Рішення № 137535238, 26.05.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/3868/25

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7, код 42574629)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Оксамитова, будинок 9, код 38183310)

про стягнення 10581498,18 грн,

за участю представників:

позивача: Шпінь Віталій Ігорович;

відповідача: Поцелов Андрій Олександрович,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Медичні закупівлі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" про стягнення 10581498,18 грн, з яких: 4925500,21 грн пені, 5655997,97 грн штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору про закупівлю від 17.09.2021 №09/212-09/2021.

Ухвалою суду від 30.12.2025, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Призначено проведення підготовчого засідання на 26.01.2026.

Через систему «Електронний суд» 12.01.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Через систему «Електронний суд» 12.01.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 26.01.2026 відкладено розгляд справи на 09.02.2026.

Ухвалою суду від 09.02.2026 відкладено розгляд справи на 02.03.2026.

Ухвалою суду від 02.03.2026 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.03.2026.

Через підсистему "Електронний суд" 06.03.2026 від ТОВ "Автоспецпром" надійшла зустрічна позовна заява до Державного підприємства "Медичні закупівлі України" про визнання недійсним пункт 5 Додаткової угоди № 7 від 23.08.2022 до Договору про закупівлю від 17.09.2021 № 09/212-09/2021. У прохальній частині зустрічного позову відповідач виклав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Автоспецпром" про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви та повернуто Товариству зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.03.2026 оголошено перерву до 31.03.2026.

Через підсистему "Електронний суд" 30.03.2026 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 31.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та оголошено перерву у справі до 07.04.2026.

Через підсистему "Електронний суд" 02.04.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Через підсистему "Електронний суд" 06.04.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення.

Через підсистему "Електронний суд" 06.04.2026 від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 07.04.2026 оголошено перерву до 14.04.2026.

Ухвалою суду від 14.04.2026 оголошено перерву до 28.04.2026.

Через підсистему "Електронний суд" 27.04.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення.

Через підсистему "Електронний суд" 28.04.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 28.04.2026 оголошено перерву до 19.05.2026, а ухвалою суду від 19.05.2026 до 26.05.2026.

Через підсистему "Електронний суд" 26.05.2026 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

У судовому засіданні 26.05.2026 представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін.

Державне підприємство «Медичні закупівлі України» в межах виконання бюджетної програми «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я» провело процедуру спрощеної закупівлі за предметом закупівлі ДК 021:2015 - 34110000-1 «Легкові автомобілі (Спеціалізований санітарний транспорт (Тип В 4х2))».

За результатами проведеної закупівлі переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром», з яким 17.09.2021 укладено договір про закупівлю №09/212-09/2021.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався поставити позивачу спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу В як систему медичних виробів, допоміжних засобів та устаткування у кількості 49 одиниць загальною вартістю 80799971 грн без ПДВ, а позивач - прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Позивач зазначає, що додатковою угодою №2 від 22.10.2021 сторони погодили здійснення попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару. На виконання умов договору позивачем 28.10.2021 перераховано відповідачу попередню оплату в сумі 80799971 грн, що підтверджується платіжними документами.

За твердженнями позивача, відповідно до умов Договору поставка товару мала здійснюватися у строки, визначені замовником у заявках на поставку. Позивач посилається на те, що протягом виконання договору ним неодноразово направлялися уточнюючі заявки щодо зміни строку поставки товару, а остаточним строком поставки визначено 28.10.2022. Одночасно додатковими угодами до договору сторони неодноразово продовжували строк його дії, а останнім погодженим строком дії договору визначено 28.10.2022.

Позивач стверджує, що, незважаючи на встановлений строк поставки до 28.10.2022, відповідач здійснив фактичну поставку товару лише наприкінці грудня 2022 року, а саме: 26.12.2022 поставлено 13 одиниць товару, 28.12.2022 - 12 одиниць товару та 29.12.2022 - 24 одиниці товару. На підтвердження факту поставки товару позивач надав видаткові накладні, оформлені у грудні 2022 року.

На думку позивача, поставка усіх 49 одиниць товару після спливу погодженого сторонами строку (28.10.2022) свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором у частині дотримання строків поставки. Позивач зазначає, що порушення строків поставки призвело до несвоєчасного забезпечення відповідних закладів охорони здоров`я спеціалізованим санітарним транспортом та, як наслідок, до затримки реалізації державного замовлення.

Посилаючись на пункт 9.2 договору, позивач вказує, що за порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, а у разі прострочення понад 30 днів - додатково штраф у розмірі 7% вартості такого товару.

Здійснивши розрахунок передбачених договором штрафних санкцій, позивач визначив розмір пені за прострочення поставки у сумі 4925500,21 грн та розмір штрафу у сумі 5655997,97 грн. Загальна сума заявлених до стягнення штрафних санкцій, за твердженнями позивача, становить 10581498,18 грн.

14.08.2023 позивач направив відповідачу претензію щодо сплати штрафних санкцій. У відповідь на претензію відповідач листом від 11.09.2023 повідомив про наявність, на його думку, обставин, які перешкоджали своєчасному виконанню договору, зокрема запровадження воєнного стану, військову агресію російської федерації, ракетні обстріли, протиепідемічні заходи та затримки поставок комплектуючих виробниками.

Позивач вважає наведені відповідачем обставини такими, що не підтверджують наявності форс-мажорних обставин саме щодо виконання спірного договору. Позивач зазначає, що сам факт введення воєнного стану не звільняє сторону від виконання договірних зобов`язань та не свідчить автоматично про неможливість їх виконання.

На думку позивача, відповідач не надав належних доказів існування причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними обставинами та несвоєчасним виконанням зобов`язання з поставки товару, а також не надав сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини щодо конкретного договору.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до господарського суду та просить суд стягнути з відповідача 4925500,21 грн пені та 5655997,97 грн штрафу, а всього 10581498,18 грн штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за Договором про закупівлю №09/212-09/2021 від 17.09.2021.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні повністю.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України належним чином виконував свої зобов`язання як перед позивачем, так і перед постачальниками комплектуючих та виробниками шасі для автомобілів швидкої медичної допомоги. За твердженням відповідача, до початку активних бойових дій ним було передано ДП «Медичні закупівлі України» 97 готових автомобілів у межах укладених договорів, а також 33 автомобілі швидкої медичної допомоги для потреб Збройних Сил України.

Відповідач зазначив, що після введення воєнного стану та початку активних бойових дій на території України виробничі та логістичні процеси, пов`язані з виготовленням автомобілів швидкої медичної допомоги, були суттєво ускладнені або тимчасово припинені, що, на його думку, вплинуло на можливість своєчасного виконання зобов`язань за договором.

За твердженням відповідача, 28.02.2022 на підприємстві було запроваджено дистанційну форму роботи для всіх працівників у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, загрозою ракетних ударів по території міста Києва та Київської області та необхідністю забезпечення безпеки персоналу. Надалі, наказом від 24.03.2022 № 16-к дію трудових договорів із працівниками було тимчасово призупинено. Відповідач зазначає, що повноцінне відновлення роботи підприємства відбулося лише з 01.11.2022 після завершення активних бойових дій у Київському регіоні.

Крім того, відповідач посилається на обставини, пов`язані із запровадженням воєнного стану, триваючими ракетними обстрілами території України та встановленням протиепідемічних заходів, які, за його твердженням, безпосередньо вплинули на можливість поставки в Україну автомобільних баз (шасі) виробництва Citroen, необхідних для виготовлення спеціалізованих автомобілів швидкої медичної допомоги. У зв`язку з цим строки поставки шасі неодноразово переносилися, що, на думку відповідача, унеможливило виконання ним договірних зобов`язань у погоджені строки.

