Постанова № 137533302, 18.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2852/26

Провадження № 3/635/1257/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю серетаря ОСОБА_1

захисника адвоката Козловської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

05.02.2026 р. о 10-50 год. у м. Мерефа по вул. Дніпровська,293 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Nissan Interstar, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою DRAGER ALKOTEST 0409 та у закладі охорони здоров`я відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

31.05.2026 р. до суду надійшла заява адвоката Козловської Т.В. про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, в якій захисник посилалася на те, що наданий суду відеозапис не фіксує первинного природного руху транспортного засобу в дорожньому русі та не фіксує момент первинної зупинки автомобіля як учасника дорожнього руху. Матеріали справи також не містять належного підтвердження конкретних ознак алкогольного сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти огляд. Працівник поліції був зобов`язаний встановити і зафіксувати конкретні зовнішні ознаки сп`яніння, а не підміняти їх відповіддю особи про події попереднього дня. За відсутності належно встановлених і повідомлених ознак сп`яніння сама пропозиція пройти огляд є сумнівною за своєю правовою підставою, а подальша відмова не може автоматично створювати склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Сама ж відмова від огляду у цій справі не доведена як добровільна, усвідомлена та процесуально належна. Матеріали справи не підтверджують, що до моменту відмови ОСОБА_2 було чітко, зрозуміло та недвозначно роз`яснено правові наслідки відмови від огляду. Крім того, станом на дату події у м. Мерефа існував уповноважений заклад охорони здоров`я, якому було надано право проводити огляди водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проте працівники поліції запропонували ОСОБА_2 пройти огляд у медичному закладі м. Харкова, а саме направлення складено після усної пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я. За таких обставин відмова особи не може визнаватися юридично значимою відмовою від належно запропонованого медичного огляду.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явився.

В судовому засіданні захисник надала пояснення, аналогічні викладеним у письмовій заяві про закриття провадження у справі.

Суд, вислухавши захисника, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, вважає повністю доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України на водія покладено обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт скоєння ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 583533 від 05.02.2026 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_2 п. 2.5 Правил дорожнього руху України;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під випливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР ОКНЛ від 15.02.2026 року, в якому зазначено про те, що огляд ОСОБА_2 не проводився;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд ОСОБА_2 не проводився, у зв`язку з відмовою останнього;

- зобов`язанням ОСОБА_2 не керувати транспортним засобом в зв`язку з виявленням у нього ознак алкогольного сп`яніння;

- копією постанови серії ЕНА № 6616923 від 05.02.2026 р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП;

- довідкою інспектора СРПП Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області, відповідно до якої ОСОБА_2 отримував посвідчення водія;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким підтверджений факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зазначені докази суд вважає належними та допустимими, виходячи з наступного.

Наданий суду відеозапис є в достатній мірі відтворює обставини скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації.

Факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом підтверджений наданим суду відеозаписом. Крім того, протягом всього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 не оспорювався факт керування.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність належного підтвердження конкретних ознак алкогольного сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти огляд, суд зазначає, що ознаки сп`яніння виявляються безпосередньо поліцейським при спілкуванні з водієм, що є підставою для обов`язку водія на вимогу поліцейського пройти відповідний огляд.

Відповідно до п.2, п.3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

При цьому суд зазначає, що Інструкцією не передбачено обов`язку поліцейського інформувати водія про ознаки алкогольного сп`яніння перед вимогою пройти огляд. У Інструкції зазначено «за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції», які виявляються безпосередньо поліцейським при спілкуванні з водієм.

Суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Отже, ОСОБА_2 , будучи учасником дорожнього руху, маючи право керування транспортним засобом, зобов`язаний знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України, зокрема, обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння, а також наслідки відмови від такого огляду.

З тлумачення поняття «вимога» вбачається, що це побажання, прохання, висловлене так, що не припускає заперечень; норми, правила, яким хто-, що- небудь повинні підлягати. Отже, працівниками поліції висловлено вимогу до ОСОБА_2 пройти огляд.

Посилаючись на те, що відмова ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп`яніння не була добровільною та усвідомленою, суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано суду доказів оскарження дій працівників поліції у встановленому законом порядку, а сам відеозапис свідчить про відсутність жодного тиску на ОСОБА_2 з боку працівників поліції. У ОСОБА_2 були відсутні об`єктивні підстави для відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Сам ОСОБА_2 пояснив, що напередодні вживав спиртні напої.

Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_2 зобов`язаний знати та неухильно додержуватись Правил дорожнього руху України, які зобов`язують водія пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського. Діючими нормативно правовими актами не передбачено обов`язку поліцейського роз`яснювати водію наслідки такої відмови. Незнання законів не є підставою для звільнення особи від відповідальності в разі їх порушення. Разом з тим, з відеозапису вбачається, що поліцейський повідомив ОСОБА_2 про те, що в зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння на нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП та він відсторонений від права керування транспортними засобами.

З приводу доводів захисника про те, що найближчим закладом охорони здоров`я є КНП «Мереф`янська центральна лікарня», проте інспектором видано направлення у КНП ХОР «ОКНЛ» суд зазначає, що зазначена обставина не спростовує факту вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з аналізу п.п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я. Інструкція не містить норми, яка б зобов`язувала працівників поліції видавати таке направлення в разі відмови водія від проходження огляду.

Оскільки ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місця зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я, наявність або відсутність відповідного направлення не впливає на обставини, встановлені судом.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

На переконання суду, сукупності наявних в матеріалах справи доказів достатньо для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи характер скоєного ОСОБА_2 правопорушення, ступінь його вини, особу порушника, стосовно якого даних, які б з негативного боку його характеризували, суду не надані, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд піддає останню адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 130 ч.1 КпАП України, Законом України «Про судовий збір» -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави (Отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300; Код класифікації доходів бюджету 21081300; Код за ЄДРПОУ 37874947; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001) у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 19.06.2026 р.

Суддя О.М. Якішина