Рішення № 137543523, 19.06.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа № 285/1701/26

провадження у справі № 2/0285/1586/26

19 червня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судових засідань - Валінкевич І.І.,

сторони у справі:

позивач - Виконавчий комітет Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області, як орган опіки та піклування, представники - Онищук І., Швець Т.В.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ,

розглянувши заочне у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

установив:

23.03.2026 представник позивача подав до суду позовну заяву, в які просив позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських права відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з останньої на користь дитини аліменти на його утримання у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду та до його повноліття, шляхом перерахунку на особовий рахунок дитини.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не виконує покладені законом батьківські обов`язки щодо свого сина. До одруження з батьком дитини - ОСОБА_2 (третьою особою у справі, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору), відповідач знаходилася на обліку у Службі у справах дітей Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області, а її сім`я - на обліку в Центрі соціальних служб Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. Причиною перебування сім`ї відповідача на обліку було неналежне виконання батьківських обов`язків її матері - ОСОБА_4 . У свою ж чергу, з відповідачем неодноразово проводилися бесіди щодо ризиків ранніх статевих стосунків та ранніх шлюбів, неготовності до батьківства. Водночас, малолітній син відповідача має тяжке захворювання, у зв`язку з чим тривалий час перебував на лікуванні у медичному закладі. Після повернення відповідача з малолітнім сином з лікувального закладу остання стала залишати спільне місце проживання чоловіка (третьої особи у справі) та малолітнього сина ОСОБА_5 на тривалий час. З даного приводу між відповідачем та третьою особою неодноразово виникали конфлікти. З вересня 2025 відповідач повідомила чоловіку ОСОБА_6 , що не хоче мати з ним стосунки та, зрештою, залишила його та покинула малолітнього сина ОСОБА_5 на останнього, чим самоусунулася від догляду та виховання дитини. У подальшому, шлюб між відповідачем та третьою особою рішенням суду розірвано. Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_5 продовжив проживати з батьком. При цьому, влаштування особистого життя відповідача стало перешкодою для належного утримання та виховання сина, який після тяжкої хвороби потребує посиленої уваги до його здоров`я та виховання, потребує емоційної близькості та спілкування. Проте, відповідач уникає зустрічі з дитиною, бачиться з ним вкрай рідко, поводиться з ним відчужено. З урахуванням викладеного представник позивача подав до суду даний позов.

25.03.2026 позов прийнято судом до розгляду у порядку загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, встановлено сторонам вчинення процесуальних дій.

22.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, які просила задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, у судовому засіданні надав пояснення, що малолітній син ОСОБА_5 проживає з ним. Мати дитини, з огляду на свій молодий вік та неготовність до материнства, проживає з іншим чоловіком, життям сина не цікавиться. Неодноразові розмови з відповідачем, з приводу зміни свого ставлення до дитини, залишилися без результатними. При цьому, вихованням та утримання малолітнього сина займається він. Водночас відповідач не бере участі у житті дитини, не цікавиться його здоров`ям та розвитком.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена поштою. Причини повторної неявки відповідача суду невідомі. Відзиву на позов від відповідача до суду не надходило.

З урахування повторної неявки відповідача у справі, неподання відзиву на позовну заяву та не заперечення представника позивача щодо ухвалення у справі заочного рішення, суд постановив за необхідне постановити у справі заочне рішення.

Заслухавши учасників у справі, з`ясувавши підстави заявлених вимог, дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд дійшов до висновку про задоволення позову за наступних підстав.

Із свідоцтва про народження встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю, а третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 є батьком малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батьки малолітньої дини перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.03.2023, який згідно рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 285/5345/25 від 21.11.2025 розірваний.

Згідно довідок виконавчого комітету Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області від 21.03.2025 № 907 та від 22.12.2025 № 1931 відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . До складу її сім`ї входить матір ОСОБА_4 .

Із акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 23.02.2026 за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що умови для проживання дитини відсутні.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області від 22.12.2025 № 1930 третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . До складу його сім`ї входить син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із акту депутата округу № 10 Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області від 22.12.2025 слідує, що відповідач ОСОБА_1 не проживає із своєю дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з вересня 2025 року, до дитини не з`являється, не спілкується, не цікавиться його життям, розвитком та здоров`ям, не займається вихованням дитини, матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Згідно довідки КНП АЗПСМ Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області від 22.12.2025 відповідач ОСОБА_1 - мати дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з вересня 2025 року зобов`язань щодо здоров`я дитини не виконувала, за медичною допомогою не зверталася, лікувально-профілактичних, реабілітаційних, санітарно-гігієнічних або оздоровчих заходів не дотримувалася, календарних щеплень не виконала. Звернення до медичного закладу пов"язані із лікуванням дитини здійснювалися лише у супроводі батька дитини - ОСОБА_2 , який самостійно виконував усі зобов`язання щодо здоров`я дитини.