Відповідач також зазначає, що після введення воєнного стану відбулися зміни у порядку здійснення платежів органами Державної казначейської служби України. За його твердженням, низка платіжних доручень, спрямованих на оплату комплектуючих та медичного обладнання для автомобілів швидкої медичної допомоги, була повернута без виконання або оплачена зі значною затримкою. На думку відповідача, такі обставини призвели до неможливості своєчасно придбати необхідні комплектуючі та здійснити належне комплектування автомобілів.

Окремо відповідач посилається на труднощі із забезпеченням поставок шасі виробником - концерном STELLANTIS. За твердженням відповідача, він неодноразово звертався до ТОВ «Пежо Сітроен Україна» та концерну STELLANTIS з проханням забезпечити постачання необхідної кількості шасі для виробництва автомобілів швидкої медичної допомоги. У відповідь, як зазначає відповідач, виробник повідомив про неможливість забезпечення необхідного обсягу поставок через воєнні ризики на території України, закриття традиційних логістичних маршрутів, передачу наявних транспортних засобів для потреб Збройних Сил України, дефіцит напівпровідників на світовому ринку та наявність виробничих квот для окремих країн.

Відповідач стверджує, що на момент укладення договору об`єктивно розраховував на можливість його належного та своєчасного виконання, однак подальший розвиток подій, пов`язаний із військовою агресією російської федерації проти України, був непередбачуваним та таким, що не залежав від його волі.

При цьому відповідач зазначає, що вживав усіх залежних від нього заходів для виконання договірних зобов`язань, зокрема здійснював закупівлю комплектуючих, підтримував роботу підприємства в умовах воєнного стану, зберігав кадровий потенціал та проводив переговори із виробниками щодо прискорення поставок необхідних автомобільних баз.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на положення статей 614 та 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо відповідальності за порушення зобов`язання та звільнення від відповідальності у разі дії обставин непереборної сили.

Відповідач вказує, що військова агресія російської федерації проти України та запровадження воєнного стану є форс-мажорними обставинами, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Також відповідач посилається на положення розділу 12 договору, якими передбачено можливість відкладення строків виконання зобов`язань у разі настання обставин непереборної сили, зокрема війни, військових дій, загальної мобілізації, блокад, карантину та інших надзвичайних подій.

Відповідач звертає увагу на те, що умови договору не містять прямої вказівки про втрату стороною права посилатися на форс-мажорні обставини у разі несвоєчасного повідомлення іншої сторони про їх настання. У зв`язку з цим відповідач вважає, що відсутність або несвоєчасність такого повідомлення сама по собі не позбавляє його права посилатися на форс-мажор як на підставу звільнення від відповідальності.

Підсумовуючи викладене, відповідач зазначає, що в процесі виконання договору виникли надзвичайні та невідворотні обставини, пов`язані із введенням воєнного стану, діяльністю підприємства в умовах війни, порушенням логістичних ланцюгів постачання шасі та комплектуючих, а також затримками проведення платежів органами Державної казначейської служби України, які, на його думку, об`єктивно унеможливили своєчасне виконання зобов`язань за договором. З огляду на зазначене відповідач вважає відсутніми підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді штрафних санкцій та просить суд відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами ТОВ «Автоспецпром», викладеними у відзиві на позовну заяву, та наполягає на задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у повному обсязі.

Щодо посилань Відповідача на форс-мажорні обставини

Позивач зазначає, що додатковою угодою № 7 сторони прямо погодили, що воєнний стан, який діє в Україні на момент її укладення та може бути продовжений у майбутньому, не вважатиметься форс-мажорною обставиною у розумінні договору. Відтак посилання Відповідача на воєнний стан та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 як на підставу звільнення від відповідальності є безпідставними.

Позивач наголошує, що сам факт існування воєнного стану або загального листа ТПП України не звільняє автоматично від відповідальності. Для застосування положень статті 617 ЦК України Відповідач повинен довести наявність форс-мажору саме щодо конкретного договору, існування причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та неможливістю виконання зобов`язань, а також належне повідомлення контрагента про такі обставини.

При цьому лист ТПП України від 28.02.2022 має загальний характер, не містить посилань на конкретний договір та не є сертифікатом про форс-мажор у розумінні законодавства. Позивач посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої форс-мажорні обставини підлягають доказуванню в кожному окремому випадку та оцінюються судом разом з іншими доказами.

Також Позивач звертає увагу, що своєчасне повідомлення про форс-мажор є обов`язком сторони, яка на нього посилається. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення може позбавити сторону права використовувати такі обставини як підставу звільнення від відповідальності.

Щодо посилань на бойові дії та призупинення трудових договорів

Позивач заперечує доводи про неможливість роботи підприємства через активні бойові дії до листопада 2022 року.

На підтвердження цього наводиться перелік територій, на яких велися бойові дії, затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Відповідно до цього переліку, місто Київ не перебуває у статусі території бойових дій з 30.04.2022, а село Петропавлівська Борщагівка Київської області, де знаходиться відповідач, - з 30.03.2022.

На думку Позивача, це свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для здійснення господарської діяльності протягом наступних місяців. Тому посилання на призупинення трудових договорів та неможливість роботи підприємства до листопада 2022 року не підтверджуються належними доказами.

Позивач вважає, що Відповідач фактично не вжив достатніх заходів для виконання своїх договірних зобов`язань, а причинно-наслідковий зв`язок між воєнним станом і порушенням строків поставки відсутній.

Щодо посилань на дії контрагентів та третіх осіб

Позивач зазначає, що виробники шасі, постачальники комплектуючих та інші контрагенти Відповідача не є сторонами договору про закупівлю.

Вибір постачальників та організація поставок належать до сфери господарського ризику самого Відповідача. Тому затримки з боку концерну STELLANTIS, ТОВ «Пежо Сітроен Україна» чи інших постачальників не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності перед Замовником.

Крім того, відповідно до положень цивільного законодавства боржник не звільняється від відповідальності у разі порушення зобов`язання через дії або бездіяльність своїх контрагентів. У разі наявності збитків Відповідач має право звертатися з регресними вимогами до таких осіб, але не перекладати ризики своєї діяльності на Позивача.

Щодо посилань на преюдиційність справи

Позивач спростовує доводи відповідача щодо наявності преюдиції на підставі постанови Верховного Суду у справі №911/1461/24.

На думку Позивача, у зазначеній справі суди досліджували виключно питання належного суб`єкта отримання неустойки та застосування норм бюджетного законодавства.

Обставини щодо наявності або відсутності вини ТОВ «Автоспецпром», існування форс-мажорних обставин, причин порушення договору та підстав звільнення від відповідальності предметом дослідження не були.

У зв`язку з цим рішення у справі №911/1461/24 не створює преюдиційних наслідків для даного спору відповідно до статті 75 ГПК України.

З огляду на це Позивач просить суд відхилити доводи відзиву, визнати вимоги позовної заяви обґрунтованими та стягнути з ТОВ «Автоспецпром» заявлені штрафні санкції у повному обсязі.

Додаткові пояснення учасників справи надані на вимогу суду

У додаткових поясненнях Позивач акцентує увагу на тому, що за договором про закупівлю №09/212-09/2021 ним була здійснена 100% попередня оплата вартості товару в сумі 80799999,91 грн.

Така оплата була проведена 27.10.2021 на підставі звернення Відповідача та відповідно до умов договору, що були додатково врегульовані укладенням Додаткової угоди № 2 від 22.10.2021.

Також Позивач пояснює особливості бюджетного фінансування закупівлі. ДП «Медичні закупівлі України» є одержувачем бюджетних коштів у межах державної програми розвитку системи екстреної медичної допомоги та здійснює закупівлі за рахунок коштів, виділених на відповідний бюджетний період. Оскільки бюджетний період в Україні становить один календарний рік, кошти, передбачені на 2021 рік, мали бути використані та оплачені саме в межах цього року.

