Рішення № 137532651, 11.05.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8446/24

Номер провадження 2/404/2333/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про позбавлення батьківських прав. Просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є позивач та відповідач.

Шлюб між сторонами розірвано 10 вересня 2012 р. Після припинення шлюбних відносин дочка залишилася проживати з позивачем.

У вересні 2017 р. вона звернулася до суду із позовом про позбавлення батьківських прав відповідача. Під час розгляду справи в суді було з`ясовано та підтверджено матеріалами справи, показами свідків і не спростовано відповідачем того факту, що він не спілкується та не цікавиться життям доньки. Саме з того часу відповідач перестав проявляти батьківський інтерес до дитини, не цікавиться нею, не спілкується, матеріальну допомогу не надає. Донька проживає разом з позивачем.

Ухвалою судді від 14 жовтня 2024 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 01 вересня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач та представник позивача, адвокат Данилюк Н.В. позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомленим.

Представник третьої особи надав суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника третьої особи, допитавши свідка, заслухавши думку дитини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 вересня 2012 р. шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 ОСОБА_4 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

На теперішній час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно письмових пояснень сусідів позивача, ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні доньки. Вихованням дитини займається мати - ОСОБА_1 .

За інформацією Комунального закладу «Ліцей «Муніципальний колегіум» Кропивницької міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 8-Д класі. Батько ОСОБА_6 ніколи не цікавився досягненнями доньки, не відвідував батьківські збори, до школи ніколи не з`являвся.

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 23 січня 2026 року старшого державного виконавця Кропивницького ВДВС Дніпровського міжрегіонального правління МЮ України вбачається, що заборгованість відповідача станом на 01 січня 2026 року становить 89 562,42 грн.

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 квітня 2015 року (справа № 405/4902/14-К) визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком чотири роки; за ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком один рік. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки. Керуючись ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком на два роки з покладенням, відповідно до ст. 76 КК України обов`язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Вказаний вирок набрав законної сили 19 червня 2015 року.

Відповідно до вироку Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2023 року (справа № 390/612/23) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, та призначено йому покарання: за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; за ч.1 ст. 309 України у виді 1 місяця арешту. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_2 у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Початок іспитового строку рахується з 16 червня 2023 року.

Вищевказаний вирок суду набрав законної сили 17 липня 2023 року.

Позивач є фізичною особою - підприємцем. Отримує стабільний дохід.

Відповідно до довідки б/н від 15 липня 2024 року, виданої КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР», ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря-нарколога не перебуває, за допомогою не зверталася.

Згідно довідки б/н від 15 липня 2024 року, КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР», ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за допомогою не зверталася.

Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 03 лютого 2025 р. № 895/19, третя особа вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Комісією встановлено, що останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване у АДРЕСА_2 . Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 на військову службу не призивався.

ОСОБА_7 у 2017 році зверталася до суду із позовом про позбавлення батьківських прав відповідача та постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у її позові про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відмовлено. Оскільки позитивні зміни у виконанні ОСОБА_2 батьківських обов`язків відсутні, у 2024 році ОСОБА_7 звернулася з повторним позовом про позбавлення батьківських прав.

Неповнолітня ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що батько з нею не спілкується, не дзвонить, із днями народження та іншими святами не вітає, до школи не приходить. Вона не заперечує проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неї.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що у неї дружні відносини з позивачем. Сторони розлучились коли ОСОБА_6 було приблизно рік. Після цього вона не бачила відповідача. Вона часто спілкується із ОСОБА_6 і та ніколи не згадує про батька. Він її не вітає, не утримує.

Установленим судом обставинам відповідають сімейні правовідносини, що регулюються, зокрема, Конвенцією про права дитини та Сімейним кодексом України.

Так, згідно зі ст. 19 Конвенції про права дитини держави - учасниці зобов`язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідач, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов отримання нею освіти.

Пленум Верховного Суду України у пункті 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У пункті 49 рішення від 18 грудня 2008 року Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначено, що Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari & Giunta v. Italy), [GC], №№39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, судом установлено на підставі переконливих доказів, що відповідач свідомо ухиляється від виконання обов`язків по вихованню своєї дочки, а тому порушене право підлягає судовому захисту, шляхом позбавлення останнього батьківських прав відносно дочки.

Ухвалюючи це рішення, суд враховує, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Проте, ухвалення цього рішення не позбавляє відповідача права, передбаченого у ст. 169 СК України за певних умов звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись статтями 7,12, 13,76-81,89,141,247,263-265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, місцезнаходження: 25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 41, код ЄДРПОУ 42215510.

Повний текст судового рішення складено 19.06.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова