Вирок № 137532410, 19.06.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/908/25

Провадження № 1-кп/938/31/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження про обвинувачення (згідно з обвинувальним актом)

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: село Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області, громадянина України, українця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2, ч.2 ст. 342 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 04 липня 2023 року о 13 год. 24 хв. з невстановленого пристрою поширив на власній сторінці соціальної мережі «Фейсбук» « ОСОБА_9 », відеоматеріал із російськомовним фоновим текстом « ІНФОРМАЦІЯ_29» (старе посилання- ІНФОРМАЦІЯ_3 ; нове посилання - ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Вказаний відеоматеріал містить твердження невстановленої особи, адресоване до невизначеного кола осіб про те, що повномасштабне збройне вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року було наслідком, спровокованою та вимушеною реакцією Російської Федерації на дії Президента України ОСОБА_10 (широкий розголос теми про атомну бомбу та невиконання «Мінських угод»), що саме ці дії стали причиною, привели до збройного нападу Російської Федерації, яке є виправдовуванням повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року як етапу збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році. Таким чином, ОСОБА_7 поширив матеріали, в яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 436-2 КК України.

ОСОБА_7 у текстовому коментарі « ІНФОРМАЦІЯ_5», розміщеному 08.12.2024 року о 12 год 30 хв на власній сторінці соціальної мережі «Фейсбук» - « ОСОБА_9 » (старе посилання - ІНФОРМАЦІЯ_6 ), виправдовував збройну агресію Російської Федерації проти України, що виражене у прямому звинуваченні українських політиків, прибічних ОСОБА_11 , в тому, що їхня діяльність та гасла «армія, мова, віра» принесли в Україну війну, та відсутність в цьому контексті будь-яких відомостей про причетність або участь у зображуваній ситуації Російської Федерації.

Таким чином, ОСОБА_7 виправдовував збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України.

ОСОБА_7 28.05.2025 року, перебуваючи за місцем свого проживання, розташованого в АДРЕСА_1 , після проведення працівниками управління ІНФОРМАЦІЯ_7 обшуку за вказаною адресою та вручення йому письмового повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2,ч.3 ст.436-2 КК України, отримав вказівку слідчого пройти в супроводі оперативних працівників ІНФОРМАЦІЯ_8 до автомобіля для подальшого транспортування до Управління. Ідучи до вказаного транспортного засобу, ОСОБА_7 , застосовуючи фізичне насильство до начальника Верховинського РВ УСБУ в області ОСОБА_12 , який, будучи працівником правоохоронного органу відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», здійснював його супровід та знаходився при виконанні службових обов`язків, умисно сильно штовхнув його в ділянку грудей. Внаслідок вказаного ОСОБА_12 втратив рівновагу та впав на землю, а ОСОБА_7 втік у ліс, чим вчинив опір працівнику правоохоронного органу.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, тобто скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 342 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та показав, що 28.05.2025 року приблизно о 04.00 годин ранку, коли ще всі спали, він почув сильний звук у двері та вікна. Підійшовши до вікна коло дверей, побачив людей у балаклавах. Вони кричали: «Відкривай, бо вибиваємо». З цього приводу він, тобто обвинувачений, зателефонував на «102». Він повідомив цим людям, що зателефонував у поліцію, а мама сказала, що зараз одягнеться і відкриє. Однак вказані особи пробралися до будинку, де почали його бити, сказали йому одягатися, бо поїде зараз на передову. Били його 2 працівника спецпідрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_9 », які кинули на ліжко, били по спині, голові, потім кинули на підлогу, де били в боки. Били по ногах також. Це тривало близько 5 хвилин, за цей період йому нанесли приблизно 5 ударів. Зайшов слідчий, який представився, як ОСОБА_13 . Представився тільки слідчий, інші - не представлялися. Після проведення обшуку за місцем проживання йому було повідомлено про підозру та затримання, слідчий ОСОБА_13 сказав йому, тобто обвинуваченому, що він повинен проїхати з ними. Йому дозволили зібрати речі, перекусити та випити кави. До машини його, тобто обвинуваченого, супроводжували два працівники « ОСОБА_14 », один з яких ішов попереду нього на відстані 2 м, а другий - позаду на відстані 3 м. Вказані працівники ІНФОРМАЦІЯ_10 були приблизно такої комплектації, як він. На подвір`ї йому надали можливість попрощатися з мамою та дітьми. Він скористався тим, що співробітник ІНФОРМАЦІЯ_10 відійшов, тому втік через пліт, перескочивши його. Висота плоту - 1,5 м. Почув постріл, скинув рюкзак. Його не наздоганяли. Він утік до лісу, далі дійшов у друге село (3 км) - Довгополе, звідки через річку (кладку) перейшов до Чернівецької області. Звідки хотів поїхати до адвоката, але вирішив до нього поїхати наступного дня. Однак до адвоката не поїхав, бо падав дощ. Далі його знайшли працівники ІНФОРМАЦІЯ_10 та прикордонники. Затримали його на заставі в с.Верхній Ялівець Чернівецької області. Зайшли в будинок, де він ночував. Під час затримання били: було приблизно 15 осіб, спочатку били кулаками на ліжку - 3 рази в голову, потім скинули на підлогу, де зв`язали ноги, надягнули кайданки, потім били по всьому тілу - приблизно до 20 ударів ногами і руками. Потім приїхали в м.Івано-Франківськ, де допитав слідчий. Адвокат приїхав під кінець. У суді адвокат просив застосувати до нього домашній арешт, але суддею до нього застосовано заставу в розмірі 90 тисяч гривень, яку внесли 02 червня 2025 року. Його випустили з СІЗО, але невідомі особи доставили його в ТЦК у м.Івано-Франківськ. Наступного дня до ТЦК прибули працівники СБУ, де принесли йому другу підозру (за втечу), з якою він не ознайомився, але підписався. Слідчий сказав, що це «легка» стаття, тому на неї ніхто не буде дивитися. Він повірив слідчому. Під час втечі він не штовхав ОСОБА_12 , про якого дізнався тільки під час розгляду справи у суді. Обвинувачений також пояснив, що акаунт у ОСОБА_15 » (англійськими буквами) дійсно його. Цей акаунт (сторінку) у Фейсбуці йому в Ізраїлі реєстрував друг. Знає, що при її реєстрації використано як номер телефону (ізраїльський), так і електронну пошту. Він на цій сторінці поширював тільки одне відео - «ОСОБА_65, ти…». У цьому відео невідома особа розповідає, що з ним відбувалося та висловлює свою думку щодо діяльності політичних осіб, які повинні були домовлятися з представниками РФ. Це відео не містить ніякого виправдовування. Інші відео та коментар він, тобто обвинувачений, не поширював. Його телефон протягом 5 місяців 2022 році перебував у працівників ІНФОРМАЦІЯ_10 , які мали доступ до його сторінки у Фейсбуці. Він бачив, що хтось має доступ до його сторінки у Фейсбуці, на якій поширювали відео та коментарі. Таких випадків було багато, приблизно 1 раз на місяць. Він, тобто обвинувачений, видаляв відео, які ним не поширювалися. Пароль та логін до свого акаунту у Фейсбуці змінити не зміг, оскільки сім-карта номера телефону була ізраїльська, а він її викинув. Чому не змінив логін і пароль до свого акаунта у Фейсбуці через електронну пошту обвинувачений пояснити не зміг. Також обвинувачений повідомив, що не звертався до правоохоронних органів щодо розповсюдження невідомими особами на його сторінці від його імені дописів (відео, коментарі). На цій своїй сторінці (акаунті) у Фейсбуці він не поширював допис, що посторонні особи мають доступ до неї та ширять від його імені дописи, які він фактично не пропагував.

