Рішення № 137534778, 01.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2026Справа № 910/18250/16 (910/33/24)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 30, оф. 15; ідентифікаційний код 34612238)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" (18006, м. Черкаси, вул. Смілянська, 165; ідентифікаційний код 39113731)

Приватного акціонерного товариства "Індбуд" (01033, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 15-Б; ідентифікаційний код 18093516)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжиніринг" (03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. 58-А, оф. 16; ідентифікаційний код 38684203)

про визнання припиненими зобов`язань

В межах справи № 910/18250/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

до Приватного акціонерного товариства "Індбуд" (ідентифікаційний код 18093516)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/18250/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд" на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду м. Києва від 19.04.2017.

01.01.2024 до Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард", Приватного акціонерного товариства "Індбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжиніринг" про визнання припиненими зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.01.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом здійснення оплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн. та надання відповідного підтвердження суду.

17.01.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

20.03.2024 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача 3.

22.03.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзив відповідача 3.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард", Приватного акціонерного товариства "Індбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжиніринг" про визнання припиненими зобов`язань до розгляду в межах справи № 910/18250/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд", судове засідання у справі призначено на 25.03.2024.

У судовому засіданні 25.03.2024 було оголошено перерву до 13.05.2024.

13.05.2024 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Індбуд" арбітражного керуючого Корольова В.В.

У судовому засіданні 13.05.2024 було оголошено перерву до 08.07.2024.

08.07.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2024 розгляд справи відкладено на 19.08.2024.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.08.2024 в задоволенні позову відмовлено.

23.08.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача 3 про прийняття додаткового рішення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2024 розгляд справи призначено на 21.10.2024.

17.10.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача 3 про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2024 розгляд справи відкладено на 23.12.2024.

Матеріали справи № 910/18250/16 (910/33/24) було направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/18250/16 (910/33/24) залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/18250/16(910/33/24) змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/18250/16(910/33/24) залишено без змін.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Матеріали справи № 910/18250/16 (910/33/24) повернулись до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2025 розгляд справи призначено на 16.03.2026.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.03.2026 розгляд справи відкладено на 01.06.2026.

У судовому засіданні 01.06.2026 розглядалась заява відповідача 3 про ухвалення додаткового рішення.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У поданій заяві відповідач 3 просить суд ухвалити додаткове рішення у даній справі яким стягнути з позивача на користь відповідача 3 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до вимог частини третьої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 126 та частині п`ятій статті 129 ГПК України.

Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього у цій справі.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено згідно із Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), відповідно до якого:

- договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1);

- видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (ст. 19);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, встановлюється у формі фіксованого розміру та погодинної оплати, а суд не має права втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У частині першій статті 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, неподання якого має наслідком відмови судом стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга наведеної статті).

До того ж, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Водночас на відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (стаття 218, частина сьома статті 270 ГПК України), судове засідання в яких має стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції за змістом статті 301 ГПК України не передбачає проведення судових дебатів, а тому якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення касаційним судом.

У частинах першій - третій статті 126 ГПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Ці витрати підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до вимог частин четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто за нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат згідно з частинами п`ятою та шостою статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у додаткових постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у додатковій постанові від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21.

З огляду на наведене розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи у судовому засіданні, має бути доведений та документально обґрунтований відповідно до вимог статті 74 ГПК України.

У заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" вартість наданих йому послуг адвокатом Мацаком Олексієм Юрійовичем у розмірі 21 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 129 ГПК України заявник надав: копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.07.2023 № 04-07/23, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжиніринг" (клієнт) та адвокатом Мацаком Олексієм Юрійовичем (виконавець) предметом якого є надання виконавцем за дорученням клієнта правової допомоги в розмірі та на умовах, передбачених даним договором; додаткової угоди № 4 протокол погодження вартості послуг адвоката з представництва інтересів клієнта в суді від 11.03.2024.

Також заявником додано копії звіту адвоката про виконану роботу згідно якого адвокатом всього витрачено 7 годин роботи, що становить 21 000,00 грн., акту здачі-прийняття робіт (надання правової допомоги) № 03/04-24 від 03.04.2024, а також інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 392 від 05.04.2024.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

При цьому, суд також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У частинах четвертій - шостій, сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначені випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75- 79 ГПК України.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 21 000,00 грн. на правову допомогу є обґрунтованим, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються - на позивача.

Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог відповідача 3 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу та доцільність задоволення поданої заяви в повному обсязі.

Керуючись ст. 126, 232, 233, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 30, оф. 15; ідентифікаційний код 34612238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжиніринг" (03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. 58-А, оф. 16; ідентифікаційний код 38684203) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. коп.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Чеберяк