Вирок № 137537394, 18.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/33680/25

Провадження № 1-кп/127/1111/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2025 за № 12025020020000600, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каїр Арабської Республіки Єгипет, громадянина Арабської Республіки Єгипет, посвідка на постійне проживання серії ХМ №0062 видана 26.09.2012 року УДМСУ в Хмельницькій області, згідно якої місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із вищою освітою, непрацюючого, розлученого, який має двох неповнолітніх дітей, раніше судимого 03.04.2026 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп.,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи обізнаним про те, що в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого неодноразово продовжено відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», зокрема Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 квітня 2025 року з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, вчинив умисний корисливий злочин за таких обставин.

Так, близько 19 год. 01 хв. 13.07.2025 Зeiн ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні магазину «Аврора», що за адресою: вул. Привокзальна, буд. 2/1 приміщення № 239 у м. Вінниці, де здійснює підприємницьку діяльність ТОВ «Вигідна покупка», юридична адреса: селище Опішня, вул. Свято-Михайлівська, буд. 3Б, підійшов до вітрини, де представлена різного роду техніка та помітив безпровідні навушники торгової марки "Havit" моделі «TW 976».

В цей момент у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на відкрите викрадення майна, належного ТОВ «Вигідна покупка».

Реалізуючи вищевказаний протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою незаконного власного збагачення, усвідомлюючи, що він діє таємно від оточуючих, в умовах воєнного стану, 3 ОСОБА_8 взяв із вітрини дві пари безпровідних навушників марки "Havit" моделі «TW 976» та поклав їх до сумки чорного кольору.

Після чого, ОСОБА_3 попрямував до виходу з приміщення вказаного магазину, не розрахувавшись за дані навушники. В цей час, ОСОБА_3 був зупинений охоронцем вказаного магазину та на його прохання ОСОБА_3 дістав зі своєї чорної сумки одну пару навушників, залишивши її на столі, а друга пара навушників, вартість яких, згідно з висновком експерта, складає 543 гривні 50 копійок, залишилась у сумці ОСОБА_3 .

Після чого ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що його злочинні дії є відкритими для інших осіб, утримуючи викрадене майно у себе, а саме одну пару безпровідних навушників марки "Havit" моделі «TW 976», з метою доведення злочинного умислу до кінця, здійснюючи фізичний опір працівнику охорони даного магазину та не реагуючи на зауваження, втік із магазину, таким чином відкрито заволодів майном належним ТОВ «Вигідна покупка».

Після вчинення вищевказаних дій, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ТОВ «Вигідна покупка» майнового збитку у розмірі 543 гривні 50 копійок.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та показав, що дійсно вчинив даний злочин за вказаних в обвинувальному акті обставин. У вчиненому щиро кається та завіряє суд, що зрозумів свої помилки і подібне більше не повториться, просить суворо його не карати.

Представник юридичної особи, яка є потерпілою у даному кримінальному провадженні, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигідна покупка» - ОСОБА_10 в судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву, в якій просив судовий розгляд кримінального провадження здійснювати без його участі, претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має, щодо призначення покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення злочину, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ними обставин злочину, добровільності та істинності їх позицій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 , у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальних актах, доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 , за ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, є тяжким злочином, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше судимий, однак на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти кримінальні правопорушення, розлучений, має двох неповнолітніх дітей, непрацевлаштований, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, яка, згідно ст. 66 Кримінального кодексу України, пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, які, згідно статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_3 вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 03.04.2026 року засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп.

Вирок набрав законної сили та звернутий до виконання, однак штраф не сплачено.

Злочин у даному кримінальному провадженні вчинений ОСОБА_3 до постановлення попереднього вироку.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, остаточне покарання слід призначити з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2026 року оголошено розшук обвинуваченого та надано дозвіл на його затримання для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно протоколу затримання від 11.02.2026 року обвинуваченого було затримано в межах даного кримінального провадження 11.02.2026 року.

Відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2026 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до 12.04.2026 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.05.2026 року оголошено розшук обвинуваченого та надано дозвіл на його затримання для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно протоколу затримання від 13.05.2026 року обвинуваченого було затримано в межах даного кримінального провадження 13.05.2026 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.05.2026 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 12.07.2026, з одночасним визначенням розміру застави.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України слід зарахувати обвинуваченому у строк покарання строк попереднього ув`язнення з дня затримання 11.02.2026 року до 12.02.2026 року включно, та з дня затримання 13.05.2026 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім того, суд, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, який раніше судимий, перебував у розшуку, з метою попередження ризиків переховування обвинуваченого та вчинення нових кримінальних правопорушень, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки наявні ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти даним ризикам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що запобіжний захід, застосований до обвинуваченого, у виді тримання під вартою слід залишити без зміни та продовжити строк даного запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2025 року, на бездротові навушники білого кольору "Havit", слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Крім того, на підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта, відповідно до висновку експерта №1643/25-21 від 18.07.2025 року в розмірі 1 696 грн. 32 коп.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 50, 65-67 Кримінального кодексу України, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме, покарання, призначеного за даним вироком, та покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 03.04.2026 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, залишити без зміни та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з дня затримання 11.02.2026 року до 12.02.2026 року включно, та з дня затримання 13.05.2026 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта, в розмірі 1 696 (одна тисяча шістсот дев`яносто шість) грн. 32 коп.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2025 року, на бездротові навушники білого кольору "Havit", - скасувати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні бездротові навушники білого кольору "Havit", які відповідно до постанови слідчого про визнання речовим доказом від 15.07.2025 року та квитанції № 3035 від 11.08.2025 року, передано до камери зберігання речових доказів відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, - повернути потерпілому Товариству з обмеженою відповідальністю «Вигідна покупка».

Речовий доказ у кримінальному провадженні DVD-R диск із записом камер відеоспостереження в магазині "Аврора" по вул. Привокзальній, 2/1 в м. Вінниці, який, відповідно до постанови слідчого про визнання речовим доказом від 18.07.2025 року, зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя