Рішення № 137534463, 18.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026м. ДніпроСправа № 904/5051/24 (904/6058/25)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО"

до відповідача - 1: Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ" (52523, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, село Георгіївка, вул. Агропромислова, буд. 1-С; ідентифікаційний код 03563117)

відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІРИНГ ФІНАНС" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, офіс 316; ідентифікаційний код 43955101)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Венська О.О. (49000, м. Дніпро, а/с 162)

про визнання недійсним договору застави б/н від 19 вересня 2024 року

в межах провадження у справі про банкрутство № 904/5051/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (08702, Київська область, м.Обухів, вул.Промислова, буд. 20, ідентифікаційний код 36348550)

до боржника Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ" (52523, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, село Георгіївка, вул. Агропромислова, буд. 1-С, ідентифікайний код 03563117)

про визнання банкрутом

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача БОНТЛАБ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ (поза межами приміщення суду) - ТОВ "СПЕКТР-АГРО"

Відповідач Панченко Оксана Василівна (поза межами приміщення суду) - ТОВ "КЛІРИНГ ФІНАНС"

Відповідач ТДВ "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ": не з`явився (в залі суду)

ВСТАНОВИВ:

24.10.2025 до господарського суду надійшла позовна заява № 23-1/10 від 23.10.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" до відповідача - 1: Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ"; відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІРИНГ ФІНАНС"; розпорядник майна - арбітражний керуючий Венська О.О. про визнання недійсним договору застави б/н від 19 вересня 2024 року.

В поданій позовній заяві від 23.10.2025 ТОВ "СПЕКТ-АГРО" просить господарський суд визнати із моменту укладення недійсним договір застави б/н від 19.09.2024, котрий укладено між ТДВ "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ" та ТОВ "КЛІРИНГ ФІНАНС".

29.10.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву залишено без руху.

31.10.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

31.10.2025 також позивачем до господарського суду подано клопотання про витребування доказів судом, в якому позивач просить господарський суд:

- витребувати від Товариства з додатковою відповідальністю «АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ» (52523, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Георгіївка, вулиця Агропромислова, будинок 1- С; ідентифікаційний код 03563117) оригінал договору застави б/н від 19 вересня 2024 року, котрий укладено між ТДВ «АГРОТЕХСЕРВІС- СИНЕЛЬНИКОВЕ» та ТОВ КЛІРИНГ ФІНАНС».

- витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІРИНГ ФІНАНС» (49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 21, офіс 316; ідентифікаційний код 43955101) оригінал договору застави б/н від 19 вересня 2024 року, котрий укладено між ТДВ «АГРОТЕХСЕРВІС- СИНЕЛЬНИКОВЕ» та ТОВ КЛІРИНГ ФІНАНС».

05.11.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.12.2025 на 12:45.

03.12.2025 ухвалою господарського суду задоволено клопотання позивача від 31.10.2025 про витребування доказів. Витребувано для огляду у судовому засіданні від Товариства з додатковою відповід?альністю «АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ» оригінал договору застави б/н від 19 вересня 2024 року, котрий укладено між ТДВ «АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ» та ТОВ КЛІРИНГ ФІНАНС». Витребувано для огляду у судовому засіданні від Товариства з обмеженою відповід?альністю «КЛІРИНГ ФІНАНС» оригінал договору застави б/н від 19 вересня 2024 року, котрий укладено між ТДВ «АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ» та ТОВ КЛІРИНГ ФІНАНС». Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 04.02.2026 на 12:30.

04.02.2026 судове засідання не відбулось, у зв`язку з плановими аварійними відключеннями світла які встановлені графіком відключення (офіційний сайт ДТЕК, черга 5.1) в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області, що унеможливило проведення судових засідань та підтверджується Актом від 04.02.2026, затвердженим Керівником апарату Господарського суду Дніпропетровської області (копія в матеріалах справи).

05.02.2026 ухвалою господарського суду призначено підготовче засідання в межах розумних строків на 02.03.2026 на 11:15.

02.03.2026 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання в межах розумних строків на 31.03.2026 на 12:55.

31.03.2026 ухвалою господарського суду з урахуванням ухвали господарського суду від 03.04.2026 про виправлення описки, справу призначити до розгляду по суті в засіданні на 23.04.2026 на 12:55.

23.04.2026 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 13.05.2026 на 11:15.

13.05.2026 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 18.06.2026 на 12:55.

18.06.2026 за допомогою системи "Електронний суд" до господарського суду від ТОВ "АГРОАЛЬЯНС-С" надійшла заява про розгляд доцільності залучення належного відповідача.

Господарським судом під час судового засідання розглянуто заяву ТОВ "АГРОАЛЬЯНС-С" про розгляд доцільності залучення належного відповідача та встановлено наступне.

Заявник ТОВ "АГРОАЛЬЯНС-С" зазначає про те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2025 у справі № 904/5051/24 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІРИНГ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43955101 до ТДВ «АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ» у розмірі 72 606 000,92 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 80 141 165,00 грн - вимоги, забезпечені заставою, 4 844, 80 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 замінено первісного кредитора ТОВ «КЛІРИНГ ФІНАНС» у справі №904/5051/24 про банкрутство ТДВ «АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ» на нового кредитора ТОВ «АГРОАЛЬЯНС-С».

Таким чином, ТОВ «АГРОАЛЬЯНС-С» набуло права вимоги, пов`язане з договором застави б/н від 19 вересня 2024 року який є предметом оспорювання у даній справі.

За таких обставин заявник вважає, що є доцільним поставити перед позивачем у даній справі питання про доцільність залучення належного відповідача у справі № 904/5051/24(904/6058/25).

Відповідно до положень частини 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Як передбачено нормами статті 182 Господарського процесуального кодексу України, саме у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, розглядає заяви та клопотання учасників справи.

Згідно частини 2, 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Підготовче провадження у справі було закрито 12.05.2026, що підтверджується відповідною ухвалою суду. Отже, заявник мав право подати заяву про залучення до участі у справі третьої особи на стадії підготовчого провадження у справі та до його закриття.

Завданнями ж розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Заява ТОВ "АГРОАЛЬЯНС-С" подана на стадії розгляду справи по суті, коли питання про залучення третіх осіб не може розглядатись судом. Поважні причини неможливості подати таку заяву на стадії підготовчого провадження заявником не вказано.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Пунктами 4, 5 частини 5 вказаної статті передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Слід зазначити, що у кожному судовому засіданні під час розгляду справи в підготовчому провадженні, суд з`ясовував в учасників справи про те, чи є в них заяви і клопотання, які вони хочуть подати для розгляду у справі, крім тих, які вже були подані.

Відповідно до приписів частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або інший строк, визначений судом.

Враховуючи вищенаведене, заява ТОВ "АГРОАЛЬЯНС-С" подана після закриття підготовчого провадження, отже є підстави для залишення його без розгляду відповідно до частини 2 статті 118, статті 207 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи проведення всіх підготовчих дій у справі, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, встановлених законом, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Присутній у судовому засіданні 18.06.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 18.06.2026 представник відповідача 2 заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просила суд відмовити у задоволенні позову.

18.06.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановлено наступне.

Позовні вимоги ТОВ "СПЕКТР-АГРО" обґрунтовані тим, що на думку позивача відповідачами порушено та не дотримано положення статей 203, 215, 234 ЦК України, а також ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, 19.09.2024 між ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове" та ТОВ "Кліринг Фінанс" укладено Договір застави б/н від 19.09.2024.

На думку позивача даний договір немає очевидної економічної мети, вчинений у період настання зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, відповідно дії Відповідачів, на його думку, направлені на зменшення платоспроможності боржника, є недобросовісними, враховуючи наступне.

1) Укладення Договору застави б/н від 19.09.2024 відбулось за незначний проміжок часу до відкриття провадження у справі про банкрутство ТДВ "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ", менше ніж через три роки до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.

2) Укладення Договору застави б/н від 19.09.2024 було при існуванні значних грошових зобов`язань перед іншиим особами.

ТДВ "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ" маючи заборгованість перед власними кредиторами, свідомо додатково уклав договір застави б/н від 19.09.2024, за яким штучно та свідомо виокремив лише одного кредитора та здійснив поза визначеною судовою процедурою у сфері про банкрутство задоволення вимог відповідача- 2, не залишивши будь-якого іншого майна для задоволення вимог інших кредиторів.

3) Договір застави б/н від 19.09.2024 суперечить загальним засадам цивільно-правових зобов`язань та засадам здійснення господарської діяльності, адже було вкрай фінансово невигідним для ТДВ "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ", було здійснено за наявності значного обсягу заборгованості за зобов`язаннями перед іншими кредиторами, строк виконання яких настав.

Таким чином, позивач зазначає про те, що Договір застави б/н від 19.09.2024, укладений між ТДВ "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ" та ТОВ "КЛІРИНГ ФІНАНС" порушує та не відповідає принципам (критеріям) добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, а також є спрямованим на позбавлення Позивача в майбутньому законних майнових прав.

Позивач зазначає, що одним із способів захисту свого порушеного права, ТОВ "СПЕКТР-АГРО" виокремлює відновлення становища, яке існувало на момент порушення права Позивача, а саме визнання недійсним договору застави б/н від 19.09.2024, укладеного між ТДВ "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ" та ТОВ "КЛІРИНГ ФІНАНС" .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

При цьому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Частинами першою та другою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 уточнив висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 906/633/21.

Цивільний кодекс України не пов`язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов`язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.

За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).

Отже, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину.

Натомість, у випадку звернення з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Так, позивачем заявлені позовні вимоги про визнання недійсним Договору застави б/н від 19.09.2024, водночас вимогу про застосування наслідків недійсності правочину у позовній заяві не заявлено.

Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

За таких обставин, враховуючи правові позиції Верховного Суду, оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем у цій справі було неправильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, який не відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, з огляду на встановлення факту обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ТОВ "АГРОАЛЬЯНС - С" від 18.06.2026 про залучення належного відповідача - залишити без розгляду.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 19.06.2026

Суддя С.А. Примак