу, у зв`язку з чим процесуальний строк підлягає поновленню.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви суд постановляє ухвалу про скасування судового наказу.

Суд враховує, що наказне провадження є спрощеною формою захисту права, яка застосовується лише у випадках безспірності вимог.

Судом встановлено, що заявник заперечує проти вимог ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» у повному обсязі, вказуючи на відсутність будь-яких правових підстав для нарахування та стягнення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що судовий наказ було видано про стягнення заборгованості за спожитий природний газ за об`єктом нерухомого майна, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, заявник не є власником зазначеного об`єкта нерухомості. Вказані обставини підтверджуються наданими заявником відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими право власності за заявником на зазначений об`єкт не зареєстровано.

Крім того, заявник зазначає, що фактичні дані щодо нарахованої заборгованості, які були подані стягувачем разом із заявою про видачу судового наказу, стосуються іншого об`єкта нерухомості (іншої квартири за іншою адресою), що свідчить про можливу помилкову ідентифікацію об`єкта споживання та особи боржника.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність між сторонами договірних або фактичних правовідносин щодо постачання природного газу саме за об`єктом, вказаним у судовому наказі.

Враховуючи, що вимоги стягувача не є безспірними, між сторонами існує спір щодо наявності зобов`язання, належності боржника та правильності визначення об`єкта нарахування заборгованості, такі обставини виключають можливість вирішення спору у наказному провадженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для скасування судового наказу, оскільки заявлені вимоги потребують дослідження доказів та встановлення фактичних обставин у порядку позовного провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. 170, 171 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_1 , подану через представника адвоката Боженка Віталія Миколайовича, про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу та скасування судового наказу, виданого 31.12.2025 року у справі № 369/21587/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - задовольнити.

Скасувати судовий наказ Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2025 року у справі № 369/21587/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 20 325,00 грн та судового збору у розмірі 242,24 грн.

Роз`яснити стягувачу його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя - О.М. Лапченко