Ухвала суду № 137543674, 19.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10094/26

Провадження № 2-з/357/52/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Бондаренко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САНГАН», про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

15.06.2026 представник позивача, керівник ТОВ «САНГАН» Рамік Віталій Вікторович, подав вказану заяву одночасно з пред`явленням позову, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що зареєстрована судом 16.06.2026 та передана для розгляду 17.06.2026, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №63608706, що здійснюється на підставі виконавчого напису № 2516 від 09.11.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Заяву обґрунтовує тим, що 15.06.2026 ТОВ «САНГАН» через підсистему «Електронний суд» подало до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву про визнання виконавчого напису №2516 від 09.11.2020 таким, що не підлягає виконанню. На підставі вказаного виконавчого напису 12.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Наконечним І.М. відкрито виконавче провадження №63608706 про стягнення з ТОВ «САНГАН» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 140 000,00 грн основного боргу та 1 400,00 грн плати за вчинення виконавчого напису, загалом 141 400,00 грн. Відповідно до актуальних відомостей АСВП виконавче провадження обліковується у приватного виконавця Олефіра Олександра Олександровича, а щодо ОСОБА_2 міститься позначка «не діє». Водночас рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2021 у справі №754/17192/20, яке набрало законної сили 13.07.2022, стягнуто з ТОВ «САНГАН» на користь ОСОБА_1 147 686,57 грн за тим самим попереднім договором від 19.11.2018 та за тим самим зобов`язанням другим і третім строками повернення позики. Виконавчий напис № 2516 та вказане судове рішення охоплюють один і той самий борг 140 000,00 грн. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2025 у справі № 757/54931/19-К кримінальні арешти з майна ТОВ «САНГАН» знято. Ухвалою скасовано кримінальний арешт, зокрема, з нежитлового будинку площею 5 155,10 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та з частки 812/1000 у майновому комплексі загальною площею 4 445,70 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Після скасування арешту відсутня зазначена кримінально-процесуальна заборона, яка перешкоджала зверненню стягнення на це майно. У цій справі умови для забезпечення позову наявні, оскільки продовження виконання виконавчого напису під час розгляду позову може призвести до подальшого стягнення коштів та звернення стягнення на майно позивача, що істотно ускладнить ефективний захист і поновлення його порушених прав. Зупинення стягнення є співмірним заявленим позовним вимогам, не вирішує спір по суті та лише тимчасово зупиняє примусове виконання оспорюваного виконавчого напису до вирішення питання про його законність. Застосування цього заходу не припиняє та не змінює прав учасників справи, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили. Пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення: заявник пропонує не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки заявлений захід забезпечення лише тимчасово зупиняє стягнення за оспорюваним виконавчим документом, а заявник має зареєстроване місцезнаходження та майно на території України.

17.06.2026 відповідач - ОСОБА_1 подав до суду заперечення на заяву, у яких зазначив, що заявник не довів ризику, передбаченого статтею 149 ЦПК України. Зупинення стягнення є непропорційним і порушує права кредитора. Пункт 6 частини першої статті 150 ЦПК України передбачає такий захід, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником. Проте сам факт подання позову про оскарження не є автоматичною підставою для зупинення та суд зобов`язаний зважувати інтереси обох сторін та дотримуватись принципу пропорційності. У цій справі баланс інтересів однозначно не на боці боржника: кредитор очікує повернення позики з листопада 2018 року (перший строк) та з травня 2019 року (другий строк). З моменту прострочення минуло понад 6 і 7 років відповідно. Виконавче провадження № 63608706 відкрито ще 12.11.2020 і тривало понад п`ять років, однак фактичного виконання так і не відбулося, у тому числі через кримінальний арешт майна Боржника, який лише нещодавно знято. Наявність боргу підтверджена судовими рішеннями двох інстанцій (Деснянський районний суд від 30.11.2021 та Київський апеляційний суд від 13.07.2022 у справі № 754/17192/20), що набрали законної сили. Тому, задоволення заяви позбавить Кредитора єдиного реально діючого механізму захисту його прав на невизначений строк. Подвійного стягнення не існує, рішення суду ніколи не пред`являлося до виконання. Виконавчий лист на підставі цього рішення не видавався. Окремого виконавчого провадження на підставі судового рішення не відкривалося. Фактичного отримання кредитором будь-яких коштів за судовим рішенням не відбулося. За відсутності будь-якого виконання судового рішення говорити про подвійне стягнення юридично неможливо. Суди двох інстанцій підтвердили наявність боргу Під час розгляду справи № 754/17192/20 суди досліджували всі обставини позикових зобов`язань ТОВ «САНГАН», у тому числі й виконавчі написи, та дійшли висновку про наявність непогашеного боргу. Виконавче провадження № 63608706 відкрито 12.11.2020. Упродовж понад п`яти років ТОВ «САНГАН» мало повну можливість оскаржити виконавчий напис № 2516 у судовому порядку, однак жодних дій не вживало. Лише після того, як ухвалою Печерського районного суду від 28.02.2025 у справі № 757/54931/19-К знято кримінальний арешт з нерухомого майна ТОВ «САНГАН» тобто коли реально з`явилась перспектива звернення стягнення, боржник 15.06.2026 одночасно подає і позов, і заяву про зупинення виконання. Хронологія подій свідчить про те, що справжньою метою заяви є не захист порушеного права, а штучне затягування виконавчого провадження з метою уникнення погашення боргу, підтвердженого двома судовими інстанціями. Тому, просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ «САНГАН» про забезпечення позову та виконавче провадження № 63608706 залишити без зупинення як таке, що здійснюється на законних підставах, а борг за ним є непогашеним.