Під час судових дебатів обвинувачений наголосив, що він засуджує збройну агресію РФ проти України, яку вважає злочинною та загарбницькою, не вважає війну РФ проти України громадянською війною. Він поширив виключно одне відео, в якому житель Харківщини критикує Президента України та його політичну силу. Як громадянин України, він, тобто обвинувачений, має право на свободу думки і слова, яке передбачене ст.43 Конституції України. Висновок експерта, предметом дослідження якого є поширений ним-обвинуваченим відеозапис, на підставі ст.87 КПК України, є недопустимим доказом, оскільки експерт, який є працівником ІНФОРМАЦІЯ_10 , знайомий із слідчим. Обвинувачений під час судовий дебатів просив суд ухвалити виправдувальний вирок у цій справі.

З приводу твердження обвинуваченого про поширення ним відеоматеріалу в мережі Фейсбук під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_30», оскільки він реалізував своє право на свободу думки і слова, яке передбачене ст.43 Конституції України, суд вважає за необхідне підкреслити, що свобода слова не може використовуватися як прикриття для поширення ідей, що загрожують національній безпеці держави. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що висловлювання, які в умовах збройного конфлікту можуть бути сприйняті як підтримка насильства або схвалення дій агресора, не підпадають під захист статті 10 Конвенції. Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.01.2026 року в справі № 646/7075/24, провадження № 51-3918 км 25. Крім того, право на свободу думки і слова не належить до прав і свобод громадянина України, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану (ст.64 Конституції України).

З приводу твердження обвинуваченого про застосування до нього насильства під час затримання суд зауважує, що ним на підставі ч.6 ст.206 КПК України постановлено ухвалу від 21.10.2025 року, якою заяву ОСОБА_7 про застосування до нього 28.05.2025 року та в ніч з 30 на 31.05.2025 року працівниками Служби безпеки України фізичного та психологічного насильства, а також долучений захисником лист філії ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях від 16.09.2025 року направлено до органу досудового розслідування - Територіального управління Державного Бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, яке поширює свою діяльність на Волинську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області, для проведення перевірки фактів, викладених в цій заяві (а.с.182 -184 т.2), за результатами якої внесено відомості до ЄРДР за №62025140150000925 за ч.2 ст.365 КК України (а.с.187-188 т.3).

Суд розцінює наведені обвинуваченим аргументи, як обраний спосіб захисту від висунутого обвинувачення, оскільки його вина у вчиненні вищевказаних злочинів доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що він станом на 28.05.2025 року та на даний час працює начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 . 28.05.2025 року слідчим Управління за місцем проживання ОСОБА_7 було організовано обшук. Після проведення цього обшуку слідчим повідомлено ОСОБА_7 про підозру та про затримання, з чим останній ознайомився та підписався. Йому було надано можливість зібрати особисті речі, перекусити. Він, тобто потерпілий, отримав від слідчого ОСОБА_13 вказівку провести підозрюваного ОСОБА_7 до службового транспортного засобу. ОСОБА_7 розумів, що він, тобто потерпілий, є працівником правоохоронного органу - СБУ, бо чув вищевказану вказівку слідчого, а також бачив потерпілого під час повідомлення про підозру та затримання. Потім обоє ( ОСОБА_12 та ОСОБА_7 ) вийшли на подвір`я, проходячи яке з іншого приміщення назустріч ОСОБА_7 вийшли його неповнолітні брат та сестра, які захотіли з ним попрощатися. Така можливість їм була надана. Кайданки до підозрюваного не застосовувалися. Під час прощання з близькими родичами ОСОБА_7 , скориставшись «ефектом несподіванки», відштовхнув потерпілого, який послизнувся і впав. Тоді ОСОБА_7 побіг зі своєї присадибної ділянки в напрямку лісового масиву, який знаходиться на відстані 50-60 м. Його намагалися наздогнати, але неповнолітні брат і сестра, кидали в працівників підручними засобами, що знаходилися на подвір`ї (камінням, палицями). На момент втечі ОСОБА_7 були ще декілька працівників ЦСО « ІНФОРМАЦІЯ_9 », які знаходилися подалі від нього. ОСОБА_7 знайшли через кілька днів у лісовому масиві Чернівецької області неподалік українсько-румунського кордону. Потерпілий також зазначив, що претензій майнового чи морального характеру до обвинуваченого не має, якого карати відповідно до закону. Потерпілий на запитання захисника повідомив, що він є військовослужбовцем (співробітником) ІНФОРМАЦІЯ_10 (за контрактом). У нього ненормований робочий день. Він отримав вказівку від слідчого Захарука прибути зранку 28.05.2025 року до будинку ОСОБА_16 , а саме слідча група спочатку приїхала до Верховини, а потім він, тобто потерпілий, разом з ними поїхав до господарства ОСОБА_16 . З ними були також працівники ЦСО « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». До групи осіб, які безпосередньо проводили обшук входили ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Погода в той ранок була мрячною, на подвір`ї- болото. Він, тобто потерпілий, був одягнутий у цивільний одяг, табельної зброї та кайданок зі собою не мав. Працівники ЦСО « ІНФОРМАЦІЯ_9 » були з розпізнавальними військовими знаками, але потерпілому не відомо, чи вони мали зі собою кайданки.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні зазначив, що він є співробітником ІНФОРМАЦІЯ_12 . Весною 2025 року його залучили до обшуку в господарстві за місцем проживання ОСОБА_7 . Раніше в березні 2022 року його вже залучали до проведення обшуку слідчим із Києва в цьому господарстві. Туди весною 2025 року прибули вранці. Під час обшуку його залучили, як оператора, тобто він знімав проведення обшуку. Після закінчення обшуку слідчий повідомив ОСОБА_7 про підозру та про затримання. Йому дали можливість одягнутися, поснідати. Слідчий дав вказівку керівнику ІНФОРМАЦІЯ_10 супроводжувати ОСОБА_7 до службового автомобіля. Кайданки до ОСОБА_7 не застосовувалися, щоб не травмувати його неповнолітніх брата та сестру, а також матір, яка хворіє. ОСОБА_7 пішов наперед, за ним ОСОБА_12 , далі - він, тобто свідок. ОСОБА_7 на подвір`ї обнявся з дітьми, штовхнув ОСОБА_20 та побіг у напрямку вниз. Мама ОСОБА_7 кричала: « ОСОБА_21 , тікай». Вона навіть замахувалася чи вдарила службовий автомобіль СБУ. 28.05.2025 року він, тобто свідок, не мав зі собою кайданки та табельної зброї, чи мав їх ОСОБА_12 не знає, не бачив у нього їх. Погода тоді була похмурна. ОСОБА_7 28.05.2025 року розумів, що він, тобто свідок, та ОСОБА_12 є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_10 , тобто правоохоронного органу. На запитання захисника свідок повідомив, що він не отримував письмового доручення слідчого разом з ОСОБА_12 супроводжувати ОСОБА_7 до службового транспортного засобу.

Свідок ОСОБА_22 , який допитаний у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, вказав, що він працює слідчим з особливо важливих справ ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса місця знаходження якого АДРЕСА_2 . У тій самій будівлі працює також експерт ОСОБА_23 , яка не підпорядковується органу досудового розслідування. Обшук за місцем проживання ОСОБА_7 було проведено 28.05.2025 року в ранній час, який був зумовлений існуванням загрози знищення, пошкодження речей, які мають значення для досудового розслідування. До обшуку було залучено працівників ЦСО « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». Спочатку до будинку зайшли працівники ЦСО, ним, тобто свідком, оголошено про проведення обшуку, заборонено всім присутнім залишати приміщення, в якому проводиться обшук. ОСОБА_7 добровільно вказав код доступу до телефону марки «ОРРО». Огляд телефону проводив оперативний співробітник ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_24 . Під час проведення обшуку було встановлено зв`язок мобільного телефону з акаунтом « ОСОБА_25 » в мережі Фейсбук. Цей обліковий запис був у телефоні ОСОБА_7 , який заявив, що він не втрачав доступ до свого акаунта в мережі Фейсбук. Під час проведення обшуку свідок, як слідчий, не надавав представникам ЦСО будь-яких вказівок на затримання ОСОБА_7 чи здійснення будь-якої фотофіксації. ОСОБА_12 не був учасником слідчої дії, але під час обшуку він був присутній як працівник ІНФОРМАЦІЯ_10 , на території якого проводилася слідча дія. Свідком, як слідчим, раніше надавалося письмове доручення до ІНФОРМАЦІЯ_10 , яким керує ОСОБА_12 , про проведення слідчих дій в кримінальному провадженні, в межах досудового розслідування якого проводився обшук за місцем проживання ОСОБА_7 . Після отримання підозри в момент затримання ОСОБА_7 було доведено свідком, тобто слідчим, що ОСОБА_12 є керівником ІНФОРМАЦІЯ_10 - оперативним працівником, також повідомлено ОСОБА_7 у супроводі оперативних працівників ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_12 та ОСОБА_19 іти до автомобілів. У подальшому ОСОБА_7 вчинив опір працівнику ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Свідок ОСОБА_26 , який допитаний у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, вказав, що він працює співробітником ІНФОРМАЦІЯ_10 . Його було залучено до проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , зокрема як технічного фахівця для огляду техніки. До місця проведення обшуку прибули зранку, світало. Проведенням обшуку керував слідчий ОСОБА_22 . У ході обшуку свідок оглядав мобільний телефон, доступ до якого надав ОСОБА_7 . Після завершення обшуку чекав разом із співробітниками ЦСО біля автомобілів, почув шум, крики, зрозумів, що ОСОБА_7 почав втікати.

Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.1, ч.2 ст.436-2 КК України, також доведена такими безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, які зібрано в межах досудового розслідування кримінального провадження №22022090000000003 від 27.02.2022 року за ч.1 ст.111 КК України (а.с.4 т.2), до якого об`єднано кримінальні провадження №22022090000000244 від 17.05.2022 року за ч.3 ст.436-2 КК України (а.с.11-12 т.2), №12022090000000205 від 07.07.2022 року за ч.2 ст.436-2 КК України (а.с.16-17 т.2), та з якого 29.05.2025 року (а.с.22 т.2) виділено в окреме провадження № 22025090000000056 за ч.2,ч.3 ст.436-2 КК України, яке 29.05.2025 року об`єднано з кримінальним провадженням № 22025090000000055 за ч.2 ст.342 КК України (а.с.27-28,29 т.2), зокрема:

- протоколом огляду від 25.01.2024 року (а.с.81-90 т.2), проведеного начальником ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_12 , відеозаписом, перекопійованим на оптичний диск CD-R (а.с.91 т.2), направлених на експертизу постановою від 12.02.2024 року (а.с.62-64 т.2), з яких вбачається, що місцем огляду є акаунт « ОСОБА_9 », розміщений в інтернет-мережі «Facebook», на якому наявні заставки у вигляді надписів « ІНФОРМАЦІЯ_14 , ніж перебуватиму у світі», «Біда нашої держави в тому, що люди, які повинні приймати…»; на сторінці цього акаунта 04.07.2023 року поширено відеозапис із російськомовним фоновим текстом « ІНФОРМАЦІЯ_33» з таким частковим змістом: «….. 24 чісла в 5 утра я услишал взриви, у мєня в дєтской вибілісь окна, просто в чьом билі в том і убєжалі. Я с 11 етажа убєгал, под рукой держал годовалого рєбьонка. Вот просто она спала в спальнє, я єйо просто схватіл і ми побєжалі в чьом просто билі, что моглі, то взялі. Ето нормально? Тоєсть всьо сгорєло, всьо взорвалось, я об етом уже говоріл, тоєсть у мєня ужє нічого нє осталось. У мєня вопрос: «Как такоє можно било допустіть? Можно лі било етого ізбєжать? Я счітаю можна. Нужно било договаріваться, обсуждать. Нє ізбєгать Мінскіх соглашеній. Нє крічать на всю страну, что ми сєйчас создадім атомную бомбу. О чьом ти? Ти посовєтовался со своєй страной? У людей спросіл, хотят лі оні етого кто-то? Сєйчас вот многіє говорять, что вот Расія напала. Єсть же прічіни і послєдствія. Надо смотрєть глубже на ето….»

- висновком експерта від 01.08.2024 року №21, проведеного експертом ІНФОРМАЦІЯ_15 (а.с.66-80 т.2), з якого вбачається, що матеріал, розміщений 04.07.2023 року на особистій сторінці користувача « ОСОБА_9 » в інтернет-мережі «Facebook», містить твердження, що повномасштабне збройне вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року було наслідком, спровокованою та вимушеною реакцією Російської Федерації на дії Президента України ОСОБА_10 (широкий розголос теми про атомну бомбу та невиконання «Мінських угод»), що саме ці дії стали причиною, привели до збройного нападу російської федерації, яке є виправдовуванням повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року як етапу збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році;

* захисник та обвинувачений клопотали про визнання цього доказу недопустимим, оскільки експертиза проведена експертною установою, яка, як і орган досудового розслідування, підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_8 та як вбачається з матеріалів справи у вказаних суб`єктів не тільки спільне службове підпорядкування - ІНФОРМАЦІЯ_8 , а й спільна адреса місця знаходження - АДРЕСА_2 (а.с.62-64, 65 т.2);

** однак судом звертається увага, що питання стосовно діяльності, повноважень, прав та обов`язків експерта врегульовано Законом України «Про судову експертизу», який визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки; відповідно до ст. 3 цього Закону судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження; статтею 4 вказаного Закону, з-поміж іншого, передбачено, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду; згідно зі ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється; системне тлумачення наведених вище нормативно-правових актів свідчить про те, що установи експертної служби та органи досудового розслідування, які входять до структурних підрозділів органів ІНФОРМАЦІЯ_16 , не підпорядковуються один одному, а голові ІНФОРМАЦІЯ_16 , водночас вони є самостійними та процесуально незалежними у своїй діяльності; на жодний нормативно-правовий акт, який би доводив протилежне, захисник не послався, і доводів, які б підтверджували факт зацікавленості експерта, що проводив вказані експертні дослідження, не навів, тому згаданий вище висновок експертизи не може бути визнаний недопустимим з підстав, на які посилається захисник; такі висновки суду узгоджуються з висновками ІНФОРМАЦІЯ_17 та Третьої судових палат Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлених в постановах від 13.11.2025 року в справі № 297/2179/20 (№ 303/2179/20), провадження № 51-5684 км 20, від 27.11.2025 року в справі № 208/128/21, провадження № 51-892 км 25, від 22.01.2025 року в справі № 441/1100/16, провадження № 51-4008км24;

** щодо твердження адвоката про порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині проведення експертизи експертом, що належить до того ж відомства, що і орган досудового розслідування, та відхилення судом клопотання захисту про призначення незалежної експертизи, як у справі «Проскурников проти Росії», суд вважає за необхідне зазначити, що однією із засад кримінального провадження, закріпленою у п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; відповідно до положень ч. 13 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав; законодавець передбачив у ч. 2 ст. 101 КПК право сторони захисту надати суду висновок експерта, тим самим передбачивши і обов`язок суду його розглянути у сукупності з іншими доказами; однак стороною захисту впродовж судового розгляду даної справи ( з липня 2025 року по червень 2026 року) не надано суду висновок експерта, який би суперечив висновку експерта, наданого стороною обвинувачення, що було б підставою відповідно до п.1 ч.2 ст.332 КПК України для доручення судом проведення повторної експертизи;

- протоколом огляду від 11.12.2024 року (а.с.127-151 т.2), проведеного начальником Верховинського РВ УСБУ в Івано-Франківській області, ОСОБА_12 , відеозаписом, перекопійованим на оптичний диск CD-R (а.с.152 т.2), направлених на експертизу постановою від 26.12.2024 року (а.с.113-114 т.2), з яких вбачається, що місцем огляду є акаунт « ОСОБА_9 », розміщений в інтернет-мережі «Facebook», на якому наявні заставки у вигляді надписів « ІНФОРМАЦІЯ_14 , ніж перебуватиму у світі», «Біда нашої держави в тому, що люди, які повинні приймати…»; на сторінці цього акаунта виявлено розміщений 08.12.2024 року о 12 год 30 хв коментар « ОСОБА_27 , зі своїм лозунгами (армія мова віра) принесли в Україну війну і все просралі»;

- висновком експерта від 17.03.2025 року №1399/24-28, проведеного експертом ІНФОРМАЦІЯ_18 (а.с.117-126 т.2), з якого вбачається, що слово «ІНФОРМАЦІЯ_31» - це неологізм автора аналізованого допису, пов`язане з лексемою «потрошити», така мовна маніпулятивна поведінка реалізує мету - нав`язати масовому адресатові негативне ставлення до українських політиків - прибічників ОСОБА_11 , переконати в тому, що саме вони винні у розпочатій Російською Федерацією збройній агресії проти України і таким чином виправдати збройну агресію Російської Федерації проти України (а.с.124 зворот т.2), в зв`язку з чим цей коментар містить виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України (а.с.125 зворот т.2);

- протоколом обшуку від 28.05.2025 року (а.с.155-158 т.2), проведеного в кримінальному провадженні №22022090000000003 на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 22.05.2025 року (а.с.153-154 т.2), з якого вбачається, що місцем проведення обшуку є приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_3 , котрий є двохповерховою будівлею, що складається із: І поверх - кімната №1,кухня, вітальня, санвузол, ІІ поверх - кімната № НОМЕР_1 , кімната № НОМЕР_2 ; під час обшуку в кімнаті №1 першого поверху на поверхні столу виявлено мобільний телефон ОСОБА_7 марки «ОРРО Reno5 Lite», який, як заявив ОСОБА_7 , належить йому; в ході огляду даного телефону встановлено його ІМЕІ1: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 , а також те, що у вказаному телефоні міститься сім-карта оператора мобільного зв`язку № НОМЕР_5 ; оглядом програмних застосунків, що містяться на даному телефоні, виявлено, що в ньому встановлено застосунок «Facebook», в якому виявлено обліковий запис « ОСОБА_9 », котрий, як заявив ОСОБА_7 , створено ним особисто кілька років тому, належить йому та використовується ним; у подальшому оглядом записів користувача « ОСОБА_9 » виявлено три публікації: 1) від 04.07.2023 року - відеоматеріал із фоновим текстом на російській мові «ІНФОРМАЦІЯ_32», 2) від 14.08.2024 року - відеоматеріал із фоновим текстом « Наша Віра Славна , наша Віра Православна », 3) від 08.12.2024 року - відеоматеріал із фоновим тестом на російській мові «Войну в страну ви принесли»; ОСОБА_7 заявив, що поширював на власній сторінці «ОСОБА_9» в соцмережі «Facebook» різні дописи та публікації, в тому числі вищевказані публікації, оскільки це є проявом свободи слова і правом людини; вищевказаний мобільний телефон вилучено за результатами проведення цього обшуку; кожну сторінку протоколу обшуку підписано без будь-яких зауважень його учасниками: ОСОБА_19 , ОСОБА_26 , ОСОБА_30 , ОСОБА_7 , понятими: ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , а також протокол підписано слідчим ОСОБА_22 ;

- відеозаписом проведення 28.05.2025 року обшуку в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.159 т.2), на якому зафіксовано, як особа чоловічої статі - слідчий ОСОБА_22 оголошує про початок проведення обшуку 28.05.2025 року о 04.46 годин за вищевказаною адресою, до якого залучено оперуповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_19 та співробітника ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_26 , понятих ОСОБА_33 , ОСОБА_34 ; також повідомляє про існування загрози знищення, пошкодження речей, які мають значення для досудового розслідування, надалі слідчий стукає у вхідні двері та голосно промовляє: « ОСОБА_25 , слідчий, відкривайте двері», через незначний проміжок часу знову повторює: «Відчиніть двері, бо змушені будемо виламати двері»; вхідні двері до будинку не відчиняють та ніхто на звернення слідчого не відповідає; працівнику ЦСО « ІНФОРМАЦІЯ_9 » надано вказівку забезпечити доступ до місця обшуку; працівник ЦСО забезпечує доступ до будинку через вікно, з будинку чути жіночий голос і крик: «Що ви робите, люди?», «Що ви наробили?»; відкриваються двері до будинку з внутрішньої сторони; учасники обшуку, в тому числі поняті, заходять до будинку, а потім до спальної кімнати, розміщеної на І-му поверсі, в якій ОСОБА_7 знаходиться на підлозі, слідчий звертається до нього: « Вставайте», ОСОБА_7 піднімається з підлоги з допомогою 2-х працівників ЦСО, на ОСОБА_7 відсутні будь-які ознаки тілесного побиття; ОСОБА_7 руки тримає позаду, біля нього перебуває працівник ІНФОРМАЦІЯ_19 ; мати ОСОБА_7 голосить; ОСОБА_7 пропонують представитися, він відповідає « ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 »; слідчий показує ОСОБА_7 службове посвідчення та представляється, як слідчий СБУ ОСОБА_22 , слідчий повідомляє про обшук та безперервну відеофіксацію; мати ОСОБА_7 голосить, її заспокоюють словесно працівники ІНФОРМАЦІЯ_10 ; слідчий забороняє присутнім у будинку залишати його на час проведення обшуку, зачитує ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_20 про надання дозволу на проведення цього обшуку, запитує в ОСОБА_7 , чи використовує він акаунт « ОСОБА_25 » у Фейсбуці, ОСОБА_7 ствердно махає головою, слідчий запитує в ОСОБА_7 , чи не втрачав він до цього акаунта доступ, ОСОБА_7 заперечно махає головою; слідчий вручає ОСОБА_7 копію ухвали, про отримання якої останній підписується; слідчий запитує в ОСОБА_7 , чи поширював він у Фейсбуці відеоматеріали, про які оголошено, ОСОБА_7 відповідає, що не пам`ятає, що в Україні свобода слова; у спальні - кімнаті виявлено мобільний телефон, слідчий запитує у ОСОБА_7 , чи це його телефон, ОСОБА_7 відповідає: «Так», слідчий запитує у ОСОБА_7 : «Користуєтеся ним тільки ви?», ОСОБА_7 відповідає: «Так», слідчий запитує в ОСОБА_7 , чи в телефоні встановлений додаток Фейсбук, ОСОБА_7 відповідаю: «Так», слідчий запитує: «Акаунт ваш у мережі який?», ОСОБА_7 відповідає: « ОСОБА_25 », слідчий запитує: «Латинськими літерами?», ОСОБА_7 відповідає: «Так, англійськими буквами», ОСОБА_7 знімає блокування з телефону, на якому виявляється 11% зарядки, тому телефон підключають до електромережі; слідчий запитує про наявність зброї та наркотичних засобів, на що ОСОБА_7 відповідає, що в будинку цього немає, розпочато обшук, під час проведення обшуку в будинку зафіксовано присутність начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_12 , який одягнутий у цивільний одяг; слідчий запитує ОСОБА_7 , чи поширював він у мережі Фейсбук відеоматеріали «ОСОБА_65, ти прєдал всєх…», «Наша віра славна, наша віра православна», «Войну в страну принєслі ви» та коментар до нього, ОСОБА_7 відповідає, що не пам`ятає; надалі розпочато огляд вищевказаного мобільного телефону,з якого виявлено доступ до акаунта в соціальній мережі Фейсбук з назвою користувача - « ОСОБА_9 » із заставкою з надписом « ІНФОРМАЦІЯ_14 , ніж перебуватиму у світі», перейшовши до даних користувача виявлено записи: номер телефону - НОМЕР_6 , електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_21 , стать - чоловіча; дата народження - 6 березня 1995 року; на запитання слідчого: «Що за номер телефону?», ОСОБА_7 відповідає: «Це ізраїльський, коли там був, то зареєстрував», на запитання слідчого: «Коли це було», відповідає: «Я вже не пам`ятаю, десь 5 років назад»; слідчий запитує: «Це ви зареєстрували цей акаунт, перебуваючи в Ізраїлі, вказали ізраїльський номер телефону?», ОСОБА_7 відповів: «Так, там просто працював»; на сторінці акаунту « ОСОБА_9 » у мережі Фейсбук виявлено поширені відеоматеріали, які переглянуто, а саме: 1) «Войну в страну принесли ви» та коментар « ОСОБА_35 …», поширених ІНФОРМАЦІЯ_22 , 2) «Наша віра славна, наша віра православна», поширеного ІНФОРМАЦІЯ_22 , який пролайкано 37 читачами, 3) «ОСОБА_65, ти прєдал всєх…», поширеного 04.07.2023 року, який пролайкано 8 читачами; на запитання слідчого, чи ОСОБА_7 це опубліковував на свої сторінці, останній відповів: «Усі публікують, усі поширюють, бачите я це у другої людини просто поширив, що тут такого, усі поширюють, що тут такого», мати ОСОБА_7 вказує, що це пов`язано з вірою; слідчий запитує, чи є інший пристрій, з якими пов`язаний даний акант, ОСОБА_7 заперечно хитає головою, слідчий запитує: «Вам подобалися ці відео?», ОСОБА_7 відповідає: «Я просто поширив, я що преступник, чи вбив когось, просто поширив, що тут такого», слідчий кидає репліку: «Що в Україні громадянська війна?», ОСОБА_7 відповідає: «То давайте розстріляйте, що я поширив»; надалі оглядом телефону встановлено його марку та модель - OPPO Reno 5 Lite, ІМЕІ1 - НОМЕР_3 , ІМЕІ2 - НОМЕР_4 , номер зв`язку - НОМЕР_5 ; слідчий запитує у ОСОБА_7 : «Ви поширювали ці відео з телефона чи з іншого гаджета, планшета, ноутбука?», ОСОБА_7 відповів: «З телефону», слідчий запитує: «На час поширення, де знаходилися, тут в селі?», ОСОБА_7 відповідає: «Та напевно»; на подальшому відеозаписі зафіксовано складання слідчим за допомогою ноутбука протоколу обшуку, опечатування оглянутого телефону, оголошення протоколу обшуку та його підписання учасниками, оголошення про завершення слідчої дії - 07.51 годин;

