Ухвала суду № 137539191, 19.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

19.06.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/21009/21

Провадження № 1-кп/522/992/26

19 червня 2026 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 2202116000000123, відомості про яке внесено 27.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №2202116000000123, відомості про яке внесено 27.07.2021 року до Єдиного реєстру досудового розслідування, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Прокурор подав клопотання про продовження обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, посилаючись на те, що ризики стосовно обвинуваченого, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати й надалі. Так, ОСОБА_7 , будучи підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні, до його фактичного затримання на підставі ухвали слідчого судді, переховувався від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим його було оголошено в розшук та здійснено відповідні розшукові дії, спрямовані на отримання інформації відносно місцезнаходження підозрюваного та його засобів зв`язку, тобто зафіксовано порушення процесуального обов`язку підозрюваного. Крім того, у обвинуваченого ОСОБА_7 наявне подвійне громадянство, а саме паспорт громадянина Російської Федерації, що дає йому можливість переховуватись від суду на тимчасово окупованих територіях та виїхати за межі України. (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); органом досудового розслідування допитано ряд свідків, які мешкають на підконтрольній Україні території, зокрема у Луганській області та які знайомі з ОСОБА_7 . Враховуючи наявність відносин ОСОБА_7 з цими свідками та їх спільне минуле під час участі у бойових діях на стороні т.зв. «ЛНР», наявний прямий ризик незаконного впливу з боку ОСОБА_7 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни показань, тим самим здійснюючи перешкоджання кримінальному провадженню. Крім того, продовження строку тримання під вартою надасть змогу запобігти спробам підозрюваного незаконно впливати на експерта у цьому кримінальному провадженні, який провів судову криміналістичну портретну експертизу, тобто наявні ризики, передбачені (п.п. 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України); враховуючи відсутність постійного місця роботи, побоювання кримінального переслідування з боку української влади, що призводить до відсутності можливості офіційного працевлаштування та отримання заробітку, не виключено, що ОСОБА_7 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, шляхом повторного вступу до лав терористичної організації «ЛНР», де себе зарекомендував з позитивного боку під час «Боїв за Дебальцеве» протягом січня-лютого 2015 року, тобто наявний ризик, передбачений (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). На думку прокурора неможливо запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування до обвинуваченого більш м?яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене ним клопотання, посилаючись на зазначені в ньому ризики. Просив клопотання задовольнити і продовжити відносно обвинуваченого обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави.

Захисник обвинуваченого заперечив щодо задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши з приводу вказаного питання думки учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Так, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.08.2021 року, ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався ухвалами Приморського районного суду м. Одеси та закінчується.

24.04.2026 року ухвалою Приморського районного суду відносно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.05.2026 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави та встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України, а саме: а саме: спроби переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, який відповідно до приписів ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна або без такої. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).

Крім того, ОСОБА_7 , будучи підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні, переховувався від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим його було оголошено в розшук та здійснено відповідні розшукові дії, спрямовані на отримання інформації відносно місцезнаходження останнього, таким чином обвинуваченим було порушено процесуальні обов`язки як підозрюваного.

Крім того, як зазначає прокурор, у обвинуваченого ОСОБА_7 наявне подвійне громадянство, а саме паспорт громадянина російської федерації, що дає йому можливість переховуватись від суду на тимчасово окупованих територіях, або виїхати за межі України.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявність стосовно ОСОБА_7 ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.1 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, не можна вважати недоведеним.

Також, відносно обвинуваченого продовжує існувати ризик передбачений статтею 177 ч.1 п.3 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні. Суд вважає, що ризик впливу на вказаних осіб існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом. Перебуваючи на свободі, обвинувачений як самостійно, так і через інших осіб, може здійснювати незаконний вплив на даних осіб, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_9 особисто знайомий з цими свідками та їх пов`язує спільне минуле під час участі у бойових діях на стороні «ЛНР». При цьому, вказані свідки судом ще не допитані.

Також обвинувачений може незаконно впливати на експерта у цьому кримінальному провадженні, який провів судову криміналістичну портретну експертизу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики, передбачені статтею 177 ч. 1 п.п. 3, 4 КПК України стосовно обвинуваченого наразі не зменшилися та продовжують існувати й надалі.

Крім цього, суд вважає, що відносно ОСОБА_10 продовжує існувати ризик передбачений статтею 177 ч.1 п.5 КПК України, а саме обвинувачений може продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується. Так, з урахуванням побоювання кримінального переслідування з боку української влади, що призводить до відсутності можливості офіційного працевлаштування та отримання заробітку, не виключено, що ОСОБА_7 може повторно вступити до лав терористичної організації «ЛНР», де себе зарекомендував з позитивного боку під час «Боїв за Дебальцеве» протягом січня-лютого 2015 року.

Згідно статті 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд бере до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим; вік та стан здоров`я обвинуваченого; порушення ним процесуальних обов`язків як підозрюваного та перебування його у розшуку; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

При цьому, суд зауважує на тому, що ризики це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих наслідків для кримінального провадження та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою суду не надано та у судовому засіданні не встановлено.

З огляду на зазначене, ризики, передбачені п.п. 1,3,4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: спроби переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення продовжують існувати, а тому суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також, суд вважає, що продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

В силу вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає за можливе не визначати ОСОБА_7 розмір застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 України під час дії воєнного стану.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про доцільність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Керуючись вимогами ст.ст.8, 9, 176, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 2202116000000123, відомості про яке внесено 27.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України - задовольнити.

Строк обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДСІ при ДУ «Одеська виправна колонія № 14» відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 15 серпня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3