Ухвала суду № 137532463, 18.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14291/25

Провадження № 1-кп/344/591/26

У Х В А Л А

18 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 255-1, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 357 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 255-1, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 357 КК України.

07.05.2026 року через канцелярію суду прокурор ОСОБА_3 подала клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на тримання під вартою без визначення розміру застави. Заставу яка була визначена суду перерахувати. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, а саме у встановленні та поширенні в суспільстві злочинного впливу; у вимаганні поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах потерпілій ОСОБА_6 та ТОВ «Ньорд» на загальну суму 725315,71 грн; у повторному незаконному заволодінні транспортним засобом - автомобілем марки «Mazda 6 MPS», 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_6 , вартість якого у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить 449 006,0 грн; у повторному незаконному заволодінні транспортним засобом - автомобілем марки Mercedes-Benz С250, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить потерпілій ОСОБА_6 , вартість якого у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить 387 255,00 грн; у вимаганні шляхом погрози насильства над потерпілим ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 1500 доларів США. Так, згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. 09 лютого 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч.1 ст. 357, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 255-1 КК України. Під час досудового розслідування було встановлено, що 09.02.2022 ОСОБА_5 перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Порубне» та виїхав у Республіку Румунія. У подальшому, 10.02.2022 ОСОБА_5 оголошено в розшук, оскільки його місцезнаходження невідоме, а 17.11.2022 року - оголошено в міжнародний розшук. Слідчим суддею Івано-Франківського міського суду 22.04.2022 року щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (в порядку п. 6 ч. 2 ст. 193 КПК - за відсутності підозрюваного). Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 30.07.2025 року щодо ОСОБА_5 здійснено спеціальне досудове розслідування. 30 липня 2025 року матеріали за підозрою ОСОБА_5 виділено із кримінального провадження № 12022090000000163 у кримінальне провадження №12025090000000476. 11 серпня 2025 року ОСОБА_5 затримано на підставі ухвали слідчого судді від 22.04.2022 року. Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується заявами та показаннями потерпілих, свідків, протоколами пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновками експертиз та сукупністю інших доказів. 01 квітня 2026 року згідно ухвали судді Івано-Франківського міського суду до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 499 200 гривень та з покладенням на нього окремих обов`язків, а саме: прибувати до суду, прокурора за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд по зміну місця свого проживання; утриматись від спілкування із свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну. Того ж дня, за ОСОБА_5 , внесено заставу, а його звільнено з Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12», у зв`язку із чим він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Строки дії обов`язків визначених ухвалою суду - на час розгляду кримінального провадження. Так, не зважаючи на застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та на обов`язки, покладені судом з метою запобігання ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, останній, проживаючи за адресою АДРЕСА_2 , згідно з листом КНП «Лисецька лікарня» № 223 від 16.04.2026 самостійно звернувся на приймальний покій КНП «Лисецької лікарні» 10.04.2026 о 10.25. Так, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про зміст покладених на нього процесуальних обов`язків, свідомо та умисно порушив їх, а саме: самостійно залишив населений пункт свого проживання та звернувся за медичною допомогою до лікувального закладу, розташованого в іншому населеному пункті, на підставі електронного направлення. Обвинувачений не отримував дозволу суду або прокурора на залишення населеного пункту; обставини звернення за медичною допомогою не були невідкладними, що унеможливлювали дотримання процесуального порядку отримання відповідного дозволу; наявність електронного направлення не звільняє особу від виконання процесуальних обов`язків, покладених ухвалою суду; обвинувачений мав реальну можливість звернутися із відповідним клопотанням про надання дозволу на виїзд, однак цього не зробив. Таким чином, дії ОСОБА_5 свідчать про свідоме ігнорування вимог суду та покладених обов`язків, що відповідно до вимог КПК України є підставою для звернення застави в дохід держави. З урахуванням викладеного та аналізу вказаних норм КПК України можна дійти до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_5 порушив покладені на нього ухвалою Івано-Франківського міського суду обов`язків, а заставодавець порушив обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та загальну мету застосування запобіжного заходу. Згідно із ч. 10 ст. 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу. У зв`язку із викладеним вважаю, що заставу, визначену ОСОБА_5 ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01.04.2026 слід звернути в дохід держави та змінити останньому запобіжний захід на тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід буде недостатнім для запобіганню ризикам, передбаченим ч.ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України. Факт порушення обвинуваченим покладених на нього обов`язків свідчить про те, що застосований запобіжний захід у вигляді застави не забезпечує належної процесуальної поведінки. Так, під час судового провадження встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. 3 огляду на викладені ризики до обвинуваченого ОСОБА_5 та особу обвинуваченого необхідно змінити запобіжний захід із застави на тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу та запобігти вказаним ризикам.