* вказані докази отримано, в тому числі внаслідок виконання доручення слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБУ в Івано-Франківській області ОСОБА_22 , наданого 18.01.2024 року Верховинському РВ УСБУ в Івано-Франківській області в межах кримінального провадження №22022090000000003 про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.ст.40-41 КПК України (а.с.58 т.2), які спрямовані на отримання матеріалів та обставин вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з розповсюдженням в інтернет-мережі «Facebook» з використанням акаунту « ОСОБА_9 » матеріалів, в яких міститься заперечення, виправдовування збройної агресії РФ;

* ухвалою суду від 17.03.2026 року (а.с.92-93 т.4) на підставі постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.01.2026 року в справі №336/4830/22, провадження №51-1139 кмо25 з метою перевірки допустимості доказів, на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ст.436-2 КК України, задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 та надано органу досудового розслідування тимчасовий доступ до судової справи №344/9063/25, провадження №1-кс/344/3863/25, яка перебуває у володінні ІНФОРМАЦІЯ_20 за клопотанням слідчого, поданого в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №22022090000000003 від 27.02.2022 року, про проведення обшуку в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з можливістю отримання копії запису судового засідання, проведеного 22.05.2025 року, а в разі його відсутності копії протоколу судового засідання за 22.05.2025 року та копії документа щодо причин відсутності запису судового засідання (наприклад, акта про відсутність електропостачання/мережі Інтернет в приміщенні суду, акта про збій у роботі ВКЗ тощо); на виконання цієї ухвали від 17.03.2026 року органом досудового розслідування 31.03.2026 року надано до суду протокол тимчасового доступу до речей і документів від 27.03.2026 року (а.с.136-137 т.4), опис вилучених речей і документів (а.с.138 т.4), протокол від 27.03.2026 року про надання доступу до матеріалів досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_7 та його захиснику ОСОБА_8 (а.с.139 -140 т.4), оптичний диск (а.с.141 т.4); надалі у судових засіданнях досліджено наданий органом досудового розслідування оптичний диск із записами, з яких вбачається, що ці записи на виконання ухвали суду від 17.03.2026 року перекопійовано на оптичний диск 26.03.2026 року; на цих записах зафіксовано журнал судового засідання Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.05.2025 року в справі №344/9063/25, провадження №1-кс/344/3863/25, а також відеозапис розгляду слідчим суддею з участю секретаря судового засідання та слідчого клопотання слідчого в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22022090000000003 від 27.02.2022 року, про проведення обшуку в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- речовим доказом - мобільним телефоном ОСОБА_7 марки «ОРРО Reno5 Lite», дослідженим безпосередньо в судовому засіданні, а саме, підзарядивши та включивши його в судовому засіданні, виявлено в ньому застосунок «Facebook», нажавши на ярлик якого, одержано доступ до акаунта « ОСОБА_9 », на якому наявна заставка у вигляді надпису «З БОГОМ і буду осуджений СВІТОМ…», прогортавши дописи на цьому акаунті (сторінці) виявлено та прослухано: 1) відеоматеріал із фоновим текстом на російській мові «Войну в страну (Украину) принесли» за 08.12.2024 року, 2) до якого додано текстовий коментар « ІНФОРМАЦІЯ_5», 3) відеоматеріал із фоновим текстом « Наша Віра Славна , наша Віра Православна!» за 14.08.2024 року, 4) відеоматеріал із російськомовним фоновим текстом « ІНФОРМАЦІЯ_33» за 04.07.2023 року (а.с.37 т.5).

Обвинуваченням на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст.436-2 КК України, надано суду також такі докази:

- протокол огляду речей і документів від 13.06.2026 року (а.с.4-18 т.3), з якого вбачається, що предметом огляду є мобільний телефон марки «ОРРО Reno5 Lite», який вилучено 28.05.2025 року під час проведення обшуку в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_7 ; у ході огляду цього мобільного телефону з метою не допущення змін у його файлову систему використовувалося програмне забезпечення «Cellebrite UFED» та виявлено 113 контактів із номерами російських операторів мобільного зв`язку;

* захист клопотав визнати вказаний доказ недопустимим, оскільки, в порушення ч.3 ст.104 КПК України, в протоколі не зазначено характеристики технічних засобів фіксації, не зафіксовано серійний номер пристрою «Cellebrite UFED», версію його програмного забезпечення та відомості про його ліцензійність і сертифікацію в Україні;

- протокол огляду від 16.06.2025 року (а.с.19-78 т.3) мережі інтернет «Фейсбук», яким виявлено під час огляду мобільного телефону ОСОБА_7 в категорії друзів 113 контактів із номерами російських операторів мобільного зв`язку.

