Рішення № 137533189, 16.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/2288/25

Провадження № 2/643/452/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Афанасьєва В.О.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко В.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки Коротенка О.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 21.12.2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали разом однією сім`єю як чоловік та дружина, але шлюб не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби. Їх стосунки почались ще в 2001 році. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спочатку проживали в квартирі АДРЕСА_1 . Власницею частки даної квартири є позивачка на підставі договору дарування. За ОСОБА_6 зареєстровано 6/1 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину. Після завершення основних будівельних робіт родина ОСОБА_6 та ОСОБА_1 переїхали до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де в подальшому разом мешкали та продовжували робити ремонт.

ОСОБА_6 04.03.2023 року отримав повістку, а 07.03.2023 року вступив до лав ЗСУ. Під час виконання бойового завдання поблизу м. Бахмут Донецької області, 01.05.2024 року ОСОБА_6 отримав поранення.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. На ім`я позивачки за місцем її реєстрації прийшло повідомлення - Сповіщення сім`ї № 20 від 06.05.2024 року зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_6 помер у лікарні від поранень отриманих під час виконання бойового завдання.

До приватного нотаріуса ХМНО Железняк Л.В. із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_6 зверталися син спадкодавця ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_6 відкрито спадкову справу № 32/2024.

За час проживання однією сім`єю як чоловік та жінка, позивачка та ОСОБА_6 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм житлового будинку, а всі свята проводили в колі рідних та друзів.

Позивачка фактично проживала з ОСОБА_6 однією сім`єю з 2001 року по 2024 рік, однак ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , матір`ю відповідача - ОСОБА_4 до 20.12.2013 року, але подружжя не проживало разом та фактичні шлюбні відносини не підтримувало.

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивачці необхідне для реалізації її права, яке виникло після загибелі ОСОБА_6 , а саме - оформлення пільг та виплат, які передбачені членам сім`ї військовослужбовця, у разі його загибелі.

Представником третьої особи Міністерства оборони України надано пояснення щодо позову, в якому зазначено, що позивачкою не надано достатніх доказів щодо проживання її із померлим військовослужбовцем, з огляду на це, просить відмовити у задоволенні позову та провести розгляд справи за відсутністю представника третьої особи.

Відповідачка ОСОБА_5 через свого представника - адвоката Коротенка О.І. надала до суду свої пояснення щодо позову, в яких зазначила, що в переписці, наданої позивачкою не вбачається турбота та піклування, у будь-який спосіб не виказується ставлення до позивача як до дружини. Вважає, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки з ОСОБА_6 , ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, подружніх взаємних прав та обов`язків. Просила врахувати пояснення та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13.03.2025 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2025 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про виклик свідків.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов, просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачки - адвокат Коротенко О.І. у судовому засіданні повністю заперечував вимоги позивачки, вважав їх необґрунтованими, просив відмовити у задоволенні.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, завчасно надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі.

Представником третьої особи Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позоа підлягає задоволенню з таких підстав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_6 її колишній чоловік, а ОСОБА_4 її син. У ОСОБА_8 є ще донька ОСОБА_9 від іншої жінки. З ОСОБА_1 вони познайомились приблизно 2002-2003 роках, коли ще була офіційно одружена з ОСОБА_8 . Фактично з ОСОБА_6 вони не мешкали з 1997 року, а офіційно розлучилися в 2013 році. ОСОБА_10 тоді познайомив її з позивачкою і вона знала і розуміла, що ОСОБА_11 з ОСОБА_8 живуть разом однією сім`єю. Син ОСОБА_12 часто їздив до них, окрім ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ні з ким із жінок не проживав. Усі родичі знали, що у ОСОБА_8 з ОСОБА_11 сім`я. В родині вони ставились один до одного з великою теплотою, ОСОБА_11 була половиною ОСОБА_8 .

