Рішення № 137535231, 26.05.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/3878/25

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7, код 42574629)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Оксамитова, будинок 9, код 38183310)

про стягнення 10343182 грн,

за участю представників:

позивача: Шпіня Віталія Ігоровича;

відповідача: Поцелова Андрія Олександровича,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Медичні закупівлі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" про стягнення 10343182 грн, з яких: 4504289,04 грн пені, 5838892,94 грн штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору про закупівлю від 28.12.2021 №09/524-12/2021.

Ухвалою суду від 30.12.2025, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Призначено проведення підготовчого засідання на 26.01.2026.

Через систему «Електронний суд» 13.01.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Через систему «Електронний суд» 13.01.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 29.01.2026 відкладено розгляд справи на 09.02.2026.

Ухвалою суду від 09.02.2026 відкладено розгляд справи на 02.03.2026.

Ухвалою суду від 02.03.2026 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.03.2026.

Через підсистему "Електронний суд" 09.03.2026 від ТОВ "Автоспецпром" надійшла зустрічна позовна заява до Державного підприємства "Медичні закупівлі України" про визнання недійсним пункт 5 Додаткової угоди №3 від 23.08.2022 до Договору про закупівлю від 28.12.2021 №09/524-12/2021. У прохальній частині зустрічного позову відповідач виклав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Автоспецпром" про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви та повернуто Товариству зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.03.2026 оголошено перерву до 31.03.2026.

Через підсистему "Електронний суд" 19.03.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Через підсистему "Електронний суд" 30.03.2026 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 31.03.2026 оголошено перерву у справі до 14.04.2026.

Через підсистему "Електронний суд" 02.04.2026 та 06.04.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 14.04.2026 повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 28.04.2026.

Через підсистему "Електронний суд" 27.04.2026 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

Через підсистему "Електронний суд" 28.04.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 28.04.2026 оголошено перерву до 19.05.2026, а ухвалою суду від 19.05.2026 до 26.05.2026.

У судовому засіданні 26.05.2026 представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін.

Державним підприємством «Медичні закупівлі України» було проведено спрощену процедуру закупівлі за предметом закупівлі «Спеціалізований санітарний транспорт (Тип С 4х4)» (ідентифікатор закупівлі UA-2021-12-06-017696-с).

За результатами якої 28.12.2021 між ДП «Медичні закупівлі України» як замовником та ТОВ «Автоспецпром» як постачальником укладено Договір про закупівлю №09/524-12/2021.

Позивач зазначає, що закупівля здійснювалася на виконання бюджетної програми «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я» та постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 №339 «Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році». Для здійснення закупівлі спеціалізованого санітарного транспорту підприємству було виділено кошти державного бюджету у сумі 83412756,35 грн.

Відповідно до умов Договору відповідач зобов`язався поставити позивачу спеціалізовані автомобілі швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4х4, тип С, у кількості 49 одиниць загальною вартістю 83412756,35 грн без ПДВ, а позивач - прийняти та оплатити такий товар на умовах договору.

Позивач посилається на те, що додатковою угодою №1 від 28.12.2021 сторони погодили здійснення попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару. На виконання зазначених умов ДП «Медичні закупівлі України» 30.12.2021 перерахувало відповідачу кошти у сумі 83412756,35 грн, що підтверджується платіжним дорученням №69 та банківською випискою.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється у строк, визначений замовником у заявці на поставку товару, яка направляється постачальнику засобами електронної пошти.

Як зазначає позивач, на виконання договору ним було направлено відповідачу заявки на поставку товару, а саме: заявку на поставку №1 від 28.06.2022, кінцевим строком виконання якої визначено 25.07.2022; заявку на поставку №1 (Уточнююча №1) від 25.07.2022, кінцевим строком виконання якої визначено 23.08.2022; заявку на поставку №1 (Уточнююча №2) від 24.08.2022, кінцевим строком виконання якої визначено 30.11.2022.

Відповідно до пункту 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та/або акта приймання товару.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки 49 одиниць спеціалізованого санітарного транспорту у строки, встановлені договором та заявками на поставку. Зокрема, станом на 30.11.2022 поставка товару не була здійснена.