Суд визнає вищезазначені докази неналежними доказами, оскільки уповноважений розглядати справу лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч.1 ст.337 КПК України), а ці докази не містять будь-якої інформації з приводу обставин, які мають значення для кримінального провадження за фактами поширення ОСОБА_7 матеріалів, коментаря щодо виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення ним опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Оскільки з висновку експерта від 01.08.2024 року №21, проведеного експертом ІНФОРМАЦІЯ_15 (а.с.66-80 т.2) вбачається, що матеріал, розміщений 04.07.2023 року на особистій сторінці користувача « ОСОБА_9 » в інтернет-мережі «Facebook», містить твердження, яке є виправдовуванням повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року як етапу збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, то судом виключено з формулювання обвинувачення за ч.2 ст.436-2 КК України всі інші кваліфікуючі ознаки, зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 , такі як «у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України» (а.с.10-11 т.1).

Суд погоджується зі захисником, що обвинуваченням не доказано, що ОСОБА_7 , перебуваючи саме за місцем проживання у селі Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області, поширив 04.07.2023 року відеоматеріал «ІНФОРМАЦІЯ_32», в зв`язку з чим судом виключено з формулювання обвинувачення за ч.2 ст.436-2 КК України, зазначеному в обвинувальному акті, посилання на вказане місце вчинення злочину. Одночасно підкреслюється, що місце злочину - це місце у просторі, де було розпочато, закінчено злочин, або де настав злочинний наслідок. У даній справі місцем вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст.436-2 КК України, є його власна сторінка соціальної мережі «Фейсбук» - « ОСОБА_9 ».

З приводу обґрунтувань сторони захисту про відсутність в діянні обвинуваченого ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, оскільки останній 28.05.2025 року здійснив тільки втечу від працівників ІНФОРМАЦІЯ_10 , потерпілий ОСОБА_12 під час обшуку не перебував при виконанні ним службових обов`язків та був одягнутий у цивільний одяг, доцільно зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_8 », ІНФОРМАЦІЯ_8 - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. Крім того, як вбачається із абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи Служби безпеки належать до переліку правоохоронних органів України.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, полягає у вчиненні опору, тобто в активній відкритій фізичній протидії працівнику правоохоронного органу, які виконують свої службові обов`язки, при цьому опір є найбільш небезпечною формою втручання в службову діяльність працівника правоохоронного органу (постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.06.92 року N 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і

працівників правоохоронних органів»). До ознак, що характеризують працівників правоохоронних органів слід віднести такі: вони перебувають у трудових чи службових відносинах з правоохоронними органами; за характером посади, яку обіймають, виконують правоохоронну функцію. Протидія виконанню цієї функції є неприпустимою.

Потерпілий ОСОБА_12 є начальником ІНФОРМАЦІЯ_13 , відповідно працівником правоохоронного органу. Він під час обшуку 28.05.2025 року перебував за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 на виконання доручення слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБУ в Івано-Франківській області ОСОБА_22 , наданого 18.01.2024 року Верховинському РВ УСБУ в Івано-Франківській області в межах кримінального провадження №22022090000000003 про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.ст.40-41 КПК України (а.с.58 т.2), які спрямовані на отримання матеріалів та обставин вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з розповсюдженням в інтернет-мережі «Facebook» з використанням акаунту « ОСОБА_9 » матеріалів, в яких міститься заперечення, виправдовування збройної агресії РФ. Обвинуваченому ОСОБА_7 було відомо, що ОСОБА_12 є працівником ІНФОРМАЦІЯ_8 , якому доручено його супроводжувати до автомобіля для подальшого транспортування до Управління в м.Івано-Франківськ. З метою втечі від працівників ІНФОРМАЦІЯ_10 , обвинувачений здійснив активну відкриту фізичну протидію працівнику правоохоронного органу шляхом його відштовхування. Вищевказане підтверджено показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , допитаних у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту.

Крім того, за клопотанням сторони захисту допитано в судовому засіданні, як свідків, матір та «матку» обвинуваченого.

Зокрема, свідок ОСОБА_36 показала, що її чоловік тримав до хресту сестру ОСОБА_37 , тому її (свідка) називають «маткою», а її чоловіка - «батьком». Відстань від її домогосподарства до домогосподарства ОСОБА_16 - 40 або більше метрів. 28.05.2025 року близько 5-6 години ранку собаки «брехали», тому вона з чоловіком вийшли надвір. Побачили на подвір`ї у сусідів багато людей. Близько 9 години ранку до її плоту підійшов воєнний, який сказав, що може йти до ОСОБА_38 ( ОСОБА_16 ). Вона, тобто свідок, у той час була на городі, де садила капусту. Вона помила руки в хаті і пішла через фірточку догори до сусідів. Бачила, як ОСОБА_39 прощався з мамою та братом ОСОБА_40 , сестрою ОСОБА_41 . Біля них були ще 2 військових. Колір їх військової форми не пам`ятає, балаклав на їх обличчях не бачила. Вона носить окуляри - +3. У той день була без окулярів. Коли йшла, то дивилася під ноги, а не прямо на ОСОБА_42 та військових. Військові були одягнуті у воєнні куртки. ОСОБА_39 стрибнув через пліт і втік. Вона не бачила, щоб ОСОБА_39 когось штовхав. Чула постріли, хто стріляв не бачила. Також не бачила, що робили військові в той час, як ОСОБА_43 втікав.

Суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_36 не була очевидцем подій 28.05.2025 року впродовж усього періоду, на момент вчиненні опору ОСОБА_7 вона йшла зі свого домогосподарства до домогосподарства обвинуваченого, що дає підстави вважати про її добросовісну помилку щодо того факту, що вона не бачила застосування фізичної активної протидії до працівника правоохоронного органу.

Свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні зазначила, що вона є матір`ю обвинуваченого. ОСОБА_44 ( ОСОБА_39 ) є її другою дитиною в сім`ї з п`яти дітей. Зараз вона на пенсії, як «Мати - ОСОБА_45 ». В травні 2025 року з нею проживали троє дітей - ОСОБА_39 , ОСОБА_46 . 28.05.2025 року о 4 ранку прийшли до них додому чоловіки у воєнній формі. Вона сказала їм, що одягнеться та вийде, але ті вибили вікно та зайшли до будинку. ОСОБА_42 звалили, певно били. Коли вона зайшла, то ОСОБА_39 був на землі, його тримали 2 чоловіки у воєнній формі. Вона, тобто свідок, не бачила, щоб сина били працівники правоохоронного органу, а також не бачила на тілі ОСОБА_42 28.05.2025 року будь-яких тілесних ушкоджень. Прийшов слідчий, почали обшук, забрали телефон ОСОБА_42 . У той день у будинку були чоловіки, але вона знає тільки верховинських - ОСОБА_19 та ОСОБА_12 . Під час обшуку приходила сусідка ОСОБА_47 . Слідчий сказав, що забирають ОСОБА_42 зі собою. Коли ОСОБА_39 ішов на подвір`ї, то його супроводжували 2 молоді чоловіки-військові, які були одягнуті у форму, один з них ішов попереду ОСОБА_42 , інший - позаду. На подвір`ї попрощалися з ОСОБА_48 і він утік. Чоловіки у військовій формі були на відстані 2-4 м. Вона, тобто свідок, кричала: « ОСОБА_44 , тікай». ОСОБА_12 на той час знаходився біля автомобіля, на відстані 30-40 м від ОСОБА_42 . Син нікого не штовхав, коли втікав.

