Постанова № 137533299, 17.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5980/26

Провадження № 3/635/1947/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року сел. Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Лук`яненко С.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Відділення поліції №1 Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.1 ст. 173-2, ч.2 ст.173-2 , ч.2 ст.173-8 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

13.06.2026 року близько 19 год. 32 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме виражався в її бік нецензурною лайкою та штовхав, чим завдав моральний та фізичний тиск та спричинив шкоду її психічному здоров`ю.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВБА № 161610 від 13.06.2026 року 13.06.2026 року близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме виражався в її бік нецензурною лайкою та штовхав, чим завдав моральний та фізичний тиск та спричинив шкоду її психічному здоров`ю, дані дії були вчинені у присутності їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, 15.06.2026 року близько 19 год. 40 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , порушив вимоги виписаного йому тимчасово заборонного припису серії АА №295377 від 13.06.2026 р., а саме підійшов до своєї дружини ОСОБА_2 та почав спілкуватись з нею.

В судовому засідання особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пояснив, що 13.06.2026 року дійсно ображав свою дружину нецензурною лайкою та штовхав її, проте при вчинення даних дій відбувалось не в присутності їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим вказує, що вчинення насильства відносно своєї дитини не вчиняв. Разом з тим, ОСОБА_1 зазначив, що вони з дружиною проживають окремо, їх неповнолітні діти проживають разом із ним. Так, 15.06.2026 року він з дітьми на їх прохання підійшли до їх матері, після чого ОСОБА_2 викликала працівників поліції. ОСОБА_1 факт наявності тимчасово заборонного припису серії АА №295377 від 13.06.2026 р. відносно нього не заперечує.

Так, стаття 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Згідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно диспозиції ч. 1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобіганнята протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно із п. 17 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Як вбачається з аналізу змісту чинного законодавства, ознакою домашнього насильства є залежність потерпілого від кривдника чи значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попередження насильства у сім`ї» психологічним насильством в сім`ї є насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Разом з тим, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року №2229-VIII визначено, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства (п.16 ч.1 ст.1 цього Закону).

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-3 КупАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення ВБА № 161609 від 13.06.2026 року, який останній підписав без зауважень; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та подію від 13.06.2026 року; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , в яких зазначила, що її чоловік ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння та поводив себе агресивно відносно неї, висловлювався нецензурною лайкою та штовхав; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких зазначив, що дізнався про те, що дружина йому зраджує внаслідок чого почав виражатись в бік своєї дружини нецензурною лайкою у присутності їх малолітнього сина; фото-копією паспорту на ім`я ОСОБА_1 ; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 13.06.2026 року із зазначеним рівнем безпеки «високий»; копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №295378.

На підставі викладеного, суддя доходить до переконання про доведеність матеріалами справи вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та кваліфікує її дії, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340,00 грн.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-8 КУпАП підтверджується матеріалами справи, які відповідно до ст. 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 700731 від 15.06.2026 року, електронним рапортом, заявою ОСОБА_2 , в якій остання просить притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, адже останній 15.06.2026 року порушив вимоги термінового заборонного припису відносно неї, даний факт також вказала у письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи; письмовими поясненнями ОСОБА_4 , в яких зазначено, що вона з ОСОБА_2 спілкувались на вулиці, під час чого до них підійшов ОСОБА_1 та почав зв`ясовувати стосунки з останньою, нецензурно висловлювався та кричав.

Щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суддя зазначає наступне.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи тобто, кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 161610 від 13.06.2026 року вказано, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 в присутності малолітньої дітини, що суперечить диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Приймаючи до уваги, що в силу вимог ст.251 КУпАП обов`язок доказування обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення покладено на особу, яка уповноважена складати такий протокол та враховуючи, що в матеріалах справи відсутній доказ кваліфікуючої ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, вважаю, що, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд висновує про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, приходжу до переконання, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суддя кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-8 КУпАП, як невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений та за ч.1 ст.173-2 КУпАП, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи), внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

У відповідності до ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, з метою виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в медах покарання за більш серйозне правопорушення в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору, що стягується з правопорушника, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В той же час ОСОБА_1 надав суду документи, що свідчать про встановлення йому другої групи інвалідності, а саме посвідчення особи з інвалідністю № 0954459, та заявив усне клопотання про звільнення його від сплати судового збору. Вказане клопотання підлягає до задоволення з огляду на положення, що міститься у пункті 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відтак суд звільняє ОСОБА_1 від сплати судового збору як інваліда другої групи.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 173-2, ч.2 ст.173-2, ч.2 ст.173-8,283, 284 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Згідно положень ст. 36 КУпАП, остаточно призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Реквізити для сплати штрафу:

Код бюджетної класифікації 21081100

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

МФО 899998

Код отримувача 37874947

Отримувач ГУК Харків обл/CТГ Рогань/21081100

Номер рахунку (IBAN) UA088999980313080106000020547 (Роганська ТГ)

Роз`яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Суддя Лук`яненко С.А.