Рішення № 137534497, 10.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026м. ДніпроСправа № 904/1382/26

За позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК"

про стягнення боргу за договором підряду

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання Морозі А.О.

Представники:

Позивача - Семикіна Л.В.

Відповідача - Шевченко І.В.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача неустойку (пеню) - 2 768 460,10 грн. та штраф 354 000,00 грн., мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору №1536 (SAP № 4600166326) від 30.09.2020.

У відзиві Відповідач позов заперечує посилаючись на те, що умови договору не дозволяють однозначно визначити вид неустойки за Договором як пеню, відсутні підстави для її нарахування, механізм нарахування є суперечливим. Враховуючи, що сторони не узгодили правову природу санкції, це створює правову невизначеність умов договору щодо належного застосування штрафних санкцій у вигляді пені. Невиконання і прострочення виконання зобов`язання є різними порушеннями, а відтак за невиконання зобов`язання не може бути застосована санкція, яка передбачена за прострочення виконання зобов`язання. За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення неустойки в сумі 3 122 460,10 гривень є безпідставним. Позивач фактично використовує положення договору не як засіб компенсації, а як інструмент отримання необґрунтованої вигоди. У разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, Відповідач просить суд при прийнятті рішення в справі № 904/1382/26 зменшити розмір стягуваної неустойки на 99 % від стягуваної суми мотивуючи тим, що Позивач не поніс збитків у зв`язку з порушенням строків поставки з боку Відповідача (Позивачем не доведено зворотного), а також наявні інші суттєві обставини, які вплинули на спроможність Відповідача належним чином виконувати свої зобов`язання, які вказують на: погіршення умов господарювання та фінансового стану Відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України, невиконання Позивачем взятих на себе грошових зобов`язань з оплати поставленого товару; виникнення обставин непереборної сили; надання суттєвої матеріальної підтримки Збройним силам України. Також Відповідач просить врахувати, що усталеною є судова практика, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Неоплата Позивачем своєчасно поставленого Відповідачем товару за Специфікацією № 73 від 29.05.2023р., а також відсутність обігових коштів для закупівлі матеріалів спричинили затримку з виготовленням та поставки товару за Специфікацією № 72 від 08.06.2023р.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання, що полягає у його невиконанні або виконанні з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Отже, положеннями ЦК України штраф та пеню визначено як види неустойки в залежності від правил обчислення, а неустойку визначено і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором. ТОВ "Стіл Ворк" не виконало належним чином зобов`язання за Специфікацією № 72 від 08.06.2023р. до Договору щодо поставки всього обсягу продукції, що свідчить про недобросовісність Відповідача при виконанні господарських зобов`язань. Відповідач неодноразово допускав прострочення з поставки продукції та не виконував свої зобов`язання, що підтверджується електронним листом Позивача від 15.11.2023р., направленим на електронну пошту Відповідача, в якому останньому повідомлялося про анулювання замовлень у зв`язку з відсутністю постачання. Щодо відсутності у Відповідача обігових коштів для закупівлі матеріалів для виготовлення клапанів, то відповідно до усталеної практики судів в аналогічним справам ця обставина не є підставою для зменшення договірних санкцій, оскільки підприємництво це самостійна, ініціативна, на власний ризик і під свою майнову відповідальність діяльність. Допустимим і достовірним доказом настання форс-мажорних обставин та підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за невиконання ним договірних зобов`язань є сертифікат Торгово-промислової палати України або її регіональних відділень. Не надання документу, який засвідчує настання форс-мажорних обставин у вищезазначений строк, позбавляє таку Сторону права в подальшому посилатись на такі обставини. Відповідач з огляду на обачність і певні ризики, повинен був приймати на себе тільки ті зобов`язання, які фінансово зміг би виконати.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що Позивач не ставить під сумнів те, що саме Відповідач прострочив поставку одного клапану ГДФ1100, ч. 1-378773 і Позивач відмовився у зв`язку з цим від поставки вищевказаного клапану. В той же час, сторонами в договорі № 1536 від 30.09.2020р. не було встановлено господарських санкцій за непоставку Продукції, в тому числі в разі відмови Позивача від поставки продукції у випадку прострочення строків поставки. Сторони передбачили санкції, а саме, неустойку, лише в разі прострочення виконання поставки, а також встановлений період нарахування неустойки за таке прострочення: з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки продукції. Тема електронних листів, яка вказана у листуванні між Позивачем та Відповідачем засобами електронного зв`язку в період дії Специфікації № 72 від 08.06.2023 . вказана як "клапан для ДП6" та "Корегування графіка клапана для ДП6", тобто мова йде саме про клапани за Специфікацією № 72 від 08.06.2023 для виконання ремонту доменної печі №6.

Позивачем подано клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

У судовому засіданні представниця Відповідача заперечувала проти задоволення клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, обґрунтовуючи наявністю аналогічного спору між тими ж сторонами, що, на думку Відповідача, значно спростило підготовку цього позову та не потребувало від Позивача значних витрат, у тому числі часових.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено скорочену частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2020 Позивач (Покупець) з Відповідачем (Продавець) уклали Договір №1536 SAP №, за п. 1.1 якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця Продукцію (далі - Продукція або Товар) відповідно до Специфікації(цій), узгодженої(них) до Договору, а Покупець прийняти Продукцію та оплатити її на умовах даного Договору.

Відповідно до умов Договору 1536 SAP № від 30.09.2020:

2.1. Загальна вартість Продукції за Договором складається з суми вартості всіх партій Продукції, узгоджених по всім Специфікаціям до даного Договору.

3.2. Поставка Продукції Продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідній(них) Специфікації(ціях), але тільки після надання Покупцем письмового замовлення на поставку. Датою подачі замовлення на поставку вважається дата його направлення електронною поштою на e-mail: v.kolomic@steel-work.net. Замовлення на поставку повинно містити перелік номенклатури (асортимент) та обсяги поставки Продукції, точно відповідати по номенклатурі і не перевищувати обсяги, зазначені в Специфікації(ціях).

3.3. Датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі Продукції від Продавця до Покупця (Перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній(них) Специфікації(ціях), зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній (далі ТТН), залізнична накладна, кур`єрської служби). При поставці Продукції на умовах поставки CPT датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі Продукції від Продавця до Покупця, що зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній (далі ТТН), залізнична накладна, кур`єрської служби).

7.1. У випадку прострочення поставки Продукції проти строків обумовлених в договорі, Продавець сплачує Покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої Продукції, але не менше суми в гривнях, що еквівалентна 500 доларів США на момент складання вимоги про сплату даних штрафних санкцій за кожний день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки Продукції.

7.2. У випадку прострочення поставки Продукції Продавцем в повному обсязі або частково більше чим на один календарний місяць і при відсутності взаємної угоди про зміну строків поставки, Покупець має право відмовитись від прийняття та оплати такої Продукції, а також стягнути з Продавця штраф в розмірі 10% вартості відповідної Продукції, але не менше суми в гривнях, що еквівалентна 500 доларів США на момент складання вимоги про сплату даного штрафу. Штраф за цим пунктом сплачується Продавцем понад неустойку, передбачену п. 7.1. Договору.

11.1. Договір набирає чинності з 21.09.2020 і діє по 31.12.2024, а в частині:

- Порядку врегулювання спору встановленого даним Договором;

- Порядку застосування штрафних санкцій;

- Гарантійних зобов`язань;

- Виконання грошових зобов`язань за даним Договором;

- зберігання Продукції з недоліками - до повного виконання вказаних зобов`язань.

Позивачем сформовано замовлення № 4500405649 на виготовлення Клапан ГДф1100;ч.1-378773 на испарительном охлаждении с приводним механізмом у кількості двох штук, загальною вартістю 7 080 000,00 грн.

Відповідно до специфікації № 72 від 08.06.2023 Відповідач зобов`язаний поставити Позивачеві Клапан ГДф1100;ч.1-378773 на испарительном охлаждении с приводним механізмом у кількості двох штук, загальною вартістю 7 080 000,00 грн.

Зазначеною специфікацією визначені строки поставки, а саме протягом 110 календарних днів після погодження Сторонами специфікації.

Відповідач поставив 1 клапан на суму 3 540 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 18 від 09.02.2024, тобто з прострочкою 134 дні. Позивач повідомив, що прострочка поставки другого клапана складає 120 днів, у зв`язку з чим прийнято рішення про ануляцію зазначеного замовлення.

01.09.2025 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою сплатити штрафні санкції у зв`язку з прострочкою виконання зобов`язання.

За твердженням Позивача, зазначена претензія залишена Відповідачем без задоволення.

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем договірних зобов`язань, п. 7.2 Договору, Позивач нарахував штраф у розмірі 354 000,00 грн. та неустойку у розмірі 2 768 460,10 грн. за період з 02.10.2023 по 12.02.2024.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметами спору в даній справі.

Предметом доказування в даній справі є факт несвоєчасного виконання договірних зобов`язань, обґрунтованість стягуваних сум.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує, з викладених у відзиві підстав.

Так, у Специфікації № 72 від 08.06.2023 сторони узгодили, що ціна двох клапанів становить 7 080 000,00 грн.

В цій же специфікації Сторони узгодили, що поставка Продукції Продавцем здійснюється протягом 110 календарних днів після погодження Сторонами специфікації.

Однак, Відповідач порушив свої зобов`язання за Договором та не поставив товар у встановлені строки, часткова поставка відбулася 09.02.2024, що підтверджується видатковою накладною № 18 на суму 3 540 000,00 грн. Другий клапан Відповідач не поставив, у зв`язку з чим Позивач 12.02.2024 анулював замовлення.

Відтак, прострочка поставки частини товару тривала з 02.10.2023 по 12.02.2024.

У п. 7.1 Договору Сторони узгодили, що у випадку прострочення поставки Продукції проти строків обумовлених в договорі, Продавець сплачує Покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої Продукції, але не менше суми в гривнях, що еквівалентна 500 доларів США на момент складання вимоги про сплату даних штрафних санкцій за кожний день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки Продукції

На підставі п. 7.1. Договору Позивач нарахував пеню в розмірі 0,3% від вартості несвоєчасно поставленого товару, але не менше суми в гривнях, що еквівалентна 500 доларів США на момент складання вимоги в розмірі 2 768 460,10 грн. за період з 02.10.2023 по 12.02.2024.

На підставі п. 7.2 Договору Позивач нарахував штраф у розмірі 10% вартості відповідної продукції, що складає 354 000,00 грн.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", суд встановив, що розрахунки пені та штрафу проведено правильно.

Беручи до уваги надані докази (Договір, специфікацію, видаткову накладну, замовлення, претензію), відсутність заперечень Відповідача щодо прострочки поставки товару, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

При цьому, Відповідач заявив клопотання про зменшення на 99% розміру стягуваної неустойки. Клопотання мотивоване тим, що Позивач не поніс збитків у зв`язку з порушенням строків поставки з боку Відповідача (Позивачем не доведено зворотного), а також наявні інші суттєві обставини, які вплинули на спроможність Відповідача належним чином виконувати свої зобов`язання, і які вказують на: погіршення умов господарювання та фінансового стану Відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України; невиконання Позивачем взятих на себе грошових зобов`язань з оплати поставленого товару; виникнення обставин непереборної сили; надання суттєвої матеріальної підтримки Збройним силам України. Також Відповідач просить врахувати, що усталеною є судова практика, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Не оплата Позивачем своєчасно поставленого Відповідачем товару за Специфікацією № 73 від 29.05.2023р., а також відсутність обігових коштів для закупівлі матеріалів спричинили затримку з виготовленням та поставкою товару відповідно до Специфікації № 72 від 08.06.2023р.

Позивач заперечує проти задоволення клопотання Відповідача.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у випадку порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки в першу чергу є захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків, як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить з того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав та інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відтак, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на те, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, неустойка має застосовуватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наведені обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги що сума пені та штрафу, нараховані за Договором, склали 3 122 460,10 грн., коли ціна Договору становить 7 080 000,00 грн., що зобов`язання перед Позивачем виконано частково, Позивач не заявляв і не надав доказів настання негативних наслідків у результаті прострочення Відповідача, що Позивач не надав доказів наявності в діях Відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 18.04.2024 № 98-КВ визначено, що Відповідач має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, а також те, що пеня та штраф не є основним боргом і, відповідно, при зменшенні її розміру Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню з Відповідача до 30%.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, до стягнення належать 830 538,00 грн. - неустойки, 354 000,00 грн. - штрафу, решта вимог не підлягають задоволенню.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення.

Позивач у позовній заяві повідомив про орієнтовні витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

В подальшому, Позивач подав клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги Позивач додав копії: Договору про надання правової допомоги № 55 від 22.01.2024, Акту прийому-передачі виконаних послуг № 55/4 від 30.04.2026, звіт адвоката, опис наданої правничої допомоги, також до матеріалів справи додано копії: свідоцтва № 1351 від 18.01.2005.

22.01.2024 ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (Клієнт) та Адвокатське об`єднання "ФІНЕКС" (далі Об`єднання) уклали Договір про надання правової допомоги № 55, за даним Договором Клієнт доручає, а Об`єднання приймає на себе обов`язки надавати правничу допомогу (захист, представництво та надання інших видів правничої допомоги) в обсязі і на умовах, передбачених даним Договором (далі - послуги або правнича допомога). В рамках цього Договору Об`єднання, в тому числі але не обмежуючись цим, зобов`язується надавати Клієнту наступні послуг.

Відповідно до умов Договору № 55:

4.1. Всі розрахунки за Договором та оплата Винагороди та витрат за послуги здійснюються на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі послуг та оригіналів рахунків-фактури до них, виставлених Об`єднанням (надалі - "Рахунки"). Клієнт має право вимагати від Об`єднання надання деталізації наданих послуг та понесених нею витрат, у т.ч. документів, які підтверджують понесення Об`єднанням витрат, що вимагаються для компенсації.

9.1. Договір набирає чинності з 01.01.2024 і діє по 31.01.2025.

27.12.2024 Клієнт та Об`єднання уклали додаткову угоду № 12 якою дійшли згоди викласти п.9.1 Договору про надання правничої допомоги № 55 від 22.01.2024р. (абонентське обслуговування) (далі - Договір) в наступній редакції:

"9.1. Договір набирає чинності з 01.01.2024 і діє по 31.01.2026".

Клієнт та Об`єднання 30.04.2026 підписали Акт № 55/4 до Договору про надання правничої допомоги, яким підтвердили, що Об`єднання надало Клієнту правничу допомогу протягом періоду квітень 2026 р. на підставі і в обсязі, передбаченому Договором про надання правничої допомоги (абонентське обслуговування) № 55 від 22.01.2024 р. з урахуванням додаткової угоди № 6 від 24.07.2024р.

Відповідно до звіту адвоката до Акту № 55/4 від 30.04.2026р. до Договору про надання правничої допомоги Адвокатом надана така правнича допомога:

- Підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1382/26 позовної заяви про стягнення з ТОВ "СТІЛ ВОРК" суми неустойки у розмірі 2 768 460,10 грн та суми штрафу у розмірі 3 54000,00 грн.

- Опрацювання позиції викладеної ТОВ «СТІЛ ВОРК» у відзиві від 06.04.2026 р. на позовну заяву та опрацювання клопотання про зменшення розміру неустойки.

- Підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області відповіді на відзив на позовну заяву у справі № 904/1382/26 разом із запереченням на клопотання ТОВ "СТІЛ ВОРК" про зменшення розміру неустойки.

- Опрацювання позиції викладеної ТОВ "СТІЛ ВОРК" у запереченнях на відповідь на відзив від 15.04.2026 р.

- Комплексний супровід судової справи № 904/13 82/26 в господарському суді (супроводжуючий адвокат Семикіна Л.В.)

Всього надано послуг на 25 000,00 грн.

Пунктом 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу, суд вважає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини Позивача з Адвокатом стосовно надання правової допомоги і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг Відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката.

Стосовно другої площини питання, що розглядається, то згідно з положенням ГПК України, стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою Відповідачем наданих Позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг Позивачем не має беззаперечного статусу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

Судом взято до уваги, що дана справа не є складною, позовні вимоги ґрунтуються на стягненні штрафних санкцій, позовна заява не містить складних розрахунків.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, складність справи, характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що вартість витрат на надання юридичних послуг (правової допомоги) при вирішенні спору в даній справі завищено, стягненню з Відповідача підлягають 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, решта витрат не підлягають розподілу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК" (50065, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 32, код 35006184) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50006, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код 24432974) 830 538,00 грн. - неустойки, 354 000,00 грн. - штрафу, 15 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, 37 469 грн. 52 коп. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 19.06.2026

Суддя С.Г. Юзіков