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_49 , яка є матір`ю обвинуваченого, вносила за нього заставу, а тому заінтересована в результаті розгляду кримінального провадження. Її показання не узгоджуються з встановленими в судовому засіданні фактичним обставинам справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що органом досудового розслідування діяння ОСОБА_7 , крім ч.2 ст.342 (опір працівнику правоохоронного органу) та ч.2 ст.436-2 КК України (за фактом поширення відеоматеріалу «ОСОБА_65, ти…», кваліфіковано також за ч.3 ст.436-2 КК України. Зокрема, органом досудового розслідування ОСОБА_7 також обвинувачується в тому, що він, продовжуючи свою протиправну діяльність, 14.08.2024 року о 15 год 05 хв, перебуваючи на території села Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області, з невстановленого пристрою поширив на власній сторінці соціальної мережі «Фейсбук» - « ОСОБА_9 » відеоматеріал із фоновим текстом « Наша Віра Славна , наша Віра Православна! » (старе посилання ІНФОРМАЦІЯ_23 ). Вказаний відеоматеріал містить твердження особи із ніком « ОСОБА_50 » в соціальній мережі «Фейсбук», адресоване до невизначеного кола осіб та спрямоване на формування в свідомості масового адресата уявлення про те, що розпочата російською федерацією збройна агресія проти України є внутрішнім збройним конфліктом, який склався між представниками чинної влади та українським народом (відображає один із наративів російської пропаганди про те, що українська влада веде війну проти свого народу). Зазначене твердження є запереченням збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році. Продовжуючи свою протиправну діяльність, 08.12.2024 року о 12 год 30 хв ОСОБА_7 , перебуваючи на території села Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області, з невстановленого пристрою поширив на власній сторінці соціальної мережі «Фейсбук» - « ОСОБА_9 », відеоматеріал із фоновим текстом на російській мові « ІНФОРМАЦІЯ_24 » (старе посилання - ІНФОРМАЦІЯ_6 ), до якого додав текстовий коментар « ЦІ ТВАРІ ІНФОРМАЦІЯ_34 , зі своїм лозунгами (армія мова віра) принесли в Україну війну і все просралі». Зазначений відеоматеріал містить виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, що виражене у прямому взаємному звинуваченні дій певних політичних сил, яких репрезентують учасники діалогу на вказаному відео, а також представників українського політичного керівництва в тому, що вони (їхня діяльність) спричинили війну в Україні, та відсутність в цьому контексті будь-яких відомостей про причетність або участь у зображуваній ситуації Російської Федерації. При цьому, у текстовому коментарі « ІНФОРМАЦІЯ_5» міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, що виражене у прямому звинуваченні українських політиків, прибрічних ОСОБА_11 , в тому, що їхня діяльність та гасла «армія мова віра» принесли в Україну війну, та відсутність в цьому контексті будь-яких відомостей про причетність або участь у зображуваній ситуації Російської Федерації. За вищевказаних обставин, ОСОБА_7 обвинувачується у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, вчинених повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Судом наголошується, що з дослідженого в судовому засіданні відеоматеріалу з фоновим російськомовним текстом « ІНФОРМАЦІЯ_24 », поширеним ІНФОРМАЦІЯ_22 о 12.30 годин, встановлено, що на ньому (а.с.122 т.2) зафіксовані колишні народні депутати України - ОСОБА_51 ) та ОСОБА_52 ), які перебувають у студії українського телеканалу, які ведуть між собою бесіду такого змісту:

-М: Видите вот и за вас в стране война.

-Ж:А хто голосував за

ОСОБА_53 :Я вам конкретно говорю. Не важно, за ОСОБА_54 голосували граждане Украини. Хто то даже за ОСОБА_55 . Можете себе представить? И я не считаю, что они от єтого не украинци. Просто такие как ви, всем натянули на голову совок.

-Ж: А такі як ви голосували за

ОСОБА_56 : Я голосував за ОСОБА_57 , и я вам скажу:при ОСОБА_58 бил і Крим и Донбас и не било войни и ВВП бил в два раза больше. А ви со своєй Армией, Мовой, Вирой половину населения забросили за черту бедности. Просрали половину територии.

-Ж: Вибачте, війну принесли ви!

-М: Потому что ви били властью в єтот момент. И Крим бил наш, ОСОБА_66 уже бил главнокомандующий.

-Ж:Ви принесли війну. Нам довелося рятуватися. І вас у тому числі ми рятували.

-М: Не надо меня спасать. Ладно, я сам себя спасу, если будет надо.

-Ж: Мені шкода, що вас у тому числі ми врятували, але така от ситуація.

-М: Ви придете и дома расскажете, кого ви спасали.

Як вбачається з висновку експерта від 17.03.2025 року №1399/24-28 (а.с.117-125 т.2), проведеного ІНФОРМАЦІЯ_25 , вищевказані мовці ( ОСОБА_59 та ОСОБА_60 (М)) звинувачують політичні сили, які вони репрезентують, в тому, що внаслідок їхніх діяльностей розпочалася війна. Мовці вживають мовні засоби та лінгвістичні прийоми, а також ознаки мовленнєвого впливу і переконання, використовують тактику звинувачення, викриття і загрози, що дають підстави стверджувати, що зафіксована в досліджуваному тексті мовленнєва діяльність є проявом маніпулятивної мовленнєвої поведінки, яка реалізує мовленнєву мету - нав`язати масовому адресатові за допомогою наведених вище лінгвістичних форм і прийомів негативне ставлення до певних осіб українського політичного керівництва та переконати в тому, що саме вони винні в розпочатій Російською Федерацією збройній агресії проти України (хоча мовці не згадують країну-агресора, проте імплікують інформацію про неї із зображуваної ситуації) і в такий спосіб виправдовують збройну агресію Російської Федерації проти України (а.с.123 зворот т.2) . Враховуючи вищевказане експерт виснував, що у цьому матеріалі міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України (а.с.125 зворот т.2).

Суд звертає увагу, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.436-2 КК України, характеризується умисною формою вини, тобто, ОСОБА_7 повинен був усвідомлювати, що він поширює відеоматеріал, який виправдовує Збройну агресію Російської Федерації проти України. Однак, стороною обвинувачення не надано докази на підтвердження того, що ОСОБА_7 усвідомлював такий факт, оскільки на вищезазначеному відеозаписі зафіксовані представники двох політичних партій (народні депутати Верховної Ради України), які дебатують між собою на ток-шоу українського телеканалу та звинувачують один одного в тому, що саме їх політична сила «принесла в Україну війну», не згадуючи Російську Федерацію, і в такий спосіб виправдовують її збройну агресію проти України, а в обвинуваченого відсутні спеціальні лінгвістичні знання, щоб констатувати, що цей відеоматеріал, який поширений з українського телеканалу, містить виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 умисно 08.12.2024 року поширив матеріал, у якому міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, вчинених повторно, в зв`язку з чим його слід виправдати за цим епізодом обвинувачення.