Також позивач посилається на лист ТОВ «Автоспецпром» від 18.01.2023 №05, у якому відповідач повідомив про неможливість поставки товару.

Позивач зазначає, що строк дії договору неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод №1 від 28.12.2021, №2 від 28.06.2022 та №3 від 23.08.2022. Останньою редакцією сторони визначили строк дії договору до 23.12.2022.

При цьому додатковою угодою №3 сторони погодили, що постачальник зобов`язується використати отриману попередню оплату до 23.12.2022 та здійснити поставку товару у строк, визначений замовником у заявці на поставку.

За твердженням позивача, 24.01.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №4, якою дію договору припинено з 24.01.2023. Разом із цим пунктом 2 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що постачальник не звільняється від сплати пені та штрафу, передбачених договором.

Посилаючись на пункт 9.2 договору, позивач зазначає, що за порушення строків поставки товару постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, а у разі прострочення понад 30 днів - додатково штраф у розмірі 7% від вартості такого товару.

З огляду на те, що поставка 49 одиниць товару вартістю 83412756,35 грн, за твердженням позивача, не була здійснена, останній нарахував відповідачу пеню за період з 01.12.2022 по 23.01.2023 у сумі 4504289,04 грн та штраф у сумі 5838892,94 грн.

Позивач зазначає, що прострочення поставки становило 54 дні, а розрахунок пені здійснено виходячи із вартості непоставленого товару та передбаченого договором розміру відповідальності.

Крім того, позивач посилається на положення договору, відповідно до яких закінчення строку його дії не звільняє сторони від виконання зобов`язань та відповідальності за їх порушення.

Щодо досудового врегулювання спору позивач зазначає, що 01.02.2023 ним була направлена відповідачу претензія №05/652-02/2023.

У відповіді на претензію листом від 08.02.2023 №18 відповідач послався на обставини воєнного стану, військову агресію російської федерації, ракетні обстріли, запровадження протиепідемічних заходів та затримку поставок комплектуючих виробником як на причини неможливості виконання договору.

Позивач вказує, що наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань. У зв`язку з цим позивач зазначає про відсутність належного підтвердження наявності форс-мажорних обставин та причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами і невиконанням договору.

Також позивач звертає увагу на те, що відповідачем не надано сертифіката Торгово-промислової палати України щодо конкретного договору, а лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилався відповідач, на думку позивача, має загальний інформаційний характер та не посвідчує наявність форс-мажорних обставин саме щодо спірного зобов`язання.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків поставки у сумі 4504289,04 грн та штраф за прострочення поставки товару понад 30 календарних днів у сумі 5838892,94 грн, що разом становить 10343182 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні повністю.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України належним чином виконував свої зобов`язання як перед позивачем, так і перед постачальниками комплектуючих та виробниками шасі для автомобілів швидкої медичної допомоги. За твердженням відповідача, до початку активних бойових дій ним було передано ДП «Медичні закупівлі України» 97 готових автомобілів у межах укладених договорів, а також 33 автомобілі швидкої медичної допомоги для потреб Збройних Сил України.

Відповідач зазначив, що після введення воєнного стану та початку активних бойових дій на території України виробничі та логістичні процеси, пов`язані з виготовленням автомобілів швидкої медичної допомоги, були суттєво ускладнені або тимчасово припинені, що, на його думку, вплинуло на можливість своєчасного виконання зобов`язань за договором.

За твердженням відповідача, 28.02.2022 на підприємстві було запроваджено дистанційну форму роботи для всіх працівників у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, загрозою ракетних ударів по території міста Києва та Київської області та необхідністю забезпечення безпеки персоналу. Надалі, наказом від 24.03.2022 № 16-к дію трудових договорів із працівниками було тимчасово призупинено. Відповідач зазначає, що повноцінне відновлення роботи підприємства відбулося лише з 01.11.2022 після завершення активних бойових дій у Київському регіоні.

Крім того, відповідач посилається на обставини, пов`язані із запровадженням воєнного стану, триваючими ракетними обстрілами території України та встановленням протиепідемічних заходів, які, за його твердженням, безпосередньо вплинули на можливість поставки в Україну автомобільних баз (шасі) виробництва Citroen, необхідних для виготовлення спеціалізованих автомобілів швидкої медичної допомоги. У зв`язку з цим строки поставки шасі неодноразово переносилися, що, на думку відповідача, унеможливило виконання ним договірних зобов`язань у погоджені строки.

Відповідач також зазначає, що після введення воєнного стану відбулися зміни у порядку здійснення платежів органами Державної казначейської служби України. За його твердженням, низка платіжних доручень, спрямованих на оплату комплектуючих та медичного обладнання для автомобілів швидкої медичної допомоги, була повернута без виконання або оплачена зі значною затримкою. На думку відповідача, такі обставини призвели до неможливості своєчасно придбати необхідні комплектуючі та здійснити належне комплектування автомобілів.

За твердженням відповідача, низка платіжних доручень, поданих ним у лютому 2022 року, була повернута без виконання лише у травні 2022 року, а інші платіжні доручення, подані у квітні, липні та серпні 2022 року, були виконані органами Казначейства із суттєвими затримками - через декілька місяців після їх подання.

На думку відповідача, зазначені обставини призвели до неможливості своєчасного придбання необхідних комплектуючих та медичного обладнання для укомплектування автомобілів швидкої медичної допомоги, а також вплинули на закупівлю базових транспортних засобів (шасі), що використовувалися для їх виготовлення.

Також відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким військову агресію російської федерації та введення воєнного стану визнано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Крім того, відповідач посилається на затримки поставки шасі виробником автомобілів - концерном STELLANTIS. За твердженням відповідача, він неодноразово звертався до ТОВ «Пежо Сітроен Україна» та концерну STELLANTIS з проханням забезпечити поставку необхідної кількості шасі для виготовлення автомобілів швидкої медичної допомоги.

У відповідь, як зазначає відповідач, було повідомлено про неможливість забезпечення необхідних обсягів поставок у зв`язку з низкою обставин, зокрема: існуванням воєнного стану на території України та пов`язаними з цим ризиками ввезення транспортних засобів; передачею наявних автомобілів для потреб Збройних Сил України; світовою кризою у сфері виробництва автомобілів та дефіцитом напівпровідників; наявністю квот на виробництво автомобілів для окремих держав.

Відповідач зазначає, що до початку воєнних дій доставка автомобілів Citroen Jumper до України здійснювалася морським транспортом, проте після початку повномасштабного вторгнення та блокування українських морських портів така можливість була відсутня. У зв`язку із неможливістю безпечного ввезення автомобілів в Україну частина транспортних засобів, виготовлених для українського ринку, була реалізована виробником на інших ринках.

За твердженням відповідача, станом на дату укладення договору він обґрунтовано розраховував на можливість його належного виконання, однак виникнення наведених обставин не могло бути ним передбачене та усунуте.

Водночас відповідач зазначає, що ним вживалися всі можливі заходи для виконання договору, зокрема було закуплено необхідні комплектуючі для виробництва автомобілів швидкої медичної допомоги, збережено кадровий склад підприємства в умовах воєнного стану, а також постійно проводилися переговори з концерном STELLANTIS щодо прискорення поставки необхідної кількості транспортних засобів.

Посилаючись на положення статей 614 та 617 ЦК України, відповідач вказує, що відповідальність за порушення зобов`язання настає лише за наявності вини боржника, а особа звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також відповідач наводить положення статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та практику Верховного Суду щодо поняття форс-мажорних обставин і необхідності встановлення причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Крім того, відповідач посилається на положення розділу 12 договору, відповідно до яких загроза війни, збройний конфлікт, військові дії, загальна мобілізація, карантин, блокада, обмеження експорту та імпорту, епідемії та інші подібні обставини віднесені сторонами до обставин непереборної сили, а строк виконання зобов`язань у разі їх настання відкладається на час дії таких обставин.

Відповідач звертає увагу, що умовами договору передбачено обов`язок сторони повідомити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин, проте договір, на його думку, не містить положень, які б прямо передбачали втрату права посилатися на такі обставини у разі несвоєчасного повідомлення про них.

Узагальнюючи наведене, відповідач стверджує, що під час виконання договору виникли обставини, зумовлені введенням воєнного стану та військовою агресією російської федерації проти України, які, на його думку, об`єктивно унеможливили своєчасне виконання зобов`язань щодо поставки товару. У зв`язку з цим відповідач вважає, що відсутні підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді пені та штрафу, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами ТОВ «Автоспецпром», викладеними у відзиві на позовну заяву, та наполягає на задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у повному обсязі.

Щодо форс-мажорних обставин.

Позивач зазначає, що додатковою угодою № 3 від 23.08.2022 сторони прямо погодили, що воєнний стан, який діяв на момент її укладення та міг бути продовжений у майбутньому, не вважатиметься форс-мажорною обставиною у розумінні договору. Тому посилання відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 є безпідставним.

Також позивач наголошує, що сам факт війни або наявність загального листа ТПП не звільняє автоматично від відповідальності. Для застосування статті 617 ЦК України відповідач повинен довести: наявність форс-мажорних обставин саме щодо конкретного договору; причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами та неможливістю виконання зобов`язання; своєчасне повідомлення іншої сторони про вплив форс-мажору; відсутність власної вини у порушенні договору.

На підтвердження цієї позиції позивач посилається на практику Верховного Суду, згідно з якою загальний лист ТПП від 28.02.2022 не є сертифікатом про форс-мажор та не доводить його наявність щодо конкретного суб`єкта господарювання чи конкретного договору.

Щодо посилань на бойові дії та зупинення роботи підприємства

Позивач вказує, що відповідно до офіційного переліку територій бойових дій: місто Київ не вважається територією бойових дій після 30.04.2022; село Петропавлівська Борщагівка Київської області, де розташований відповідач, не належить до таких територій після 30.03.2022.

На думку позивача, це свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для діяльності підприємства протягом тривалого часу. Тому посилання на активні бойові дії до листопада 2022 року є необґрунтованим.

Позивач стверджує, що з моменту укладення договору до його розірвання відповідач фактично не забезпечив належного виконання своїх зобов`язань, а причинно-наслідковий зв`язок між воєнним станом та невиконанням договору не доведений.

Щодо посилань на дії контрагентів та третіх осіб

Позивач заперечує аргументи про затримки поставок шасі та дії виробників автомобілів.

Позивач зазначає, що: контрагенти відповідача не є сторонами договору закупівлі; ризики вибору постачальників та організації виробництва несе сам відповідач; відповідно до статті 617 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності через порушення зобов`язань його контрагентами.

Крім того, відповідно до положень цивільного законодавства боржник не звільняється від відповідальності у разі порушення зобов`язання через дії або бездіяльність своїх контрагентів. У разі наявності збитків Відповідач має право звертатися з регресними вимогами до таких осіб, але не перекладати ризики своєї діяльності на Позивача.

Щодо посилань на преюдицію

Позивач заперечує доводи відповідача про значення справи №911/2133/24. На його думку, у тій справі розглядалося інше питання - право прокурора на стягнення неустойки в інтересах держави та порядок зарахування таких коштів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Обставини щодо: наявності чи відсутності вини відповідача; існування форс-мажору; належного виконання договору; у тій справі не досліджувалися, тому рішення не має преюдиційного значення для цього спору.

У зв`язку з цим ДП «Медзакупівлі України» просить суд відхилити доводи відзиву та задовольнити позов про стягнення штрафу в повному обсязі.

Додаткові пояснення учасників справи надані на вимогу суду

На виконання ухвали суду позивач надав пояснення щодо причин неодноразової зміни строків поставки товару за договором закупівлі від 28.12.2021 №09/524-12/2021.

Позивач зазначає, що всі зміни строків поставки були здійснені виключно на прохання ТОВ «Автоспецпром» та з метою надати відповідачу додатковий час для виконання зобов`язань.

Зокрема: наприкінці 2021 року відповідач звернувся з проханням продовжити строк дії договору до 30.06.2022, що було погоджено сторонами додатковою угодою №1; у червні 2022 року відповідач повторно попросив продовжити строк виконання договору до кінця року, після чого було укладено додаткову угоду №2 та встановлено новий строк поставки до 25.07.2022; у липні 2022 року строк поставки був додатково продовжений до 23.08.2022; у серпні 2022 року відповідач знову звернувся з проханням змінити строки поставки та продовжити дію договору до 30.12.2022, що було оформлено додатковою угодою № 3, а кінцевий строк поставки визначено до 30.11.2022.

Попри неодноразові поступки та продовження строків з боку Позивача, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Лише 18.01.2023, вже після спливу встановлених строків поставки, ТОВ «Автоспецпром» повідомило, що не може гарантувати отримання товару, та запропонувало припинити дію договору.

24.01.2023 сторони уклали додаткову угоду № 4 про дострокове припинення договору, при цьому окремо погодили, що припинення договору не звільняє постачальника від відповідальності у вигляді пені та штрафу.

Щодо 100% передоплати ДП «Медзакупівлі України» підтверджує, що 29.12.2021 перерахувало ТОВ «Автоспецпром» всю суму договору - 83,4 млн грн. Передоплата була здійснена на прохання самого відповідача (лист №430 від 28.12.2021) та відповідала умовам договору і додаткової угоди №1. Позивач підкреслює, що повністю виконав свій обов`язок з фінансування закупівлі. Щодо нібито переривання строків поставки Позивач зазначає, що між уточнюючими заявками від 25.07.2022 та 24.08.2022 не було переривання строків поставки. На його думку, ситуація лише підтверджує, що відповідач не виконував свої зобов`язання належним чином і вчасно. Чому передоплата була зроблена саме у 2021 році Позивач пояснює особливості бюджетного фінансування. Закупівля здійснювалася за державною програмою розвитку екстреної медичної допомоги. Кошти були виділені в межах бюджетного періоду 2021 року, а бюджетний період триває з 1 січня до 31 грудня відповідного року. Тому ДП «Медзакупівлі України» було зобов`язане провести оплату договору саме у 2021 році, що і було зроблено.

У письмових поясненнях відповідач надає додаткові докази та роз`яснення щодо обставин виконання договору.

Щодо попередньої оплати Відповідач вказав, що додаткова угода № 1 не змінювала умов договору про здійснення попередньої оплати, а була укладена на виконання пункту 3.3 договору та визначала напрями використання коштів попередньої оплати для виконання договору. Також до матеріалів справи надано лист № 430 від 28.12.2021 щодо здійснення попередньої оплати.

Стосовно контрактування базових автомобілів (шасі) Відповідач повідомив, що замовлення автомобілів здійснювалися на підставі дилерських договорів із ТОВ «Пежо Сітроєн Україна», а 19.04.2022 було укладено прямий контракт із концерном Stellantis. За твердженням Відповідача, через затримки оплат, обмеження виробничих квот, наслідки воєнного стану, примусове відчуження автомобілів, блокування портів та інші обставини він зміг законтрактувати лише автомобілі 4х2, тоді як придбання шасі 4х4 стало можливим лише на 2023 рік. Відповідач зазначив, що ці обставини стали підставою для неможливості виконання поставки за спірним договором та його подальшого розірвання.

Щодо листа № 46 від 19.08.2022 Відповідач зазначив, що у ньому повідомляв про неможливість поставки шасі 4х4 та посилався на блокування проведення платіжних доручень Державною казначейською службою.

Стосовно уточнюючих заявок на поставку Відповідач звернув увагу, що відповідно до пункту 4.2 договору заявки на поставку товару формуються та направляються Замовником, а тому саме Позивач визначав дати їх направлення.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що під час розгляду аналогічних справ у Господарському суді Київської області досліджувались питання взаємовідносин ТОВ «Автоспецпром» з його постачальниками та виробниками.

У зв`язку з цим ДП «Медичні закупівлі України» направляло запити до ТОВ «Автоспецпром», ТОВ «Пежо Сітроєн Україна», AUTOMOBILES CITROEN S.A. (Франція) та Stellantis N.V. (Нідерланди) з проханням надати первинні документи щодо взаємодії між зазначеними суб`єктами в межах виконання спірного договору.

Позивач зазначив, що у відповідь на направлені запити первинних документів щодо взаємовідносин ТОВ «Автоспецпром» із ТОВ «Пежо Сітроєн Україна», AUTOMOBILES CITROEN S.A. та Stellantis N.V. ним отримано не було.

До пояснень Позивачем додано копії відповідних запитів та отриманих відповідей, які, на його думку, мають значення для встановлення обставин справи та підлягають врахуванню судом під час її розгляду.

