Постанова № 137533224, 18.06.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Справа № 644/3601/26

Провадження № 3/644/1036/26

ПОСТАНОВА

про притягнення до адміністративної відповідальності

18 червня 2026 р. м.Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Паляничко Д.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Книшенко А.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Індустріального районного суду м. Харкова справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2026 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова з Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшли адміністративні матеріали за вих. 138842-2026 від 20.03.2026 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом ОСОБА_1 ).

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 02.04.2026 справа № 644/3601/26 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 17).

ОСОБА_1 19.03.2026 о 14 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_2 , ухилялась від виконання батьківських обов`язків, передбачених п. 3 ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» щодо виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: гр. ОСОБА_1 не приділяє достатньої уваги для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти так як з 09.02.2026 по теперішній час не відвідує очні зняття в спеціальній школі № 1 смт. Клевань Рівненської області, де зарахована, а після переїзду з Рівненської області до м. Харкова, дитина не була зарахована до жодного закладу освіти. Правопорушення скоєно повторно протягом року, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

За інформацією з протоколів про адміністративні правопорушення серії ВБА № 201684 від 19.03.2026, місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено: АДРЕСА_2 , що належить до територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Харкова, на підставі ст. 276 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності пояснила, що під час канікул у кінці грудня початок січня 2026 року вона зі своєю донькою ОСОБА_3 приїхали у гості до свого чоловіка, який у м. Харкові проходив військову службу, та намагалась прилаштувати дитину у навчальний заклад, але у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_4 не мали місця проживання та реєстрації у м. Харків, так як проживали у Рівненській області, тому донька відвідувала спеціальну школу № 1 смт. Клевань Рівненської обласної ради № 51 від 20.02.2026, ОСОБА_1 одразу не вдалось влаштувати до школи у м. Харкові доньку. Заразом, ОСОБА_1 , повністю визнає, що освіта має важливе значення для дітей, і повідомила, що наразі її донька ОСОБА_2 влаштована до навчального закладу, за дистанційною формою в 9-А класі комунального закладу «Харківський ліцей № 55 Харківської міської ради», про що надала відповідну довідку від 27.04.2026 № 01-33/105 (а.с. 34), Заразом, просила суд призначити мінімальне покарання.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини. Судом досліджено та проаналізовано адміністративні матеріали, досліджено та оцінено докази на належність, допустимість, достовірність, а також достатність як кожного окремо, так у їх сукупності та встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису),які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч.1 ст.251 КУпАП).

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП в діях ОСОБА_1 , що підтверджується такими доказами.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 201684 від 19.03.2026 складено уповноваженою особою, він відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить усі необхідні відомості, передбачені вказаною нормою закону, підписаний особою, яка його склала та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 прав та обов`язків, повідомлено про розгляд справи у Індустріальному районному суді м. Харкова, надано право подати пояснення до протоколу, яким остання скористалася та вказала, що зобов`язується вирішити питання щодо навчання її доньки ОСОБА_2 (а.с. 1).

Згідно з листом Відділення поліції № 1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області № 40878-2026 від 09.03.2026, вбачається, що в ході розгляду повідомлення від директора Спеціальної школи № 1 смт. Клевань Рівненської обласної ради, щодо тривалого невідвідування закладу трьома неповнолітніми учнями встановлено, що гр. ОСОБА_5 09.02.2026 без попередження забрала своїх неповнолітніх дітей , зокрема й ОСОБА_2 . 2010 року народження, та переїхала разом із ними до м. Харкова. У телефонному режимі повідомила, що перебуває в КЗ «Харківський міський центр реінтеграції бездомних осіб», а питання щодо подальшого навчання дітей та врегулювання взаємодії з навчальним закладом вирішить самостійно (а.с. 3).

З повідомлення Спеціальної школи № 1 смт. Клевань Рівненської обласної ради № 51 від 20.02.2026 вбачається, що учні їх закладу, зокрема й ОСОБА_2 , 2010 року народження, з 09.02.2026 по даний час не відвідують очні навчальні заняття, у телефонному режимі, мати дітей повідомила про зміну місця проживання до м. Харкова (а.с. 4).

З пояснень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що разом з дітьми мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Наприкінці грудня 2025 року вона разом з дітьми приїхала до м. Харкова та по теперішній час не влаштувала дітей до жодного навчального закладу у м. Харкові. Заразом, зазначила, що діти не відвідують навчальний заклад, до якого зараховані. Їй роз`яснено про необхідність отримання дітьми освіти, зобов`язується вирішити питання щодо подальшого навчання дітей та усвідомлює наслідки її діяльності (а.с. 5, 9).

Згідно з довідкою про прийняття на обслуговування в заклад для бездомних осіб № 106/02 від 19.02.2026, ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийняті на обслуговування у КЗ «Харківський міський центр реінтеграції бездомних осіб» з 18.02.2026 по 18.06.2026 (а.с. 7). Зазначене підтверджується посвідченням про взяття на облік бездомної особи (а.с. 8).

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 04.06.2025 ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 13-14).

За інформацією зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 06.07.2017, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розірвано, після розірвання шлюбу присвоюються прізвище йому « ОСОБА_9 », їй « ОСОБА_10 » (а.с. 10).

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 07.08.2017, між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зареєстровано шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та жінки: « ОСОБА_13 » / « ОСОБА_5 » (а.с. 11).

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 27.06.2025, між ОСОБА_14 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та жінки: « ОСОБА_15 » / « ОСОБА_15 » (а.с. 12).

За приписами ч. 1 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини . Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ч. 4 7 ст. 150 СК України).

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Системний аналіз зазначеного закону свідчить про те, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї . Батькам забороняються будь-які види експлуатації своєї дитини ; фізичні покарання дитини, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Отже, при викладенні фактичних обставин цього правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено від виконання яких конкретно обов`язків, передбачених ст.150 СК України, батьки чи особи, які їх замінюють, ухилялися і протягом якого проміжку часу.

Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 201684 від 19.03.2026 стосовно ОСОБА_1 ч.2 ст.184 КУпАП, остання «ухилилась від виконання батьківських обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 150 СК України, ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» щодо виховання своєї м/л доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: ОСОБА_1 не приділяє достатньої уваги для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти так як з 09.02.2026 по 19.03.2026 не відвідує очні зняття в спеціальній школі № 1 смт. Клевань Рівненської області, де зарахована, а після переїзду з Рівненської області до м. Харкова, дитина не була зарахована до жодного закладу освіти. Правопорушення скоєно повторно протягом року, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП».

Диспозиція ч.1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей

Диспозиція ч.2 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення і тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

При цьому, стаття 184 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Повна загальна середня освіта є обов`язковою (ст. 53 Конституції України).

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч.3 ст. 150 СК України).

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти, врегульовані Закону України «Про освіту».

Повна загальна середня освіта в Україні є обов`язковою і здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти (ч.2 ст. 12 Закону України «Про освіту»).

Особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб`єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів. Інформальна освіта (самоосвіта) - це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов`язаної з професійною, громадською, волонтерською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям (ч. 1,4 ст. 8 Закону України «Про освіту»).

Основними формами здобуття освіти є: інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві); дуальна. Сімейна (домашня) форма здобуття освіти - це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства. Положення про форми здобуття освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (ч.1,7,12 ст. 9 Закону України «Про освіту»).

На батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов`язки опікунів дитини у випадках, визначених законом, покладається відповідальність за здобуття ними повної загальної середньої освіти (частина 2 статті 25 ЗУ «Про повну загальну середню освіту»).

З наведеного вище убачається, що обрання конкретної форми здобуття дитиною освіти є безумовним правом її батьків, водночас такому право кореспондує виконання обов`язку організації освітнього процесу, який передбачено законодавством.

Як вбачається з протоколу серії ВБА № 201684 від 19.03.2026 стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.184 КУпАП, остання «ухилилась від виконання батьківських обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 150 СК України, ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» щодо не приділення достатньої уваги для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти так як з 09.02.2026 по 19.03.2026 м/л ОСОБА_2 не відвідує очні зняття в спеціальній школі № 1 смт. Клевань Рівненської області, де зарахована, а після переїзду з Рівненської області до м. Харкова, дитина не була зарахована до жодного закладу освіти. Правопорушення скоєно повторно протягом року, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП».

Ту обставину, що донька не відвідували заклад освіти ОСОБА_1 не заперечує, про що вона повідомила суд під час судового засідання, тому зурахуванням наведеного, а також беручи до уваги перевірені і оцінені докази, суд дійшов переконання, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, оскільки вона ухилилася від виконання батьківських обов`язків, виконувала свої батьківські обов`язки не в повному обсязі, що не заперечує у наданих поясненнях (а.с. 5,9). Відтак, ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП.

За приписами ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення права обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. За правопорушення неповнолітніх, які не досягли шістнадцятирічного віку несуть відповідальність батьки або особи, які їх замінюють.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 311/563/20, постанову Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 362/4847/20, постанова Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 705/3040/18).

Проаналізувавши зазначені вище документи, суд дійшов переконання, що вони є доказами у розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми для прийняття рішення. Доказів, які б спростовували наведені обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Суд, беручи до уваги встановлені обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , що повністю підтверджується зібраними по справі доказами, та має місце в ухиленні ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання, за місцем їх фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , що виразилось у тому, що ОСОБА_1 не приділяє достатньої уваги для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти так як з 09.02.2026 по 19.03.2026 не відвідує очні зняття в спеціальній школі № 1 смт. Клевань Рівненської області, де зарахована, а після переїзду з Рівненської області до м. Харкова, дитина не була зарахована до жодного закладу освіти. Правопорушення скоєно повторно протягом року, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкція частини другої ст. 184 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, при визначенні виду та міри стягнення, суд враховує факт та характер скоєного правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу правопорушника, обставини що пом`якшують відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність та вважає необхідним накласти адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Згідно положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у

2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 гривень.

При цьому, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, необхідно сплатити суму судового збору, яка відповідає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 665,60 грн. Отже, одночасно з накладенням адміністративного стягнення, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 665,60 грн.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 36, ч.2 ст.184, ст.283, 284, 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), визнати винною за ч.2 ст.184 КпАП України та накласти на неї стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь держави (отримувач коштів ГУК Харківська область/МТГ Харків/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA558999980313030106000020649; код класифікації доходів бюджету 21081100) штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача- Казначейство України(ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя Д.Г. Паляничко