Ухвала суду № 137535373, 18.06.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/993/26

1-в/134/59/2026

УХВАЛА

Іменем України

18 червня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: засудженого ОСОБА_3 ,

представника виправного центру ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Крижопіль в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Вінниця Вінницької області, до засудження жителя АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, до засудження непрацюючого, не одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше судимого, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

встановив:

09 червня 2026 року до суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України. Своє клопотання обґрунтовує тим, що за час відбування покарання дотримувався встановленого порядку та умов відбування покарання, виконував законні вимоги адміністрації установи, прагне до виправлення та повернення до законослухняного способу життя. Вважає, що своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення і не потребує подальшого відбування покарання.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 підтримав своє клопотання та просив його задовільнити. Разом з тим, пояснив, що хворіє цукровим діабетом, потребує постійного отримання інсуліну, при цьому зазначив, що не звертався із клопотанням про звільнення від подальшого відбування покарання у зв`язку із захворюванням. Засуджений повідомив, що на даний час не працевлаштований, оскільки договір закінчився в березні 2026 року, за час відбування покарання заохочувався. Стягнення до нього застосовувалися під час відбування покарання за попереднім виром. Вважає, що став на шлях виправлення, за вказаний рік не вчиняв ніяких правопорушень.

Представник виправного центру щодо клопотання засудженого ОСОБА_3 покладається на розгляд суду.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, вважає його передчасним з огляду на наступне. Засуджений ОСОБА_3 характеризується посередньо. Хоча і має п`ять заохочень, але чотири рази притягувався до дисциплінарної відповідальності (поведінка засудженого береться за весь період відбування покарання), просить врахувати, що ОСОБА_3 раніше судимий та під час відбування покарання вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, за яке його було засуджено, з цього випливає, що засуджений ОСОБА_3 належних висновків для себе не зробив та не став на шлях виправлення (поведінка ОСОБА_3 має бути також взірцем для інших засуджених). Разом з тим, звернув увагу суду на те, що в грудні 2025 року дисциплінарною комісією установи, за порушення режиму відбування покарання засудженим, було прийнято рішення про обмеження проведенням бесіди профілактично-виховного характеру із засудженим ОСОБА_3 та наголошено про притягнення до дисциплінарної відповідальності в разі допущення порушень в подальшому. На підставі зазначеного просить суд відмовити у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Заслухавши думку засудженого, представника виправного центру, прокурора, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді обмеження волі може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», суди, розглядаючи питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, мають ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення.

Саме досягнення такої цілі покарання, як виправлення засудженого обґрунтовує можливість його дострокового звільнення від відбування покарання, хоча і під певною умовою.

Застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення передбачено дискреційною нормою КК України, тобто є не обов`язком суду, а правом, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 309, 71 КК України на строк 2 роки 1 місяць обмеження волі.

Засуджений ОСОБА_3 з 13 липня 2023 року (згідно вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.03.2023 року) по теперішній час відбуває покарання в ДУ «Крижопільський ВЦ (№ 113)».

ОСОБА_3 був працевлаштований згідно строкового трудового договору № 142-23 від 29.08.2023 року на контрагентському об`єкті ТОВ «Вінницька птахофабрика». Згодом згідно цивільно- правового договору № Ц-44-23 від 19.09.2023 року з 19.09.2023 року по 10.10.2023 року, № 27-24 від 12.04.2024 року, № 74-24 від 02.07.2024 року, № Ц-90-24 від 01.10.2024 року, № Ц-12-25 від 01.01.2025 року, № Ц-38-25 від 02.05.2025 року, № Ц-58-25 від 14.07.2025 року, № Ц-3-26 від 02.01.2026 року - засуджений ОСОБА_3 працював в майстерні установи в якості різноробочого. З квітня 2026 року по теперішній час засуджений не працює.

Згідно характеристики ДУ «Крижопільський ВЦ (№ 113)» за час відбування покарання засуджений ОСОБА_3 характеризується посередньо, має п`ять заохочень заохочення, чотири рази притягувався до дисциплінарної відповідальності. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику на свою адресу. Дотримується правомірних та ввічливих відносин з персоналом установи. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує в чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Допускав порушення вимог пожежної безпеки. Приймає участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, залучений до участі у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення» та «Подолання наркотичної залежності». Засуджений ОСОБА_3 вмотивований до змін життя, намагається працювати над собою для самовдосконалення. Фактори ризику які впливають на поведінку ОСОБА_3 вживання наркотичних речовин.

Під дію ст. 82 КК України засуджений ОСОБА_3 , за формальними ознаками, підпадав по відбуттю 1/3 строку покарання - 08 листопада 2025 року. Рішенням комісії ДУ «Крижопільський ВЦ (№ 113)», протокол № 29 від 12 листопада 2025 року, відмовлено засудженому в застосуванні ст. 82 КК України, як особі яка не стала на шлях свого виправлення.

Під дію ст. 81 КК України засуджений ОСОБА_3 , за формальними ознаками, підпадав по відбуттю 1/2 частини покарання 13 березня 2026 року. Рішенням комісії державної установи протоколом № 8 від 25.03.2026 року засудженому відмовлено в застосуванні умовно-дострокового звільнення, як особі, яка в повній мірі не довела свого виправлення.

Згідно довідки про наявність стягнень та заохочень, засуджений ОСОБА_3 за весь час відбування покарання до дисциплінарної відповідальності притягувався чотири рази та п`ять разів був заохочений.

Як вбачається з довідки про доходи за період відбування покарання дохід засудженого ОСОБА_3 склав 78 368,14 грн, заборгованість за виконавчими листами відсутня.

Станом на 18 червня 2026 року засуджений ОСОБА_3 відбув 1/2 строку призначеного покарання, невідбута частина покарання складає 9 місяців 10 днів.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Висновок про те, що засуджений довів своє виправлення, передбачає, що його сумлінна поведінка і ставлення до праці свідчать про успішність процесу виправлення і можливості ефективного продовження його при умові застосування умовно-дострокового звільнення.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи дані про особу засудженого ОСОБА_3 , суд не вбачає підстав для застосування до нього умовно-дострокового звільнення.

Дотримання режиму відбування покарання, ввічливі відносини з працівниками адміністрації установи виконання покарання, а також виконання їх законних вимог є виключно обов`язком засудженого, мірою його необхідної поведінки.

Рішенням комісії державної установи «Крижопільський виправний центр (№113)» (витяг з протоколу № 8 від 25.03.2026 року) відмовлено в застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженому ОСОБА_3 , як особі, яка не стала на шлях виправлення. Як вбачається із довідки про наявність стягнень та заохочень ОСОБА_3 заохочень не отримував після 25.03.2026 року.

Суду не доведено, не надано жодного доказу, який би підтверджував, що із 13 липня 2023 року до даного часу засуджений ОСОБА_3 змінив свою поведінку та довів, що став на шлях виправлення.

Разом з тим суд враховує, що ОСОБА_3 29 вересня 2023 року було засуджено вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі. Під час відбування покарання в ДУ «Крижопільський виправний центр (№113)» ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення та його було засуджено вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.03.2023 року, ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

Наведені обставини свідчать про те, що засуджений ОСОБА_3 , будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання, на шлях виправлення не став та маючи судимість за вчинення умисного кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у період відбування покарання вчинив новий умисний кримінальний проступок у сфері незаконного обігу наркотичних засобів за наступних обставин.

Разом з тим, як вбачається і матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_3 15 грудня 2025 року на засіданні дисциплінарної комісії установи розглядалося питання про доцільність застосування дисциплінарного стягнення до засудженого ОСОБА_3 за порушення режиму відбування покарання, а саме: порушення розпорядку дня. При цьому комісія вирішила обмежитись проведенням бесіди профілактично-виховного характеру із засудженим ОСОБА_3 та наголосити останньому про притягнення його до дисциплінарної відповідальності в разі допущення порушень в подальшому.

З урахуванням встановлених обставин справи, вбачається, що нестабільна поведінка засудженого ОСОБА_3 протягом всього строку відбування покарання не може свідчити про його виправлення, оскільки позитивні зміни повинні прослідковуватись протягом всього строку відбування покарання, натомість, в поведінці засудженого ОСОБА_3 позитивні зрушення мають нестабільний характер, згідно характеристики характеризується посередньо, а відтак він потребує подальшого виховного впливу в умовах ізоляції від суспільства.

Ґрунтовних даних про поведінку засудженого, які б свідчили, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим покарання у виді обмеження волі перестає бути доцільним і свідчить про можливість звільнення від подальшого відбування покарання умовно-достроково, судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи засудженого ОСОБА_3 про наявність підстав для застосування до нього умовно-дострокового звільнення, оскільки з урахуванням даних, які характеризують особу засудженого ОСОБА_3 , його поведінку та ставлення до праці за весь період відбування покарання, суд вважає, що він не довів свого виправлення у більш короткий термін, ніж це було визначено вироком, в зв`язку з чим в задоволенні його клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. 154 КВК України, ст. 537, 539 КПК України, суд

постановив:

В клопотанні засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя