Рішення № 137532612, 15.06.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

15.06.2026

ЄУН 389/1355/26

Провадження №2/389/695/26

Рішення

іменем України

(заочне)

15 червня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Берневек О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ФК Єврокредит» 17.04.2026 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21.10.2019 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (з ануїтетними платежами) №193-411-850-2-19-Г на строк до 20.10.2021, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальниці кредитні кошти в сумі та на умовах, визначених договором, які позичальниця зобов`язалася повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками. Однак свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення платежів. Надалі, 03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками АТ «Мегабанк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №193-411-850-2-19-Г від 21.10.2019. Потім, 27.12.2024між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Єврокредит»» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками АТ «Мегабанк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №193-411-850-2-19-Г від 21.10.2019. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 11 109 грн 39 коп, з яких: 4 792 грн 80 коп заборгованість за тілом кредиту, 6 316 грн 59 коп заборгованість за відсотками. Оскільки ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за вказаним кредитним договоромв загальній сумі 11 109 грн 39 коп, а також судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві одночасно просив розгляд справи проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, в порядку ч.6 ст.128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, причини неявки суду не повідомила, відзив не подала.

Згідно з ухвалою суду від 15.06.2026 розгляд справи проводиться заочно, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За правилом ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 21.10.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Мегабанк» укладено кредитний договір (з ануїтетними платежами) №193-411-850-2-19-Г, який підписаний ОСОБА_1 власноруч.

Згідно з п.1.1 договору кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах, визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.

Відповідно до п.1.2 договору кредит надається на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою.

Згідно з п.п.2.2, 2.3, 2.4 договору кредит надається на строк з 21.10.2019 до 20.10.2021 у розмірі 8 081 грн 90 коп зі сплатою 39% річних за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.п.3.1.1, 3.1.2 договору для обліку кредиту позичальниці було відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 , а для обліку нарахованих процентів за кредитом - рахунок № НОМЕР_2 .

Згідно з п.4.1 договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими договором.

Відповідно до п.4.2 договору платіжним періодом встановлено календарний місяць.

Згідно з п.3.2.3 договору позичальниця зобов`язана своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.

Пунктом 2.9 договору визначено, що розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди складає 494 грн 14 коп та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Відповідно до п.4.3 договору нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому, день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).

Грошові кошти в сумі 8 081 грн 90 коп, передбачені кредитним договором, були видані АТ «Мегабанк» ОСОБА_1 21.10.2019, що підтверджується випискою з особового рахунку за період з 21.10.2021 до 02.12.2022.

Разом з тим, свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 в повному обсязі не виконала. Станом на 03.09.2024 загальна заборгованість за кредитом, з урахуванням внесених платежів, становить 11 109 грн 39 коп, з яких: 4 792 грн 80 коп заборгованість за тілом кредиту, 6 316 грн 59 коп заборгованість за відсотками, що підтверджується виписками з рахунків за період з 21.10.2021 до 02.12.2022 та з 03.12.2022 до 03.09.2024, а також розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 03.09.2024.

Відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» 03.09.2024 укладено договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором (з ануїтетними платежами) №193-411-850-2-19-Г від 21.10.2019в сумі 11 109 грн 39 коп.

Надалі, 27.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором (з ануїтетними платежами) №193-411-850-2-19-Г від 21.10.2019в сумі 11 109 грн 39 коп.

Таким чином, станом на 03.09.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем, як правонаступником АТ «Мегабанк», за кредитним договором складає 11 109 грн 39 коп, з яких: 4 792 грн 80 коп заборгованість за тілом кредиту, 6 316 грн 59 коп заборгованість за відсотками.

Отже, матеріалами цієї справи встановлено, що ТОВ «ФК Єврокредит» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за спірним кредитним договором. У свою чергу ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір, в якому зазначені порядок надання кредиту, його розмір, строки повернення, а також вказані відсотки за користування кредитом, погодилася з вказаними умовами договору та розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами, тому зобов`язана виконувати договір у повному обсязі.

Отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 користувалася ними, однак в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Представник позивача просив стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в сумі 11 200 грн.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучені належні докази. Відповідачкою клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалося.

Водночас, визначаючись з розміром правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує, що в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, в п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи наведене вище, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат, належить аналізувати не тільки долучені докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і враховувати ціну позову, складність справи та складність наданих послуг.

Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 11 200 грн є завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи; справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на викладене та керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, критерієм реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи і, зокрема, ціни позову, суд вважає, що заявлена представником позивача сума витрат на професійну правову допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та суперечить принципу розподілу таких витрат.

Отже суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 4 000 грн, яка і підлягає стягненню з відповідачки.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений позивачем при поданні цього позову.

На підставі ст.3, 205, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.133, 137, 141, 263-265, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №193-411-850-2-19-Г від 21.10.2019 в сумі 11 109 (одинадцять тисяч сто дев`ять) грн 39 коп, з яких: 4 792 грн 80 коп заборгованість за тілом кредиту, 6 316 грн 59 коп заборгованість за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місце знаходження: пров.Ушинського,1 офіс 105, м.Дніпро, 49001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 40932411.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 19.06.2026.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва