Рішення № 137538642, 18.06.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/843/26

Провадження № 2/493/797/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

ГОЛОВУЮЧОГО-СУДДІ ТІТОВОЇ Т.П.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ СИРОТА О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторінв залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

01.05.2026 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалами судді від 06.05.2026 року провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Свою вимогу позивач мотивує тим, що 18.10.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5379552, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5000,00 грн., а остання зобов`язувалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки (терміни), що визначенні договором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору.

Відповідач у свою чергу не виконала умов кредитного договору.

20.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ. Відповідно до умов цього договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 5379552 від 18.10.2019 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Таким чином, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19510505/1149 від 01.04.2026 року. Разом з тим вказана претензія залишилася без реагування зі сторони відповідача.

В порушення договору відповідач належним чином не виконала зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем склала: 21600 грн., яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 5000,00 грн., простроченої заборгованості по відсоткам 13500 грн., простроченої заборгованості за комісією 600,00 грн. та заборгованості по штрафах/пені 2500 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 21600 грн. та понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

05.06.2026 року на електронну адресу суду від представника відповідача адвоката Бузовського О.І. надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, яку ухвалою суду від 05.06.2026 року було задоволено.

10.06.2026 року від представника відповідача адвоката Бузовського О.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту 5000 грн., відсотками в розмірі 2250 грн. та комісії, так як саме такі умови були визначені кредитним договором між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Мілоан» в договорі № 5379552 від 18.10.2019 року, в іншій частині позовних вимог просив відмовити зазначивши таке. Строк дії договору становить 15 днів з 18.10.2019 року, додаткових угод щодо продовження строку кредитування між сторонами не укладалось і матеріали справи відомостей про продовження строку кредитування не містять. Після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, тому вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за кредитним договором поза межами строку кредитування задоволенню не підлягають. Крім того, з приводу витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що їх розмір не обґрунтований та завищений. Враховуючи зміст доданої до позовної заяви копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, очевидним є те, що для представника позивача складення подібних позовних заяв є буденною справою, такі позови є типовими і не потребують значних витрат часу та ресурсів.

Представник позивача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в судове засідання не з`явився, однак просить розглянути справу без участі представника позивача, про що зазначив у позовній заяві.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, однак представник відповідача просив справу розглянути за їх відсутності, про що зазначив у відзиві на позов.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 18.10.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5379552, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., строком на 15 днів з 18.03.2024 року і складається з пільгового періоду, який складає 15 днів, термін повернення кредиту, сплати комісії і процентів за користування кредитом 02.11.2019 року. (п. п. 1.2., 1.3. та 1.4. договору).

Відповідно до п. п. 1.5., 1.5.1., 1.5.2. договору сукупна вартість кредиту складає 2850,00 грн. в грошовому виразі та 1387,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. Комісія за надання кредиту: 600,00 грн., яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 2250,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором S23096 відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що підтверджується копією довідки виданою ТОВ «Мілоан» 10.09.2025 року.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5000,00 грн., що вбачається з копії платіжного доручення № 2299026 від 18.10.2019 року.

Відповідач у свою чергу не виконав умов кредитного договору № 5379552 від 18.10.2019 року,що створило заборгованість у розмірі 21600 грн., яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту - 5000,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків в розмірі 13500 грн. та простроченої заборгованості за комісією - 600 грн. та заборгованості по штрафах/пені 2500 грн., що вбачається з копії виписки з особового рахунка за договором № 5379552 від 18.10.2019 року.

20.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ.

Відповідно до умов цього договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 5379552 від 18.10.2019 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Таким чином, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» наділено правом грошової вимоги до відповідача на загальну суму 21600 грн., що вбачається з копії витягу з Реєстру боржників від 10.09.2025 року.

01.04.2026 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» направило ОСОБА_1 письмову претензію, у якій повідомило про наявність договору відступлення права вимоги та необхідність сплатити заборгованість за кредитом.

Зазначені обставини підтверджуються: кредитним договором № 5379552 від 18.10.2019 року; графіком розрахунків, довідкою про ідентифікацію; анкетою-заявою на кредит № 5379552 від 18.10.2019 року; копією платіжного доручення 2299026 від 18.10.2019 року; випискою ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 5379552; випискою ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» з особового рахунку за кредитним договором № 5379552 від 18.10.2019 року, договором відступлення прав вимоги № 147-МЛ від 20.02.2020 року; актом приймання-передачі реєстру боржників від 20.02.2020 року до договору про відступлення прав вимоги № 47-МЛ; витягом з реєстру боржників.

Крім того, факт перерахування коштів первісним кредитором підтверджено відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 15.05.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260511/70156-БТ на виконання ухвали Балтського районного суду Одеської області про витребування доказів, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в банку було емітовано карту № НОМЕР_2 та в період з 18.10.2019 року по 25.10.2019 року був зарахований платіж в сумі 5000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Щодо твердження ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про те, що ОСОБА_1 має заборгованості у виді штрафу/пені за невиконання умов кредитного договору у розмірі 2500 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування штрафу/пені за невиконання/неналежне виконання зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу/пені у розмірі 2500 грн. слід відмовити.

Разом з тим, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути й прострочену заборгованість за комісією за надання кредиту в сумі 600 грн.

Так, із п. 1.5.1. договору вбачається, що комісія за надання кредиту: 600 грн., яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії пов`язаної із наданням кредиту в розмірі 600 грн. не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 7250,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн. та заборгованість по процентам 2250 грн., а саме в межах погодженого строку станом на 02.11.2019 року, в решті позову слід відмовити.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Зі змісту ч. 1 ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 26296 від 23.04.2026 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Ч. ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, стороною позивача подано до суду: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Апологет», Акт наданих послуг (правової (правничої) допомоги) № Д/22052 від 14.04.2026 року; детальний опис наданих послуг до Акту № Д/22052 від 14.04.2026 року за договором про надання послуг правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, відповідно до яких надано послуги на загальну суму 8000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню 33,56 %, отже з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в пропорційному відношенні до задоволених вимог, а саме судовий збір в сумі 893,50 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2684,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 610-612, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614), заборгованість за кредитним договором № 5379552 від 18.10.2019 року в сумі 7250 грн., в т.ч. 5000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2250 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків, а також судовий збір в сумі 893,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2684,80 грн., а всього:10828 (десять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 30 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.06.2026 року.

СУДДЯ