Рішення № 137534570, 15.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/251/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Воробйова І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делайтконт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання трудових відносин припиненими

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делайтконт" припиненими 28.02.2026 у зв`язку з її звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); призначено підготовче засідання .

09.04.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність його представника.

Ухвалою суду від 07.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.

Третя особа в судове засідання уповноваженого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2022 ОСОБА_1 призначена директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Делайтконт" (код ЄДРПОУ 44522656, далі - Товариство) згідно рішення єдиного учасника ОСОБА_2 від 12.09.2022 № 12/09, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куртєва Х.І. за р. № 933.

Єдиним учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Делайтконт" є громадянин України ОСОБА_2 , якому належить 100% статутного капіталу Товариства в розмірі 3 000 000,00 грн., що підтверджується відомостями з ЄДР.

29.01.2026 ОСОБА_1 подала заяву про звільнення 28.02.2026 з посади директора ТОВ "Делайтконт" за власним бажанням, яку направила єдиному учаснику Товариства ОСОБА_2 листом з описом вкладення на адресу, що зазначена в ЄДР, а саме: АДРЕСА_1 .

У заяві про звільнення ОСОБА_1 просила ОСОБА_2 прийняти рішення єдиного учасника про звільнення (припинення повноважень) Позивача з посади директора ТОВ "Делайтконт" та обрання нового директора, а також провести державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про Товариство, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Факт направлення заяви про звільнення підтверджується: описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною Укрпошти № 1001400720860 від 29.01.2026, фіскальним чеком про сплату послуг пересилання.

02.02.2026 лист вручено ОСОБА_2 , що підтверджується відстеженням пересилання поштового відправлення.

Єдиний учасник Товариства ОСОБА_2 отримав заяву ОСОБА_1 про звільнення 02.02.2026, однак станом на дату подання цієї позовної заяви ОСОБА_2 не прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора, не вчинив жодних дій щодо реєстрації відповідних змін у ЄДР.

Згідно з відомостями ЄДР ОСОБА_1 досі є керівником ТОВ "Делайтконт".

Як зазначив позивач, бездіяльність єдиного учасника Товариства унеможливлює реалізацію ОСОБА_1 , свого конституційного права на працю (право вільно обирати працю та припиняти трудові відносини), створює ситуацію примусової праці, забороненої статтею 43 Конституції України та статтею 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

За змістом частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до положень статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Згідно із ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства ( ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 98 ЦК України).

Відповідно до ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Відповідно до Статуту ТОВ "Делайтконт" (затвердженого рішенням № 30/06 єдиного учасника від 30.06.2022) органами управління Товариства є Загальні збори (вищий орган) та Директор (виконавчий орган). Згідно з п. 5.2 Статуту до компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, обрання виконавчого органу товариства (підпункт 6).

Відповідно до п. 5.4 Статуту та частини першої статті 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, у Товаристві з одним учасником приймаються таким учасником одноособово.

Частиною 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Отже, суд зазначає, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. В даному випадку для припинення повноважень Позивача як директора Товариства необхідне рішення єдиного учасника ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що у випадку відсутності рішення єдиного учасника Товариства про звільнення керівника, останньому з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Делайтконт" про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делайтконт" припиненими 28.02.2026, у зв`язку з її звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, є обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делайтконт" (12401, Житомирська область, Житомирський район, с. Вереси, вул. Покровська, 13Б, код ЄДРПОУ 44522656) припиненими 28.02.2026 у зв`язку з її звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делайтконт" (12401, Житомирська область, Житомирський район, с. Вереси, вул. Покровська, 13Б, код ЄДРПОУ 44522656)

- на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.06.26

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу (рек.)

2 - адвокату Давиденку В.В. в Електронний кабінет

3 - відповідачу в Електронний кабінет

4 - третій особі (рек.)