Ухвала суду № 137536163, 19.06.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

19.06.2026м. СумиСправа № 920/780/26

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув матеріали позовної заяви б/н від 12.06.2026 (вх. №2828, 2830, 2831 від 15.06.2026)

за позовом Міністерства оборони України;

до відповідача Сумської міської ради;

про витребування земельної ділянки

Суть питання, що вирішується ухвалою суду.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить Витребувати з чужого незаконного володіння територіальної громади міста Суми в особі Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 23823253) на користь держави в особі Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) земельну ділянку площею 0,0140 га з кадастровим номером 5910136300:12:006:1002, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Гамалія (вул. Герасима Кондратьєва, 165).

Суд дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, у тому числі, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Також п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України установлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 25.08.2020 справа №920/13737/19, різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Позивачем не зазначено ціну позову, яка у даному випадку повинна визначатися як вартість земельної ділянки, про витребування якої просить позивач (нормативно грошова оцінка земельної ділянки).

Крім цього, позивач просить відстрочити Міністерству оборони України сплату судового збору за подання цієї позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі, обгрунтовуючи клопотання тим, що позивачем у цій справі виступає Міністерство оборони України центральний орган виконавчої влади та військового управління, який здійснює державне управління у сфері оборони та забезпечує захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

Предметом цього позову є захист майнових інтересів держави в особі Міністерства оборони України щодо повернення з чужого незаконного володіння земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони (територія військового містечка) та має стратегічне значення для забезпечення життєдіяльності та розгортання військових частин. Спірні правовідносини безпосередньо пов`язані із забезпеченням національної безпеки, функціонуванням об`єктів оборонного призначення та належним забезпеченням умов для проходження військової служби.

Враховуючи вищевикладене, особливий правовий статус позивача в умовах воєнного стану, виключну важливість предмета спору для обороноздатності країни, а також тимчасову обмеженість бюджетних асигнувань на сплату судового збору, Міністерство оборони України просить суд реалізувати своє процесуальне право, передбачене ст. 123 ГПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», та відстрочити позивачу сплату судового збору за подання цієї позовної заяви до ухвалення остаточного судового рішення у справі.

Вирішуючи клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Тобто, з аналізу зазначеної статті доцільно зробити висновок, що правом на відстрочення або розстрочення сплати судового збору наділяються фізичні особи за наявності певних умов, а також юридичні особи за наявності підстав, зазначених у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Заявником позову є юридична особа (Міністерство оборони України).

Водночас, враховуючи те, що предметом розгляду в даній справі є витребування земельної ділянки, суд зауважує, що предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров`ю, вказана справа не є такою, що пов`язана з банкрутством.

Суд звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19, в якому зазначено, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.

У вказаній постанові Велика Палат Верховного Суду звернула увагу, що:

« 70. У справі, що переглядається, національні суди відмовили ТОВ «Скайсіті-груп» у відстроченні або звільненні від сплати судового збору з мотивів, що стаття 8 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає таку можливість виключно для фізичних осіб за наявності відповідних умов. Суд першої інстанції в ухвалі від 11.11.2019, а згодом суди апеляційної та касаційної інстанцій не надали оцінки поданим Товариством доказам його критичного майнового стану (фінансовий звіт за 2018 рік, виписка з банківського рахунку, документи про безрезультатні спроби стягнення заборгованості у 2015-2018 роках тощо), обмежившись формальним тлумаченням суб`єктного складу норми.».

Суд зауважує, що позивачем не подано жодного доказу на підтвердження зазначених у клопотанні обставин.

Сам по собі факт відсутності коштів на рахунку не є безумовною та самодостатньою підставою для звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 916/2189/17).

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору (правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19).

Позивач є суб`єктом владних повноважень та бюджетною установою, а тому повинний довести не лише тимчасову відсутність коштів на окремому рахунку, а й неможливість отримання відповідного бюджетного фінансування, перерозподілу асигнувань чи здійснення платежу в інший спосіб.

При цьому позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів ані щодо відсутності фінансування станом на час звернення до суду, ані щодо вжиття заходів для отримання відповідних асигнувань, ані щодо реальної можливості сплати судового збору до прийняття рішення за наслідками розгляду даної апеляційної скарги.

Крім того, у заявленому клопотанні не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище позивача зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду справи та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання про наявність підстав для відстрочення, розстрочення, звільнення чи зменшення розміру судового збору є правом суду (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08. 2022 у справі № 910/19043/21).

За змістом положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).

Слід зауважити і на тому, що потреба сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, що визначає однією із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02) наголошується, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі «Kreuz v. Poland» (заява №28249/95) зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (пункт 60).

Оцінивши доводи позивача, наведені в обґрунтування поважності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання позову, суд не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Тому, позивач зобов`язаний сплатити судовий збір за подання цього позову як за спір майнового характеру, тобто 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху. Позивачу надається строк у десять днів для усунення вищезазначених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 164, 172, 174, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву без руху.

2. Позивачу - надати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме: визначити ціну позову вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:12:006:1002 з урахуванням нормативно грошової оцінки; подати докази сплати судового збору, який визначається як спір майнового характеру згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Ухвала підписана суддею 19.06.2026.

СуддяО.Ю. Резніченко