Прокурор клопотання підтримала повністю. Зазначила, що лікувальний заклад в якій звернувся обвинувачений розташований в селищі Старий Лисець, отже, обвинувачений покинув місце свого проживання в с. Драгомирчани та в м. Івано-Франківськ. Додала, що не заперечує уточнення місця проживання в АДРЕСА_1 . Наполягає на тому, що обвинувачений не був у важкому стані, міг викликати швидку допомогу по місцю проживанню чи звернутися в лікувальний заклад в населеному пункті в якому проживає. Обвинувачений міг повідомити та не з`явився в судове засідання в апеляційному суді. Додала, що ризики існують по даний час. Не вважає, що дане обмеження порушило право обвинуваченого на медичну допомогу. На даному етапі не досліджено всіх письмових матеріалів, не допитано свідків та потерпілих у кримінальному провадженні. Окрім того, не конкретизувала, який ризик виник, після того, як обвинувачений звернувся до медичного закладу. Вважає, що обвинувачений може звернутися до суду, щоб він надав направлення в лікарню.

Захисник заперечив щодо задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що його підзахисний зареєстрований в АДРЕСА_2 . Даний населений пункт є селом, у ньому відсутні будь-які заклади охорони здоров`я. Найближчий лікувальний заклад знаходиться в смт. Лисець, яке знаходиться всього на відстані 2,9 км від місця проживання обвинуваченого. Відповідно до декларації про вибір лікаря, який надає первинну допомогу, лікар ОСОБА_5 знаходиться в Лисецький центральній районній лікарні смт. Лисець. Обвинувачений перебував там на лікуванні та не мав наміру порушувати визначені обов`язки. Окрім того, він потребував даної допомоги, його болі посилились та був кінець робочого тижня. Просив врахувати положення ст. 3 Конституції України та ст. 5 Конституції України. Також, ОСОБА_5 здав на зберігання свій закордонний паспорт. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Окрім того, конкретизувати обов`язок щодо залишення місця проживання обвинуваченого та визначити не залишати Івано-Франківський район без дозволу суду.

Обвинувачений підтримав думку захисника. Додав, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Адреса, яка зазначена в обвинувальному акті, а саме АДРЕСА_2 не відповідає дійсності. Щодо адреси, яка зазначена в ухвалі суду, а саме АДРЕСА_3 , то він проживав там, поки не виїхав за кордон. На даний час він проживає в АДРЕСА_1 , але також користується житлом у АДРЕСА_2 . У Драгомирчанах живуть його батьки і він часто ночує в них. Підтвердив, що його сімейний лікар знаходиться в селищі Лисець. Просив конкретизувати обов`язок.

Вивчивши клопотання та доводи, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПУ України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У свою чергу, частиною 5 статті 194 КПК України, передбачено, що якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно з ч.6 ст. 182 КПК України, з моменту з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно з ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У відповідності до ч. 9 ст. 182 КПК України, питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

Суд звертає увагу, що згідно з вимогами ч. 9 ст. 182 КПК України, розгляд клопотання про звернення застави в дохід держави розглядається за участі заставодавця. Однак, в матеріалах справи відсутні відомості щодо заставодавця, окрім, того прокурор в своєму клопотанні не зазначає його дані та не долучає жодних відомостей щодо заставодавця, що унеможливлює його виклик.

Із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 року щодо ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499200 гривень, з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду, прокурора за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд по зміну місця свого проживання; утриматись від спілкування із свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

01.04.2026 року ОСОБА_5 був звільнений з Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» після внесення застави в розмірі 499200 гривень.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строки дії обов`язків визначених ухвалою суду - на час розгляду кримінального провадження.

