Постанова № 137540365, 19.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5277/26

ПОСТАНОВА

19 червня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Головного управління ДПС у Львівській області, про вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , головного бухгалтера ТОВ «Таїсія» (ЄДРПОУ: 19331538), що за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 53 за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП,

встановила:

у провадження Залізничного районного суду м. Львова надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Під час вивчення матеріалів справи встановлено, що матеріали необхідно повернути для належного оформлення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Згідно ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При цьому п. 1 Розділу ІІ Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 року № 566 (далі Інструкція), визначено зокрема, що відповідно до ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноважені посадові особи податкових органів мають право складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення у тому числі за ст. 163-2 КУпАП. Пунктами 3-4 вказаного розділу Інструкції передбачено, що посадові особи податкових органів при виявленні адміністративного правопорушення складають протокол про адміністративне правопорушення на бланку за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. Зміст протоколу повинен відповідати вимогам, викладеним у ст. 256 КУпАП.

Зокрема, відповідно до п. 6 Інструкції у протоколі під час його складання обов`язково зазначається стаття КУпАП, згідно з якою передбачено адміністративну відповідальність. При викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть адміністративного правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено.

З диспозиції ч. 1 ст. 163-2 КУпАП убачається, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за порушення конкретних норм податкового законодавства України.

У даній категорії справ формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути чіткими та зрозумілими.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ГУ ЛВ № 012629/2256/13-01-04-04/ж-13 від 08.06.2026 року, в такому час вчинення адміністративного правопорушення в графі «дата, час і місце вчинення порушення» зазначено як «25.05.2026 встановлено порушення згідно акту перевірки від 25.05.2026 № 22461/13-01-04-06/19331538» з чого вбачається, що дане правопорушення було виявлено вказаним актом, а не датою вчинення правопорушення, а відтак дати вчинення адміністративного правопорушення, час та місце його вчинення (число, місць, рік) в протоколі не зазначено.

Крім того, у протоколі відсутні відомості, які дають можливість належним чином ідентифікувати особу, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема не зазначено її паспортних даних, адреси проживання, дати народження тощо.

Як вказує Верховний Суд у своїх постановах від 11.04.2018 року у справі № 804/401/17 та від 11.12.2018 року у справі № 242/924/17, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

За змістом вказаної правової позиції правопорушення, передбачене ст. 163-2 КУпАП, не носить характер триваючого і вважається закінченим з моменту його вчинення, а відтак розгляд справи про вчинення такого є неможливим без встановлення часу його вчинення.

Суд звертає увагу, що при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку та його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені.

Разом з тим, в матеріалах справи також відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки.

Натомість, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Пунктом 56.1. ст. 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Сам акт перевірки не є актом індивідуальної дії, а тому його оскарження проводиться шляхом оскарження відповідних повідомлень-рішень, які складаються на його підставі.

Тобто, оцінка акту перевірки, зокрема, викладених у ньому висновків перевірки, надається у разі оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, контролюючим органом вищого рівня або судом.

У відповідності з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Така правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2893/14.

Європейський суд з прав людини в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відтак, неприйняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Враховуючи викладене, вивчивши матеріали справи вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 року № 566.

Відповідно до абз. 2 п. 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративне правопорушення» норми Кодексу України про адміністративні правопорушення не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 цього Кодексу, вмотивованою постановою суду для належного оформлення.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, в зв`язку з чим справу слід повернути відповідному органу для належного оформлення.

Керуючись ст. ст. 256, 278, 283, 284 КУпАП, суддя,

постановила:

матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП повернути до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35) для належного оформлення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: Постигач О. Б.