Таким чином, Позивач наголошує, що здійснення повної передоплати у 2021 році було зумовлене не лише умовами договору та проханням Відповідача, а й вимогами бюджетного законодавства щодо використання бюджетних коштів у межах відповідного бюджетного року. У зв`язку з цим Позивач просить суд прийняти зазначені пояснення та врахувати їх під час розгляду справи.

У письмових поясненнях відповідач надає додаткові докази та роз`яснення щодо обставин виконання договору.

Зокрема, ним подано листування із Позивачем про неодноразове продовження строків поставки, де як причини зазначалися тривалий цикл виробництва автомобілів, відсутність розподілу товару МОЗ, воєнний стан, затримки казначейських платежів, форс-мажорні обставини та затримки поставок шасі від виробника. Також повідомлено про укладення у квітні 2022 року прямого договору з виробником автомобілів для забезпечення поставок.

Крім того, Відповідач стверджує, що поставки автомобілів координувалися із Позивачем, який визначав кінцевих отримувачів та договори для відвантаження конкретних транспортних засобів. За твердженням Відповідача, частина автомобілів, що спочатку призначалася для поставки за спірним договором, за вказівкою Позивача була передана за іншими договорами та іншим кінцевим набувачам, що підтверджується наданими таблицями та даними щодо VIN-кодів автомобілів.

Також Відповідач наголошує, що отримана від Позивача 100% попередня оплата мала цільове призначення та відповідно до умов договору, додаткової угоди і постанови КМУ №1070 могла використовуватися виключно через казначейський рахунок для закупівлі шасі, комплектуючих та інших матеріалів, необхідних для виконання договору. На думку Відповідача, здійснення таких закупівель за власні кошти, а не за рахунок передоплати, створювало б для нього ризик збитків та обов`язок повернення невикористаних бюджетних коштів, тому порядок використання авансу безпосередньо впливав на виконання договірних зобов`язань.

Відповідач у додаткових письмових поясненнях послався на відповідь ТОВ «Пежо Сітроєн Україна» на адвокатський запит, відповідно до якої поставки базових автомобілів Citroen Jumper у період з 24.02.2022 по 31.10.2022 були істотно ускладнені або фактично унеможливлені внаслідок повномасштабної війни. Зокрема, зазначено про примусове відчуження понад 680 автомобілів, викрадення 149 автомобілів з митно-складського комплексу під час окупації, а також блокаду морських портів, через які до війни здійснювалася більшість імпорту автомобілів.

Також відповідач зазначив, що розподіл спеціалізованого санітарного транспорту здійснювався МОЗ України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №339 від 09.03.2021. За твердженням відповідача, інформація про такий розподіл доводилася до нього позивачем, а тому поставки здійснювалися з урахуванням визначених МОЗ кінцевих набувачів та потреб регіонів.

Крім того, відповідач пояснив обставини оплати базових автомобілів (шасі), зазначивши, що для здійснення платежу була необхідна попередня купівля валюти за рахунок коштів, розміщених на казначейському рахунку. За його твердженням, платіжне доручення на купівлю валюти було подано 26.04.2022, однак органами Державної казначейської служби проведене лише 30.06.2022, після чого 14.07.2022 було здійснено оплату постачальнику шасі. У зв`язку з цим відповідач вважає, що фактичні дії щодо здійснення платежу були розпочаті ще у квітні 2022 року, а затримка була зумовлена тривалим проведенням платежу Казначейством.

Позивач у додаткових пояснення по справі зазначив, що в ході розгляду аналогічних судових справ, які перебувають на розгляді в Господарському суді Київської області, Судом, зокрема, досліджувалося питання по взаємодії ТОВ «Автоспецпром» з його постачальниками та виробниками.

