Рішення № 137540653, 18.06.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/693/26

Провадження № 2/455/588/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2026 року м. Старий Самбір

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі судді Титова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Гавриляк О.Б.,

за участю:

представника відповідача - адвоката Ужви К.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу

за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»»

до відповідача ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 57148,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

ВИКОРИСТАНІ У РІШЕННІ УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

Позивач - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»»,

Відповідач - ОСОБА_1 ,

Кредитодавець - ТОВ «АВАНС КРЕДИТ»,

Кредитний договір - Договір про надання фінансового кредиту №11736-05/2023 від 19.05.2023,

ЦК України - Цивільний кодекс України,

ЦПК України - Цивільний процесуальний кодекс України.

ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Стислий зміст позовних вимог, правова позиція позивача

В обгрунтування заявлених позовних вимоги Позивача вказує, що 19.05.2023 між Кредитодавцем та Відповідачем укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого, Кредитодавець зобов`язався надати Відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 7000,00 грн на строк 360 днів, а Відповідач зобов`язався повернути кредит у визначений договором строк та сплатити відсотки за користування кредитом.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у встановленому Кредитним договором порядку та розмірі, Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим, у Відповідача утворилась заборгованість за Кредитним договором у розмірі 57148,00 грн (7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 50148,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом), про стягнення якої з Відповідача на свою користь - Позивач звернувся до суду із позовом у поточній справі як новий кредитор, що набув права вимоги до Відповідача в порядку факторингу.

Позивач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, заявивши клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Правова позиція відповідача

Представник Відповідача у відзиві та в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

В основу заперечень Відповідача проти позову покладені агрументи про те, що Позивачем не було надано належних доказів перерахування Кредитодавцем кредитних коштів Відповідачу, а також про несправедливе нарахування розміру відсотків за користування кредитними коштами та наявність підстав для зменшення розміру відсотків за користування кредитом до 50% від суми кредиту - тобто до 3500,00 грн.

ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Цивільні права і обов`язки, договір

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 2 статті 11, частина 1 статті 626, частина 1 статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 ЦК України).

Електронний договір

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (пункт 5 частини 1 статті 3, частина 7 статті 11 Закону «Про електронну комерцію»).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону «Про електронну комерцію»).

Кредитний договір, повернення кредиту, відсотки

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина 2 статті 1056-1 ЦК України).

Принципи цивільного судочинства, тягар доказування

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Змагальність сторін полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4 статті 12 ЦПК України, частина 1 статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Принцип диспозитивності, в свою чергу, полягає у розгляді справи судом не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та за умов того, що кожен учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а суд, за загальним правилом позбавлений права збирати доказі з власної ініціативи (частини 1, 2 та 3 статті 13 ЦПК України).

Належність та достовірність доказів

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 77 та частина 1 статті 79 ЦПК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15, від 14.11.2025 у справі №754/7038/23 та інші).

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Кредитний договір у поточній справі укладений 19.05.2023 в електронній формі між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» як кредитодавцем та Відповідачем як позичальником за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, підписаний Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, та, відповідно до положень абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, вважається таким, що за правовими наслідками його укладення - прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а отже є обов`язковим для виконання сторонами з огляду на вимоги частини 1 статті 629 ЦК України.

За умовами Кредитного договору, Кредитодавець надає, а Відповідач отримує та зобов`язується повернути кредит на наступних умовах: (-) розмір кредиту - 7000,00 грн; (-) строк кредитування - 360 днів; (-) процентна ставка - 1,99 % за день користування кредитом в межах строку кредитування, які нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом.

Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, здійснивши 19.05.2023 безготівкове перерахування грошових коштів у розмірі 7000,00 грн на вказані у Кредитному договорі реквізити електронного платіжного засобу Відповідача - банківської карти 4149-49хх-хххх-2009, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 3466_250630130055 від 30.06.2025 та банківською випискою з рахунку, до якого прив`язана банківська карта Відповідача з маскою карти НОМЕР_1 , в АТ КБ «ПриватБанк» в їх сукупності.

19.10.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» укладено договір факторингу № 19102023, відповідно до умов якого, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» відступило, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» набуло права вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Доказів належного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором матеріали справи не містять.

МОТИВИ СУДУ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

З представлених Позивачем доказів вбачається, що Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином та в порядку, визначеному умовами такого договору, надавши у розпорядження Відповідача кредитні кошти.

Згідно розрахунку позовних вимог, загальна заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить 57148,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 50148,00 грн.

Перевіркою представленого Позивачем розхарунку встановлено заборгованості, що таких розрахунок здійснено математично вірно та з урахуванням умов Кредитного договору щодо розміру кредиту у 7000,00 грн, ставки відсотків за користування кредитом у 1,99% за день користування кредитом та строку кредитування у 360 днів, а також обставин того, що Відповідач не здійснював оплат за договором - 7000 / 100 * 1,99 * 360 = 50148.

В свою чергу Відповідачем не представлено суду доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань за Кредитним договором, зокрема зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, як того вимагають умови Кредитного договору та положення частина 1 статті 1054 ЦК України.

ОЦІНКА СУДОМ ДОВОДІВ ВІДПОВІДАЧА

Заперечуючи проти позову, Відповідач вказує, що:

(1) Представлений Позивачем як доказ надання кредиту Відповідачу лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250630130055 від 30.06.2025 не містить жодних відомостей, які б дозволяли ідентифікувати отримувача коштів, а саме - відсутні прізвище, ім`я та по батькові отримувача, не зазначено РНОКПП або інші ідентифікаційні дані особи, не підтверджено, що платіжна картка НОМЕР_2 належить саме Відповідачу.

Крім того, наявна в матеріалах справи банківська виписка з рахунку Відповідача, до якого прив`язана банківська карта № НОМЕР_1 - також не є доказом перерахування кредиту на рахунок Відповідача, оскільки в деталях банківської операції щодо зарахування 19.05.2023 на банківський рахунок Відповідача 7000,00 грн - не вказано призначення платежу такого переказу.

(2) Із посиланням на частину 2 статті 627 ЦК України (у відзиві представником помилково вказано посилання на частину 2 статті 6 ЦК України) та пункт 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", постанову Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, а також низку постанов судів апеляційної інстанції - Відповідач вказує, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, а тому у даному випадку наявні підстави для зменшення розміру процентів до меж, які відповідають принципам справедливості та вимогам законодавства, а саме - не більше ніж 50% від суми кредиту, тобто 3500,00 грн.

Дослідивши вищезазначені доводи Відповідача, покладені ним в основу заперечень проти позову, суд з такими доводами погодитись не може, з огляду на наступне.

(1) Докази перерахування кредиту Відповідачу

Як вже зазначалось судом вище - факт належного виконання Кредитодавем своїх зобов`язання за Кредитним договором щодо перерахування 19.05.2023 суми кредиту у розмірі 7000,00 грн на реквізити вказаної у Кредитному договорі банківської карти Відповідача ( НОМЕР_1 ) - підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, а саме - листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 3466_250630130055 від 30.06.2025 та банківською випискою з рахунку, до якого прив`язана банківська карта Відповідача з маскою карти НОМЕР_1 , в АТ КБ «ПриватБанк».

Так, інформація АТ КБ "ПриватБанк" про емітування банківської карти № НОМЕР_1 саме Відповідачу та відомості банківської виписки з рахунку Відповідача про те, що 19.05.2023 на такий рахунок надійшли грошові кошти в сумі 7000,00 грн з приміткою делатей операції "зарахування переказу", зважаючи на дату укладення Кредитного договору 19.05.2023), а також інформація, зазначена в листі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» - належним чином в своїй сукупності підтверджують той факт, що кредитні кошти в сумі 7000,00 грн були отримані Відповідачем 19.05.2023 на підставі Крежитного договору.

При цьому, у даному випадку саме Відповідач, маючи відповідні процесуальні можливісті, а також враховуючи принцип змагальності сторін щодо обов`язку доведення обставини, на які Відповідач посилається як на підставу своїх заперечень - мав можливість як власник банківського рахунку та повинен був як сторона спору довести, що зараховані 19.05.2023 на його банківський рахунок грошові кошти в сумі 7000,00 грн - не є сумою кредиту за Кредитним договором, а є певними іншими коштами, отриманими Відповідачм з інших підстав.

Натомість, Відповідач в аспекті питання про доведеність перерахування Кредитодавцем суми кредиту Відповідачу обмежився застосуванням концепції "негативного доказу", що суперечить принципу змагальності сторін.

(2) Зменшення розміру процентів до 50% від суми кредиту

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина 2 статті 627 ЦК України).

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частини 1 та 2 Закону України "Про захист прав споживачів", далі за текстом - Закон).

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини 3 статті 18 Закону).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).

З правового аналізу вищевикладених положень частина 1 статті 1048 ЦК України з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 вбачається, що проценти за договором кредиту - є платою кредитодавцю за користування кредитом позичальником, а не компенсацією кредитодавцю за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, загальни розмір процентів за користування кредитом залежить від суми кредиту та строку користування позичальником кредитними коштами (які узгоджуються сторонами кредитного договору при його укладенні), а не від факту виконання або невиконання ним умов договору.

Тому, у даному випадку відсутні підстави вважати умови Кредитного договору несправедливими в аспекті згаданих Відповідачем положень пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо посилань Відповідача на правову позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, а також низку постанов судів апеляційної інстанції, суд зазначає наступне.

Так, у постанові Великої палати Верховного Суду (пункти 8.33, 8.38 постанови) сформована правова позиція про те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника, і одним з таких випадків є випадок, коли відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), тоді - за певних обставин, обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

В той же час, суд не може погодитись з Відповідачем в частині того, що така правова позиція підлягає застосуванню до спірних правовідносин у поточній справі, оскільки така правова позиція стосується виключно майнової відповідальності боржника у разі порушення зобов`язань за договором, а саме - неустойки, пені та процентів річних, сплата яких передбачена статтею 625 ЦК України як механізмів реалізації компенсаторного характеру за порушення грошового зобов`язання. При цьому, наведена правова та не стосується можливості зменьшення судом розміру визначених кредитним договором процентів за користування кредитом як плати за надану позичальнику можливість користувтись кредитними коштами.

Щодо посилань Відповідача на низку правових позицій судів апеляційної інстанції, суд зауважує, що такі правові позиції щодо можливості зменшення судом розміру процентів за корисування кредитом у разі коли розмір таких процентів на 50% і більше перевищує розмір наданого кредиту на підставі пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" - не узгоджуються із вищевикладеною правовою позицією, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 щодо правової природи процентів за користування кредитом - які є платою за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу, а не компенсацією за невиконання договірних зобов`язань, про яку зазначено у пункті 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

ВИСНОВКИ СУДУ

За викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за тілом кредиту за відсотками за користування кредитом, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню, а з Відповідача на користь Позивача слід стягнути заборгованість за Кредитним договором у розмірі 57148,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 50148,00 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Склад судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи - зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (частина 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1 та 2 частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Судовий збір

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1 та 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

З огляду на задоволення позовних вимог, витрати Позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню на його користь з Відповідача.

Професійна правнича допомога, порядок розподілу витрат

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України та передбачено положеннями статті 15 ЦПК України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

У розумінні умов частин 4 - 6 статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у частині 3 статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Витрати Позивача на професійну правничу допомогу

З представлених суду документів вбачається, що між Позивачем та АО «Апологет» укладено договір від 01.07.2025, на виконання умов якого, Позивачу надані адвокатські послуги загальною вартістю 8000,00 грн, з витратою адвокатом 6 годин 30 хвилин, а саме - усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години, погодження правової позиції клієнта у справі - 30 хвилин, складання позовної заяви - 3 години 30 хвилин.

Представник Відповідача наведений розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу заперечила, зазначила про наявність підстав для зменшення таких витрат, з підстав того, що предмет спору в цій справі не є складним, характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних, а процесуальні документи, які містяться у ній - не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права. Крім цього, хочемо зазначити, що позовна заява є досить шаблонною з урахуванням кількості боржників за однаковими примірниками кредитного договору. Для цього адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи.

Суд погоджується із вищевикладеними доводами представника Відповідача.

Так, з огляду на обставини справи, та представлені суду документи, справа даної категорії не є складною, за ціною позову відноситься до малозначних, обсяг позовних вимог стосувався виключно стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом. Крім того, така справа є типовою для адвокатів, які здійснюють супровід справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами, права вимоги до боржників за якими - були придбані позивачами у первіснх кредиторів. За наведених обставин, справи цієї категорії не потребують значних витрат часу адвокатів на усні консультації клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції з клієнтом у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що співмірними з витраченим адвокатом часом та обсягом виконаних робіт - будуть витрати Позивача у розмірі 6000,00 грн.

Витрати Відповідача на професійну правничу допомогу

З огляду на задоволення позовних вимог, витрати Відповідача на професійну правничу допомогу залишаються за останнім.

РІШЕННЯ СУДУ

Керуючись статтями 258, 259, 264, 265, 282, 284, 288, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус №28) заборгованість за кредитним договором у розмірі 57148,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус №28) судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус №28) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення - 18.06.2026.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Титов А.О.