Рішення № 137537078, 19.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37855/25

Провадження № 2/761/4133/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Яцишина А.А.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Полонської Л.М.

представника третьої особи: Жалюка В.С.

розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба (управління) в справах дітей Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

У вересня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба (управління) в справах дітей Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав, згідно з яким позивач просив суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно свідоцтв про народження дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , їх батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Батьки дітей з 13.09.2008 р. по 12.03.2012 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28.02.2012 р. в справі №2-1593/12. Цим рішенням також відновлено дошлюбне прізвище матері дітей « ОСОБА_3 ».

В обґрунтування позову вказано, що з часу народження дитини ОСОБА_5 , яка є дитиною-інвалідом, відповідач дитину не визнав, вважав цю обставиною обтяжливою для себе та залишив сім`ю. З 2011 року, тобто ще до розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків відносно обох дітей у всіх сферах їх життєдіяльності, а саме: по забезпеченню їх щоденних потреб, харчуванню, лікуванню, догляду, розвитку, організації і забезпечення навчання, відпочинку та дозвілля, а також спілкування та підтримання контакту з дітьми у будь якій формі не здійснював. Діти, яким на сьогодні 16 та 14 років взагалі не знають свого батька, ніколи його не бачили, не знають та не пам`ятають його, оскільки на час фактичного розпаду сім`ї ОСОБА_8 було орієнтовно 3 роки, а ОСОБА_9 - 1 рік. ІНФОРМАЦІЯ_5 мати дітей ОСОБА_10 померла, на підтвердження чого прикладається копія відповідного свідоцтва про смерть. Відповідач як єдиний законний представник дітей не вжив ніяких заходів для початку виконання ним своїх батьківських обов`язків, звернувся до нотаріуса та склав заяву, в якій, з поміж іншого, визнав не виконання ним батьківських обов`язків та те, що не має наміру виконувати їх надалі, а також просив про ініціювання відносно нього позову про позбавлення його батьківських прав.

У позовній заяві вказано, що в частині виконання обов`язку відповідача щодо утримання дітей, то заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29.01.2014 р. в справі №295/15807/13-ц стягнуто аліменти з батька дітей ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 02.10.2013 р. і до повноліття дітей. Вказане судове рішення було звернуто ОСОБА_11 до виконання до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві. Згідно довідок №1409/10 від 17.09.2014 р., 29.10.2014 р., 12.11.2014 р., виданих на ім`я стягувача ОСОБА_10 аліменти не отримувались.

Позивачем вказано, що у період часу з січня 2013 р. до ІНФОРМАЦІЯ_5 - дня смерті матері дітей ОСОБА_10 він перебував з нею у фактичних шлюбних відносинах та вони проживали спільно за адресою АДРЕСА_1 з усіма ознаками, притаманними сім`ї, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_10 вели спільне господарство, піклувались один про одного, виховували дітей, мали спільний бюджет. З ними також проживали діти ОСОБА_10 від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ., яким на час початку спільного проживання позивача з ОСОБА_10 було відповідно 4 та 2 роки та двоє дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , запис про батька яких зроблено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України і відносно яких позивач ініціював позов про визнання батьківства (справа №296/9558/25). Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_9 сприймають позивача як батька, оскільки саме він разом з матір`ю дітей виконували відносно цих та ін. дітей ОСОБА_10 батьківські обов`язки всі їх свідоме життя.

Також, у позовній заяві зазначено, що згідно документів, наданих 02.09.25 р. Службою (управлінням) у справах дітей ЖМР на адвокатський запит №34 від 29.08.25 р. ССД ЖМР діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ССД ЖМР взяті на первинний облік як такі, які залишились без батьківського піклування, із призначенням відповідних заходів, що підтверджується повідомленнями про взяття дітей на первинний облік та копією наказу №67-С від 31.07.2025 р. Наказом Служби (управління) у справах дітей ЖМР №122 від 31.07.2025 р. дітей, які залишились без батьківського піклування, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , тимчасово влаштовано в сім`ю цивільного чоловіка померлої матері дітей ОСОБА_1 на період з 31.07.2025 р. терміном на 6 місяців. Вказаним наказом на ОСОБА_1 покладено відповідальність за життя та здоров`я вказаних малолітніх дітей. Згідно Акту обстеження умов проживання від 31.07.25 р., складеного спеціалістами Служби (управління) у справах дітей ЖМР за адресою АДРЕСА_1 проживають позивач, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_9 та діти ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Діти називають ОСОБА_1 батьком, дуже прив`язані до нього і проживають з ним з народження. Також ОСОБА_1 раніше разом з цивільною дружиною, а з часу її смерті - самостійно забезпечує належний догляд за дитиною ОСОБА_16 , яка згідно висновку про повторну комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 10.02.25 р., у зв`язку з інвалідністю має особливі потреби тадіагноз: Помірна розумова відсталість на межі з важкою розумовою відсталістю. Гіперактивний розлад поведінки у вигляді моторної гіперактивності та порушення уваги, імпульсивність. Виражений ступінь обмеження життєдіяльності. Загальний недорозвиток мовлення тяжкого ступеня. Стійкий енурез. Специфічні розлади моторики та координації.

Позовна заява мотивована тим, що не зважаючи на обставину смерті матері дітей та усвідомлення ОСОБА_3 того, що він є єдиним законним представником ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , а також те, що дочка має особливі потреби, відповідач не вжив жодних заходів щодо виконання своїх батьківських обов`язків, внаслідок чого діти залишились без батьківського піклування, а батьківські обов`язки щодо них з 4 та 2-річного віку відповідно фактично виконує позивач. З наведених вище обставин та доказів, якими вони підтверджуються, вбачається, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, перешкод у їх виконанні не мав та не має, розірвав з дітьми сімейні зв`язки у віці дітей 3 та 1 рік відповідно. Діти не знають свого батька, відповідач не виконував свої батьківські обов`язки з їх вказаного раннього віку, а тому між ними не утворився емоційні зв`язки між батьком та дітьми, а також атмосфера любові, в якій діти повинні були зростати.

У позовній заяві зазначено, що ухилення від виконання відповідачем батьківських обов`язків є актом свідомої поведінки ОСОБА_3 , що вбачається з його нотаріально посвідченої заяви. Сторона позивача однозначно стверджує, що змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, про що заявляє сам відповідач та стверджує про відсутність намірів виконувати свої батьківські обов`язки у майбутньому.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2025 року прийнято до розгляду вказану цивільну справу, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.

В судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача - адвоката Полонської Л.М. про з`ясування думки дитини ОСОБА_4 ,, ІНФОРМАЦІЯ_6 при вирішення спору.

14.10.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Полонської Л.М, долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

03.03.2026 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Полонської Л.М. про поновлення процесуального строк та приєднання доказу до матеріалів справи, а саме: копію рішення Житомирського Корольовського районного суду Житомирської області від 19.01.2026 у справі №296/9558/25.

20.01.2026 до суду надійшла заява представника третьої особи Служби (управління) у справа дітей Житомирської міської ради про долучення до матеріалів справи Рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.11.2025 № 1613 «Про затвердження висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ».

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не сповістив.

Представник третьої особи Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради підтримав позовну заяву у повному обсязі та просив його задовольнити у повному обсязі.

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що згідно копій свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_2 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та серії НОМЕР_3 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , їх батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 17, 18).

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з 13.09.2008 р. по 12.03.2012 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28.02.2012 р. в справі №2-1593/12. Цим рішенням також відновлено дошлюбне прізвище матері дітей « ОСОБА_3 » (20, 21, 22).

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.24).

Діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Службою (Управлінням) у справах дітей Житомирської міської ради взяті на первинний облік як такі, які залишились без батьківського піклування, із призначенням відповідних заходів, що підтверджується повідомленнями про взяття дітей на первинний облік та копією наказу №67-С від 31.07.2025 р.

Відповідно до наказу Служби (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради №122 від 31.07.2025 року, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштовано у сім`ю цивільного чоловіка померлої матері дітей - ОСОБА_1 , 1970 року народження, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на період з 31.07.2025 року терміном на шість місяців (а.с.40).

Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 від 31.07.2025 року, умови проживання за вказаною адресою задовільні (а.с.39).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачем вказано, що Відповідач як єдиний законний представник дітей не вжив ніяких заходів для початку виконання ним своїх батьківських обов`язків, звернувся до нотаріуса та склав заяву, в якій, з поміж іншого, визнав не виконання ним батьківських обов`язків та те, що не має наміру виконувати їх надалі, а також просив про ініціювання відносно нього позову про позбавлення його батьківських прав.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29.01.2014 р. в справі №295/15807/13-ц стягнуто аліменти з батька дітей ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 02.10.2013 р. і до повноліття дітей (а.с. 26). Вказане судове рішення було звернуто ОСОБА_11 до виконання до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві. Згідно довідок №1409/10 від 17.09.2014 р., 29.10.2014 р., 12.11.2014 р., виданих на ім`я стягувача ОСОБА_10 аліменти не отримувались (а.с. 28, 29, 30).

Згідно листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №43057820 з виконанням виконавчого листа №295/15807/13-ц Богунського районного суду м. Житомира та станом на 31.08.2025 заборгованість за виконавчим документом складає 534 995,25 грн. (а.с. 67) До матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_3 (а.с. 68).

В обґрунтування позову позивач у період часу з січня 2013 р. до 26.07.2025 р. - дня смерті матері дітей ОСОБА_10 перебував з нею у фактичних шлюбних відносинах та вони проживали спільно за адресою АДРЕСА_1 з усіма ознаками, притаманними сім`ї, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_10 вели спільне господарство, піклувались один про одного, виховували дітей, мали спільний бюджет. З ними також проживали діти ОСОБА_10 від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ., яким на час початку спільного проживання позивача з ОСОБА_10 було відповідно 4 та 2 роки та двоєдітей ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , запис про батька яких зроблено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України і відносно яких позивач ініціював позов про визнання батьківства (справа №296/9558/25).Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_9 сприймають позивача як батька, оскільки саме він разом з матір`ю дітей виконували відносно цих та ін. дітей ОСОБА_10 батьківські обов`язки всі їх свідоме життя.

Так, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 січня 2026 року у справі 296/9558/25 позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянина України, батьком дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко М.О. та зареєстровано в реєстрі за № 662, останнім зазначено, що він є батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та у зв`язку із складним життєвими обставинами та неможливістю забезпечити утримання і виховання дітей, тим самим, він не взмозі у повному обсязі виконувати батьківські обов`язки відповідно до ст. 15 СК України щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 66).

Також зазначено, що ОСОБА_3 просить вважати цю заяву підставою для ініціювання розгляду, щодо позбавлення його батьківськи прав в компетентних органах, зокрема в Службі у справа дійте за місце проживання. У заві зазначено, що своїм підписом під текстом цієї заяви ОСОБА_3 стверджує той факт, що зміст документа та його правові наслідки йому зрозумілі й тлумачаться ним однозначно, а заява складена нотаріусом на його прохання, повністю відповідає його волевиявленню та наданій інформації.

Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.11.2025 №1613 затверджено висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , згідно з додатком.

Як вбачається з висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , що виходячи з інтересів дітей виконавчий комітет Житомирської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . У зазначеному висновку, що ОСОБА_3 участі у житті дітей не бере, жодним чином не піклується про фізичних та духовний розвиток дітей, не цікавиться їх вихованням та станом на здоров`я, не вітає їх з днем народження, не подарував жодного подарунка дітям, самоусунувся від виконанням батьківських обов`язків, втратив з дітьми родинні стосунки.

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Право малолітньої або неповнолітньої висловлювати свою думку під час розгляду справи закріплене також в ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Чинне законодавство не містить чіткої вказівки на вік, з досягненням якого дитина має право висловлювати свою думку у справах, що стосуються її життя, тому при вирішенні питання щодо доцільності заслуховування та врахування думки дитини має значення здатність дитини розуміти ситуацію, що склалася, можливість сформулювати та висловити свою думку. При цьому думка дитини може бути висловлена в різних формах, зокрема: письмових доказах (висновках психологічних досліджень, висновках органів опіки та піклування тощо); показаннях дитини (особисто в залі судового засідання, за допомогою відеоконференції).

В судовому засіданні 19.03.2026 в порядку ст. 171 СК України, в присутності представника Служби (управління) в справах дітей Житомирської міської ради Жалюка В.С. вислухав думку дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зазначив, що їх батько ОСОБА_3 пішов із сім`ї, коли йому 2 роки, після чого він його не бачив та останні не брав участі у їх виконанні. Також, ОСОБА_3 зазначив, що вважає за можливе позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо нього та його сестри ОСОБА_5 .

Судом вирішено не опитувати в судовому засіданні неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , враховуючи думки позивача та враховуючи, що наявності у ОСОБА_17 інвалідності та вад здоров`я, які унеможливлюють висловленню нею своєї думки.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 Сімейного кодексу України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Вимогами ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Водночас, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див.: постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зроблено висновку, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ст.ст. 3,18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Разом з тим, як роз`яснено в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року в справі № 459/3411/17 (провадження № 61-10531св21) зроблено висновок, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Верховний Суд у Постанові від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: справа № 607/2631/15-ц, провадження № 61-830св23 також наголошує на принципі забезпечення щонайкращих інтересів дитини та звертає увагу на вимоги статті 18 Конвенції, згідно якої батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для матері, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24.

Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/17.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зазначеного, оцінивши зібрані по справі докази, а також враховуючи те, що обставини ухиляння відповідач від виконання своїх обов`язків по належному вихованню та утриманню своїх дітей знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, встановлено остаточне й свідоме ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В порядку, визначеному 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в дохід держави в сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, п.2 ч.1 ст.164 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 206, 229, 258, 259, 263-266, 268, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба (управління) в справах дітей Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , код РНОКПП НОМЕР_5 , адреса : АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Служба (управління) в справах дітей Житомирської міської ради, код ЄДРПОУ 25777327, м. Житомир, Майдан Корольова, 4/2.

Повний текст рішення складено: 27.03.2026.

Суддя: