Ухвала суду № 137535870, 18.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

"18" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/547/25Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

дослідивши зареєстровану 12.06.2026 за вх. № 2-1163/26

скаргу Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича

на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної І.І. у виконавчому провадженні

у справі № 916/547/25

за позовом: керівника Доброславської окружної прокуратури (67500, Одеська обл., Одеський р-н, смт Доброслав, вул. Центральна, 85) в інтересах держави в особі Південнівської міської ради Одеського району (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, просп. Григорівського десанту, буд. 18, Код ЄДРПОУ 21018103)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Виробничо-комерційної приватної фірми ВЯЧЕСЛАВА (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків, буд. 27, Код ЄДРПОУ 20930528),

про припинення володіння правом власності з одночасним закриттям реєстраційного розділу та усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва,

встановив:

Керівник Доброславської окружної прокуратури (Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Південнівської міської ради Одеського району (Міська рада, Позивач) до Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича (ФОП Плющаков С.М., Відповідач), в якій, з урахуванням прийнятої до розгляду заяви про зміну предмету позову, просить:

припинити Фізичній особі-підприємцю Плющакову Сергію Миколайовичу володіння правом приватної власності на кафе-бар загальною площею 79,9 кв. м за адресою: Одеська область, м. Южне (Південне), вул. Хіміків, 27 з одночасним закриттям реєстраційного розділу об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1392796851117;

зобов`язати Фізичну особу-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди територіальній громаді м. Південне в особі Південнівської міської ради Одеського району Одеської області у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0086 га за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва кафе-бару загальною площею 79,9 кв. м, за адресою: Одеська область, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/547/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у задоволенні заявлених керівником Доброславської окружної прокуратури позовних вимог відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі № 916/547/25 скасовано частково, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича усунути перешкоди територіальній громаді м. Південне в особі Південнівської міської ради Одеського району Одеської області у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0086 га за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва кафе-бару загальною площею 79,9 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на користь Одеської обласної прокуратури 3028 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову та 1514 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на користь Одеської обласної прокуратури 3633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на користь Виробничо-комерційної приватної фірми Вячеслава 4542 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

05 грудня 2025 року матеріали справи № 916/547/25 надійшли до Господарського суду Одеської області.

08 грудня 2025 року Господарським судом Одеської області видано накази про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15 грудня 2025 року.

12 червня 2026 року, використовуючи систему Електронний суд, Фізична особа-підприємець Плющаков С.М. звернувся до Господарського суду Одеської області із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної І.І. у виконавчому провадженні, в якій просить:

поновити строки звернення до суду із скаргою на дії та на постанову від 25 липня 2025 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною Інною Іванівною у виконавчому провадженні № 78708658, внесену до розділу «Документи ВП» підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 23 лютого 2026 року під № 24 від 23.02.2026, зведену у виконавче провадження № 80355357;

визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної Інни Іванівни вчинені нею 23 лютого 2026 року у вигляді внесення до розділу «Документи ВП» підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС під № 24 від 23.02.2026 постанови від 25 липня 2025 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 78708658, яка скасована постановою від 04 грудня 2025 року про скасування процесуального документа у ВП № 78708658;

визнати неправомірною та скасувати постанову від 25 липня 2025 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною Інною Іванівною у виконавчому провадженні № 78708658, внесену до розділу «Документи ВП» підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 23 лютого 2026 року під № 24 від 23.02.2026, зведену у виконавче провадження № 80355357.

Стосовно поданої скарги на постанову приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження суд зазначає наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 1404-VIII.

Відповідно до вимог статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII).

Відповідно ж до статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина 2 статті 74 Закону № 1404-VIII).

Так, відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1404-VІІІ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно з абзацами 1, 3, 12 та 13 пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Отже, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон № 1404-VIII встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 ГПК України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи: 1) з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів: 2) належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такі ж за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц, від 19.02.2020 у справі № 382/389/17, від 18.12.2019 у справі № 344/21436/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі № 229/1026/21 зазначила, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу, зокрема, стягнення виконавчого збору, основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.

Крім того, в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц та від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц) щодо адміністративної юрисдикції справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

В свою чергу, у постанові від 11.09.2024 у справі № 310/2210/21 Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок щодо застосування норми права, стосовно того, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина 2 статті 74 Закону № 1404-VІІІ).

Імперативними приписами статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції (CANTONI v. FRANCE), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України, заява № 20372/11).

В свою чергу, частина 10 статті 11 ГПК України передбачено, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Розділ V ГПК України не передбачає можливості відмови у прийнятті скарги до розгляду з підстави віднесення її розгляду до відповідного адміністративного суду.

В свою чергу, частина 1 статті 175 ГПК України передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (пункт 1).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до виноску, що скарга на постанову приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки в силу приписів законодавства та сталої судової практики підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, відтак суд відмовляє у прийнятті скарги Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича до розгляду.

Керуючись ст.ст.175,233-235,339-1 ГПК України, суд постановив:

Відмовити у відкритті провадження за зареєстрованою 12.06.2026 за вх. № 2-1163/26 скаргою Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Літвінішиної І.І. у виконавчому провадженні у справі № 916/547/25.

Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю Плющакову Сергію Миколайовичу, що розгляд зазначеної скарги здійснюється за правилами адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили в день її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя С.Ф. Гут