17.06.2026 представник відповідача, адвокат Присяжнюк Андрій Геннадійович, подав до суду заперечення на заяву, у яких зазначив, що вважає заяву про забезпечення позову безпідставною, необґрунтованою, такою, що ґрунтується на припущеннях, не підтверджує наявності реального ризику порушення прав позивача та фактично спрямована на безпідставне блокування виконання чинного виконавчого документа. У поданій заяві ТОВ «САНГАН» фактично обмежується загальними твердженнями про те, що продовження виконання виконавчого напису «може призвести» до подальшого стягнення коштів або звернення стягнення на майно. Однак такі твердження є припущеннями. Заявником не надано доказів того, що: приватним виконавцем призначено дату реалізації майна; відбувається фактичний продаж конкретного майна; кошти вже списуються або мають бути списані негайно; існує реальна загроза невідворотного вибуття майна; виконавче провадження перебуває на стадії, коли без негайного втручання суду захист прав позивача стане неможливим; виконання виконавчого напису призведе до безповоротних наслідків. Саме по собі існування відкритого виконавчого провадження не є достатньою підставою для забезпечення позову. Виконавче провадження є передбаченим законом механізмом примусового виконання виконавчого документа, а не протиправною дією. Зупинення такого провадження можливе лише за наявності належно доведених обставин, які свідчать про необхідність судового втручання. Заявник таких обставин не довів. ТОВ «САНГАН» посилається на п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, згідно з яким позов може забезпечуватися шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Разом із тим наведена норма визначає лише один із можливих видів забезпечення позову. Вона не скасовує загальних вимог ст. 149 ЦПК України щодо необхідності доведення ризику істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту. Тобто факт оскарження виконавчого напису не означає, що суд зобов`язаний автоматично зупинити стягнення. Суд має перевірити: чи існує реальний спір між сторонами; чи доведена необхідність забезпечення позову; чи є зв`язок між обраним заходом і предметом позову; чи є захід співмірним; чи не порушує такий захід баланс інтересів сторін; чи не використовується забезпечення позову як спосіб фактичного блокування прав відповідача без розгляду справи по суті. Центральним аргументом ТОВ «САНГАН» є твердження про те, що виконавчий напис № 2516 від 09.11.2020 та рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2021 у справі № 754/17192/20 нібито охоплюють один і той самий борг у розмірі 140 000 грн. Однак саме по собі існування виконавчого напису та судового рішення не є подвійним стягненням. ТОВ «САНГАН» будує заяву на припущенні, що наявність виконавчого напису № 2516 та рішення суду від 30.11.2021 нібито створює ризик подвійного стягнення. Проте цей довід суперечить фактичним обставинам. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2021 не пред`являлося до виконання. Тобто за ним: не відкрито виконавче провадження; не вчиняються виконавчі дії; не накладено арешти; не звертається стягнення на майно; не списуються кошти; не здійснюється примусова реалізація майна; ОСОБА_1 не отримував кошти за цим рішенням у виконавчому порядку. Позов ТОВ «САНГАН» має немайновий характер про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. У разі задоволення позову закон передбачає механізми поновлення прав позивача. Якщо в межах виконавчого провадження будуть стягнуті кошти, а згодом виконавчий напис буде визнано таким, що не підлягає виконанню, заявник не позбавлений можливості вимагати повернення відповідних сум у встановленому законом порядку. Тобто навіть потенційне виконання виконавчого напису не є таким наслідком, який автоматично унеможливлює ефективний захист. У цій справі зупинення стягнення призведе до фактичного блокування права ОСОБА_1 на примусове виконання чинного виконавчого документа. Виконавчий напис № 2516 був вчинений 09.11.2020, виконавче провадження відкрито ще у 2020 році. ТОВ «САНГАН» звернулося із заявою про забезпечення позову лише у 2026 році, тобто через значний проміжок часу після відкриття виконавчого провадження та після набрання законної сили рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/17192/20. Така процесуальна поведінка свідчить не про невідкладність захисту, а про спробу зупинити виконання зобов`язання через декілька років після виникнення боргу та після його підтвердження судовим рішенням. Натомість для ОСОБА_1 зупинення стягнення означатиме подальше відтермінування реального отримання коштів, право на які вже підтверджувалося судовими рішеннями. Отже, заявлений захід не забезпечує баланс інтересів сторін, а створює для позивача необґрунтовану перевагу за рахунок відповідача. На стадії вирішення заяви про забезпечення позову суд не повинен встановлювати правомірність або неправомірність виконавчого напису, наявність чи відсутність боргу, обсяг зобов`язання або давати остаточну оцінку доказам сторін. Такі питання мають вирішуватися при розгляді позову по суті. Забезпечення позову не може підміняти собою судове рішення. ТОВ «САНГАН» просить не застосовувати зустрічне забезпечення, мотивуючи це тим, що заявлений захід нібито лише тимчасово зупиняє стягнення. Однак таке твердження не враховує реальні наслідки для відповідача. Зупинення стягнення фактично блокує можливість ОСОБА_1 отримати належні йому кошти, стягнення яких здійснюється у виконавчому провадженні. Тривалість судового розгляду може бути значною, а отже, зупинення стягнення створить для відповідача реальні майнові втрати. Заявник не запропонував внесення на депозитний рахунок суду суми, співмірної із сумою стягнення, не надав банківської гарантії чи іншого фінансового забезпечення. У разі якщо суд дійде висновку про можливість забезпечення позову, відповідач просить суд обов`язково вирішити питання про зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання ТОВ «САНГАН» внести на депозитний рахунок суду суму не менше 141 400,00 грн, тобто суму, стягнення якої заявник просить зупинити. Разом із тим відповідач вважає, що підстав для забезпечення позову взагалі немає, тому у задоволенні заяви слід відмовити повністю.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

П. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Також, одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п. п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, предметом позову ТОВ «САНГАН» є визнання виконавчого напису №2516 від 09.11.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем, таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Під забезпеченням позову слід розуміти обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенню вимог позивача (заявника), вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Так, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

З матеріалів доданих до заяви вбачається, що на підставі означеного виконавчого напису №2516 від 09.11.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем, 12.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Наконечним Ігорем Михайловичем (який на даний час не діє та його заміщує приватний виконавець Олефір Олександр Олександрович) відкрито виконавче провадження №63608706 щодо стягнення з ТОВ «САНГАН» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 141400,000 грн та в межах відкритого виконавчого провадження 18.11.2020 винесено постанову про арешт коштів боржника і 12.11.2020 винесено про арешт майна боржника.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що на кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

У свою чергу, положеннями ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Разом із тим, у силу вимог пункту другого частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Отже, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на грошові кошти, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову. Захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня2021 року у справі № 910/10374/17.

Таким чином, враховуючи, що приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису та постанову про арешт майна і коштів боржника, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким стягнуто грошові кошти) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду, а тому суд критично оцінює заперечення відповідача на заяву про забезпечення позову, саме шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом.

Згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Тому, враховуючи, що позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), з метою забезпечення поновлення прав позивача, оскільки, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса) призведе до утруднення чи унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку задоволення його позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Щодо зустрічного забезпечення позову, слід зазначити наступне.

Так, представник відповідача просить суд обов`язково вирішити питання про зустрічне забезпечення, шляхом зобов`язання ТОВ «САНГАН» внести на депозитний рахунок суду суму не менше 141 400,00 грн, у разі якщо суд дійде висновку про можливість забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1)надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Відповідно до ч.6 ст.154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Разом з тим, у даному випадку підстави, за яких суд зобов`язаний вжити заходи зустрічного забезпечення позову щодо зобов`язання внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів, відсутні, оскільки будь-яких належних доказів, в тому числі, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місцезнаходження та майна на території України в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків, а також, що майновий стан позивача або його дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення, суду не надано.

Крім того, застосування заходів зустрічного забезпечення позову є обов`язком суду лише у випадках, прямо передбачених процесуальним законом, а за інших обставин застосування заходів зустрічного забезпечення є правом суду.

Отже, враховуючи предмет позову, захід забезпечення позову, судом не встановлено обставин, які б давали достатні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ст. 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа виконавчого напису № 2516 від 09.11.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., про стягнення з ТОВ «САНГАН» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 141400,000 грн, на підставі якого 12.11.2020 приватним виконавцем Олефіром Олександром Олександровичем відкрито виконавче провадження №63608706 (місцезнаходження: пров. Євгена Гуцала, 5, оф. 2, каб. 4, м. Київ, 01011).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала складена 19.06.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко