Ухвала суду № 137535050, 19.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

19.06.2026Справа № 910/7277/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали у справі

За позовом Любашівського відділу Державної казначейської служби України Одеської області

до 1. Національного банку України

2. Приватного нотаріуса Бобошко Наталії Євгеніївни

про припинення (зняти) обтяження у формі заборони відчуження нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Любашівський відділ Державної казначейської служби України Одеської області з позовом до 1. Національного банку України та 2. Приватного нотаріуса Бобошко Наталії Євгеніївни про припинення (зняти) обтяження у формі заборони відчуження нерухомого майна.

Подана позовна заява не відповідає вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проте, всупереч наведеного, позивачем не визначено у позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Статтею 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір перераховується в безготівковій або готівковій формі.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, позивач подаючи даний позов у електронній формі наділений правом застосувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з поданого позову, позивачем заявлено вимогу немайнового характеру припинення (зняття) обтяження у формі заборони відчуження нерухомого майна, у зв`язку з чим останнім мав бути сплачений судовий збір як за вимогу немайнового характеру, відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

У вказаній позовній заяві міститься клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В наведеній нормі Закону встановлено чіткий обмежений перелік умов, за наявності яких суд має право, а не обов`язок, відстрочити або розстрочити сплату судового збору.

Обґрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, Любашівський відділ Державної казначейської служби України Одеської області зазначає про відсутність можливості сплатити судовий збір у зв`язку з скрутним матеріальним становищем, першочерговим спрямуванням коштів з бюджету на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України та враховуючи ситуацію, яка склалася у зв`язку із збройною агресією рф. Проте доказів щодо існування хоча б однієї із вказаних умов, позивачем до клопотання не додано.

Обставини, на які посилається позивач, не є тими обставинами, за яких можливе надання відстрочки сплати судового збору.

Оскільки скаржник є юридичною особою, то у відповідності до частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд не може відстрочити сплату судового збору.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в ухвалі від 03.07.2018 у справі №906/437/16.

При цьому статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що свідчить про те, що позивачі під час подання позову є рівними та на них покладається обов`язок щодо сплати судового збору за розгляд у суді позовних заяв.

Відповідно до ГПК України, Закону України "Про судовий збір" сплата судового збору за подання позовної заяви покладається на позивача і докази сплати судового збору він повинен надати разом з позовною заявою, що позивачем не зроблено.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що під час розгляду справи в господарському суді у нього буде реальна можливість сплатити необхідну суму судового збору.

У зв`язку з цим сама лише обставина відсутності фінансової можливості сплатити судовий збір не може вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в ухвалах від30 травня 2019 року у справі № 910/4685/18, від 15 квітня 2019 року у справі № 5015/1396/11 та від 24 червня 2019 року у справі №916/2931/18.

При цьому, під час розгляду клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору суд також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі „Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі „Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Оскільки зазначені заявником підстави не підпадають під перелік умов, наведений в ст. 8 Закону України "Про судовий збір", Суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відстрочення сплати судового збору в даному випадку.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги недоведеність обставин, які перешкоджають сплаті судового збору в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір", клопотання Любашівського відділу Державної казначейської служби України Одеської області про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не виконав вимоги вказаних норм, оскільки до позовної зави не було додано докази в підтвердження сплати судового збору у встановленому Законом розмірі.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позивачу слід усунути вказані недоліки шляхом - приведення позовної заяви у відповідність до вимог статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім вказаного вище, суд звертає увагу позивача на необхідність відправлення зазначених вище документів на адресу відповідача та подання до суду належних доказів такого направлення.

Враховуючи наведене, дана позовна заява підлягає залишенню без руху.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 162, ст. 164, ст. 172, ст. 174, ч. 2 ст. 232, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя М.О. Лиськов