Допитаний в судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 як свідок пояснив, що позивачка з 2001 року проживала з його батьком однією сім`єю. Він жив окремо від матері, а з батьком та позивачкою спілкувався доволі часто, приблизно раз на тиждень. У батька та позивачки були дуже теплі стосунки, вони жили однією родиною та були фактично одним цілим до самої загибелі батька.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що з позивачкою та відповідачем у них були дуже гарні стосунки. ОСОБА_14 вона знає з дитинства, а з ОСОБА_8 знайома близько двадцять років, він жив однією сім`єю з позивачкою Вона часто зустрічала їх сім`єю, в них були дуже гарні відносини, вони також працювали разом у сфері ремонту та будівництва, проводили разом час та відпустки, жили повноцінною сім`єю.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що з позивачкою товаришує з дитинства. ОСОБА_16 був чоловіком позивачки. Свідком їх відносин вона була з 2013 року, стосунки в них дуже дружні та поважні, вони жили однією сім`єю, а про те, що у них неукладений шлюб вона дізналась випадково. Про якісь конфлікти їй невідомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що позивачка її знайома, а відповідач її хресник. ОСОБА_8 вона знала довше, а з ОСОБА_11 познайомилась близько 16 років тому. ОСОБА_10 представив ОСОБА_11 як дружину, в них були дуже добрі, поважні стосунки, вони жили однією сім`єю, разом працювали, а також проводили відпустки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона є сестрою ОСОБА_6 , з ОСОБА_1 знайома з 2006 року. ОСОБА_19 і ОСОБА_20 є її племінниками. У її покійного брата були стосунки з позивачко, які важко назвати сімейними, в них були більш робочі стосунки, адже вони разом робили ремонт у квартирах і були напарниками. Брат свідка і позивачка декілька разів їздили в Ізраїль до друзів ОСОБА_14 . Вважає, що у брата з позивачкою не було спільного бюджету. ОСОБА_1 була у свідка двома, остання запрошувала її на свята. Коли брат пішов на службу до Лав Збройних Сил України, в будинку жила позивачка. У її брата було багато жінок, але їх імена свідок казати не буде. ОСОБА_1 вони запрошували на свята в якості знайомої її брата. З братом свідок бачилась приблизно два рази на місяць. Відносини позивачки і її брата не вважає відносинами чоловіка та жінки, у зв`язку із відсутністю дітей. Про смерть її брата повідомила позивачка.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив, що з 2006 року знайомий із позивачкою, яка у той час робила ремонт в його квартирі разом із ОСОБА_6 . Свідок спілкувався з ОСОБА_8 , але теми особистого життя вони не обговорювали. Разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_6 святкували свята. Йому відомо про спільні поїздки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 до ОСОБА_22 . Факту стосунків між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не заперечує, але назвати їх сімейними він не може, оскільки у них не було спільних дітей. При формуванні свого бюджету ОСОБА_10 не повідомляв і взагалі був доволі скритною людиною.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснив, що є племінником загиблого ОСОБА_6 . ОСОБА_1 він бачив на святах разом з ОСОБА_6 . Вона була присутня в тому числі на його дні народженні, ще на його дванадцятиріччя. ОСОБА_1 приходила на свята разом із ОСОБА_6 . З іншими жінками ОСОБА_6 до свідка не приходив. Після поранення ОСОБА_6 лікувався у Дніпрі і його відвідували ОСОБА_20 та позивачка. Подробиці особистого життя та бюджету не розповідав. У ОСОБА_6 з ОСОБА_1 спочатку були робочі стосунки, а потім переросли у щось більше. Але про те, що в них були сімейні стосунки він сказати точно не може, оскільки вважає, що вони не вели сімейний бюджет спільно.

Положеннями ч. 2 ст.315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Згідно вимогам ч. 1 ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 прийняла в дар частину квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування серії ВАЕ № 363698

Свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВЕХ № 909841 підтверджується, що спадкоємцем майна ОСОБА_24 є ОСОБА_6 .

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Лікарським свідоцтвом про смерть № 236 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_6 є тромбоемболія легеневої артерії, множинні осколкові поранення лівого плеча та обох нижніх кінцівок, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків.

Свідоцтвом про поховання № 7796/24 встановлено, що ОСОБА_6 похований 09.05.2025 року.

Згідно сповіщення сім`ї № 20, направленим ОСОБА_1 , сержант ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у ортопедичому відділені «КП Волинська обласна клінічна лікарня».

Згідно довідки, яку ОСОБА_6 заповнював 24.04.2024 року перед виходом на позиції слідує, що останній вказав ОСОБА_1 як цивільну дружину.

Згідно постанови про визнання особи потерпілим у кримінальному провадженні, 20.06.2024 року від цивільної дружини ОСОБА_6 надійшла заява щодо визнання її потерпілою у кримінальному провадженні у зв`язку із смертю чоловіка, ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні.

Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 підтверджено факт розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 20.12.2013 року.

Згідно відповіді приватного нотаріуса Железняк Л.В., наданої на виконання ухвали суду про витребування № 25/01-16, із заявами про прийняття спадщини звертався син спадкодавця ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 , заяв від інших спадкоємців про прийняття спадщини або відмову від при йняття спадщини їй не надходило.

Також судом в судовому засіданні досліджено фотографії та відео, надані позивачкою на підтвердження факту постійного проживання чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу, які дійсно містять світлини характерні для сімейного життя.

Крім того, досліджено також копії авіаквитків, квитанції про спільну сплату комунальних послуг, що у своїй сукупності дає підстави вважати, що позивачка та ОСОБА_6 дійсно проживали однією сім`єю як чоловік та жінка.

У відповідності до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положення ст. 4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, а також охоронюваних законом інтересів судом.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За приписами ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Аналогічні висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 18.07.2018 у справі №544/1274/16-ц та в постанові від 12.02.2020 у справі № 207/3371/17.

Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

У Віснику Верховного Суду України № 8 (144) за 2012 р. викладені правові позиції Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).

У Постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 по справі №524/10054/16.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно вимог ч.4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. theUnitedKingdom ), п. п. 28 - 36. Series A №18). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до вищевказаних вимог, позивачем на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 надано низку доказів, які у повному обсязі підтверджують обставини спільного проживання однією сім`єю у період з 21 грудня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Факт спільного проживання однією сім`єю позивачки ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_6 як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 . Даних про їхню заінтересованість під час розгляду справи не встановлено, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Пояснення свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 суд не бере до уваги, адже їх свідчення не знайшли підтвердження під час дослідження письмових доказів та спростовуються показаннями вищевказаних свідків.

Надані докази та показання свідків підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , які не перебували у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, а саме, в період з 21 грудня 2013 року по 04 травня 2024 року включно, виникнення між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти, піклування чоловіка та жінки один про одного.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про встановлення факту того, що позивачка та ОСОБА_6 проживали в період з 21 грудня 2013 року по 04 травня 2024 року включно однією сім`єю як чоловік та дружина, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.13,81,263-265,315,318,319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 21 грудня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції з 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Салтівський районний суд міста Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідачі: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_5 , РНКОПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ: 00034022, адреса: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6.

Повний текст рішення складено 19.06.2026.

Суддя: В.О. Афанасьєв