Рішення № 137534774, 01.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2026Справа № 910/3027/24 (766/208/24)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (03035, м. Київ, вул. Дениса Монастирського, буд. 3, корп. 8Б, оф. 103)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення заборгованості в розмірі 80 844, 35 грн.

В межах справи № 910/3027/24

За заявою ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (ідентифікаційний код 41264766)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3027/24 за заявою ОСОБА_3 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2024.

До Херсонського міського суду Херсонської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 80 844, 35 грн.

До Херсонського міського суду Херсонської області надійшло клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі.

До Херсонського міського суду Херсонської області надійшла заява відповідача 2 про застосування строку позовної давності.

До Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив відповідача 2 на позовну заяву.

До Херсонського міського суду Херсонської області надійшла відповідь позивача на відзив відповідача 2.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.02.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 80 844, 35 грн. до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 07.05.2024.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.10.2025 матеріали цивільної справи № 766/208/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 80 844, 35 грн. передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.10.2025 справу № 910/3027/24 (766/208/24) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.01.2026 прийнято справу №766/208/24 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 80 844, 35 грн. до розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", розглядати справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 23.03.2026.

02.02.2026 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача 2.

02.02.2026 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача 2 про застосування строків позовної давності.

23.03.2026 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2026 відкладено розгляд справи на 01.06.2026.

У судове засіданні 01.06.2026 представники сторін не з`явились.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2008 між ОСОБА_1 (позичальник, відповідач 1) та Акціонерним комерційним банком "Форум" (Банк) був укладений Кредитний договір № 219/08/26-Nmv, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 46 920,00 дол. США зі сплатою 13 % річних.

В забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором 15.07.2008 між ОСОБА_2 (поручитель, відповідач 2) та Акціонерним комерційним банком "Форум" був укладений договір поруки № № 150/26/03.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 04.12.2015 у справі № 668/9315/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 38168,17 дол. США та 39388,23 грн. заборгованості за кредитним договором та по 3654 грн. судового збору.

26.03.2019 між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Банк Форум" відступило ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", а ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту № 219/08/26-Nmv та Договором поруки №150/26/03 від 15.07.2008.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.12.2021 замінено стягувача у справі № 668/9315/15-ц на ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".

Постановою Херсонського апеляційного суду від 14.12.2023 у справі № 668/9315/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 13.12.2021 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про заміну сторони стягувача у справі № 668/9315-15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 15.07.2008 року № 219/08/26- Nmv в частині боржника ОСОБА_2 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до боржника ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача відмовлено.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час звернення до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" не було вирішено питання про поновлення пропущених строків звернення виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_2 до примусового виконання, а при порушенні питання процесуального правонаступництва, заявником взагалі не ставилося питання про поновлення відповідного строку, відтак, суд апеляційний суд дійшов висновку про те, що в даному випадку, вказана обставина виключає можливість задоволення заяви про заміну стягувача стосовно боржника ОСОБА_2 .

В свою чергу, станом на дату подачі позову рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором залишається невиконаним.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за рішенням суду, що становить 1389,73 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату подачі позову складає 51114,27 грн. та 7046,08 грн., з яких: нараховані 3% річних в розмірі 1 389,73 дол. США та 1 434,16 грн., а також втрати від інфляції в розмірі 5611,92 грн.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За ст. 11 Цивільного кодексу України зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного

господарського суду від 30.01.2019 у справі №922/175/18, постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі №6-49цс12, від 24.10.2011 у справі №6-38цс11).

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України і статті 230 Господарського кодексу України. Отже, проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями. Зазначені висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019 у справі №922/175/18.

Оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Таким чином, у ст. 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц та від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Зазначений висновок узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється на підставах, визначених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).

У постанові від 23.02.2023 у справі №911/3025/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 Цивільного кодексу України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі

№127/15672/16-ц погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі

Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.04.2018 та 27.04.2018 у справах

№910/16945/14 та №908/1394/17, від 16.11.2018 у справі №918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Отже, суд погоджується з доводом позивача, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав: не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

3 огляду на те, що позичальником після набрання законної сили рішенням суду, вищевказане рішення не було виконано, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду у справі №373/2054/16-ц від 16.01.2016 при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16 (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15 (провадження № 14- 591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12- 105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Тобто передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення.

Рішення суду у справі про стягнення боргу не припиняє і не змінює зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу, а також не перетворює його в інше зобов`язання, зокрема, в зобов`язання, що виникає з рішення суду. Права і обов`язки, що є змістом цивільного правовідношення, після рішення суду продовжують існувати до припинення зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, (стаття 599 ЦК України) або на інших підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, пункти 98, 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20).

Так само не припиняється зобов`язання і у випадку, якщо на виконання судового рішення було видано виконавчий документ, який відповідно до законодавства про виконавче провадження був пред`явлений до виконання, але рішення суду з тих чи інших підстав не було виконано і можливість його виконання в порядку виконавчого провадження втрачена.

Факти, які встановлені в судовому рішенні про стягнення заборгованості, продовжують бути обов`язковими для сторін правовідносин, унаслідок чого на таку заборгованість поширюються правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Втрата права на примусове виконання судового рішення не припиняє дію основного зобов`язання.

Тому незалежно від того, що рішення суду про стягнення коштів не виконано в примусовому порядку в зв`язку з пропуском позивачем строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та відмовою суду в поновленні цього строку, кредитор має право на стягнення з боржника сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки основне зобов`язання не виконане боржником та не є припиненим. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням.

У даній справі позивач вже скористався судовим захистом і рішенням суду з відповідачів стягнуто суму основного боргу, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, оскільки основне зобов`язання не виконане відповідачами та не є припиненим.

Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за рішенням суду, що підлягає стягненню станом на 08.12.2023, відповідно до складеного позивачем розрахунку, становить 1389,73 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату подачі позову складає 51 114,27 грн. та 7046,08 грн., з яких: нараховані 3% річних в розмірі 1 389,73 дол. США та 1 434,16 грн., а також втрати від інфляції в розмірі 5611,92 грн.

У відзиві на позов відповідач 2 проти задоволення позову заперечує у тому числі з підстав ненадання позивачем доказів переходу до нього прав у зобов`язанні.

Однак, вказані доводи в повному обсязі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договором про відступлення права вимоги № 0002/19/5 від 26.03.2019, укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста», з додатками, платіжними дорученнями, протоколом електронного аукціону, копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо заяви відповідача 2 про пропуск строків позовної давності, судом встановлено наступне.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України проведено за період із 08.12.2020 по 23.02.2022, із наведеного вбачається, що позивачем подано позовну заяву і проведено нарахування в межах трьохрічного строку позовної давності.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які в даному випадку, окрім судового збору, складаються із витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - позивач, клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено Договір про надання правової допомоги №02-01/2023 (далі - договір про надання правової допомоги).

Відповідно до п.1.1 договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги.

Пунктом 4.1. договору про надання правової допомоги визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Згідно із п.4.3 договору про надання правової допомоги акт про надання юридичної допомоги готується адвокатським об`єднання та надсилається клієнту не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога.

На виконання умов договору про надання правової допомоги, між позивачем та адвокатським об`єднанням підписано заявку про надання юридичної допомоги №8, відповідно до умов якої позивач та адвокатське об`єднання погодили надання наступних правових послуг: консультація усна по кредитній справі №219/08/26-Nmv: 2 годин - 3 000,00 грн., консультація письмова по судовому рішенню у справі № 668/9315/15-ц: 2 години - 3 000,00 грн., підготовка (складення) позовної заяви: 3 години - 9 000,00 грн., формування додатків до позовної заяви, зібрання та передача справи замовнику: 2 години - 5 000,00 грн.

21.11.2023 між позивачем та адвокатським об`єднанням підписано Акт приймання-передачі наданих послуг на виконання договору про надання правової допомоги, відповідно до якого загальна вартість послуг складає 20 000,00 грн.

Відповідач 2 у відзиві на позов щодо задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат - заперечив.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Даної правової позиції дотримується також Верховний Суд у постановах від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі № 178/152218.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідні докази, згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи ціну позову, суд приходить до висновку про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (03035, м. Київ, вул. Дениса Монастирського, буд. 3, корп. 8Б, оф. 103; ідентифікаційний код 41264766) 3 % річних в розмірі 1 389 (одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) 73 дол. США, що еквівалентно 51 114 (п`ятдесят одна тисяча сто чотирнадцять) грн. 27 коп. та 1 434 (одна тисяча чотириста тридцять чотири) грн. 16 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 611 (п`ять тисяч шістсот одинадцять) грн. 92 коп., судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 10.06.2026.

Суддя П.П. Чеберяк