Рішення № 137535436, 15.06.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/675/26

Провадження № 2/135/507/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 03.09.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1596-3802, відповідно до умов якого Товариство надало позичальнику кредит у сумі 11 600 грн зі строком кредитування 365 днів, на заявлений базовий період 21 день, із стандартними процентними ставками 1,00% за перші 180 днів та 0,74% в день починаючи з 181 дня користування кредитом, із зниженою процентною ставкою 1% в день, та з комісією за видачу кредиту 15% від суми кредиту. Кредитний договір укладено в електронному вигляді та підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 02.03.2026 виникла заборгованість. Позивач просить стягнути заборгованість з відповідача в розмірі 40 020 грн, яка складається з: 11 600 грн - заборгованості за кредитом; 20 880 грн - заборгованості за нарахованими процентами; 5 800 грн заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК; 1 740 грн заборгованості по комісії.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду клопотання, у якому просив розглянути справу без участі їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи за зареєстрованою адресою місця проживання, однак в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач також подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково в частині неповерненого тіла кредиту в розмірі 11 600 грн. В задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог в частині стягнення нарахованих процентів у розмірі 20 880 грн, процентів річних на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 5 800 грн та заборгованості по комісії у розмірі 1 740 грн. Зазначив, що між сторонами було укладено договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого «базовий період» (строк надання траншу/кредитування) становить усього 21 календарний день з 03.09.2025 р. по 24.09.2025 р. Позивач не мав права продовжувати нарахування процентів після 24.09.2025 р. Проте позивач безперервно здійснював нарахування аж до 02.03.2026 р., що призвело до штучного завищення суми процентів до 20 880 грн. Починаючи з 26.09.2025 р. по 20.10.2025 р. включно позивач одночасно нарахував за одні й ті самі календарні дні і щоденні договірні у розмірі 1,00% і відсотки за статтею 625 ЦК України у розмірі 232 грн на день. Надалі позивач штучно «заморозив» нарахування за ст.625 ЦК України на сумі 5 800 грн, проте продовжив безперервно рахувати договірні відсотки по 116 грн щодня. Нарахування за ст.625 ЦК України є самостійною формою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, яка може застосовуватися лише після припинення нарахування договірних відсотків. Також посилається на неправомірне нарахування комісії за видачу кредиту та завищення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 03.09.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1596-3802, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), містить реквізити та підписи сторін.

Відповідач визнає факт укладення кредитного договору та необхідність повернення тіла кредиту в сумі 11600 грн. за цим договором.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 11 600 грн, зі строком кредитування на 365 днів, з базовим періодом 21 календарний день, із стандартною процентною ставкою 1,00 % в день протягом перших 180 календарних днів, із стандартною процентною ставкою 0,74% в день починаючи з 181 календарного дня дії Договору, та з комісією за видачу кредиту - 15% від суми кредиту, дата повернення кредиту 02.09.2026 (п.п. 4.1., 4.8, 4.10., 4.11., 4.14. Договору).

Відповідно до пункту 4.10. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою:

- 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою).

- 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до пункту 4.11. Договору комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту, нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором кредиту у день видачі кредиту.

Згідно умов договору сторони узгодили, що базовий період це проміжок часу впродовж строку дії договору, не пізніше останнього дня якого у позичальника настає обов`язок сплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (п. 1.1, 4.8).

За даними відповіді ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 17.03.2026 на запит ТОВ «Укр Кредит Фінанс» видно, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було видано кредитні кошти за кредитним договором №1596-3802 від 03.09.2025 та перераховано грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 11 600 грн на платіжну картку НОМЕР_1 .

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» направляло позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту відповідно до укладеного кредитного договору №1596-3802 щодо сплати заборгованості, проте ця вимога не була виконана, порушення не усунуто.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 40 020 грн, яка складається з: 11 600 грн - заборгованості за кредитом; 20 880 грн - заборгованості за нарахованими процентами; 5 800 грн заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК; 1 740 грн заборгованості по комісії.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Встановлено, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» має право вимоги до ОСОБА_1 на підставі укладеного кредитного договору №1596-3802 від 03.09.2025.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором №1596-3802 наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом стосовно заборгованості відповідача за неповерненою сумою кредиту, нарахованим процентами та несплаченою комісією. При цьому, сума заборгованості відповідача за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 5 800 грн стягненню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Даним пунктом також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась і триває до теперішнього часу.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання, кредитодавцем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» нараховано проценти річних в сумі 5 800 грн, які за своєю суттю є процентами, які передбачені ч.2 ст.625 ЦПК України.

Оскільки проценти річних за договором нараховані в період дії воєнного стану, то ОСОБА_1 звільняється від обов`язку їх сплати на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №1596-3802 в розмірі 34 220 грн, яка складається з: 11 600 грн - заборгованості за кредитом; 20 880 грн - заборгованості за нарахованими процентами; 1 740 грн заборгованості по комісії (11 600 + 20 880 + 1 740).

Суд вважає необгрунтованою позицію відповідача про те, що проценти за договором мали нараховуватись лише протягом 21 дня базового періоду. Оскільки в п. 4.14 договору сторони чітко і однозначно передбачили, що строк кредитування становить 365 днів, дата повернення кредиту 02.09.2026 року.

При цьому в договорі також узгоджено, що базовий період в 21 день це проміжок часу впродовж строку дії договору, не пізніше останнього дня якого у позичальника настає обов`язок сплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Тобто базовий період пов`язаний саме із періодичним обов`язком позичальника сплатити процентів за користування кредитом протягом всього строку кредитування.

Відтак, нараховуючи проценти за договором позичальник не вийшов за межі строку кредитування. Нарахуванян відсотків згідно наданого позивачем розрахунку проведено відповідно до умов договору.

Щодо заперечення відповідача щодо нарахування комісії, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4.11. Договору сторони погодили, що комісія за надання кредиту становитиме 15% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1740 грн.

Перед укладенням договору відповідач ознайомився з його умовами, зокрема з умовою щодо комісії за надання кредиту, отримав кредитні кошти в сумі 11600 грн, за що повинен був сплатити комісію в сумі 1 740 грн.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1596-3802 підлягають задоволенню частково в розмірі 34 220 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

По даній справі позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн та вказано, що понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн, що підтверджується Договором про надання професійної правничої допомоги 08.04.2025, Рахунком-фактура № Р-0002620 від 21.04.2026 р.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши складність справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, невеликий обсяг досліджуваних доказів, позовна заява є типовою з іншими справами позивача), суть спору, характер послуг, що складаються лише із підготовки позовної заяви, яку подано представником позивача за довіреністю, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір та визначені судом витрати на професійну правничу допомогу мають бути присуджені позивачу з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 40 020 грн. Позов задоволено на суму 34 220 грн. Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 4 841,76 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором №1596-3802 від 03.09.2025 в розмірі 34 220 (тридцять чотири тисячі двісті двадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 4 841,76 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його повного складення до Вінницького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 18.06.2026.

Суддя