Прокурор у своєю клопотанні покликається на те, що зважаючи на застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та на обов`язки, покладені судом з метою запобігання ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, останній, проживаючи за адресою АДРЕСА_2 , згідно листа КНП «Лисецька лікарня» № 223 від 16.04.2026 самостійно звернувся на приймальний покій КНП «Лисецької лікарні» 10.04.2026 о 10.25. Так, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про зміст покладених на нього процесуальних обов`язків, свідомо та умисно порушив їх, а саме: самостійно залишив населений пункт свого проживання та звернувся за медичною допомогою до лікувального закладу, розташованого в іншому населеному пункті, на підставі електронного направлення. Обвинувачений не отримував дозволу суду або прокурора на залишення населеного пункту; обставини звернення за медичною допомогою не були невідкладними, що унеможливлювали дотримання процесуального порядку отримання відповідного дозволу; наявність електронного направлення не звільняє особу від виконання процесуальних обов`язків, покладених ухвалою суду; обвинувачений мав реальну можливість звернутися із відповідним клопотанням про надання дозволу на виїзд, однак цього не зробив. Таким чином, дії ОСОБА_5 свідчать про свідоме ігнорування вимог суду та покладених обов`язків, що відповідно до вимог КПК України є підставою для звернення застави в дохід держави.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься інформація про три адреси проживання обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , що свідчить про неоднозначне тлумачення обов`язку «не відлучатися з несеного пункту в якому проживає». Судом встановлено, що адреса, яка вказана в обвинувальному акті - АДРЕСА_2 не відповідає дійсності, адреса АДРЕСА_3 колишнє місце проживання обвинуваченого ОСОБА_5 . Суд зауважує, що обов`язки, які покладаються на обвинуваченого повинні бути чітко визначеними, а вказані адреси, де не проживає обвинувачений ОСОБА_5 , породжують правову невизначеність.

Окрім того, згідно з долученою довідкою, обвинувачений ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні з 01.04.2026 року до 17.04.2026 року. Суд робить висновок, що в обвинуваченого була вагома причина неявки у судові засідання у виді хвороби в апеляційному суді. Сторона обвинувачення не спростувала поважність причини.

Після звільнення ОСОБА_5 з Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» минуло два місяці, інших повідомлень про порушення обов`язків обвинуваченим до суду не надходило, тому суд не може констатувати про будь-яку системність щодо невиконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов`язків, які передбачені ухвалою суду.

Також, прокурором не надано жодних доказів, як і б свідчили про невиконанням обвинуваченим ОСОБА_5 будь-яких інших покладених на нього обов`язків чи настали ризики відповідно до ст. 177 КПК України.

Окрім того, з клопотання прокурора встановлено, що заявляючи про існування наведених ризиків, прокурор не долучає жодних підтверджуючих доказів. Формальне не отримання дозволу суду на виїзд та перебування обвинуваченого на стаціонарному лікуванні не призвело до зриву судових засідань, особа не переховується від суду, з`являється в судові засідання, не було здійснено незаконного впливу на потерпілих, свідків, чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, не було вчинено інше кримінальне правопорушення, тому, стягнення застави в дохід держави за таким умов буде надмірним та порушуватиме баланс між інтересами суспільства та правом обвинуваченого на свободу.

Зазначені обставини у своїй сукупності не дають підстав для висновку, що допущення обвинуваченим наведених порушень у співвідношенні із його належною процесуальною поведінкою протягом усього часу розгляду кримінального провадження, мають такі негативні наслідки, які могли б зумовити необхідність звернення застави в дохід держави та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Формальне порушення покладеного обов`язку без доведення того, що воно призвело або могло призвести до ризиків, визначених ст. 177 КПК, не є достатньою підставою для звернення застави в дохід держави.

Застава фактично є гарантією, що обвинувачений буде сумлінно виконувати визначені кримінальним процесуальним законом обов`язки.

Отже, у зв`язку з тим, що ухвалою суду не було коректно зазначено адресу місця проживання обвинуваченого, зміст покладеного обов`язку було неоднозначно тлумачено, тому відсутні підстави вважати даний обов`язок невиконаним у розумінні застосування наслідків у вигляді звернення застави, у зв`язку з цим, суд вважає за необхідне конкретизувати обов`язки, які покладені на обвинуваченого, а в задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Керуючись ст.ст. 26, 177, 182, 183, 194, 202 Кримінального процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.

Конкретизувати обов`язки, які були покладені ухвалою суду від 01.04.2026 року на обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме:

1) прибувати до суду, прокурора за кожною вимогою;

2) не відлучатися за межі Івано-Франківського району Івано-Франківської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 18 червня 2026 року.

Головуюча суддя ОСОБА_8