Рішення № 137536313, 19.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. ХарківСправа № 910/16004/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н. А.

без участі (виклику) представників учасників справи

розглянувши заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІВЕРСАЛЬНА» (вх. № 14568/26 від 16.06.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІВЕРСАЛЬНА» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 9; код ЄДРПОУ: 20113829)

до відповідача Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення завданих збитків у розмірі 179 381,13 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.06.2026 позов задоволено повністю, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІВЕРСАЛЬНА» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 9; код ЄДРПОУ: 20113829) завдані збитки у розмірі 179 381,13 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2422,40 грн.

16.06.2026 (вх. № 14568/26) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІВЕРСАЛЬНА» про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в якій позивач просить суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) користь ПрАТ «СК «Універсальна» (код ЄДРПОУ 20113829) витрати на правову допомогу у розмірі 36 000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що: на основі договору про надання правової допомоги № 15/01/25 від 15.01.2025 року, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП», а також укладеної додаткової угоди до вищевказаного договору, вартість правової допомоги становить 36 000,00 грн., що є фіксованою ставкою та є вартістю за повне супроводження справи; на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 15/01/25 від 15.01.2025 року - між Приватнм акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» та Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» була укладена Додаткова угода на ведення справи за позовом ПрАТ «СК «Універсальна» до військової частини НОМЕР_4 ; крім того, відповідно до п. 1 Додаткова угода до Договору про надання правової допомоги № 15/01/25 від 15.01.2025 року вбачається вартість правової допомоги становить 36 000,00 грн. - у даному випадку викладена в Додатку № 1 Додаткової угоди №6 до Договору про надання правової допомоги № № 15/01/25 від 15.01.2025 року домовленість містить відкладальну обставину щодо проведення оплати послуг адвоката - оплачується після набрання рішенням законної сили у справі; таким чином, ПрАТ «СК «Універсальна» вважає, що оскільки договором про надання правової допомоги визначено фіксовану суму гонорару, а тому вимога щодо надання акту виконаних робіт та надання детального опису робіт є надмірним формалізмом, відтак оскільки гонорар Адвокатського об`єднання не залежить від кількості проведених процесуальних дій, а оплата проводиться після підписання акту виконаних робіт між АО та ПрАТ «СК «Універсальна» у майбутньому та вимога щодо підписання акту виконаних робіт має відкладальний характер.

18.06.2026 (вх. № 14844/26) на адресу Господарського суду Харківської області надійшли заперечення ОСОБА_1 на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з недоведеністю понесених позивачем витрат, а у випадку встановлення судом доведеності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, зменшити їх розмір у зв`язку з неспівмірністю.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що: оскільки позивачем не дотримано вимог процесуального законодавства в частині надання попереднього (орієнтовного) розрахунку та детального опису робіт (наданих послуг), заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню; при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; не є обов`язковими для суду зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність; фактично позов який розглядався в рамках даної справи не є складним та об`єктивно не потребував значного часу, зусиль та специфічних знань на його підготовку, тому третя особа ОСОБА_1 наполягає на тому, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 36 000,00 грн. є явно завищеними та не відповідають критерію співмірності зі складністю справи та сумою позовних вимог позивача.

18.06.2026 (вх. № 14912/26) на адресу Господарського суду Харківської області надійшли заперечення Військової частини НОМЕР_1 , в яких остання просить суд відмовити в задоволенні заяви ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» про ухвалення додаткового рішення повністю.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що: позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення не надано жодного доказу на підтвердження витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу - не надано акту виконаних робіт, платіжного документу, який встановлює факт перерахунку коштів; посилання позивача на відстрочення сплати витрат на професійну правничу допомогу зазначених у договорі (через 30 днів після набрання рішенням законної сили) не підтверджує факт сплати коштів, до того ж вказаний договір є оспорюваним, а тому умови зазначені у ньому можуть скасовуватись сторонами та змінюватись, у тому числі за рішенням суду: сума у 36 000 грн., яка була зазначена у договорі, є фіксованою та без урахування кількості і складності виконаних у майбутньому процесуальних документів; натомість, Військова частина звертає увагу, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік" мінімальна заробітна плата у 2025 році, становить з 01.01.2025 року у погодинному розмірі - 48 гривень, таким чином 36 000 грн. : 48 грн. = 750 год., тобто більше ніж 93 робочих днів з 8 годинним графіком роботи, саме таку безперервну кількість часу адвокат мав витратити на надання допомоги позивачу, що є занадто завищеним показником, та вказана справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи; до того ж військова частина НОМЕР_1 перебуває у стані бойової готовності та виконує завдання з відсічі збройної агресії, відтак стягнення завищених витрат може негативно вплинути на виконання бойових завдань та забезпечення особового складу, крім того, як бюджетна установа, військова частина фінансується з державного бюджету, і покладення на неї надмірних витрат суперечить принципам розумності та справедливості; дана справа розглядається судом в поряду спрощеного позовного провадження, судові засідання відсутні (представник позивача у цій справі участі в засіданнях не приймає), більше того, за таких обставин військова частина НОМЕР_1 вважає, що допомога представника позивача фактично зводиться до 1 юридичної послуги - написання позовної заяви в інтересах клієнта ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», а враховуючи, що справи про стягнення коштів в порядку регресу у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за завдання майнової шкоди застрахованому транспортному засобу в результаті ДТП є значно поширеними, то ця справа взагалі є тематичною, тобто навіть написання позовної заяви зводиться до технічної (а не юридичної) роботи.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відтак, оскільки позивач просить ухвалити додаткове рішення про судові витрати, вирішення питання щодо яких, згідно наведених приписів здійснюється судом без повідомлення учасників справи, суд не призначає судове засідання для розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІВЕРСАЛЬНА» (вх. № 14568/26 від 16.06.2026) про ухвалення додаткового рішення суд виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 36 000,00 грн. позивачем надано Додаткову угоду № 3 від 03.11.2025 та Додаток № 1.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Суд враховує, що заперечуючи проти розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідач та третя особа зазначили, що заявлена представником позивача сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою і неспівмірною із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, витраченим часом на надання послуг, підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, зазначена справа не є складною.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат у сумі 36 000,00 грн. представник Бутенко М. О. договір про надання правничої допомоги № 15/01/25 від 15.01.2025, а також Додаткову угоду № 3 від 03.11.2025 та Додаток № 1.

Згідно з пунктом 3.2. Договору про надання правничої допомоги від 20.06.2023 №20/06/23 розмір гонорару (винагороди) визначається в додаткових угодах до даного договору.

Пунктом 3.3 договору визначено, що сума винагороди вказується в звіті, що є одночасно є актом наданих послуг, актом виконаних робіт; адвокатське об`єднання щомісячно в останню календарну дату місяця готує звіт та надсилає його на електронну адресу представника клієнта для погодження та підтвердження; адвокатське об`єднання після ознайомлення та погодження звіту, надсилає підписаний та сканований акт наданих послуг, акт виконаних робіт представникові клієнта; підписаний оригінал звіту (акту наданих послуг, акту виконаних робіт) адвокатське об`єднання зобов`язане надіслати на адресу клієнта протягом п`яти календарних днів з дати погодження його між сторонами.

Пунктом 4 додаткової угоди № 3 визначено, що правнича допомога, передбачена договором, вважається такою, що надана адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі в т. ч. якщо протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання клієнтом акту виконаних робіт клієнтом не надано вмотивованої відмови від підписання такого акту виконаних робіт.

Надаючи оцінку заявленої стороною до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує, що порядок оплати правничої допомоги визначено сторонами у п. 3.3 Договору про надання правничої допомоги, відповідно до якого підставою для оплати гонорару (винагороди) адвоката є акт виконаних робіт.

Зокрема, згідно з п. 4 додаткової угоди № 3 визначено, що правнича допомога, передбачена договором, вважається такою, що надана адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі в т. ч. якщо протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання клієнтом акту виконаних робіт клієнтом не надано вмотивованої відмови від підписання такого акту виконаних робіт.

Водночас, ані під час розгляду справи, ані разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, позивачем не було долучено Акту виконаних робіт, який би підтверджував як зміст правової допомоги, наданої позивачу та відповідно вартість таких послуг, так і факт прийняття таких послуг позивачем.

Також, п. 2 Додаткової угоди № 3 від 28.02.2025 визначено, що за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується оплатити гонорар у розмірі визначеному відповідно до Додатку протягом 30 днів після набрання рішенням законної сили на користь клієнта.

Таким чином суд констатує, єдиним доказом наданим позивачем в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є Додаткова угода № 3 від 03.11.2025 до Договору із додатком, натомість всупереч погодженим умовам договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди № 3 до договору не подано акту виконаних робіт, що мало б підтверджувати надання адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі правничої допомоги, що було б підставою для оплати наданих адвокатом послуг.

Суд враховує, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (пункт 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд також враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У питанні документального підтвердження надання правової (правничої) допомоги та розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, суд враховує викладену в п. 30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 правову позицію, відповідно до якої, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Беручи до уваги, що ані під час розгляду справи, ані разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, позивачем не було долучено акту виконаних робіт, який би підтверджував як зміст правової допомоги, наданої позивачу та відповідно вартість таких послуг, так і факт прийняття таких послуг позивачем, єдиним доказом наданим позивачем в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є лише Додаткова угода № 3 від 03.11.2025 до Договору із додатком, натомість всупереч погодженим умовам договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди № 3 до договору не надано акту виконаних робіт, що мало б підтверджувати надання адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі правничої допомоги, що було б підставою для оплати наданих адвокатом послуг, з огляду на відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо), жодних доказів, які б свідчили про фактичне надання адвокатським об`єднанням позивачу професійної правничої допомоги пов`язаної з розглядом даної справи у Господарському суді Харківської області, та прийняття позивачем таких послуг та в подальшому їх оплати матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи в розмірі 36 000,00 грн., що є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

На підставі викладеного та керуючись ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІВЕРСАЛЬНА» у стягненні з Військової частини НОМЕР_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000,00 грн.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2026.

Суддя Н.А. Новікова