Рішення № 13754301, 07.02.2011, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2- 415/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2011 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Горпинич О.В.,

при секретарі судових засідань Марченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, яким просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 аліменти за минулий час за період з 01 вересня 2009 року до дня подання позовної заяви у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, аліменти у розмірі ј частки від усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття, та додаткові витрати у розмірі 2740 грн.

Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що 11.11.1995 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Палацом одруження „Центральний” м. Харкова. Від подружнього життя ІНФОРМАЦІЯ_3 року народилася дитина ОСОБА_4, який мешкає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. 12.11.2001 року шлюб з відповідачем розірвано. Проте з вересня 2009 року відповідач не бере ніякої участі у вихованні дитини, не цікавиться її розвитком та умовами проживання та не надає матеріальної допомоги. Дитину позивачка утримує самостійно. У звязку з розвитком здібностей сина та необхідності формування та покращення його навичок роботи з компютерною технікою нею був придбаний системний блок для компютера та інші деталі, вартість яких становить 4281 грн., оскільки син відвідує навчання на компютерних курсах академії „Кіт”. Крім того, позивачка вважала, що відповідач повинен сплатити аліменти з 01 вересня 2009 року за той період, коли він взагалі припинив спілкуватися з дитиною. У звязку з чим звернулася до суду із відповідним позовом.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, пояснивши суду, що їй важко самостійно утримувати дитину.

Відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги частково та не заперечував сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі ј частки від усіх видів заробітку та додаткові витрати на дитину в розмірі 2740 грн., заперечував проти позовних вимог щодо стягнення аліментів за минулий час.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12.11.2001 року шлюб між сторонами було розірвано, про що також свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серія 1-ВЛ № 187679, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народився ОСОБА_4, про що зроблено відповідний актовий запис за № 443. Батьком дитини записаний ОСОБА_3, відповідач по справі.

З довідки, виданої за підписом директора „Центру соціального розвитку Немишлі”, вбачається, що дитина ОСОБА_4 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю матірю ОСОБА_2, позивачкою по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України обовязок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обовязків.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину.

Обовязок щодо утримання дітей покладається законом рівною мірою на обох батьків. У батьків рівні права й обовязки щодо утримання дитини.

Обовязок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.

Батьки дитини зобовязані утримувати своїх дітей незалежно від того чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.

Зобовязання по утриманню дитини мають тривалий характер.

Згідно довідки, виданої ОСОБА_3 20.09.2010 року, встановлено, що він працює у ФОП - ОСОБА_5 на підставі трудової угоди на посаді оброблювальника виробів із пластмаси з 12.12.2000 року по теперішній час.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі ј частини від усіх видів заробітку відповідача. При цьому у відповідності з положеннями ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів, судом враховується: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Тому при визначенні розміру аліментів суд виходить з того , що відповідач працездатний, інших зобовязань не має.

Відповідно до статті 185 СК України: той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до компютерних технологій). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку. Відповідно до даної норми обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред'являвся. У такому випадку такий батько зобов'язаний нести додаткові витрати на дитину. Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. До участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами можна притягати лише батьків дитини. Оскільки у цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні суду окремо (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_4, дійсно з 08.09.2010 року по теперішній час займається в учбовому центрі компютерних технологій „Кіт” (довідка від 21.10.2010 року за підписом завідуючим учбовим центром „Кіт”).

Відповідно до товарного чеку № Т\ЭМ-38386 позивачкою було придбано процесор, вентилятор для процесора, материнську плату, модуль памяті, жорсткий диск, відеокарту, оптичній привод, корпус та блок питання, за що було сплачено 4281 грн., відповідно до квитанції.

Тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2740 грн. додаткових витрат на дитину.

Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час з 01.09.2010 року, то вони задоволенню не підлягаються, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Стягнення аліментів за час, що передує пред'явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.

Заходи, що вживав позивач щодо одержання аліментів можуть бути різноманітними. Ухилення може виражатися у тому, що зобов'язана особа - відповідач ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи) та інші подібні дії.

Таким чином, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини.

Проте, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, згідно з ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Доказів того, що позивачкою приймалися відповіді заходи суду не надано.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито”, а саме: з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход держави 1 % від розміру задоволених вимог за позовом, але не менш як 51 гривні, а також витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів”.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми виплати за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-184, 185, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст 10,11, 60, 88, 212-215,217, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: 61057 АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку відповідача, щомісяця, починаючи з 28.09.2010 року до досягнення дитиною повноліття, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: 61057 АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року додаткові витрати на дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 2740 грн.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 в межах суми платежу 1/4 частки доходу за один місяць, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, підлягає негайному виконанню.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у доход держави у розмірі 51 гривні.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: 61057 АДРЕСА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.( код бюджетної класифікації доходів 22050000, розрахунковий рахунок: 31216259700010, одержувач УДК у Фрунзенському районі, код одержувача 24134610, банк одержувача ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -