Рішення № 137535906, 19.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5571/26

Справа №754/2413/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

за участю представника позивача Петренко С. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» уклало договори поставки № U69920 від 13.11.2023 та № U69920/1 від 11.08.2025 з фізичною особою ОСОБА_2 . За договором поставки № U69920 від 13.11.2023 на адресу відповідача було поставлено автомобільні товари, асортимент ціна і кількість товару погоджено сторонами у накладних. Однак у відповідача існує борг за видатковою накладною UAUJ9_250109924 від 21.08.2025. За договором поставки № U69920/1 від 11.08.2025 на адресу відповідача було поставлено обладнання для діагностики, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів. За договором поставки № U69920/1 від 11.08.2025, відповідач 14.08.2025 сплатив на адресу позивача передоплату за видатковою накладною UAUJ9_250106891 від 14.08.2025 у розмірі 30000 грн. Таким чином, за договором поставки № U69920/1 від 11.08.2025, на день звернення до суду, за відповідачем рахується борг у розмірі 68702,47грн. За договором поставки № U69920 від 13.11.2023р у відповідача утворився борг за видатковою накладною UAUJ9_250109924 від 21.08.2025. Сума видаткової накладної 23820,98грн. Кінцевий строк розрахунку зазначений у видатковій накладній до 28.08.2025. Відповідач частково сплатив на адресу позивача заборгованість наступними платежами: 19.12.2025 - 3489,50грн; 26.12.2025 - 1994грн; 03.01.2026 -2015,45грн. Таким чином станом на день звернення до суду, за договором № U69920 від 13.11.2023 за відповідачем рахується борг в сумі 16322,03грн. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 85024,50грн, 15% річних у розмірі 1358,50грн, пеню в розмірі 9908,44грн, збитки від інфляції 1675,48грн. Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00грн.

27.02.2026 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

ТОВ "INTER CARS UKRAINE" в судове засідання свого представника не направили. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника позивача. Позов підтримують та просять задовольнити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документу до кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Також згідно довідки про доставку sms, відповідач ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи в суді. Причину неявки суду не повідомлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі у відсутності учасників справи.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд установив такі факти та їм правовідносини.

13.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» та ОСОБА_2 було укладено Договір поставки № U69920.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати покупцю у власність та у встановлені строки замовлені ним запасні частини, мастильні матеріали, технічні рідини, аксесуари, інші супутні товари для транспортних засобів тощо окремими партіями, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його. Асортимент (номенклатура), ціна та кількість товару остаточно погоджується сторонами у накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 ГК України та складають невід`ємну частину Договору.

Згідно із п. 1.2. Договору, ціна Договору складається із сумарної ціни партій товару, поставлених на підставі Договору.

Договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє до 31.12.2023. Якщо жодна із сторін за два тижні до цього терміну письмово не підтвердить намір припинити Договір, то Договір продовжує діяти на тих самих умовах по 31. Грудня кожного наступного року (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 4 Договору, ціна одиниці товару, що вказані в реєстрі цін постачальника , є ринковою. Вартість товару вказується в національній валюті України у рахунку на оплату та видатковій накладній та відповідає рівню звичайних цін.

Покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує товари на вказаних у рахунку/накладній умовах шляхом: попередньої оплати, товарного кредиту з відстроченням платежу протягом трьох календарних днів з дати поставки товару. Днем оплати товару вважається день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. (п. 5.1, 5.5. Договору).

Згідно із п. 10.3 Договору, покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти у розмірі 15% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Як убачається з накладної № UAUJ9_250109924 від 21.08.2025 ОСОБА_1 , згідно Договору U69920 від 13.11.2023 було поставлено Інжектор у кількості 2шт. Сума з ПДВ 23820,98грн.

11.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» та ОСОБА_2 було укладено Договір поставки № U69920/1.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник на замовлення покупця у визначений строк передає у власність покупцеві обладнання, інструмент, інвентар тощо для діагностики, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, а покупець приймає та оплачує їх. Кожне замовлення товару оформлюється і оплачується як окрема поставка партії товару.

Згідно із п. 2.1. Договору, ціна товару партії, що передається покупцю на кожне замовлення, вказується у накладній та/або специфікації в національній валюті із зазначенням її еквівалента у євро або доларах США по курсу НБУ на день підписання разом з підставами та умовами для її подальшого перегляду та порядком її зміни.

Оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом: попередньої оплати у розмірі 100% вартості всієї партії товару відповідно до рахунку постачальника або іншому розмірі за домовленістю сторін. У разі 100% передоплати вартості всієї партії товару складання і підписання специфікації не є обов`язковим, зо домовленістю сторін її роль може виконувати видаткова накладна. У кредит із розстроченням платежу. (п. 3.1.1, 3.2 Договору).

Оплата товарів покупцем здійснюється шляхом переказу грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника. Моментом оплати є день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.3., 3.4. Договору).

Відповідно до п. 6.4. Договору, у разі здійснення покупцем оплати партії товару у кредит із розстроченням платежу за прострочення покупцем чергового платежу він сплачує за вимогою постачальника за весь час прострочення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, від простроченої суми.

Згідно із специфікації до Договору поставки від 11.08.2025 № U69920/1, та Накладної № UAUJ9_250106891 від 14.08.2025, ОСОБА_1 було доставлено Підйомник 2-стійковий електрогідравлічний, вартістю з урахуванням ПДВ 98702,47грн.

Відповідно до графіку розрахунку за партію товару до Договору поставки від 11.08.2025 № U69920/1, ОСОБА_1 повинен був сплатити 14.08.2025 - 30000,00грн; 14.09.2025 - 14000,00грн; 14.10.2025 - 14000,00грн; 14.11.2025 - 14000,00грн; 14.12.2025 - 14000,00грн. 14.01.2026 - 12702,47грн.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 частково сплатив на адресу позивача заборгованість наступними платежами: 19.12.2025 - 3489,50грн; 26.12.2025 - 1994грн; 03.01.2026 -2015,45грн. Також 14.08.2025 ОСОБА_1 сплатив на адресу позивача передоплату за видатковою накладною UAUJ9_250106891 від 14.08.2025 у розмірі 30000,00грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (655ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, позивач ТОВ "INTER CARS UKRAINE" виконав умови Договорів поставки № U69920 від 12.11.2023 та № U69920/1. Від 11.08.2025. Натомість в свою чергу відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умови договорів в частині сплати за поставлений йому товар.

Отже відповідач, у зв`язку з порушенням умов Договорів має перед позивачем заборгованість за Договором поставки U69920 в розмірі 68702,47грн, а за Договором поставки № U69920/1 в розмірі 16322,03грн, що в загальному розмірі становить 85024,50грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено: якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 692 ЦК України, передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У частині 3 статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки в загальному розмірі 85024,50грн є обґрунтованими та доведеними, а тому позов в частині стягнення з відповідача заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 15% річних, пені та інфляційних витрат, суд дійшов такого.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так умовами Договорі визначено, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника, покупець сплачує за весь час прострочення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, а також проценти на прострочену суму у розмірі 15% річних від простроченої суми.

Згідно із ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином ураховуючи, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов Договорів поставки № U69920 від 12.11.2023 та № U69920/1, а відповідач у свою чергу порушив свої зобов`язання та умови перед позивачем, в частині оплати поставленого товару. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань, відповідач має заборгованість перед позивачем, яка складається з основного боргу у розмірі 85024,50грн, 15% річних у розмірі 1358,50грн, пені в розмірі 9908,44грн та інфляційних витрат в розмірі 1675,48грн, що в загальному розмірі становить 97966,92грн.

Указаний розмір заборгованості, 15% річних, пені та інфляційних витрат здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.

Однак, відповідачем вказаний розрахунок жодними доказами не спростований та доказів на підтвердження належного виконання вимог договорів з боку відповідача суду надано не було.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Аналізуючи викладене вище, та приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав в повну обсязі в зв`язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, тому суд вважає позов обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для задоволення в повному обсязі.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до такого.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснювала адвокат Петренко С. В., на підставі Договору про надання правничої допомоги від 10.01.2025, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8747/10, Посвідченням адвоката, Ордером серії АІ № 2104886.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 8000,00грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат. З матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, а також обсягом виконаної адвокатом роботи.

Суд урахувавши обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру. Виходячи з конкретних обставин справи, взявши до уваги задоволення позову, дійшов висновку про необхідність обмежити розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суми 4000,00грн, яка відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись Конституцією України, статтями 11, 509, 526, 610-612, 625, 626, 628, 638, 759, 762-764, 785 ЦК України, статтями 7, 10, 79-81, 133, 141, 265-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" заборгованість в загальному розмірі 97 966,92грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" судовий збір в розмірі 2662,40грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE", код ЄДРПОУ 30865632, поштова адреса: м. Хмельницький, вул. Романа Шухевича, буд. 8/9.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2026, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В. В. Бабко