Рішення № 137540195, 19.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3026/26

Провадження №: 2/336/2844/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., представника позивачки ОСОБА_1 , позивачки ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Оріхівська міська рада Пологівського району Запорізької області про визнання кооперативної квартири спільною сумісною власністю колишнього подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла вищевказана цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Оріхівська міська рада Пологівського району Запорізької області про визнання кооперативної квартири спільною сумісною власністю колишнього подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири.

В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що22 квітня 1983 року уклала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується актовим записом про шлюб №«777» від 22.04.1983, який зареєстрований Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області.

Разом з чоловіком ОСОБА_4 , як сім`я перебували на квартирній черзі в ЖБК «Колос», і відповідно до Рішення Виконкому Оріхівської міської ради народних депутатів №161 від 08.07.1986 про розподіл квартир в 100-квартирному кооперативному будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 була надана двокімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується Архівним Витягом №05-07/С-3093 від 15.12.2025. Крім того, на підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 та члену його сім`ї ОСОБА_2 , дружині, як сім`ї з двох осіб було видано Ордер на зайняття вказаної житлової площі, а саме: квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник позивачки зазначає, що у 1986 році після надання родині у користування кооперативної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , зобов`язання щодо повної сплати пайового внеску подружжя виконало ще у 1991 році за рахунок спільних сімейних коштів подружжя, однак документи на підтвердження сплати пайових внесків знищені, так як квартира зазнала пошкоджень внаслідок артилерійського обстрілу та станом на теперішній час була охоплена пожежею, що підтверджується талоном повідомлення єдиного обліку №1747 про прийняття і реєстрацію заяви повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію та фотокопією світлини будинку АДРЕСА_1 . Копію зазначених документів на даний час отримати неможливо, у зв`язку з тим що відсутня будь яка інформація про ЖБК «Колос», розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до відповіді на адвокатський запит до Оріхівської міської ради Запорізької області від 27 лютого 2026 року, Оріхівською міською військовою адміністрацією Пологівського району Запорізької області надано відповідь №01-23/0341 від 04.03.2026, щодо житлово - будівельного кооперативу «Колос» за адресою: АДРЕСА_3 : у наявних реєстрах не значиться. Відомості щодо державної реєстрації та підстав створення у розпорядженні Оріхівської міської військової адміністрації відсутні, житловий будинок за вищевказаною адресою у комунальній власності Оріхівської міської територіальної громади не перебував та на балансі органу місцевого самоврядування не обліковується.

20.07.1986 під час перебування пари у шлюбі, народилась спільна дитина - донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є відповідачем по справі, що підтверджується Свідоцтвом про народження.В подальшому відповідачка змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

21 квітня 1992 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано, що підтверджується Актовим записом про розірвання шлюбу від 21.04.1992. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_4 проживав за іншою адресою, так як він визнавав за колишньою дружиною ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру.Після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_4 , позивачка разом з їх спільною донькою, ОСОБА_3 , продовжували постійно проживати в спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .Представником позивачки було направлено адвокатський запит на адресу АТ «Ощадбанк», та була отримана відповідь №46/12-06/33578/2026 від 09 березня 2026 року, що згідно з ч. 1 ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відомості про рахунки клієнта та операції по таких рахунках є банківською таємницею. Розкриття відомостей, що становлять банківську таємницю, можливе лише у порядку та випадках, визначених ст. 62 Закону про банки. При цьому, вказаною статтею Закону про банки не передбачено розкриття банківської таємниці за запитами адвокатів. Крім того, звертають увагу, що відповідно до Правил застосування переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 27.11.2018 №130, сплинули строки зберігання документів, зокрема тих, які запитувалися. У зв`язку із вищезазначеним, в Банку відсутні можливість задовольнити вимоги адвокатського запиту від 26.02.2026 б/н.

За весь час проживання подружжя, а потім і позивачки в зазначеній квартирі з боку ЖБК «Колос» щодо сплати пайових внесків в період часу з 1986 року не було і не має по теперішній час, що підтверджує той факт, що пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_2 , був сплачений у повному обсязі в 1991 році.

Спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_4 є донька померлого ОСОБА_3 , яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори в м. Оріхів до приватного нотаріуса Демидьонок Т.А. із заявою про прийняття спадщини та оформлення всього спадкового майна, однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на кооперативну квартиру АДРЕСА_2 отримати Свідоцтво про право власності за законом у нотаріуса не змогла.

Позивач по справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 17.09.1986 року зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади №2026/002516209 від 17.02.2026, Заявою про видачу паспорту №2334_19_19_00000799 (Форма №1), Довідкою про реєстрацію місця проживання особи №877 від 29.08.2019 та Довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №276078-2019 від 29.08.2019.

19 травня 2022 року позивачка в зв`язку з військовою агресією рф проти України змушена була виїхати з місця свого постійного проживання до м. Запоріжжя та була прийнята на облік як внутрішньо переміщена особа, що стверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.05.2022 №2327-5001614216, копію якої додає.

До теперішнього часу право власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна не зареєстровано, що підтверджується Інформаційною довідкою №464500600 від 17.02.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Пайові внески за вказану квартиру сплачувались під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в шлюбі, за рахунок спільних коштів подружжя, а тому квартира є об`єктом права спільної сумісної власності вказаних осіб, спору щодо поділу майна між подружжям не було, підстав для відступлення від презумпції права спільної сумісної власності подружжя і рівності часток не було.

Отже, частка ОСОБА_2 , а також ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у праві спільної сумісної власності подружжя становить 1:2=1/2 частки вказаної квартири. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 має право на частину спірної квартири, оскільки квартира була придбана в період зареєстрованого шлюбу.

Таким чином, в зв`язку з відсутністю і неможливості отримати на теперішній час із-за військової агресії рф проти України будь-яких документів з ЖБК «Колос» в м. Оріхів на підтвердження сплати в повному обсязі пайових внесків по квартирі АДРЕСА_2 зареєструвати право власності на належну позивачу 1/2 частину квартири у позасудовому порядку позивачка не має можливості, що стало причиною звернення до суду із даним позовом.

На підставі вище викладеного, просить визнати кооперативну квартиру АДРЕСА_2 загальна площа - 53,6 кв.м, житлова площа - 27,9 кв.м. спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину кооперативної квартири АДРЕСА_2 , що є об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 14 квітня 2026 року відкрито провадження по справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі. Одночасно було витребувано у Запорізького обласного нотаріального архіву копії спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом м.Оріхів Демидьонок Тетяною Анатоліївною після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На виконання ухвали суду 01.05.2026 надійшла копія спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом м.Оріхів Демидьонок Тетяною Анатоліївною, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 12.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_2 підтримала свого представника, просила задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення позовних вимог, окремо зазначила, що з 1992 року до 2010 року після розлучення батьків вона проживала з матір`ю за вказаною адресою.

В судовому засіданні також були допитані у якості свідків:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зазначила, що одночасно з позивачкою та її колишнім чоловіком, вона також отримала квартиру в цьому ж будинку по сусідству. Позивачка ОСОБА_2 весь час проживала за адресою АДРЕСА_3 , спочатку з чоловіком та донькою, потім чоловік їх покинув та з 1992 року вони разом з донькою залишись там проживати. ОСОБА_9 чоловік на квартиру не претендував, всі сплати за квартиру позивачка робила сама.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зазначила, що вона була сусідкою ОСОБА_2 , проживала за адресою АДРЕСА_5 . Повідомила, що всі мешканці кооперативного будинку розрахувались зі сплати внесків за квартири та ніяких заборгованостей не мали. З 1986 року по момент війни постійно мешкала ОСОБА_2 .

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка зазначила, що ОСОБА_2 є її сусідкою та подругою. В 1986 році разом отримували квартири в кооперативному будинку, а в 1991 році всі мешканці сплатили внески за видані квартири оскільки їм приходили повідомлення про обов`язок розрахуватися. З 1986 року ОСОБА_2 проживала в зазначеній квартирі з чоловіком та донькою, а після розлучення залишилась проживати в квартирі з донькою.

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зазначила, що в 1986 році разом отримували квартири в кооперативному будинку, проживали всі дружно. В 1991 році всі мешканці сплатили внески за видані квартири.

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка також зазначила, що є сусідкою ОСОБА_2 з 1986 року, яка проживала в зазначеній квартирі з чоловіком та донькою, а після розлучення залишилась проживати в квартирі тільки з донькою. Повідомила, що бухгалтер домоволодіння на загальних зборах повідомила, що боргів за квартири у мешканців домоволодіння немає.

Суд, заслухавши позивача, його представника, відповідача, свідків, дослідивши надані стороною позивача докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, відповідно до довідки Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія», 22 квітня 1983 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується актовим записом про шлюб №«777» від 22.04.1983, який зареєстрований Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області.

Відповідно до Рішення Виконкому Оріхівської міської ради народних депутатів №161 від 08.07.1986 про розподіл квартир в 100-квартирному кооперативному будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 була надана двокімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується Архівним Витягом №05-07/С-3093 від 15.12.2025. Крім того, на підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 та члену його сім`ї ОСОБА_2 , дружині, як сім`ї з двох осіб було видано Ордер на зайняття вказаної житлової площі квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Судом досліджено Ордеру на зайняття вказаної житлової площі, радянського зразка, який складений російської мовою, наступного змісту: «Ордер виданий ОСОБА_4 , родина якого складається з 2 осіб, дружина ОСОБА_2 ».

За час проживання подружжя, а потім і позивачки в зазначеній квартирі з боку ЖБК «Колос» щодо сплати пайових внесків в період часу з 1986 року претензій не було і немає по теперішній час, що підтверджує той факт, що пайовий внесок на квартиру АДРЕСА_2 , був сплачений у повному обсязі в 1991 році.

Однак, відповідно до долучених документів, а саме: талону повідомлення єдиного обліку №1747 про прийняття і реєстрацію заяви повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію та фотокопії світлин будинку АДРЕСА_1 , вбачається що зазначений будинок зазнав пошкоджень внаслідок обстрілу рф, а тому у позивачки відсутня можливість надати підтверджуючі документи.

Відповідно до довідки з Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія», 21.04.1992 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується актовим записом про розірвання шлюбу від 21.04.1992.

З інформації, отриманої 17.02.2026 з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 464500600 від 17.02.2026, встановлено, що до теперішнього часу право власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна не зареєстровано.

Частиною 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про власність», що діяв на момент спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Тобто, момент погашення ним пайових внесків є водночас і моментом виникнення у цієї особи права власності. Виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 2004 року.

Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески передбачалось «Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженими Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року №56, «Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_4 є донька померлого ОСОБА_3 , яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори в м. Оріхів до приватного нотаріуса Демидьонок Т.А. із заявою про прийняття спадщини та оформлення всього спадкового майна, однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на кооперативну квартиру АДРЕСА_2 отримати Свідоцтво про право власності за законом у нотаріуса не змогла.

Після розірвання шлюбу, ОСОБА_4 , на квартиру не претендував, а тому була відсутня необхідність оформлення правовстановлюючих документів.

Отже, частка ОСОБА_2 , а також ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у праві спільної сумісної власності подружжя становить 1:2=1/2 частки вказаної квартири. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 має право на частину спірної квартири, оскільки квартира була придбана в період зареєстрованого шлюбу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщенім, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

При цьому, статтями 22, 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України (який діяв на час сплати пайових внесків за квартиру) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружися, їх частки визнаються рівними.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, пю один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, погляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожнаріч, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України та статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Відповідно до ст.29 Кодекс про шлюб та сім`ю України поділ спільного майна подружжя у випадку спору міг бути проведений як під час перебування в шлюбі так і після розірвання шлюбу. Для захисту порушеного права відносно спільного майна подружжя встановлювався трирічний строк позовної давності.

Згідно з частиною 1 статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Частиною 1 статті 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу є, їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до долучених документів, а саме: витягу з Реєстру територіальної громади №2026/002516209 від 17.02.2026, заяви про видачу паспорту №2334_19_19 00000799 (Форма №1), довідки про реєстрацію місця проживання особи №877 від 29.08.2019 та довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №276078-2019 від 29.08.2019, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 17.09.1986 року зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_4 .

З пояснень позивачки та відповідачки та долучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що до моменту виїзду 19 травня 2022 року ОСОБА_2 постійно проживала та користувалася вищевказаною квартирою, своєчасно сплачувала всі комунальні послуги, що стверджується довідкою КП «Оріхівський водоканал» Оріхівської міської ради Запорізької області №67 від 04.11.2025, довідкою Газопостачальної компанії «Нафтогаз» про відсутності заборгованості №4017286-В від 04.11.2025, довідкою про стан взаєморозрахунків №555014/1044 від 17.03.2026 та квитанціями, копії яких додаються.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки, підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_2 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Підтвердили й той факт що померлий ОСОБА_4 , ніколи не претендував на зазначену квартиру, а після розлучення проживав в іншому місці.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 384 ЦК України член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Згідно зі ст. 137 ЖК Української РСР, в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлювався законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР. Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Українській РСР.

Відповідно до п. 19 Примірного статуту ЖБК, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. № 186, жилий будинок (будинки) і надвірні будівлі належать житлово-будівельному кооперативу на праві кооперативної власності (крім квартир у цьому будинку, за які громадянами повністю внесено пайові внески) і не можуть бути у нього вилучені, продані або передані ним як у цілому, так і частинами (квартири, кімнати) ні організаціям, ні окремим особам, за винятком передачі, здійснюваної при ліквідації кооперативу.

Сам вступ до ЖБК не створює для пайовика права власності на отримання ним квартири до того часу, поки він не виплатить пай повністю. Власником житлового будинку і переданих грошових коштів до цього моменту є кооператив, і тільки член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за житлове приміщення, надане йому в користування, набуває право власності на нього.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року визначено, що при повному внесенні пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

За змістом ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01 січня 2013 року) державна реєстрація прав є обов`язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно- будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником нього майна.

Статтею 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в силу ЦК України, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Згідно з п. 5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» за ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» слідує, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражною чи іншого кооперативу або товариства.

Верховний Суд України в листі від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» зазначив, що члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру відповідно до ст. 15 Закону «Про власність», набувають права власності на квартиру (п. 69, 71).

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до п. 1 та п. 80 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації прав на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, подається довідка житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу про членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, а також технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» кооперативна квартира набуває статусу спільної сумісної власності лише за умови внесення паю в ЖБК за рахунок спільних коштів члена ЖБК та членів його сім`ї, яким ця квартира надана. Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.

Аналізуючи викладені норми, суд доходить висновку, що виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 2004 року.

У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року зазначено, що у разі смерті члена житлово- будівельного кооперативу, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, вона включається до складу спадкового майна.

За таких обставин, на момент набуття права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на спірну квартиру, законодавством не було передбачено обов`язку видати свідоцтво про право власності на кооперативну квартиру, так і обов`язку державної реєстрації права власності на таку квартиру.

Оскільки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , свого часу набув на законних підставах право власності на частку зазначеної квартири, вона входить до складу спадкового майна.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд виходить з того, що спірна квартира була набута подружжям під час перебування у шлюбі шляхом повної сплати пайового внеску до житлово-будівельного кооперативу. За правовою природою такі правовідносини свідчать про виникнення у членів кооперативу права власності на квартиру з моменту повного внесення паю, незалежно від подальшого оформлення чи реєстрації такого права.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Згідно зі статтею 15 Закону УРСР від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність» (набрав чинності з 15 квітня 1991 року, втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Таким чином, належність квартири у будинку ЖБК до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом внесення подружжям паю в ЖБК під час шлюбу. Критеріями, які дозволяють надати квартирі в ЖБК режиму спільного сумісного майна подружжя є також внесення паю: 1) у період сумісного проживання; 2) за рахунок спільних коштів.

Тільки у разі встановлення вказаних фактів і визначення критеріїв до спірної квартири можуть бути застосовані норми права щодо спільного сумісного майна подружжя.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 201/17947/17 (провадження № 61-14506св21).

Таким чином, враховуючи повне внесення паю спірна квартира була спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 328, 355, 356, 365 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 128, 131, 141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, ст. 60,69,70 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Оріхівська міська рада Пологівського району Запорізької області про визнання кооперативної квартири спільною сумісною власністю колишнього подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири - задовольнити.

Визнати кооперативну квартиру АДРЕСА_2 загальна площа - 53,6 кв.м, житлова площа - 27,9 кв.м. спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину кооперативної квартири АДРЕСА_2 , що є об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути ОСОБА_3 на корить ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 4 514,00 грн.

Інформація про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання:, АДРЕСА_7 .

Третя особа: Оріхівська міська рада Пологівського району, ЄДРПОУ 20519891, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 43-А

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя П.Л. Коваленко

19.06.26