Висновки господарського суду.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та доводи позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що між Державним підприємством «Медичні закупівлі України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» укладено договір про закупівлю від 28.12.2021 №09/524-12/2021, строк виконання якого неодноразово продовжувався сторонами шляхом укладення додаткових угод № 1, № 2 та № 3.

Пунктом 5 додаткової угоди № 3 від 23.08.2022 сторони погодили, що на момент її укладення вони усвідомлюють факт запровадження воєнного стану в Україні та погоджуються, що офіційно встановлений і визнаний воєнний стан сам по собі не вважатиметься форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) у розумінні Договору.

Разом з тим, 24.01.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до Договору, відповідно до пункту 1 якої, з урахуванням листа Постачальника від 18.01.2023 № 05 щодо неможливості поставки товару, а також враховуючи форс-мажорні обставини, які склалися у зв`язку з військовою агресією російської федерації, та несвоєчасне отримання коштів від Державної казначейської служби України, сторони дійшли згоди припинити дію Договору з 24.01.2023.

Отже, зміст зазначеної додаткової угоди свідчить про те, що на момент припинення договірних відносин сторони пов`язували неможливість виконання договору саме з наявністю форс-мажорних обставин, зумовлених військовою агресією російської федерації, а також із несвоєчасним отриманням коштів від Державної казначейської служби України.

Суд враховує, що додаткова угода № 4 від 24.01.2023 є двостороннім правочином, укладеним сторонами на засадах свободи договору, передбаченої статтями 6, 627 ЦК України, а тому наведені у ній обставини відображають узгоджене волевиявлення сторін та їх спільне розуміння причин припинення договірних відносин.

При цьому доводи Позивача про відсутність форс-мажорних обставин та безпідставність посилань Відповідача на такі обставини, в межах даного конкретного провадження, суд оцінює з урахуванням змісту укладеної сторонами додаткової угоди № 4, якою сам Позивач погодився із тим, що неможливість поставки товару обумовлена форс-мажорними обставинами, що склалися у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Посилання Позивача на пункт 5 додаткової угоди № 3 від 23.08.2022, відповідно до якого воєнний стан не вважатиметься форс-мажорною обставиною у розумінні Договору, не спростовують наведених висновків суду.

Так, за змістом зазначеного пункту сторони погодили, що сам факт дії воєнного стану не є форс-мажорною обставиною. Водночас у подальшому, укладаючи додаткову угоду № 4, сторони дійшли згоди, що саме обставини, які склалися у зв`язку з військовою агресією російської федерації, у сукупності з несвоєчасним отриманням коштів від Державної казначейської служби України, призвели до неможливості виконання договору та стали підставою для його припинення.

Таким чином, додаткова угода № 4, як останнє за часом волевиявлення сторін, підлягає оцінці у взаємозв`язку з попередніми домовленостями сторін та свідчить про погодження ними факту існування обставин, які перешкодили належному виконанню зобов`язань, та які не залежать від волі сторін договору.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, а згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Одним із проявів принципу добросовісності є доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка ґрунтується на тому, що особа не може діяти всупереч своїй попередній поведінці або заявам, якщо інша сторона обґрунтовано покладалася на їх послідовність.

Підписавши додаткову угоду № 4 та погодившись із тим, що неможливість виконання договору обумовлена форс-мажорними обставинами, пов`язаними з військовою агресією російської федерації, Позивач фактично визнав наявність відповідних обставин в межах виконання даного конкретного договору про закупівлю від 28.12.2021 №09/524-12/2021та погодився з ними при припиненні договірних відносин.

За таких обставин подальше звернення Позивача з вимогами про стягнення штрафних санкцій із посиланням на відсутність форс-мажорних обставин та заперечення тих обставин, які були прямо зафіксовані у підписаній ним додатковій угоді № 4, свідчить про суперечливу поведінку Позивача та не узгоджується із принципами добросовісності, розумності, справедливості та правової визначеності.

Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що сторони при припиненні Договору погодили існування обставин, які унеможливили його належне виконання, а тому підстави для застосування до Відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу відсутні.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги Державного підприємства «Медичні закупівлі України» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» 4504289,04 грн пені та 5838892,94 грн штрафу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати позивача, понесені ним в межах розгляду спору, залишити за позивачем.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз