Рішення № 137539379, 18.06.2026, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

18.06.2026 Справа №: 522/27152/25 Провадження № 2/518/329/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гуржій А.В.,

секретаря судового засідання Майнич В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку загального позовного провадження цивільну справу ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Одесагаз» про захист прав споживача та стягнення незаконно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до акціонерного товариства «Одесагаз» (далі відповідач) про захист прав споживача та стягнення незаконно отриманих коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримала у спадщину житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим мала звернутися до Ширяївського управління експлуатації газового господарства АТ «Одесагаз» за переоформленням особового рахунку.

Позивач зазначає, що при оформлені рахунку у філії АТ «Одесагаз» їй надали рахунки на обстеження опалювальної площі та газового устаткування та зобов`язали сплатити відповідно 251,76 грн. та 617,02 грн. за переоформлення особового рахунку. Зауважує, що подала заяву на переоформлення рахунку за формою, яку їй надало Ширяївське управління експлуатації газового господарства АТ «Одесагаз» (надалі - УЕГГ АТ «Одесагаз»). Ніяких послуг, не замовляла, договору на технічне обслуговування будинку не укладала із відповідачем, огляд газових установок представником відповідача не проводився, обстеження опалювальної площі не проводилось, актів наданих послуг не підписувала.

Посилається на те, що пізніше дізналася, що переоформлення особового рахунку здійснюється безкоштовно на підставі заяви.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним дії АТ «Одесагаз» щодо вимоги оплати за не отримані послуги для переоформлення особистого рахунку; стягнути з АТ «Одесагаз» на її користь кошти у розмірі 868,78 грн., 3% річних у розмірі 28,27 грн. та розмір інфляційних витрат на суму 94,57 грн; стягнути з АТ «Одесагаз» на її користь моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2025 року позовну заяву передано за підсудністю до Ширяївського районного суду Одеської області.

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 05.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 21.04.2026 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач в судові засідання, не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України.

05.03.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник АТ «Одесагаз» просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що дії товариства відповідали вимогам чинного законодавства та Кодексу газорозподільних систем. Відповідач зазначив, що позивач самостійно звернулася із заявою про переоформлення договору розподілу природного газу, на підставі чого було проведено обстеження, складено відповідні акти та укладено договір розподілу природного газу. Усі документи були підписані позивачем без зауважень. Крім того, відповідач вказав на відсутність доказів порушення прав позивача, а також належних доказів завдання моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і заявленими негативними наслідками.

За таких обставин, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи.

Згідно з рахунком на оплату АТ «Одесагаз» вих. № 19638 від 24.10.2024 року, вартість послуги з обстеження газового устаткування складає 251,76 грн.

Згідно з рахунком на оплату АТ «Одесагаз» вих. № 19639 від 24.10.2024 року, вартість послуги з обстеження опалювальної площі складає 617,02 грн.

Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «Приват Банк» № 0.0.3965996247.1 від 24.10.2024 року, за ОСОБА_1 сплачено 251,76 грн на рахунок АТ «Одесагаз», що підтверджується призначенням платежу.

Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «Приват Банк» № 0.0.3966006157.1 від 24.10.2024 року, у призначенні платежу зазначено, за ОСОБА_1 сплачено 617,02 грн на рахунок АТ «Одесагаз».

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 374285473 від 15.04.2024 року, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 .

Судом, встановлено що ОСОБА_1 зверталася до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі- НКРЕКП), та отримала відповідь, що укладання договору розподілу природного газу з новим власником (переоформлення особового рахунку) та договору постачання природного газу має здійснюватися та не залежить від оплати за технічне обслуговування внутрішньобудинкової системи газопостачання.

Крім того, встановлено що ОСОБА_1 зверталася із заявою до Ширяївського УЕГГ АТ «Одесагаз». У відповіді на звернення, зазначено, що 24.10.2024 року оператором надане усне роз`яснення, проведено роботу щодо переоформлення договору розподілу за особовим рахунком, сформовано заяву-приєднання та акт розмежування балансової належності. За результатами проведеної роботи працівниками УЕГГ складено акт обстеження №341 від 24.10.2024 року.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, а одним із способів такого захисту є відшкодування майнової шкоди та відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року № 329-VІІІ (далі - Закон) державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно- правовими актами, а також цим Положенням. НКРЕКП приймає рішення, у формі постанов і розпоряджень. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій. 26.11.2016 року набрав чинності Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», прийнятий 22 вересня 2016 року № 1540-УІІІ (далі - Закон про НКРЕКП).

Відповідно до ст. 1 Закону про НКРЕКП, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно зі ст. 14 Закону про НКРЕКП, Регулятор на своїх засіданнях, зокрема: розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було затверджено Кодекс газорозподільних систем від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону, права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу. Розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст. 40 Закону).

Згідно зі ст. 59 Закону суб`єкти ринку природного газу (зокрема, оператор газорозподільної системи, споживач), які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.

Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: невиконання законних постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб`єктів владних повноважень (зокрема, НКРЕКП) на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами таких суб`єктів.

Відповідно до вищенаведеного, у ситуаціях пов`язаних зі складанням актів про порушення та з подальшими діями з розгляду, винесенням рішень та донарахуваннями по актам про порушення Оператор ГРМ зобов`язаний керуватися та керується Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року № 2494.

За змістом ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення. Крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Згідно із Законом України «Про ринок природного газу» цей Закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України.

Згідно з підпунктом 32 пункту 1 статті 1 розділу І Закону Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Згідно зі статтею 4 розділу ІІ Закону Державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Взаємовідносини постачальника природнього газу із споживачем визначаються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015.

Відповідно до Правил побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Зокрема, згідно з пунктом 1 розділу І Правил, ці Правила регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ).

У пункті 4.4 Типового договору визначено, що об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

За змістом наведених норм обов`язковим учасником відносин по постачанню споживачу природного газу є оператор ГРМ, який визначає об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем.

Стаття 58 Розділу V Закону визначає порядок розгляду скарг та вирішення спорів.

Відповідно до підпункту 8 пункту 3 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС), до основних функцій Оператора ГРМ належить забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року (справа № 753/20733/19) відповідно до якої обраний спосіб захисту має бути ефективним та забезпечувати реальне поновлення порушеного права споживача. Якщо внаслідок неправомірних дій суб`єкта господарювання споживач здійснив оплату коштів без достатньої правової підстави, належним способом захисту є повернення таких коштів та усунення наслідків порушення.

Судом встановлено, що позивач набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та звернулася до відповідача з метою переоформлення договору розподілу природного газу та особового рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2024 року було сплачено за ОСОБА_1 на користь АТ «Одесагаз» 251,76 грн за обстеження газового устаткування та 617,02 грн за обстеження опалювальної площі, що загалом становить 868,78 грн.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до положень Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем та роз`яснень НКРЕКП укладення договору розподілу природного газу з новим власником об`єкта та переоформлення особового рахунку саме по собі не ставиться у залежність від обов`язкової оплати технічного обстеження внутрішньобудинкових мереж чи інших додаткових послуг, якщо такі послуги окремо не замовлялися споживачем та не є необхідною умовою реалізації права на переоформлення договору.

Посилання відповідача на те, що позивач підписала відповідні документи та добровільно здійснила оплату, суд оцінює критично, оскільки сам факт підписання заяви та проведення оплати не свідчить про належне інформування споживача щодо добровільного характеру відповідних послуг та не підтверджує існування у відповідача правових підстав пов`язувати переоформлення договору із необхідністю здійснення таких платежів.

Суд враховує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що замовлені та оплачені позивачем послуги були самостійним предметом волевиявлення споживача, а не умовою для переоформлення особового рахунку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що грошові кошти у загальній сумі 868,78 грн були отримані відповідачем без достатніх правових підстав та підлягають поверненню позивачу.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Отже, наслідки передбачені вказаною нормою застосовуються до прострочення виконання зобов`язання.

У цьому випадку спір виник щодо правомірності отримання відповідачем грошових коштів за послуги. До моменту ухвалення судового рішення не існувало визначеного грошового зобов`язання відповідача щодо повернення коштів.

Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в цій частині.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.

До загальних підстав відповідальності, встановлених ст. 1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової шкоди)» відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової шкоди)» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової шкоди)» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідно до статей 23, 1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню за умови доведення факту її завдання, протиправності поведінки відповідача, причинного зв`язку між такою поведінкою та негативними наслідками, а також розміру завданої шкоди.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння їй моральних страждань саме внаслідок дій відповідача, їх характер, тривалість та обсяг, а також причинно-наслідковий зв`язок між спірними правовідносинами та погіршенням стану здоров`я.

Сам по собі факт порушення майнового права не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Оскільки позивач звернулася до суду із позовом про захист прав споживача, при поданні позову вона була звільнена від сплати судового збору.

Разом із тим відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Судом установлено, що позивачем заявлено: вимогу немайнового характеру (про визнання протиправними дій відповідача); вимогу майнового характеру (про стягнення незаконно отриманих коштів, трьох процентів річних та інфляційних втрат); самостійну вимогу майнового характеру про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», чинної на момент звернення до суду редакції, ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на дату звернення до суду прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн, а мінімальний розмір судового збору за кожну із заявлених вимог становив 1211 грн 20 коп.

Суд дійшов висновку про задоволення вимоги немайнового характеру щодо визнання дій відповідача протиправними та вимоги майнового характеру щодо стягнення незаконно отриманих коштів, водночас у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір лише за задоволеними вимогами у загальному розмірі 2422 грн 40 коп. (1211 грн 20 коп. + 1211 грн 20 коп.).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про захист прав споживача та стягнення незаконно отриманих коштів задовольнити частково.

Визнати протиправними дії акціонерного товариства «Одесагаз» щодо вимоги оплати послуг, не пов`язаних із переоформленням особового рахунку.

Стягнути з акціонерного товариства «Одесагаз» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 868 (вісімсот шістдесят вісім) гривень 78 копійок.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Одесагаз» на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Одесагаз», адреса: 65003, Одеська обл., місто Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208.

Суддя А.В. Гуржій