Із довідки Городницького закладу дошкільної освіти "Калинонька" Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області від 22.12.2025 № 26 малолітній ОСОБА_3 відвідує заклад з 23.09.2025, мати дитини до садочка не з`являється, життям, розвитком, здоров`ям, вихованням дитини не займається.

Відповідно до відповіді Городницького закладу дошкільної освіти "Калинонька" Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області від 29.12.2025 № 27 на запит служби у справах дітей Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області дошкільний заклад повідомив, що відповідач ОСОБА_1 матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інколи забирає дитину з садочка, водночас мати не цікавиться розвитком дитини, його успіхами та життям у садочку.

Згідно характеристики на відповідача ОСОБА_1 , від 22.12.2025, видану за місцем проживання, остання має малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області не працює, знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, однак з дитиною не проживає. Дитина проживає та знаходиться на повному утриманні батька.

19.03.2026 затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області з літа 2025 року відповідач ОСОБА_1 , матір дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самоусунулася від виховання дитини, припинила спільне проживання з сім`єю, дитину залишила з його батьком. При цьому, не приділяє належних зусиль для підтримання здоров`я та потреб дитини. Малолітня дитина відповідача має проблеми зі здоров`ям та потребує лікувально-профілактичних та реабілітуючих заходів. Водночас відповідач не докладає належних зусиль для розвитку сина та його реабілітації з метою попередження та компенсування наслідків перенесеної хвороби. Життям дитини не цікавиться, його розвитком, здоров`ям та вихованням не займається. Відповідач постійно змінює місце проживання, не працює, веде спосіб життя безхатьків. На даний час знайшла прихисток у чергового співмешканця, з яким проживає. Дитина проживає з батьком, відповідач ініціативи відвідати свого сина не проявляє, під час відвідування поводиться відсторонено. За встановлених обставин виконавчий комітет Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час надання правової оцінки даним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини передбачені статтею 150 Сімейного кодексу України. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У відповідності до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З наданих суду доказів встановлено, що відповідач відносно свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків дитини, а саме: вихованням дитини не займається, дитина з нею не проживає, остання її не утримую, не піклується про стан її здоров`я, не вчиняє дій щодо її реабілітації та компенсуванні наслідків перенесеної тяжкої хвороби.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Водночас, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досяг такого віку, який давав би йому можливість висловити свою думку щодо предмету спору.

Розуміючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, враховуючи положення ПП ВСУ №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд вважає доведеним у судовому порядку факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню, утриманню, піклуванню, лікуванню, реабілітації малолітнього сина, що належно аргументовно відповідним органом опіки та піклування.

При цьому, відповідач, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, з огляду на тривалість судового розгляду, жодного разу у судове засідання не з"явилася, відзиву (активних заперечень) на заявлені вимоги про позбавлення її батьківських прав не подала, чим проявила повну байдужість до малолітнього сина.

Ураховуючи зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягаютьзадоволенню.

Разом з тим, суд вважає за доцільне вказати, що згідно до вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав за умови зміни своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд враховує наступне.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч.2 ст.166 СК України), який є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві (ст.180 СК України).

Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Згідно зі ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Способи виконання обов`язку утримувати своїх неповнолітніх дітей визначені ст.181 СК України, за змістом якої, аліменти за рішенням суду присуджуються у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України.

За ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів дитини, враховуючи, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного його розвитку, вимоги закону щодо мінімального розміру аліментів, суд дійшов до переконання про необхідність стягнення з відповідача аліментів на користь дитини у твердій грошовій сумі у заявлених розмірах, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, перерахувавши кошти на особистий рахунок дитини.

Відповідно до положень ст. 191 СК України стягнення аліментів потрібно проводити з дня пред`явлення позову, тобто з 23.03.2026. Рішення в межах суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, слід допустити до негайного виконання.

Також відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача у дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позовну заяву Виконавчого комітету Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його утримання у твердій грошовій у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 23.03.2026, перерахувавши кошти на особистий рахунок дитини.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач - Виконавчий комітет Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області, як органу опіки та піклування ( код ЄДРПОУ 04348786, місцезнаходження - вул. Заводська, буд. 8, с-ще Городниця, Житомирська область),

відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не встановлено, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 ).

Дата складення повного судового рішення - 19.06.2026.

Суддя А.В.Михайловська