Рішення № 137539977, 18.06.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 331/267/26

Номер провадження 2/333/3945/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання Березовська Д.Д.,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

У січні 2026 року ТДВ «СГ «Оберіг» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.08.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу HYUNDAI SONATA, державний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 , VINкод НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином встановлено факт, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Відповідачем Правил дорожнього руху.

На дату настання ДТП транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , був застрахований у Позивача відповідно до Договору добровільного страхування. Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 , VINкод НОМЕР_3 складає 32.717,94 грн. Позивачем було здійснено врегулювання страхового випадку та обчисленого розмір страхового відшкодування відповідно до умов Договору добровільного страхування, що підтверджується матеріалами страхової справи. Матеріали страхової справи містять документи щодо порядку обчислення страхового відшкодування, складових та кінцевого результату, ці документи наявні в додатках, які долучені як докази до позовної заяви. Враховуючи матеріали страхової справи, Позивачем здійснено обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування Позивачем шкоди третій особі за Договором добровільного страхування у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 , VINкод НОМЕР_3 .

Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 32.700,00 грн. Позивач, на виконання Договору добровільного страхування, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 32.700,00 грн. Враховуючи винність Відповідача у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, Позивач отримав право звернутися до Відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

06.06.2025 року відповідачу було направлено досудову вимогу про виплату грошових коштів. Однак, станом на дату подання даної позовної заяви відповідач не сплатив кошти позивачу. Таким чином, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» не вдалося врегулювати даним спір самостійно.

На підставі викладеного позивач просить стягнути із відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 38.250,68 грн., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 32700,00 грн.; інфляційні втрати в розмірі 524,73 грн.; пеня в розмірі 4582,48 грн.; 3 % річних в розмірі 443,47 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

11.05.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Так, зі стягненням штрафних санкцій не погоджується у повному обсязі, оскільки про наявність претензій з боку Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", йому стало відомо лише 28 квітня 2026 року, після отримання копії ухвали про відкриття цивільного провадження та матеріалів справи. Посилання відповідача про те, що йому надсилалася вимога є необґрунтованим. Так, в обґрунтування виникнення прострочення, позивач послався на направлення йому претензії (вимоги про виплату грошових коштів) # 52033/1, на підтвердження чого надав суду копію вимоги, лист Укрпошти та фіскальний чек оператора поштового зв`язку «Укрпошта» від 06.06.2025. Однак, вказана вимога не є належним доказом, оскільки не містить дати створення, реєстрації. У змісті вимоги вказано, що ДТП сталося під керуванням водія « ОСОБА_2 ». Винним у скоєнні цієї ДТП визнано «Станіслав». Таким чином, не зрозуміло коли вона створена, зареєстрована та надіслана і, зокрема, саме кому адресована. Моментом надіслання вимоги та повернення повідомлення позивач рахує нарахування штрафних санкцій. Однак, він не отримував вимоги та не був обізнаний про неї, а відтак і про строк виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим підстави для застосування до нього штрафних санкцій відсутні. Окрім того, згідно наданого розрахунку, період розрахунку заборгованості починається з 12.06.2025 по 23.11.2025. Договір про надання професійної правничої допомоги між позивачем та адвокатом укладено 16.07.2025, однак позов підготовлено лише 23.11.2025, по вказану дату нараховувалися штрафні санкції. Це свідчить про зловживання правом на нарахування штрафних санкцій, оскільки з моменту укладення договору до підготовки позову адвокатом пройшло понад 4 місяці, незважаючи на наявність усіх документів для підготовки позову, відсутності потреби робити запити, витребовувати додаткові докази та те, що спір є незначної складності з сталою судовою практикою. У зв`язку з чим розмір штрафних санкцій був штучно завищений унаслідок недобросовісної поведінки позивача, що є зловживанням правом у розумінні ст. 13 ЦК України. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, вказав, що даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. А тому, витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7300,00 грн. є необґрунтованими, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 524,73 грн., пені в розмірі 4 582,48 грн. та 3% річних в розмірі 443,47 грн. та стягнення витрат на правову допомогу.

14.05.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується із запереченнями відповідача, та зазначає таке. Щодо досудового врегулювання та нарахування штрафних санкцій, вказує, що відповідно до сталого висновку Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.02.2019 року у справі № 756/2114/17, якщо ухвала чи лист направлені судом або стороною за належною адресою і повернуті у зв`язку з закінченням терміну зберігання, це вважається належним повідомленням. Ризик наслідків неотримання пошти за місцем реєстрації несе саме адресат. Бездіяльність Відповідача у питанні отримання кореспонденції не може обмежувати право Позивача на компенсацію втрат від знецінення грошових коштів. Щодо технічної помилки в імені Станіслав у тексті вимоги: дана обставина не спростовує факт направлення вимоги саме Відповідачу, оскільки у вимозі чітко зазначено інші дані, зокрема, обставини ДТП та автомобілі, що дозволяло Відповідачу однозначно ідентифікувати суть претензії. Щодо правомірності нарахування штрафних санкцій зазначає, що відповідач безпідставно заперечує проти стягнення з нього будь-яких штрафних санкцій. Однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц сформулювала з цього приводу чіткий правовий висновок. Отже, посилання відповідача на неможливість нарахування пені, інфляційних та 3 % річних являється юридично помилковим. Щодо обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу вказав, що право на відшкодування витрат на правничу допомогу прямо передбачене ст.ст. 133 та 137 ЦПК України. Твердження про «стандартність» позову є маніпулятивним. Даний позов не є шаблоном, оскільки він стосується специфічного механізму регресу за статтею 38-1 Закону № 1961-IV, що вимагає детального аналізу не лише обставин ДТП, а й процесуальних аспектів зникнення з місця події, збору доказів з ЦБД МТСБУ, перевірки чинності поліса на дату пригоди та розрахунку штрафних санкцій. Крім того, відповідач не надав жодних контрдоказів або альтернативних розрахунків, які б підтверджували надмірність суми. З огляду на вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

19.05.2026 від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в якому зазначено наступне. Щодо доводів про досудове врегулювання та нарахування штрафних санкцій, то представник позивача зазначає, що позивачем було дотримано процедуру досудового повідомлення боржника, однак з доданої до позову претензії (вимоги про виплату грошових коштів) # 52033/1, разом з листом Укрпошти та фіскальним чеком оператора поштового зв`язку «Укрпошта» від 06.06.2025, не зрозуміло коли вона створена, зареєстрована та надіслана і, зокрема, саме кому адресована. Лист Укрпошти, наданий як доказ направлення вимоги містить лише перелік адресів та адресатів. Посилання на направлення саме вимоги є необґрунтованим, оскільки зміст листа та вміст поштового відправлення не зрозумілий та не підтверджує факту надіслання саме вимоги або будь-яких інших документів, а також його отримання ним. Представник позивача посилається на висновок Верховного Суду, зокрема, на постанову від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17, однак відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанова КЦС ВС від 10.05.2023 у справі №755/17944/18), відсутність у матеріалах справи зворотного повідомлення про вручення (або відмітки пошти про відмову чи відсутність адресата) свідчить про те, що особа не є повідомленою належним чином. Сам по собі факт направлення кореспонденції без підтвердження її отримання адресатом не може вважатися належним виконанням обов`язку з повідомлення. Щодо нарахування штрафних санкцій, то у відповіді на відзив не спростовано його аргументи щодо відмови у стягненні штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань, а саме: інфляційні втрати, пені та 3% річних. Зазначає що моментом надіслання вимоги та повернення повідомлення позивач рахує нарахування штрафних санкцій. Однак, він не отримував вимоги та не був обізнаний про неї, а відтак і про строк виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим підстави для застосування до нього штрафних санкцій відсутні. Без розгляду залишилися його аргументи щодо того, що період розрахунку заборгованості починається з 12.06.2025 по 23.11.2025. Договір про надання професійної правничої допомоги між позивачем та адвокатом укладено 16.07.2025, однак позов підготовлено лише 23.11.2025, по вказану дату нараховувалися штрафні санкції. Це свідчить про зловживання правом на нарахування штрафних санкцій, оскільки з моменту укладення договору до підготовки позову адвокатом пройшло понад 4 місяці, незважаючи на наявність усіх документів для підготовки позову, відсутності потреби робити запити, витребовувати додаткові докази та те, що спір є незначної складності з сталою судовою практикою. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що при підготовці позову здійснено детальний аналіз не лише обставин ДТП, а й процесуальних аспектів: зокрема, зникнення з місця події. Однак, вказане є не логічним, не зрозумілим та таким, що суперечить матеріалам справи, оскільки він не залишав місця ДТП та залишався на місці ДТП. Представником позивача зазначено у відповіді на відзив, що гонорар відповідає приблизно 4-5 годинам роботи спеціаліста. Однак, розрахунок часу є індивідуальним для кожної особи та суб`єктивним. Позивач самостійний у виборі адвоката та має право визначене законом на правничу допомогу, однак слід зазначити, що на відповідача не повинен покладатися весь тягар витрат. Представником позивача у відповіді на відзив зазначено, що розрахункова година роботи адвоката за методиками регіональних Рад адвокатів варіюється від 1600 грн. Проте, даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, кількість зібраних доказів невелика, необхідність у здійсненні запитів відсутня, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, тому витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7300,00 грн. є завищеними.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, був повідомлений судом належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, в своїх запереченнях вказав про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням клопотань сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2026 року цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу передано за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Між страховиком ТДВ «СГ «Оберіг» та страхувальником ОСОБА_3 16.08.2024 року укладено Сертифікат №43-008104 щодо укладання Договору комплексного страхування «Євроцивілка», предметом якого є передача Страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, Страховику на умовах, визначених Договором. В залежності від обраних Страхувальником Опцій, об`єктом страхування за Договором є майно на праві володіння, користування і розпорядження майном, а саме застрахованим транспортним засобом / життя, здоров`я та працездатність Застрахованої особи / відповідальність за заподіяну шкоду майну третій особі, зокрема, забезпечений транспортний засіб: VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 . Строк дії договору визначено із 17.08.2024 року до 16.08.2025 року.

Постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя по справі № 331/5681/24 від 23.10.2024 року, встановлено, що 30.08.2024 року о 12-30 годин в Одеській області, Лиманський район, М-14 54 км 300м, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HYUNDAI SONATA державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, через що скоїв зіткнення з транспортним засобом VOLKSWAGEN TOUAREG державний номерний знак НОМЕР_4 . Таким чином ОСОБА_4 порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.

Вказаною постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23.10.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень 00 копійок.

Відповідно до Ремонтної калькуляції № 52033 від 11.09.2024, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 , VINкод НОМЕР_3 складає 32717,94 грн.

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 13.09.2024, між ОСОБА_5 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 32700,00 грн.(за вирахуванням франшизи).

Відповідно до Страхового акту № 52033/1 від 29.09.2024, сума страхового відшкодування за рішенням Страховика (страхувальник- ОСОБА_3 ) становить 32700, 00 гр.

На підставі Страхового акту № 52033/1 від 29.09.2024 ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» 30.09.2024 здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_5 в розмірі 32700,00 грн., платіжна інструкція № 31743 від 30.09.2024.

V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 108 Закону України «Про страхування» якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 4ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 власником легкового автомобілю VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_5 .

Згідно з ремонтною калькуляцією 52033 від 11.09.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням зносу та без урахування ПДВ складає 32717,94 грн.

ОСОБА_5 звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про виплату страхового відшкодування (шляхом безготівкового перерахування коштів по зазначеним реквізитам) у справі №52033.

30.09.2024 року ТДВ «СГ «Оберіг» виплатило ОСОБА_5 страхове відшкодування згідно страхового акту від 29.09.2024 року №52033/1 в сумі 32700,00 гривень, що підтверджується копією платіжної інструкції №31743 від 30.09.2024 року.

06.06.2025 року за вихідним №52033/1 ТДВ «СГ «Оберіг» склало вимогу до відповідача про виплату грошових коштів, в якій вимагало сплатити 32700,00 грн.

Таким чином, у страховика після виплати страхового відшкодування виникло право регресу до ОСОБА_1 як водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Судом встановлено, що позивач в повному обсязі виплатив потерпілій ОСОБА_5 узгоджену суму страхового відшкодування згідно страхового акту від 29.09.2024 року №52033 /1 в сумі 32700,00 грн. за пошкодження належного йому на праві власності автомобіля, який постраждав в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась за участю та з вини відповідача ОСОБА_1 , який на момент скоєння цієї пригоди керував транспортним засобом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач обґрунтовано вимагає сплати відповідачем страхового відшкодування в межах фактичних затрат в сумі 32700,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, що має наслідком їх задоволення в зазначеній частині.

В частині вимог щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 37); стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України (ч. 41).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №758/1303/15-ц (пункт 26)).

У постанові від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач, зазначаючи, що відповідач порушив грошове зобов`язання, яке на його думку є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних, надав суду письмову вимогу №52033/1 ТДВ «СГ «Оберіг» адресовану ОСОБА_1 про сплату на рахунок страхової компанії суми страхового відшкодування у розмірі 32700,00 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять як доказів отримання відповідачем вказаної вимоги, так і направлення її на адресу відповідача (список №червень1 згрупованих відправлень «Рекомендований лист» суд до уваги взяти не може, адже з нього не вбачається, що саме було направлено особі, відсутній опис вкладення в цінний лист). Саме по собі складання вимоги кредитором про сплату коштів не викликає у боржника обов`язку сплатити такі кошти, оскільки боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Вказані обставини впливають на момент, з якого починається строк нарахування трьох відсотків річних, інфляційних збитків, пені, а за відсутності вказаної інформації відсутні підстави вважати, що відповідач порушив грошове зобов`язання.

При цьому, позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин в частині встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання, як і обґрунтовано вказану вимогу у позовній заяві.

Крім цього, відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому він не повинен нести наслідки у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу було надано копію договору про надання правничої допомоги від 16.07.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Войціхвським А.В, копія попереднього розрахунку суми судових витрат на правову допомогу на суму 7300,00 грн. та акт прийому-передачу наданих послуг до Договору про надання професійної правничої допомоги від 25.11.2026 року.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, витрати на правничу допомогу в пропорції до розміру задоволених позовних вимог складають 6240,67 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція узгоджується із постановою ВС від 13.01.2021 по справі № 596/2305/18.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, приймаючи до уваги заяву відповідача щодо зменшення витрат на правову допомогу суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 4 000 грн.

Крім того, враховуючи, що позовні вимоги ТДВ «СГ «Оберіг» задоволено частково, у відповідності до вимог ч.1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 2071 грн., розмір яких суд визначає пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд,-, -

В и р і ш и в :

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 32700 /тридцять дві тисячі сімсот/ гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 2071 /дві тисячі сімдесят одна/ гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 /чотири тисячі/ гривні 00 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Комунарський районний суд міста Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ», код за ЄДРПОУ 39433769, адреса місцезнаходження: вул. Васильківська, 14, м. Київ, 03040.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В. Ковальова