Ухвала суду № 137534483, 16.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

16.06.2026м. ДніпроСправа № 904/3319/26

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" про скасування забезпечення позову у справі

за позовом Представництва "УАБ "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Єлизавети II Королеви, оф.1119, код 26561960)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ (Самар), вул. Сучкова 154, код 43620707)

про забезпечення позову до подачі позовної заяви

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

від особи, яка може набути статус позивача - Замета Н.О.

від особи, яка може набути статус відповідача - Бондарчук О.О.

СУТЬ СПОРУ:

04.06.2026 Представництво "УАБ "Нафталіта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до подачі позову, в якій просило:

- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" (ідентифікаційний код юридичної особи 43620707, Адреса: 51200, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл., вул. Сучкова, 154) в межах суми позову у розмірі 9 088 371,38 грн. та витрат з оплати судового збору в розмірі 136 325, 57 грн.

05.06.2026 суд задовольнив заяву Представництва "УАБ "Нафталіта" про забезпечення позову до подачі позову, наклав арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ТОВ "М`ясна Садиба" в межах суми позову в розмірі 9 088 371,38 грн. та витрат з оплати судового збору в розмірі 136 325, 57 грн.

08.06.2026 від ТОВ "М`ясна Садиба" надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, застосованих Господарським судом Дніпропетровської області 05.06.2026 у справі № 904/3319/26 мотивована тим, що заявником та судом не наведено жодної конкретної обставини, яка б свідчила про реальну загрозу відчуження майна, приховування активів, ліквідації підприємства, виведення коштів або вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення виконання майбутнього судового рішення. Накладення арешту одночасно на всі банківські рахунки та все рухоме і нерухоме майно підприємства у межах суми понад 9,2 млн. грн. є очевидно непропорційним і фактично паралізує господарську діяльність ТОВ "М`ясна Садиба". Фактично, прийнятою ухвалою заблоковано всю господарську діяльність ТОВ "М`ясна Садиба". Суд не встановив наявність у відповідача нерухомого майна, наявність транспортних засобів, наявність товарних запасів, наявність дебіторської заборгованості та обсяг господарської діяльності товариства. На момент розгляду заяви про забезпечення позову заявлена заборгованість не є безспірною. Але суд не перевірив наявність заперечення щодо обсягів поставки, зустрічних вимог, проведення взаєморозрахунків та наявність претензії щодо виконання договорів. Крім того, заяву про забезпечення позову подано від імені Представництва "УАБ "Нафталіта" (код ЄДРПОУ 26561960). Водночас відповідно до чинного законодавства України представництво іноземної юридичної особи не є юридичною особою та не є суб`єктом господарювання у розумінні Господарського кодексу України. У даній справі арешт накладено на всі активи ТОВ "М`ясна Садиба". Крім того, суд обмежився формальним твердженням про відсутність підстав для зустрічного забезпечення без наведення будь-яких мотивів.

Суд 08.06.2026 прийняв заяву до розгляду, засідання призначив на 12:00 год. 12.06.2026.

Від Заявника надійшли додаткові пояснення по справі відповідно до яких, судом не було враховано істотні обставини, а саме, що Відповідача включено до офіційного переліку підприємств, які відповідають встановленим державою критеріям критичної важливості для функціонування економіки та забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань та життєдіяльності населення в особливий період. Заявником Представництвом "УАБ "Нафталіта" не було надано жодного доказу того, що ТОВ "М`ясна Садиба" здійснює або має намір здійснити відчуження майна, ліквідацію підприємства, приховування активів чи інші дії, які можуть унеможливити виконання майбутнього судового рішення.

Позивач у поясненнях заперечує проти задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову, мотивуючи тим, що Відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання зобов`язань з оплати за поставлений товар у значному розмірі, що спричиняє негативні економічні наслідки для Позивача: неможливість використовувати ці значні кошти у господарській діяльності, розраховуватися за своїми зобов`язаннями з контрагентами. Невиконання Відповідачем належним чином грошового зобов`язання за укладеним договором поставки, на переконання позивача, є достатньо обґрунтованим припущенням про умисні дії відповідача, які спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар. Посилання Відповідача на той факт, що ТОВ "М`ясна Садиба" визначено підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період не є підставою незастосування відносно нього заходів забезпечення позову та, тим більше, не є підставою для ухилення відповідачем від виконання своїх зобов`язань перед позивачем. Представництво "УАБ "НАФТАЛІТА" може діяти від імені та в інтересах ЗАТ "НАФТАЛІТА", у тому числі, з питань захисту прав та інтересів у суді. Вказане передбачено Положенням про Представництво, затвердженого наказом № NAF-10 від 10.04.2023 та довіреністю від 02.12.2025, копії яких додано до пояснення.

За клопотанням сторін судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 16.06.2026 представниця Заявника (відповідача) підтримала заяву та просила задовольнити її в повному обсязі. Представниця Позивача заперечувала проти її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог Позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. При цьому в силу положень ч. 1 ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання заявником доказів того, що після вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову змінились обставини, що спричинили їх застосування. Тобто обґрунтування необхідності скасування забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про скасування забезпечення позову.

При цьому, під час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність та правомірність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з`ясовує, чи відпала потреба у забезпеченні позову або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Так, передбачене ч. 1 ст. 145 ГПК України право суду скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи залежить виключно від встановлення судом, після вжиття заходів до забезпечення позову обставин, які свідчать про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним з основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Твердження Відповідача щодо порушення принципів співмірності із заявленими вимогами та одночасне накладення арешту на всі банківські рахунки та все рухоме і нерухоме майно підприємства у межах суми понад 9,2 млн. грн не приймаються судом.

Так, предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 9 088 371,38 грн.

Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

При цьому, оскільки в силу положень ст. 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами, тому доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

Арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржників й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

В цьому випадку відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір, що в свою чергу узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2026 у справі № 910/806/26.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду у справах №№908/2382/21, 381/4019/18.

Враховуючи значну суму пред`явлену до стягнення (9 088 371,38 грн. основного боргу), сумніви щодо платоспроможності Відповідача, суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень Відповідача та доведеність підстав для накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача в межах суми позову.

При цьому, Відповідачем не доведено, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили вжиття заходів забезпечення позову. Виходячи зі ст. 136, 137 ГПК України на вжиття заходів забезпечення позову не впливає фінансовий стан особи чи віднесення підприємства до критично важливих чи інша його діяльність.

Також не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову посилання Заявника на те, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову заявлена заборгованість не є безспірною, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Незгода сторони з прийнятим судовим рішенням (ухвалою про забезпечення позову) не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову.

Посилання Заявника на те, що заява про забезпечення позову подано від імені Представництва, проте відповідно до чинного законодавства України представництво іноземної юридичної особи не є юридичною особою та не є суб`єктом господарювання у розумінні Господарського кодексу України також не приймаються судом.

Так, заява про забезпечення позову підписана та подана адвокатом Замета Н., яка діє на підставі ордеру виданого Представництвом "УАБ "Нафталіта".

Представництво "УАБ "НАФТАЛІТА" може діяти від імені та в інтересах ЗАТ "НАФТАЛІТА", у тому числі, з питань захисту прав та інтересів у суді. Вказане передбачено Положенням про Представництво, затвердженим наказом № NAF-10 від 10.04.2023. Згідно з п. 3.2 Положення Представництво є відокремленим підрозділом, що представляє і захищає інтереси Компанії. За довіреністю, виданої 02.12.2025 ЗАТ "НАФТАЛІТА", посвідченої нотаріусом третьої нотаріальної контори муніципалітету Вільнюського району, Литовська Республіка, Томасом Петрас Велівіс, ЗАТ "НАФТАЛІТА" уповноважує Потійко Яну представляти Товариство та / або його постійне представництво в Україні на всіх рівнях держави України та території України, з будь-яких питань, що стосуються Товариства та/або його Представництва, в: будь-яких державних та інших органах України всіх рівнів, підпорядкування та інстанцій, в тому числі в: будь-яких державних органах та установах, органах державної виконавчої влади; органах місцевого самоврядування; органах місцевої виконавчої влади; правоохоронних органах; податкових органах; митних органах; органах судової влади України; прокуратурах України; органах державної реєстрації; органах державного земельного кадастру; будь-яких органах нотаріату України; будь-яких банківських та/або фінансових установах України; будь-яких інших: підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування; перед окремими фізичними особами - громадянами України та/або будь-якими іншими фізичними особами.

З огляду на це, довіреність, посвідчена нотаріусом Литовської Республіки, є належним підтвердженням повноважень Потійко Яни діяти від імені ЗАТ "НАФТАЛІТА" та його представництва в Україні.

Також суд бере до уваги, що 10.06.2026 ЗАТ "НАФТАЛІТА", представником якого є адвокат Замета Н.О., подало позовну заяву про стягнення з ТОВ "М`ясна Садиба" боргу в сумі 9 088 371,38 грн., посилаючись на ті ж обставини, підстави і докази, що і в заяві про забезпечення позову. Суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі (№904/3441/26).

Оскільки заявником не наведено, а також належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які в розумінні ст. 145 ГПК України можуть бути підставою для скасування, вжитих судом заходів забезпечення позову, заява ТОВ "М`ясна Садиба" про скасування заходів забезпечення позову у справі №904/3319/26, вжитих Господарським судом Дніпропетровської області 05.06.2026 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 145, 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" про скасування заходів забезпечення позову, застосованих Господарським судом Дніпропетровської області, викладених в ухвалі суду від 05.06.2026 у справі №904/3319/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України до Центрального апеляційного господарського суду .

Повне рішення складено 19.06.2026

Суддя С.Г. Юзіков