Ухвала суду № 137532447, 18.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10247/26

Провадження № 1-кс/344/4167/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -

В С Т А Н О В И В:

Скаржник подав 29.05.2026 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу про зобов`язання уповноважену особу Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлення Відділу примусового виконання рішень від 14.04.2026р. №3685/02.1-23 за фактом умисного невиконання службовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. №300/2398/22 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.382 КК України.

Скаржник скаргу мотивував тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року №300/2398/22 було зобов`язано ГУ ДФС в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити середній заробіток з 07.04.2022 року за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_3 .. Боржник взагалі не провів нарахування середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а щодо виплати послався на відсутність бюджетних асигнувань. Такий розмір нарахування з 07.04.2022 року по 05.08.2025 року складає 689 612.33 грн. На вимогу державного виконавця до боржника повідомити розмір заборгованості та виплатити його, голова комісії з реорганізації ГУ ДФС підтвердила факт не проведення жодних нарахувань, не кажучи вже про їх виплату. У зв`язку з цим представником Відділу примусового виконання рішень від 14.04.2026 року №3685/02.1-23 направлено 14.04.2026 року заяву-повідомлення до Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області щодо необхідності внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, однак такі не внесено.

02.06.2026 року СВ Івано-Франківського РУП ГУНП подав письмову заяву про необґрунтованість скарги, просив відмовити у задоволенні.

Скаржник у судовому засіданні в режимі ВКЗ скаргу підтримав, просив задовольнити.

Представник РУП ГУНП в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд скарги належним чином, однак подав письмову заяву про розгляд без участі та про відмову у задоволенні вимог скарги.

Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги, вважаю наступне.

Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відомості, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.

При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомленні потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.

Згідно з ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Підставами вважати, що у заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин, є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину і підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі статтею 91 КПК України. Такими даними є відомості на підтвердження реальності конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до ЄРДР. При цьому реальність конкретної події злочину має визначатись наявністю об`єктивних даних, що свідчать про ознаки об`єктивної сторони злочину, тобто даних про наявність суспільно небезпечного діяння для злочинів з формальним складом та, додатково, даних про наслідки для злочинів з матеріальним складом.

Водночас, слідчий суддя звертає увагу, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).

КПК передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

У постанові від 16 травня 2019 року у справі № 761/20985/18 Верховний Суд зазначив, що «якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено із позиції вимог правопорядку, з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №818/15/18 зауважила, що «у межах процедури за правилами пункту 1 частини першої статті 303 КПК України слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18 вказано, що «за змістом статті 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Разом з тим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».

Положення частини першої статті 214 КПК України не передбачає обов`язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.

Таким чином, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Матеріалами скарги встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року №300/2398/22 було зобов`язано ГУ ДФС в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 07.04.2022 року до дня видачі наказу про поновлення на роботі (а.с.14-18), при цьому рішенням суду ( в мотивувальній частині) встановлено розмір середньоденної заробітної плати позивача ОСОБА_4 793.57грн., остаточна сума виплати не зазначалась в судовому рішенні.

10.09.2025 року було відкрите ВП №79065235 на підставі виданого виконавчого листа від 24.07.2025 року.

14.04.2026 року закінчено ВП №79065235 на підставі п.11 ч.1 ст.39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.23-27).

Зі змісту постанови про закінчення ВП, вбачається, що 16.10.2025 року, 10.03.2026 року подано боржнику вимогу та зобов`язано ГУ ДФС в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 07.04.2022 року до дня видачі наказу про поновлення на роботі.

24.10.2025 року, 16.03.2026 року надано лист ГУ ДФС в Івано-Франківській області, в якому боржник повідомив про те, що комісією з реорганізації ГУ ДФС в Івано-Франківській області була розглянута вимога державного виконавця із наданням підтверджуючих документів (розрахунків) на загальну суму 594 582.76грн. (на виконання прийнятих судових рішень у справі №300/4677/21, №300/4843/21, №300/4470/24 та №300/2398/22) та направлено лист про необхідність встановлення бюджетних асигнувань на дану суму, в т.ч. за період з 07.04.2022 року, яка підлягає безспірному списанню. Однак, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_3 за період з 07.04.2022 року по 04.06.2024 року включно, виконується за виконавчим листом від 07.08.2025 року у справі №300/4470/24, в якій вже було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та стягнуто суму коштів за цей же самий період як і у справі №300/2398/22. На даний час на розгляді суду перебуває справа за його позовом про стягнення середнього заробітку за період з 05.06.2024 року по 04.08.2025 року, рішення у даній справі №300/5548/25 ще не ухвалено. При цьому, на 2021 рік Державна фіскальна служба України була відповідальним виконавцем бюджетних програм, а з 2022 року по 2026 рік ДФС України не є відповідальним виконавцем бюджетних програм, відповідно і їй не встановлено бюджетні призначення. Відповідно ГУ ДФС в Івано-Франківській області не включена до мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету у 2026 році.

У день закінчення виконавчого провадження, 14.04.2026 року накладено на боржника штраф та представником Відділу примусового виконання рішень за №3685/02.1-23 направлено заяву-повідомлення до Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області щодо необхідності внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.382 КК України.

28.05.2025 року направлено Івано-Франківським районним управлінням поліції ГУНП в Івано-Франківській області на заяву-повідомлення, яка отримана адресатом 04.05.2026 року, відповідь, в якій зазначено про відсутність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення для внесення відомостей до ЄРДР (а.с.36)

Обґрунтовуючи доводи скарги, скаржник доводив, що боржник взагалі не провів нарахування середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за виконавчим листом у справі №300/2398/22, яким було зобов`язано ГУ ДФС в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07.04.2022 року до дня видачі наказу про поновлення на роботі. Отже, на вимогу державного виконавця до боржника повідомити розмір заборгованості та виплатити його, голова комісії з реорганізації ГУ ДФС підтвердила факт не проведення жодних нарахувань, не кажучи вже про їх виплату.

В доповнення до скарги, скаржник надав слідчому судді інші судові рішення за його позовом.

З аналізу таких судових рішень вбачається, що ОСОБА_3 за рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022р. у справі №300/4677/21 був поновлений на посаді із стягненням у його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 30.07.2021р. по 06.04.2022р (по день ухвалення рішення) в розмірі 137 287.61грн. без врахування податків та інших обов`язкових до сплати платежів. При цьому судом (у мотивувальній частині) враховано середньоденний заробіток з врахуванням коефіцієнту підвищення окладу 793.57грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2025р. у справі №300/4470/24 було стягнуто з Головного управління ДФС в області середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07.04.2022р. по 04.06.2024р. включно у сумі 447 573.48грн., при цьому судом (у мотивувальній частині) враховано середньоденний заробіток з врахуванням коефіцієнту підвищення окладу 793.57грн.

ОСОБА_3 був поновлений на роботі тільки 05.08.2025р..

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026р. у справі №300/5548/25 (яке набрало законної сили 02.06.2026р. з даних ЄДРСР) було стягнуто з Головного управління ДФС в області середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 05.06.2024р. по 04.08.2025р. включно у сумі 241 245.28грн., при цьому судом (у мотивувальній частині) враховано середньоденний заробіток з врахуванням коефіцієнту підвищення окладу 793.57грн.

Отже, аналізуючи доводи скарги щодо невиконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року №300/2398/22, яким було зобов`язано ГУ ДФС в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 07.04.2022 року до дня видачі наказу про поновлення на роботі, в якому конкретна сума не визначалась судом, а покладено на роботодавця нарахувати та виплатити такий середній заробіток за час прогулу, слідчий суддя зазначає, що оскільки таке рішення ймовірно не було виконане роботодавцем в частині нарахування та виплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 07.04.2022 року до дня видачі наказу про поновлення на роботі (05.08.2025р.), про що доводить скаржник як підставу внесення відомостей до ЄРДР за невиконання рішення суду, водночас в подальшому, після повторних звернень позивача ОСОБА_3 до суду про стягнення конкретних сум, були ухвалені наступні судові рішення з визначенням судом конкретного розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 : у справі №300/4470/24 (за період з 07.04.2022р. по 04.06.2024р. включно), у справі №300/5548/25 роботі (за період з 05.06.2024р. по 04.08.2025р. включно).

Подвійне нарахування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника, який поновлений судом на роботі, чинне законодавство про працю не передбачає.

Боржник у межах виконавчого провадження повідомив державного виконавця, що за цей же період в іншій судовій справі №300/4470/24, №300/5548/25 вже було вирішено стягнення середнього заробітку за аналогічний період з видачею щодо цього судом виконавчого листа, який прийнято до виконання та безспірного списання за наявності бюджетних коштів (такі факти викладені деталізовано у постанові про закриття виконавчого провадження).

При цьому, слідчий суддя погоджується з доводами скаржника про те, що в рішенні суду щодо якого подана скарга та інші судові рішення, містили різні вимоги до боржника, зокрема в першому варіанті зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток до дати поновлення на роботі, в іншому стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Однак за рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року №300/2398/22 не могло бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки відкладальна обставина нарахування та виплати такого пов`язувалась з датою поновлення на роботі ОСОБА_3 роботодавцем.

Звідси, незважаючи на те, що боржником дійсно вчасно не було виконане судове рішення про поновлення, нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що свідчить про використання стягувачем ОСОБА_3 іншого способу захисту права для звернення повторно до суду з вимогою про стягнення конкретних сум і як наслідок ухвалення судових рішень у справі №300/4470/24 та №300/5548/25 (які не є предметом розгляду даної скарги), слідчий суддя погоджується з тим, що підстави вказані в заяві органу ДВС до РУП ГУНП не містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та не можуть об`єктивно свідчити про вчинення юридичною особою такого кримінального правопорушення.

Ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Тому скарга ОСОБА_3 (як стягувача у межах виконавчого провадження, але не заявника до органу чия бездіяльність оскаржується, так як заяву про злочин він не подавав до РУП ГУНП) є, на переконання слідчого судді, недоведеною.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, N 93) право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.

А тому, підстав для задоволення скарги щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення на переконання слідчого судді не має.

Керуючись ст.ст. 303, 306-307, 309 КПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою (повідомлення) Відділу примусового виконання рішень УЗПВР в Івано-Франківській та Тернопільській областях від 14.04.2026р. за №3685/02.1-23.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 19 червня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_5