В свою чергу, ДП «Медичні Закупівлі України» зверталось з відповідними запитами до ТОВ «Автоспецпром», ТОВ «Пежо Сітроєн Україна» (код 36872294), AUTOMOBILES CITROEN S.A. (код 642050199, Франція), Naaloze Vennootschap Stellantis (код 60372958, Нідерланди) (запити надаються), якими прохалось надати первинні документи по взаємодії між ТОВ «Автоспецпром», ТОВ «Пежо Сітроєн Україна» (код 36872294), AUTOMOBILES CITROEN S.A. (код 642050199, Франція), Naaloze Vennootschap Stellantis (код 60372958, Нідерланди). Водночас, Позивач не отримав будь-яких первинних документів по діяльності ТОВ «Автоспецпром» з ТОВ «Пежо Сітроєн Україна» (код 36872294), AUTOMOBILES CITROEN S.A. (код 642050199, Франція), Naaloze Vennootschap Stellantis (код 60372958, Нідерланди). Надані запити та відповіді підтверджують приховування з боку ТОВ «Автоспецпром» будь-яких первинних документів по діяльності з його контрагентами, які підтверджують відсутність виключних обставин, що можуть стати підставою для зменшення неустойки за наслідками розгляду даної судової справи.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, посилаючись на положення статті 551 ЦК України та судову практику Верховного Суду щодо необхідності дотримання принципів справедливості, добросовісності та пропорційності відповідальності.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ТОВ «Автоспецпром» є національним виробником автомобілів швидкої медичної допомоги, виконало договір поставки №09/212-09/2021 у повному обсязі, а прострочення поставки було спричинене незалежними від нього обставинами, зокрема військовою агресією РФ, призупиненням діяльності підприємства у 2022 році, порушенням логістичних ланцюгів постачання автомобілів Citroлn Jumper та затримками проведення платежів органами Державної казначейської служби України. Відповідач стверджує, що позивач не зазнав збитків чи іншої шкоди внаслідок прострочення, оскільки всі 49 автомобілів були поставлені та прийняті, а заявлена до стягнення неустойка у розмірі 10,58 млн грн є неспівмірною наслідкам порушення, створює надмірний фінансовий тягар для підприємства та може негативно вплинути на виконання ним інших державних контрактів у сфері охорони здоров`я та оборони. З огляду на це відповідач просить суд, у разі відмови у звільненні від відповідальності, зменшити розмір пені та штрафу на 90%.

Висновки господарського суду.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та доводи позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як встановлено судом, між Державним підприємством «Медичні закупівлі України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» укладено договір про закупівлю №09/212-09/2021 від 17.09.2021, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу В у визначені договором строки.

Факт поставки товару з порушенням погоджених сторонами строків відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи. Спір між сторонами фактично зводиться до наявності або відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за допущене прострочення та наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на обставини непереборної сили, зокрема повномасштабне військове вторгнення російської федерації на територію України, блокування морських портів, тимчасове призупинення діяльності підприємства, проблеми з постачанням базових автомобілів Citroen Jumper, затримки у проведенні платежів органами Державної казначейської служби України, а також дії його контрагентів та виробників транспортних засобів.

Однак суд не приймає наведені доводи як належну підставу для звільнення відповідача від відповідальності.

Так, пунктом 12 договору сторони погодили спеціальний порядок підтвердження та застосування форс-мажорних обставин. Зокрема, сторона, яка посилається на такі обставини, зобов`язана протягом трьох робочих днів письмово повідомити іншу сторону про їх виникнення, вказати характер таких обставин та очікуваний строк їх дії, а виникнення, дія та припинення форс-мажорних обставин повинні підтверджуватись документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів дотримання відповідачем передбаченої договором процедури повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у встановлений договором строк, а також доказів підтвердження таких обставин у спосіб, прямо погоджений сторонами у договорі.

Крім того, судом встановлено, що сторонами укладено додаткову угоду №7, пунктом 5 якої сторони прямо погодили та усвідомили, що на момент її підписання в Україні вже діяв воєнний стан, введений Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, а також домовились, що виконання договору здійснюватиметься під час дії воєнного стану, який не вважатиметься сторонами форс-мажорною обставиною у розумінні Договору.

Таким чином, після укладення зазначеної додаткової угоди відповідач не може посилатися на сам факт запровадження воєнного стану та пов`язані з ним загальні наслідки як на підставу звільнення від відповідальності за порушення строків виконання зобов`язань, оскільки відповідні ризики були усвідомлені сторонами та прямо враховані під час зміни умов договору.

Посилання відповідача на листи ТОВ «Пежо Сітроен Україна», концерну STELLANTIS та інші документи щодо складнощів із поставками транспортних засобів також не можуть бути прийняті судом як належне підтвердження форс-мажорних обставин у розумінні умов договору та положень чинного законодавства.

Надані відповідачем документи свідчать лише про існування певних труднощів у господарській діяльності, логістичних обмежень та зміну комерційних умов постачання продукції, однак самі по собі не доводять наявності об`єктивної неможливості виконання саме спірного договору та причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними обставинами і порушенням строків поставки товару.

Суд також враховує, що відповідач є професійним учасником ринку, який спеціалізується на виробництві та постачанні автомобілів швидкої медичної допомоги, брав участь у відповідній процедурі закупівлі на власний ризик та прийняв на себе договірні зобов`язання щодо поставки товару у встановлені строки.

Посилання відповідача на затримки у проведенні платежів органами Державної казначейської служби України також не спростовують факту порушення строків поставки, оскільки такі обставини стосуються внутрішньої організації господарської діяльності відповідача та його взаємовідносин із третіми особами і не можуть перекладатися на позивача як сторону договору.

Окремо суд звертає увагу на те, що додаткова угода №7 була укладена сторонами вже після введення на території України воєнного стану та початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України.

Укладаючи зазначену додаткову угоду, сторони прямо погодили, що на момент її підписання їм відомо про дію воєнного стану, а також про можливість його подальшого продовження. При цьому сторони окремо визначили, що воєнний стан як такий не вважатиметься форс-мажорною обставиною у розумінні договору. Відтак, і наслідки його введення не можуть визнаватись судом форсмажорною обставиною в контексті виконання сторонами саме цього конкретного договору про закупівлю від 17.09.2021 №09/212-09/2021.

Наведене свідчить про те, що на момент погодження змінених умов виконання договору відповідач усвідомлював наявність воєнного стану, пов`язані з ним ризики, обмеження господарської діяльності, логістичні труднощі та інші наслідки збройної агресії, проте добровільно погодився на подальше виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

За таких обставин посилання відповідача на сам факт запровадження воєнного стану як на підставу звільнення від відповідальності суперечить погодженим сторонами умовам договору та не може бути прийняте судом.

Крім того, суд враховує, що умовами пункту 12 договору сторони встановили не лише перелік можливих обставин непереборної сили, а й обов`язковий порядок підтвердження та реалізації права на посилання на такі обставини.

Разом із тим відповідачем не надано належних доказів своєчасного письмового повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у триденний строк, передбачений договором, а також доказів повідомлення про припинення дії таких обставин.

Так само матеріали справи не містять належних доказів підтвердження виникнення, дії та припинення обставин непереборної сили документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою саме в порядку та на умовах, визначених договором.

Суд зазначає, що сам факт існування воєнного стану, листи контрагентів відповідача, повідомлення виробників транспортних засобів, відомості про труднощі логістики чи затримки фінансування не звільняють сторону від обов`язку дотримуватися погодженого договором механізму підтвердження форс-мажорних обставин.

Таким чином, відповідач не довів наявності передбачених договором та законом підстав для звільнення від відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання.

Разом з тим, вирішуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо її розмір є надмірним порівняно з наслідками порушення зобов`язання або за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні питання про можливість зменшення розміру неустойки суд враховує ступінь виконання зобов`язання боржником, причини порушення зобов`язання, тривалість прострочення, поведінку сторін, наявність або відсутність негативних наслідків порушення, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін.

Судом встановлено, що відповідач поставив передбачений договором товар у повному обсязі, хоча і з порушенням погоджених строків поставки. Матеріали справи також не містять доказів завдання позивачу прямих майнових збитків у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання, позаяк мета договору була досягнена.

Разом із тим суд не погоджується з доводами відповідача про необхідність зменшення неустойки на 90 відсотків, оскільки таке зменшення фактично нівелювало б відповідальність за допущене порушення та не відповідало б превентивній і компенсаційній функціям неустойки.

Суд також враховує суспільну значущість предмета договору, яким є спеціалізований санітарний транспорт для потреб системи екстреної медичної допомоги, а також те, що належне та своєчасне виконання такого договору мало істотне значення для забезпечення функціонування сфери охорони здоров`я.

Водночас суд бере до уваги, що прострочення виконання зобов`язання мало місце в умовах повномасштабної військової агресії проти України, супроводжувалося об`єктивними труднощами у здійсненні господарської діяльності( на подолання яких саме відповідач доклав значних зусиль та забезпечив виконання договору), перебудовою логістичних ланцюгів та функціонуванням державних інституцій в особливому режимі.

Наведені обставини самі по собі не звільняють відповідача від відповідальності, однак можуть бути враховані судом як виняткові обставини при визначенні справедливого та співмірного розміру відповідальності.

З огляду на повне виконання відповідачем основного зобов`язання, відсутність доведених збитків позивача, а також необхідність забезпечення розумного балансу між інтересами сторін, суд вважає за можливе зменшити заявлений до стягнення розмір пені та штрафу на 50 відсотків.

На переконання суду, саме такий розмір відповідальності забезпечуватиме принципи справедливості, добросовісності та розумності, не звільняючи відповідача від наслідків допущеного порушення та водночас не покладаючи на нього надмірний майновий тягар.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача 50 відсотків заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Суд вважає, що зменшення розміру пені та штрафу саме на 50% є достатнім, розумним та співмірним заходом цивільно-правової відповідальності. Подальше зменшення неустойки фактично призвело б до нівелювання її превентивної та компенсаційної функцій, суперечило б принципу обов`язковості договору (стаття 629 ЦК України) та створювало б умови, за яких недобросовісне виконання зобов`язань не тягло б адекватних майнових наслідків. Більш істотне зменшення фактично призведе до звільнення відповідача від значної частини наслідків порушення договору, що не відповідатиме принципу pacta sunt servanda та балансу інтересів сторін.

З огляду на викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Водночас, враховуючи повне виконання відповідачем основного зобов`язання, відсутність доказів заподіяння позивачу збитків, а також виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності та необхідності дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%.

Відтак, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» на користь Державного підприємства «Медичні закупівлі України» підлягає стягненню пеня у розмірі 2462750,11 грн та штраф у розмірі 2827998,98 грн, а всього 5290749,09 грн. У решті заявлених вимог у частині стягнення штрафних санкцій у більшому розмірі слід відмовити у зв`язку зі зменшенням судом розміру неустойки на підставі статті 551 Цивільного кодексу України.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Вирішення питання щодо судових витрат.

З огляду на задоволення позовних вимог та враховуючи, що зменшення розміру неустойки здійснено судом з власної ініціативи на підставі статті 551 Цивільного кодексу України, а не у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, суд дійшов висновку про покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача у повному обсязі. При цьому суд враховує, що часткове задоволення позову зумовлене виключно реалізацією судом наданого законом права щодо зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на принципи справедливості, добросовісності та розумності, а не відмовою у позові як такою. За таких обставин підстав для пропорційного розподілу судових витрат відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України суд не вбачає, у зв`язку з чим судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Оксамитова, будинок 9, код 38183310) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7, код 42574629) 2462750,11 грн пені за порушення строку поставки, 2827998,98 грн штрафу за порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів та 126977,98 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз