Рішення № 137543173, 04.06.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/281/26

Провадження № 2/168/254/26

Р І Ш Е Н Н Я

(З А О Ч Н Е)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого - судді Сухоручко Ю.О.,

секретар судового засідання Таксюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшла позовна заява від ТОВ «Споживчий центр»,в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 14.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) № 14.08.2025-100001219, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 1 000,00 гривень строком на 168 днів під проценти. Відповідачка ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписала пропозицію про укладення договору (оферти).

23.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким збільшено суму кредиту. Сума кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 2000,00 грн. строком 159 днів.

29.08.2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким збільшено суму кредиту. Сума кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 4000,00 грн. строком 153 днів.

У зв`язку з наведеним ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість в розмірі 13 440,00 грн, що складається з: 4 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 4 740,00 гривень - заборгованість за відсотками; 140,00 гривень комісії (пов`язаної з наданням кредиту); 560,00 гривень додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 560,00 грн., 4000,00 грн. відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості та судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Позиція учасників провадження.

Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 06.04.2025 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила про розгляд справи без її участі. Не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, причини неявки судне повідомила. Клопотання про відкладення слухання справи від неї також не надходило. Відзив на позовну заяву не надала.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини по даній цивільній справі регулюються Цивільним Кодексом України.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 14.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) № 14.08.2025-100001219, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 1 000,00 гривень строком на 186 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку .платежів, на який надається кредит. (а.с.26 33).

Відповідно до умов договору кредитор надав позичальнику кредит у розмір 1 000 грн. на 186 календарних днів з кінцевим терміном повернення кредиту до 28.01.2026 року.

Заявку на отримання кредиту підтверджено укладання договору та отримано на свій рахунок кошти в розмірі 1 000 грн. та акцептовано умови договору. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 7% від суми кредиту та дорівнює 70 грн.

На підтвердження укладення договору (оферти) № 14.08.2025-100001219 від 14.08.2025 року позивачем надано послідовність дій відповідачки спрямованих на укладення цього договору, зокрема копією пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), копією заявки Кредитного договору № 14.08.2025-100001219; копією відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 14.08.2025-100001219; копією додатку до кредитного договору № 14.08.2025-100001219 від 14.08.2025 (а. с. 26 -33).

Відповідно до додатку до кредитного договору № 14.08.2025-100001219 від 14.08.2025 визначено дані клієнта ОСОБА_1 , підтверджується той факт, що ОСОБА_1 підписала вищевказаний договір, шляхом введення коду з смс, яке було відправлене на фінансовий номер Відповідачки (а.с. 33).

23.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору № 14.08.2025-100001219 від 14.08.2025 року, за яким збільшено суму кредиту. Сума кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 2000,00 грн. строком 159 днів. (а.с.33-зворот-36)

29.08.2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору за яким збільшено суму кредиту. Сума кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 4000,00 грн. строком 153 днів. (а.с.36-зворот-39)

ТОВ «Споживчий центр» належно виконало умови кредитного договору, надавши відповідачці кредитні кошти, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.03.2026 року № 1-2403 про перерахунок коштів 14.08.2025 року на суму 1000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPAY.ua -832827440 (а.с.18).

Довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.03.2026 року № 284-2303 підтверджується перерахунок відповідачці коштів 23.08.2025 року на суму 1000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPAY.ua -841444377 (а.с.20).

Довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.03.2026 року № 283-2303 підтверджується перерахунок відповідачці коштів 29.08.2025 року на суму 2000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPAY.ua -846971248 (а.с.19).

Відповідно до копії довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 14.08.2025-100001219 від 14.08.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.03.2026 року становить 13 440,00 грн, що складається з: 4 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 4 740,00 гривень - заборгованість за відсотками; 4 000, 00 гривень - відсотки за ст.625 ЦК України; 700,00 гривень комісії. (а.с. 21-23).

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1,2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким,що прострочив,якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк,встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із змісту ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закону), електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст. 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 14.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14.08.2025-100001219, у формі електронного документу, який було підписано з використанням позичальником ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який нею особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, факт укладення договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем, які було досліджено судом.

Оскільки відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернула, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000 грн. з ОСОБА_1 на користь позивача.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, положення ЦК України визначають обов`язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, підписавши кредитний договір відповідачка погодилась із встановленим розміром відсотків за користування кредитом, а тому позовні вимоги про стягнення процентів в сумі 4 740,00 грн. також підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зроблено висновок про те, що банк не міг стягувати плату за управління кредитом, адже такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник.

Враховуючи те, що кредит надавався відповідачу на споживчі потреби, а Товариство не мало права встановлювати плату за дії, які вчиняє на власну користь, адже отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, то така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії в сумі 700,00 грн. пов`язаної з наданням кредиту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідачки суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК в розмірі 4 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір укладено 14.08.2025 року, а відсотки відповідно до ст.625 ЦК нараховані після 24.02.2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідачки суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.6 ч.1ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 гривні.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 65,03%), тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1731,10 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1,2,4,12,76,78,81,82,95,141,263-268,280-284,288,354,355 ЦПК України, ст.ст. 530, 610, 611, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» код ЄРДПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 14.08.2025-100001219 від 14.08.2025 року в розмірі 8 740 (вісім тисяч сімсот сорок) гривень, що складається з:

- 4 000 (чотири) тисячі гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 4 740 (чотири тисячі сімсот сорок) гривень - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1731,10 (одна тисяча сімсот тридцять одна гривня 10 копійок) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Старовижівського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»; місце знаходження - вулиця Саксаганського, 133-А, місто Київ; код ЄДРПОУ 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.О. Сухоручко