Рішення № 137543145, 15.06.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1049/26

Провадження № 2/165/800/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нововолинську, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

27 березня 2026 року ТзОВ "ФК "Кредит-Капітал", в особі представника -адвоката Усенка М.І. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 13 лютого 2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір №545008 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту. Згідно з умовами вказаного договору відповідач ОСОБА_1 отримала у кредит грошові кошти у розмірі 7000 грн. на строк 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1). ТзОВ «Лінеура Україна» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, перерахувавши кошти відповідно до умов п.2.2 цього договору, шляхом безготівкового їх переказу на рахунок платіжної картки позичальника. 16 листопада 2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ №16112020, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги між сторонами за кредитним договором №545008 від 13 лютого 2020 року. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на письмові повідомлення, після відступлення прав вимог, відповідач не здійснила повного погашення кредитних зобов`язань, і станом на на дату подання позову її заборгованості становить 25292,67 грн., що включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6990 грн., заборгованість за відсотками, що становить 17303,10 грн. та заборгованість за пенею 999,57 грн. З огляду на вищевикладене просить стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ "ФК "Кредит-Капітал" всього 25292,67 грн. заборгованості за кредитним договором і понесені судові витрати у справі.

Ухвалою від 31 березня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» у судове засідання не з`явився, Усенко М.І. подав до суду письмову заяву в якій просив суд здійснювати розгляд справи у відсутності представника позивача, просив задоволити позов, не заперечив щодо заочного розгляду справи (а.с. 70).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Свередюк Ю.А. подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності відповідачам, при вирішенні позову просила врахувати заперечення викладені у відзиві. У поданому відзиві не заперечила щодо стягнення з її довірителя в користь позивача 6990 грн. тіла кредиту та 5350 грн. нарахованих відсотків в межах строку кредитування, а всього 12340,20 грн. На підставі п.1.1, п.1.2, п.1.3 договору укладеного між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 №545008 кредит надавався строком на 30 днів (строк кредитування). 17 березня 2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №857233 до договору №545008, яким продовжено строк користування позикою на строк, що дорівнює установленому п.1.2 договору строку користування позикою встановлено нову дату повернення позики та сплату нарахованих процентів не пізніше 17 квітня 2020 року. Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги, або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також нарахування неустойки. У таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування. До таких висновків щодо застосування норм права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц; від 04.06.2019 у справі №916/190/18; від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц; від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц; від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц. Крім того, Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи з приводу того, що позивач на підставі ст.599 та ч.4 ст.631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. Із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за договором позики, плата за користування позикою (проценти) нараховані за період з 13 лютого 2020 року по 16 липня 2020 року, виходить за межі строку кредитування. Також, просила врахувати, що відповідач ОСОБА_1 здійснила прострочення за даним кредитним договором у період дії карантину, тому, на підставі п.15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вона звільняється від сплати неустойки, штрафу та пені за таке прострочення. Разом з тим, представник позивача ОСОБА_2 в окремо поданій заяві просила зменшити розмір стягуваних витрат на професійну правничу допомогу з 8000 грн. до 1000 грн. Представник відповідача у відзиві вказала та документально підтвердила ту обставину, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, оскільки була визнана особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.63-67).

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ТзОВ «Лінеура Україна» з метою отримання кредиту, і того ж дня 13 лютого 2020 між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів у позику №545008 (а.с.7-9).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору сума кредиту становила 7000 грн. Кредит надавався відповідачу на строк 30 днів. Акційна процентна ставка за договором становила 0,95% від суми позики за кожен день користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного у п.1.2 цього договору. Стандартна процентна ставка -1,90 % від суми позики за кожний день користування позикою.

У випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п.3.4, п.3.5 цього договору.

За приписами п.2.4 договору відповідач зобов`язувалася у встановлений договором строк повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом, штрафи та пені.

Із додатку №1 до договору «Графік платежів до договору про надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту №545008 від 13 лютого 2020 року», який є невід`ємною частиною договору, встановлено, що сторонами узгоджено графік платежів за кредитом, реквізити для оплати, а також його сукупну вартість (а.с. 10).

Підписуючи паспорт споживчого кредиту відповідач підтвердила, що вона отримала та ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту ( зворот а.с. 12-13).

Додатковим договором №857233 від 17 березня 2020 року сторонами було продовжено строк користування позикою на строк, що дорівнює установленому п.1.2 договору строку користування позикою. Пунктом 1.2 встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів - не пізніше 17 квітня 2020 року. Також, цим договором сторони погодили процентну ставку за користування позикою 1,60 % від суми позики за кожен день користування позикою.

13 лютого 2020 року ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» перерахувало на картковий рахунок відповідача 7000 грн. кредитних коштів, що підтверджено повідомленням про успішний переказ коштів, на підставі укладеного договору між підприємствами ФК-П-19 від 12 березня 2019 року (а.с.15).

16 листопада 2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги між сторонами за кредитним договором №545008 (зворот а.с. 25-28).

Відповідно до долучених акту приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу та витягу з Реєстру боржників до договору факторингу ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №545008 (зворот а.с.28-29).

Відповідачу було надіслано досудову вимогу щодо погашення кредитної заборгованості за вих. №20232661 від 10.03.2026 р. (а.с. 30).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі свої зобов`язання по поверненню коштів та сплати відсотків, і за підрахунком кредитора її заборгованість за договором про споживчий кредит №545008 від 13 лютого 2020 року становить 25292,67 грн., з яких 6990 грн. заборгованість за тілом кредиту; 17303,1 грн. заборгованість за відсотками; 999,57 грн. пеня (зворот 15-17).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При ухваленні рішення у справі суд бере до уваги те, що вищевказаний кредитний договір був укладений між відповідачем та відповідною фінансовою установою, який містить суму основного зобов`язання, відсотки за користування кредитними коштами, строки їх повернення та нарахування.

Враховуючи те, що за умовами договорів відповідач ОСОБА_1 отримала кредитні кошти та користувалася ними, однак їх не повернула та враховуючи правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2023 у справі №910/4518/16, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача тіла кредиту.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, крім заборгованості за основним боргом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 17303,10 грн., а також пеню, що, за попереднім підрахунком становить 999,57 грн.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд, у даному конкретному випадку бере до уваги строки кредитування, розміри відсотків, визначені в кредитному договорі та порядок їх нарахування.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.

У таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування.

До таких висновків щодо застосування норм права прийшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц; від 04.06.2019 у справі №916/190/18; від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц; від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц; від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц. Крім того, Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача з приводу того, що на підставі ст.599 та ч.4 ст.631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Із огляду на викладене та беручи до уваги усталену судову практику, суд погоджується з позицією представника відповідача, що плата за користування позикою (проценти), нарахована за період з 18 квітня 2020 року, виходить за межі строку кредитування. А тому стягненню підлягають лише відсотки нараховані за користування кредитом у період до 17 квітня 2020 року, тобто у розмірі 5350,20 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 999,57 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 здійснила прострочення за договором у період дії карантину, тому вона звільняється від сплати пені за таке прострочення і позовні вимоги у цій частині до задоволення не підлягають.

З урахуванням вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.67), сплачений позивачем судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 1186,98 грн., що підтверджений документально (а.с. 6), суд компенсує за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, частковому задоволенню підлягає вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем долучено наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року (зворот а.с.32); копію акту наданих послуг №1373 від 09 березня 2026 року (а.с.33), детальний опис наданих послуг (зворот а.с.33), копію ордеру (а.с.34).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п.269).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг, реальність та розумність їхнього розміру, усталеної практики у даній категорії справи, ціну позову та враховуючи клопотання представника позивача про зменшення таких витрат, а також те, що відповідач визнана особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.67), і те, що суд частково задоволює вимоги позивача, приходить до висновку що розмір витрат на правову допомогу адвоката у даній справі, який підлягає відшкодуванню на користь позивача з відповідача, підлягає зменшенню до 2000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням того, що спір, який виник між сторонами відноситься до категорії типових спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання, зміст позовної заяви та інших документів потребує мінімального індивідуального підходу і мінімальних часових витрат (1-2 години роботи є достатніми для написання та укомплектування типової позовної заяви у кредитній справі), а з наданої копії договору суд дійшов висновку про постійне представництво адвокатом позивача і в інших подібних справах. Більше того, компенсація судових витрат не повинна перетворюватися на спосіб додаткового збагачення фінансових установ за рахунок людей з мінімальними доходами в період воєнного стану.

Також суд бере до уваги ту обставину, що розгляд справи було здійснено без участі адвоката (представника позивача) у судовому засіданні.

Керуючись ст.12, ст.13, ст.81, ст.89, ст.141, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268, ст.272, ст.273 ЦК України, на підставі ст.257, ст.258, ст.259, ст.260, ст.261, ст.263, ст.264, ст.512, ст.514, ст.1054, ст.1077, ст.1078 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" (юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором про надання коштів у позику у тому числі й на умовах споживчого кредиту №545008 від 13 лютого 2020 року у розмірі 12 340 (дванадцять тисяч триста сорок) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" (юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236) 2000 (дві тисячі) грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У решті позовних вимог відмовити.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" (юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236) 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 98 коп. сплаченого судового збору, згідно з платіжною інструкцією №17217 від 17 березня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк