Рішення № 137534535, 08.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1525/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Воробйова І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Бохан С.О. - адвокат, діє на підставі довіреності від 31.12.2025 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до Фермерського господарства "ОСАДЧУК ФЕМІЛІ ЕНД ПАРТНЕРС"

про стягнення 3 893 440,46 грн.

В судовому засіданні 01.05.2026 оголошувалась перерва до 22.05.2026 о 10:30 год.

В судовому засіданні 22.05.2026 оголошувалась перерва до 08.06.2026 о 10:00 год.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 957 448,07 грн. основного боргу, 349 231,61 грн. курсової різниці, 341 538,54 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 833 832,33 грн. пені, 367 186,83 грн. штрафу, 1 044 203,08 грн. 36% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконує належним чином умови договору поставки № 309/23-CAT від 31.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

В послідуючому ухвалою суду від 03.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення 349 231,61 грн. курсової різниці та 341 538,54 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 833 832,33 грн. пені, 367 186,83 грн. штрафу, 1 044 203,08 грн. 36% річних. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність обґрунтованих підстав для їх стягнення з відповідача, відповідач посилаючись на скрутне фінансове становище, просив зменшити їх на 99%, 1, стягнувши з відповідача:

3415,39 грн. - нарахованих відсотків за користування товарним кредитом;

10442,03 грн. - відсотків річних;

3671,87 гри. - штрафу;

8338,32 грн. - пені.

23.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

01.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення 39 026,76 грн. пені та 53 022,65 грн. 36% річних.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача 957 448,07 грн. основного боргу, 349 231,61 грн. курсової різниці, 341 538,54 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 794 805,57 грн. пені, 367 186,83 грн. штрафу, 991 180,43 грн. 36% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - постачальник) та Фермерським господарством "ОСАДЧУК ФЕМІЛІ ЕНД ПАРТНЕРС" (далі - покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки та запчастин № 309/23-САТ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку та/або запасні частини (товар) на умовах товарного кредиту, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменування товару, його кількість номенклатура, асортимент, ціна товару в гривнях, строк та базис поставки та строк оплати товару, а також інші умови, визначені крім тексту цього договору також і в додатку, який є невід`ємною частиною договору.

Як передбачено п. 2.1 договору, загальна сума договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у додатках до договору, складених на підставі цього Договору. Ціна товару встановлюється у гривнях.

За п. 2.4. договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в строки, які вказані в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору.

У разі не сплати та/або несвоєчасної сплати покупцем чергового платежу в повному обсязі в терміни, які встановлені додатками до договору, постачальник має право:

- вимагати сплати покупцем всієї суми основного боргу за увесь поставлений товар за даним договором та всіх нарахованих відсотків за користування товарним кредитом;

- з моменту не сплати та/або несвоєчасної сплати чергового платежу в повному обсязі, вказаному в додатках до договору, притягнути покупця до відповідальності, відповідно до п. 7.2 договору. При цьому пеню, штраф, відсотки річних та індекс інфляції постачальник має право нараховувати з моменту прострочення сплати чергового платежу на всю суму заборгованості за увесь поставлений товар за даним договором.

Господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов`язків покупця по виконанню грошових зобов`язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання (п. 5.1 договору).

На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 2 171 687,22 грн., що підтверджується видатковою накладною № 35517 від 29.09.2023.

Відповідач сплатив вищевказану суму частково, у загальному розмірі 1 214 239,15 грн. (03.08.2023 сплатив суму 10 000,00 грн.; 27.09.2023 сплатив суму 325 753,08 грн.; 15.04.2024 сплатив суму 325 753,08 грн.; 26.09.2024 сплатив суму 217 168,73 грн.; 27.02.2025 сплатив суму 335 564,26 грн.), що підтверджується платіжними інструкціями, наявними у матеріалах справи.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не здійснив повну оплату за поставлений ним товар та надані послуги, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як було встановлено вище, відповідач оплатив поставлений товар частково. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 957 448,07 грн.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження поставки позивачем товару за укладеним договором, а відповідачем не надано доказів повної оплати за вказаний товар, господарський суд вважає, що вимога про стягнення 957 448,07 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 341 538,54 грн. відсотків за користування товарним кредитом згідно з умовами пунктів 2.5, 2.6 та 2.10 договору.

Відповідно до п. 2.5 договору за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки в розмірі 25 % річних, якщо інший розмір відсотків не передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає с оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов`язковій оплаті покупцем.

Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар (п.п. 2.6 договору).

Як передбачено п. 2.10 договору, відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником відповідно до п. п. 2.5, 2.6 договору. Постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом та надсилає його в двох примірниках на адресу місцезнаходження покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов`язується підписати акт та повернути один примірник підписаного акта постачальнику протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний примірник акта не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

В абзаці другому частини 5 даної статті вказано, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач зазначає, що згідно з актами нарахування відсотків за користування товарним кредитом були нараховані відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 341 538,54 грн.

Акти нарахування відсотків за користування товарним кредитом направлялися позивачем на адресу місцезнаходження відповідача, відповідні докази містяться у справі (а.с. 22-59), вважаються схваленими та підписаними відповідачем.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 341 538,54 грн. відсотків за користування товарним кредитом є обґрунтованою, відповідає умовам укладеного договору та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 349 231,61 грн. курсової різниці суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2.3 договору поставки передбачено, що на дату, що передує даті оплати або на дату оплати відстроченого платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додаткового узгодження з покупцем. У цьому випадку ціна товару підлягає розрахунку за наступною формулою:

Цоп = Цпост х (Коп/Кпост), де

Цпост - ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.2.1-2.2.2;

Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати або на дату оплати відстроченого платежу та/або на дату звернення до суду.

Якщо на дату, що передує даті оплати або на дату оплати відстроченого платежу Коп/ Кпост менше 1,01, коригування ціни товару, передбачене даним пунктом договору, не здійснюється.

Також п.п. 2.2.4 договору поставки передбачає, що обов`язковою передумовою оплати різниці ціни товару, нарахованої згідно п.п. 2.2.3 Договору, є отримання покупцем у постачальника рахунку. Різниця ціни товару, нарахована згідно п.п. 2.2.3 договору, сплачується покупцем протягом п`яти банківських днів після отримання від постачальнику рахунку, який складає постачальник та надсилає його на адресу покупця.

Після оплати різниці ціни товару покупцем, постачальник складає протокол зміни ціни товару та податкову накладну датою надходження оплати і надсилає його на адресу покупця. Покупець зобов`язується підписати вказаний протокол та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний протокол не повертається постачальнику, він вважається схваленим та підписаним покупцем.

Застосувати процедуру коригування ціни товару, нараховану відповідно до пункту 2.2.3 договору, постачальник має право протягом трьох років з моменту повної оплати товару.

Абзацом 3 пункту 2.2 договору поставки передбачено комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу євро до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці https://minfin.com.ua/ua/currency/mb/).

Рахунок від 19.11.2025 № 1911/25 на оплату збільшення ціни товару на суму 349 231,61 грн. направлено позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку, за адресою його реєстрації (поштове відправлення: 0870200172480), останнім не оплачений.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок коригування ціни, дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення 349 231,61 грн. скоригованої вартості товару відносно курсу іноземної валюти.

Щодо стягнення пені, штрафу та 36% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Крім цього, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 договору за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:

А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

В) сплачує на користь постачальника 36 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося раніше, 01.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення 39 026,76 грн. пені та 53 022,65 грн. 36% річних.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача 957 448,07 грн. основного боргу, 349 231,61 грн. курсової різниці, 341 538,54 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 794 805,57 грн. пені, 367 186,83 грн. штрафу, 991 180,43 грн. 36% річних.

Пунктом 1 частини 2статті 46 ГПК України передбачено право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами ч.ч. 1-3ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Зважаючи на те, що подана заява про відмову від частини позовних вимог підписана повноважним представником позивача, суд приймає відмову позивача від вимог щодо стягнення 39 026,76 грн. пені та 53 022,65 грн. 36% річних та закриває провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

За таких обставин, суд розглядає справу в межах таких позовних вимог: 794 805,57 грн. пені, 367 186,83 грн. штрафу, 991 180,43 грн. 36% річних.

Перевіривши подані суду розрахунки (додатки до заяви про відмову від частини позовних вимог), суд вважає що розмір штрафу обраховано позивачем вірно, тому в даний частині позов підлягає задоволенню.

Також, перевіривши розрахунки пені та 36% річних, суд вважає обґрунтованими до стягнення 793 226,18 грн. пені та 989 120,04 грн. 36% річних.

При проведенні розрахунків пені та річних, суд відзначає, що останні нараховуються виключно за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання. День часткової сплати заборгованості включається до наступного періоду розрахунку пені та річних на меншу суму заборгованості. Наступний порядок здійснення нарахувань узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема постановою у справі № 910/20107/17 від 27.05.2019.

В задоволенні вимог щодо стягнення 1 579,39 грн. пені та 2 060,39 грн. 36% річних суд відмовляє.

Щодо клопотання відповідача про зменшення нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, відсотків річних, штрафу та пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (постанова Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №904/3546/19).

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21).

Відповідач подав суду докази наявності заборгованості перед іншими контрагентами в якості доказів тяжкого фінансового становища.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20).

Суд відзначає, що термін прострочення виконання зобов`язання за договором № 309/23-САТ є досить тривалим, сума основного боргу залишається незмінною понад рік. Тобто відповідач взагалі в цей період не вживає заходів для погашення заборгованості. Також суд відзначає, відповідач, приймаючи на себе зобов`язання за договором, був обізнаний з його умовами, усвідомлював визначені ним строки сплати винагороди та погодився із передбаченою відповідальністю за їх порушення.

З огляду на викладене та з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності правових підстав для зменшення розміру пені, штрафу та відсотків річних.

Також суд зауважує, що відсотки за користування товарним кредитом не неустойкою, тому зменшенню не підлягають.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 957 448,07 грн. основного боргу, 349 231,61 грн. курсової різниці, 341 538,54 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 793 226,18 грн. пені, 367 186,83 грн. штрафу, 989 120,04 грн. 36% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині стягнення 39 026,76 грн. пені та 53 022,65 грн. 36% річних на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

3. Стягнути з Фермерського господарства "ОСАДЧУК ФЕМІЛІ ЕНД ПАРТНЕРС" (11716, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Слобода-Романівська, вул. 40-річчя Перемоги, 23А, код ЄДРПОУ 40910438)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів(пн), вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550) 957 448,07 грн. основного боргу, 349 231,61 грн. курсової різниці, 341 538,54 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 793 226,18 грн. пені, 367 186,83 грн. штрафу, 989 120,04 грн. 36% річних, а також 45 616,69 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.06.26

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

2 - адвокату Бохану С.О. в Електронний кабінет

3 - відповідачу в Електронний кабінет

4 - представнику відповідача Титаренко Ю.М. в Електронний кабінет