Ухвала суду № 137536398, 06.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24036/26-к

пр. 1-кс-27141/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження № 42021112030000305 від 24.11.2021,

ВСТАНОВИВ :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна.

Мотивуючи означене клопотання прокурор у клопотанні вказує наступне.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021112030000305 від 24.11.2021 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України та за фактами вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше липня 2022 року ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, вирішив організувати злочинну групу, з метою вчинення корисливих злочинів проти власності. З метою досягнення злочинного результату, ОСОБА_5 запропонував увійти до організованої групи ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншим невстановленим досудовим розслідуванням особам, із якими мав довірливі відносини, які свідомо нехтували загальноприйнятими нормами моралі та принципами, усталеними в суспільстві, за своїми морально-вольовими якостями були схильні до незаконного заволодіння чужим майном, були охочими збагатитися злочинним шляхом та погодились на участь у злочинній групі.

При цьому ОСОБА_5 розробив і довів до відома учасників організованої групи детальний план протиправної діяльності, яким визначив конкретні ролі та функції кожного співучасника, направлені на успішне виконання цього плану, спрямованого на систематичне вчинення злочинів, пов`язаних із заволодінням чужим майном шляхом обману (шахрайство).

ОСОБА_5 , обіймаючи посаду інженера - землевпорядника ПП «КАДАСТР» (ЄДРПОУ 32903999), основним видом господарської діяльності якого є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, діючи спільно із директором ПП «КАДАСТР» ОСОБА_13 , розробив злочинний план незаконного заволодіння об`єктами нерухомого майна - земельними ділянками, розташованими на території Київської області. Так, маючи доступ до Національної кадастрової системи, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_13 отримували із зазначеної Системи інформацію про земельні ділянки, відомості про належність яких не були внесені до неї, через неналежне документальне оформлення власниками після їх отримання внаслідок паювання земель, переданих у колективну власність.

В подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном, підібравши конкретну земельну ділянку як предмет вчинення злочину, залучав учасників організованої групи ( ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншим невстановленим досудовим розслідуванням особи) які, діючи за заздалегідь розробленим злочинним планом, використовуючи отримані від ОСОБА_5 завідомо підроблені Державні акти про прав власності на землю, удавали себе власниками зазначених земельних ділянок, з метою їх відчуження на користь інших осіб.

При цьому ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин отримував у володіння підроблені Державні акти про прав власності на землю, в яких містилися недостовірні відомості про належність конкретної земельної ділянки одному із учасників організованої групи, з метою його подальшого використання при відчуженні учасниками організованої групи земельної ділянки на користь інших осіб.

В свою чергу ОСОБА_13 , обіймаючи посаду директора ПП «КАДАСТР» (ЄДРПОУ 32903999) та будучи уповноваженою на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), реалізовуючи злочинний умисел учасників організованої групи, усвідомлюючи що відповідно до частини третьої статті 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією, нехтуючи зазначеною правовою нормою, розуміючи що учасник організованої групи, зазначений в наданому ОСОБА_5 підробленому Державному акті на право власності на землю, не є власником конкретної земельної ділянки та не уповноважений звертатись із заявою про розробку зазначеної документації, здійснювала її розробку та вносила відомості про це до Державного земельного кадастру, з метою подальшої реєстрації зазначених відомостей державним кадастровим реєстратором та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру в порядку ч. 9 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Згодом ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що відомості про належність конкретної земельної ділянки внесені до Державного земельного кадастру, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер, залучав до вчинення злочину учасника організованої групи - приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 , з метою вчинення останнім передбачених Законом України «Про нотаріат» повноважень щодо посвідчення правочинів, прав та фактів, що мають юридичне значення. ОСОБА_7 , будучи приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу (свідоцтво про право заняття нотаріальною діяльністю № 4775), діючи із корисливих спонукань, переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом шахрайського заволодіння чужим нерухомим майном в особливо великих розмірах, зловживаючи наданими йому як приватному нотаріусу повноваженнями, передбаченими ч. 1 ст. 3 та п. 1 ч. 1 ст. 34, ст. 55 Закону України «Про нотаріат», вчиняв дії щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок та реєстрацію речових прав на нерухоме майно, усвідомлюючи що об`єкти нерухомого майна насправді не належать особі, яка здійснює їх відчуження на користь інших осіб, в тому числі, при необхідності, здійснюючи нотаріальне посвідчення правочинів в порушення вимог ст. ст. 43, 45 Закону України «Про нотаріат», ст. 1, ст. 2 глави 3 ст. 1 глави 6 ст. 4 глави 9 розділу 1 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, а саме за відсутності особи, що є стороною правочину.

Після пошуку осіб, зацікавлених у набутті конкретної земельної ділянки, відомості про належність якої учаснику організованої групи містилися в Державному земельному кадастрі та наявному в ОСОБА_5 підробленому Державному акті на право власності на землю, останній забезпечував прибуття учасників організованої групи до приміщення нотаріальної контори, за адресою АДРЕСА_1 , де здійснювалося укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки між учасником організованої групи та її набувачем. Правочин посвідчувався приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та здійснювалась реєстрація речового права на нерухоме майно, в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому, у виключних випадках, з метою конспірації та недопущення викриття протиправної діяльності працівниками правоохоронних органів, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу набутих злочинним шляхом земельних ділянок здійснювався іншими приватними нотаріусами, які не були обізнані із злочинним умислом учасників організованої групи та вчиняли посвідчення правочинів та реєстрацію речових прав на нерухоме майно в порядку, передбаченому Законом України «Про нотаріат».

Кошти, отримані внаслідок відчуження набутих внаслідок вчинення кримінальних правопорушень земельних ділянок, ОСОБА_5 розподіляв між учасниками організованої групи у визначених ним частинах.

Створена ОСОБА_5 на тривалий період часу організована група характеризувалась стабільністю і згуртованістю свого складу, тривалістю злочинної діяльності, розробкою і узгодженням планів і методів вчинення злочинів, наявністю загальних правил поведінки, домовленістю та готовністю до постійного вчинення злочинів всіма членами організованої групи, розподілом грошових коштів отриманих від злочинної діяльності між всіма її учасниками.

Ієрархічна побудова організованої групи базувалась на лідерських якостях ОСОБА_5 . Дисципліна в організованій групі забезпечувалась стійкими правилами поведінки, розподілом функцій між учасниками, а також за рахунок свідомого і невідкладного виконання вказівок ОСОБА_5 , як її організатора та керівника.

Організована злочинна група характеризувалась корисливою направленістю дій її учасників, єдністю їх намірів щодо отримання майнової вигоди шляхом шахрайства, тотожністю способу вчинення злочинів, своєю стійкістю, чіткою розробкою планів вчинення злочинів, детальною підготовкою до вчинення злочинів, розподілом ролей між співучасниками, а в кінцевому результаті раніше обумовленим розподілом незаконного доходу.

Всі члени організованої групи були обізнані щодо протиправних цілей угрупування, виявляли бажання і сприяли досягненню визначеної мети вчинення злочинів у межах відведеної кожному з учасників групи спеціальної ролі.

Кримінальні правопорушення вчинялись з прямим умислом, тобто учасники організованої групи усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачали суспільне небезпечні наслідки та бажали їх настання, переслідуючи корисливі мотиви та мету власного збагачення за рахунок чужого майна.

Добровільно зорганізувавшись таким чином у стійке об`єднання, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення, учасники організованої групи спільно розробили план злочинної діяльності, яким визначили функції та ролі кожного, за яким їх дії були направлені на виконання цього плану, відомого та схваленого всіма його учасниками, та досягнення єдиного злочинного результату.

В залежності від наявності особистих якостей учасників організованої групи, керівником організованої групи детально розподілені функції та ролі кожного з її членів під час вчинення злочинів.

Для досягнення злочинної мети членами організованої групи заздалегідь був розроблений план злочинної діяльності, згідно якого розподілялись ролі кожного учасника.

Так, ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи у складі організованої групи, вчинили низку незаконних заволодінь чужим майном (шахрайств), а саме:

1. у період часу із 04.07.2022 до 12.12.2022 шляхом використання завідомо підроблених документів, незаконно заволоділи земельною ділянкою з кадастровим номером 3224287200:02:002:0880, площею 4,4662 Га, розташованою на території Торчицької сільської ради Білоцерківського району Київської області, вартістю 350 994 гривні;

2. у період часу із 11.07.2022 до 12.12.2022 шляхом використання завідомо підроблених документів, незаконно заволоділи земельною ділянкою з кадастровим номером 3224287200:01:002:0025, площею 4,7521 Га, розташованою на території Торчицької сільської ради Білоцерківського району Київської області, вартістю 344 123 гривні;

3. у період часу із 11.07.2022 до 13.12.2022 шляхом використання завідомо підроблених документів, незаконно заволоділи земельною ділянкою з кадастровим номером 3224287000:01:001:0047, площею 2,9742 Га, розташованою на території Сухоярської сільської ради Білоцерківського району Київської області, вартістю 302 806 гривень;

4. у період часу із 22.02.2023 до 31.03.2023 шляхом використання завідомо підроблених документів, незаконно заволоділи майном, належним ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - земельною ділянкою з кадастровим номером 3220283000:09:068:0034, площею 7,8802 Га, розташованою на території Лехнівського старостинського округу (колишня Лехнівська сільська рада) Броварського району (колишній Баришівський район) Київської області, вартістю 968 965 гривень;

5. у період часу із 11.07.2023 до 06.10.2023 шляхом використання завідомо підроблених документів, незаконно заволоділи майном, належним ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - земельною ділянкою із кадастровим номером 3224281600:01:002:0001, площею 5,9646 Га, розташованою на території Василиської сільської ради Білоцерківського району Київської області, вартістю 762 500 гривень та майном, належним ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - земельною ділянкою із кадастровим номером 3224281600:01:002:0002, площею 5,94 Га, розташованою на території Василиської сільської ради Білоцерківського району Київської області, вартістю 762 500 гривень;

6. у період часу із 18.12.2024 до 21.03.2025 шляхом використання завідомо підроблених документів, незаконно заволоділи земельною ділянкою із кадастровим номером 3221484000:07:010:0001, площею 7,8416 Га, розташованою на території Крушинської сільської ради Фастівського району Київської області, вартістю 2 541 172 гривень;

7. у період часу із 18.12.2024 до 21.03.2025 шляхом використання завідомо підроблених документів, незаконно заволоділи майном, належним ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - земельною ділянкою із кадастровим номером 3221484000:07:010:0009, площею 7,4852 Га, розташованою на території Крушинської сільської ради Фастівського району Київської області, вартістю 2 439 659 гривень;

8. у період часу із 07.01.2025 до 14.03.2025 шляхом використання завідомо підроблених документів, незаконно заволоділи майном, належним ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - земельною ділянкою із кадастровим номером 3221484000:06:021:0027, площею 7,1193 Га, розташованою на території Крушинської сільської ради Фастівського району Київської області, вартістю 2 201 195 гривень.

30.04.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, постановленою 07.04.2026 у справі № 757/19194/26-к проведено обшук за адресою АДРЕСА_2 - за місцем проживання ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Під час обшуку виявлені та вилучені:

1. мобільний телефон «Apple іPhone 17 Pro Max», s/n НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 ;

2. USB флеш носій інформації із надписом «Apacer».

Прокурор вказує, що ОСОБА_19 , набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3224287000:01:001:0047, незаконно набуту у власність учасниками організованої групи, яку в подальшому відчужила на користь третьої особи, яка є предметом кримінальних правопорушень, які розслідуються у вказаному кримінальному провадженні, зазначені вилучені за місцем його проживання мобільний телефон, флеш накопичувач зберегли на собі сліди вчинення злочинів, що розслідуються у провадженні та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зазначені вилучені речі 30.04.2026 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

30.04.2026 постановою слідчого наведене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42021112030000305.

Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги визначені у клопотанні підтримав, просить задовольнити.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання та просив відмовити.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно частин 1 3 статті 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_20 від 30.04.2026 майно на арешті якого наполягає прокурор, визнано речовими доказами.

Як вбачається із матеріалів клопотання, вилучене майно оглянуто та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, так як містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також наявні достатні підстави вважати, що набуте кримінально-протиправним шляхом.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК України, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надано та не встановлено.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо.

Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження № 42021112030000305 від 24.11.2021 - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 30.04.2026 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_19 адресою: АДРЕСА_2 , а саме на:

- мобільний телефон «Apple іPhone 17 Pro Max», s/n НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 ;

- USB флеш носій інформації із надписом «Apacer».

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1