Ухвала суду № 137538186, 16.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2504/26

Провадження № 6/487/114/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Богатої А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу № 487/2504/26 за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» - адвоката Кролевця Руслана Ігоровича про заміну сторони виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 представник заявника адвокат Кролевець Р.І. звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить замінити стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на його правонаступника ТОВ «ФК «Позика» у виконавчому провадженні № 64554357 з примусового виконання виконавчого напису № 85468, вчиненого приватним нотаріусом Гораєм О.С. щодо стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що 31.10.2020 приватний нотаріус Горай О.С. вчинив виконавчий напис № 85468 про стягнення з боржника на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису. 17.02.2021 приватним виконавцем Булахевічем С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64554357 з примусового виконання вказаного вище виконавчого напису. Станом на теперішній час виконавче провадження № 64554357 відкрите та перебуває на примусово виконанні. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 про відступлення права вимоги, у тому числі, за кредитним договором № 502499612 від 12.01.2020, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження терміну дії договору факторингу. Крім того 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 про відступлення права вимоги, у тому числі, за кредитним договором № 502499612 від 12.01.2020, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . У подальшому до зазначеного договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження терміну дії договору факторингу. Крім того 16.10.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 161025-01-ОФ, відповідно до умов якого заявнику відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 502499612 від 12.01.2020. У зв`язку з переходом до ТОВ «ФК «Позика» права вимоги до боржника ОСОБА_1 представником було подано до суду вказану заяву.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 головуючим суддею у справі визначено Боброву І.В.

Суд своєю ухвалою від 06.04.2026 прийняв до провадження вказану заяву та призначив справу до судового розгляду.

20.04.2026 суд своєю ухвалою витребував у ТОВ «ФК «Позика» копію виконавчого напису № 85468, вчиненого 31.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 35015,00 грн, яка станом на дату розгляду справи заявником виконана не була.

Представник заявника в призначене судове засідання не з`явився, у заяві просив розглянути справу без його участі.

Інші учасники справи у призначене судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

З урахуванням приписів ч. 3 ст. 442 ЦПК України заяву було розглянуто за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до такого висновку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка передбачена п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII.

Згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Тобто виконавчий напис нотаріуса підлягає зверненню до примусового виконання.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); факторингу (гл. 73 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована сторона), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, та як наслідок припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

У постанові від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення несудового органу, то заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Із змісту заяви ТОВ «ФК «Позика» вбачається, що 31.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 85468 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 35015,00 грн, при цьому копії даного виконавчого напису до матеріалів заяви не надано.

Ухвала суду від 20.04.2026 про витребування копії спірного виконавчого напису заявником виконана не була, будь-яких клопотань від заявника про неможливість надати копію виконавчого напису або його витребування заявлено не було.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином суд, з урахуванням наведеного, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, дійшов до висновку, що заявником не надано належних та достатніх доказів, на підставі яких можливо всебічно та в повному обсязі встановити усі обставини справи та ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Позика» слід відмовити.

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» - адвоката Кролевця Руслана Ігоровича про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Суддя І. В. Боброва