З приводу текстового коментаря « ІНФОРМАЦІЯ_5 », суд наголошує, що такий коментар не є предметом злочину, передбаченого ч.2 ст.436-2 КК України, а саме не є матеріалом, у якому міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, а тому не є ознакою об`єктивної сторони цього складу кримінального правопорушення. Такий коментар є одним із способів вчинення об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, а саме виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

За усталеним правилом кваліфікації вчинення особою дій, які підпадають під ознаки правопорушень за різними частинами однієї статті, в яких закріплена відповідальність за самостійні правопорушення (кожне з основним складом), утворює не повторність, а сукупність кримінальних правопорушень. Зокрема, згідно зі ст. 33 КК України сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено. Тому розміщення ОСОБА_7 на власній сторінці соціальної мережі «Фейсбук» - « ОСОБА_9 » коментаря « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та відеоматеріалу «ОСОБА_65, ти….» не утворює повторності, за що встановлена відповідальність у ч.3 ст.436-2 КК України.

Відповідно до ч.3 ст. 337 КПК з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Вказане має місце тоді, коли діяння особи, яке згідно з обвинувальним актом ставиться їй у провину, підлягає кваліфікації за менш тяжкий злочин, ніж це зазначено в обвинувальному акті.

Враховуючи вищевказане, суд прийшов до переконання, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 в частині розміщення коментаря « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на власній сторінці соціальної мережі «Фейсбук» - « ОСОБА_9 » підлягають перекваліфікації з ч.3 ст.436-2 на ч.1 ст.436-2 КК України.

При цьому суд критично оцінює показання обвинуваченого, що він цей коментар не поширював, оскільки впродовж п`яти місяців 2022 року (з 01.03.2022 року по липень 2022 року) його мобільний телефон перебував у працівників СБУ, що підтверджується наданими захистом протоколом обшуку від 01.03.2022 року (а.с. 141 т.3) та актом-прийому передачі від 21.07.2022 року (а.с.84 т.4), після повернення якого ним виявлялися факти розповсюдження в мережі «Фейсбук» на його сторінці в акаунті « ОСОБА_9 » матеріали, які ним не поширювали. Зокрема, такі показання обвинуваченого спростовуються його поведінкою, оскільки

-по-перше, під час проведення обшуку за місцем проживання 28.05.2025 року він не тільки не повідомляв слідчого про виявлення ним таких вищевказаних фактів, а навпаки підтверджував поширення ним інкримінованих йому відеозаписів та коментаря, посилаючись на свободу слова в Україні;

-по-друге, після нібито виявлення таких фактів 1) він не повідомляв про це читачів на своїй сторінці та не звертався до правоохоронних органів із повідомленнями про поширення з його акаунта дописів, що ним не розповсюджувалися; 2) ним не змінено логін і пароль входу до сторінки « ОСОБА_9 » в мережі «Фейсбук» ні через електронну пошту, ні через номер телефону, які використовувалися під час реєстрації цього акаунта;

-по-третє, показаннями свідка ОСОБА_61 , допитаного у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, підтверджено, що вилучений у ОСОБА_7 мобільний телефон марки «ОРРО» повернуто 21.07.2022 року його сестрі ОСОБА_62 в межах кримінального провадження №22022090000000003, а коментар поширено 08.12.2024 року.

З приводу обвинувачення щодо поширення ОСОБА_7 14.08.2024 року о 15.05 годин відеоматеріалу з фоновим текстом « Наша Віра Славна , наша Віра Православна! » доцільно підкреслити, що на підтвердження винуватості за цим епізодом суду надано протокол огляду від 28.08.2024 року (а.с.108-112 т.2), проведеного начальником Верховинського РВ УСБУ в Івано-Франківській області, ОСОБА_12 , відеозаписом, перекопійованим на оптичний диск CD-R (а.с.107 т.2), які направлені для дослідження експертам постановою від 30.09.2025 року (а.с.93-94 т.2), з яких вбачається, що місцем огляду є акаунт « ОСОБА_9 », розміщений в інтернет-мережі «Facebook», на якому наявні заставки у вигляді надписів « ІНФОРМАЦІЯ_14 , ніж перебуватиму у світі», «Біда нашої держави в тому, що люди, які повинні приймати…»; на сторінці цього акаунта 14.08.2024 року поширено відеозапис « Наша Віра Славна , наша Віра Православна » такого змісту: «Доброго дня шановні козаки і козачки! Слава Ісусу Христу шановні українці! І це чергове таке моє відео з моїми роздумами. Ви знаєте дивлюсь на ті новини, які відбуваються в Україні, і ви просто на секунду собі уявіть, яку гадюку, яких зміїв ми пригріли на грудях, на нашому здоровому українському тілі з 2013-2014 року? Ви розумієте, що в 2013-2014 році троцькісти знову захопили владу на території святої православної Русі, троцькісти, які в 1917 році в жовтні зробили революцію, так званий «Майдан» у тогочасному Петербурзі , знищили імператорську сім`ю, теж саме через 100 років вони повторили у нас у Києві. І знову ті троцькісти глумляться над нашою православною церквою, і знову ці троцькісти організували громадянську війну. Тоді була війна між червоними і білими. І це ті ж самі троцькісти, ті ж самі ленінци, які організували громадянсько-братовбивчу війну між червоними і білими! Ті ж самі троцькісти в Києві захопили владу в 2013-2014 році і знову глумляться над нашою церквою. Знову організували громадянську війну. Знову організували братовбивчу війну. Знову. Руський вбиває руського. І сьогодні руський українець і руський росіянин стріляють один в одного, знищуючи з такою шаленою ненавистю один одного. Біда, шановні козаки і козачки. Біда. Ви знаєте, сьогодні дивлюся ці новини, коли партія « ІНФОРМАЦІЯ_26 », вони себе під прикриттям називають «Європейською солідарністю» в Україні заблокували трибуну Верховної Ради, тому що вони вимагають голосування в нашій Верховній Раді про заборону української православної церкви. Ці паразити, ці троцькісти б`ються за то, щоб в Україні знищити тисячолітню віру, щоб в Україні знищити тисячолітню церкву! Ви можете на хвилинку вдуматися! І біда наша, шановні козаки і козачки, в тому, що ми до сьогоднішнього дня думаємо, що єврейська солідарність і ота партія зелених, що серед них є протистояння. Євреї там, євреї там, які оголосили відкриту війну нам українцям, нам православним, нам слов`янам. Відкриту війну оголосили «єврейська солідарність», зелені і інші - Славіки, чи як вони там співають, оце голос партія соросятих чи ше щось. Розумієте різні ті Вакарчуки, різні ті «шмальцмани», «вальцмани» і тому подібне. Шановні козаки і козачки, хто зараз в лавах Збройних Сил України! Ви за що воюєте? Ви кому служите? Ви які прикази виконуєте? Невже ви не бачите, що відкрито знищується народ України, невже ви не розумієте, що відбувається? Як вам не соромно служити тим, що за 30 сирібнеників вас підкупляє? Народ плаче, народ виє! Підняли ціна на комунальні платежі під час війни, депортували мільйони українців, а сотні тисяч погнали в окопи, а самі паразитують на нашому здоровому тілі. Просинаємося, шановні козаки і козачки, просинаємося, бо не зможемо навіть відродитися! Дякую за увагу і до наступних зустрічей!».

Із висновку експерта за результатами судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи, проведеної ІНФОРМАЦІЯ_27 , від 29.11.2024 року №1033/24-28 (а.с.97-108 т.2) вбачається, що вищевказаний відеозапис формує у свідомості реципієнтів уявлення про те, що представники української влади і політики, а не Російська Федерація, здійснюють збройну агресію проти власного народу, відсутність в цьому відеозаписі будь-яких відомостей про причетність або участь у зображувальній ситуації (знищенні українського населення) Російської Федерації, виражає мету представити розпочату нею збройну агресію проти України як внутрішній збройний конфлікт, який склався між представниками чинної влади та українським народом, і в такий спосіб вивести з нього РФ, тому цей відеозапис містить лінгвістичні ознаки заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої в 2014 році. Також експерт у даному висновку чітко констатував (а.с.105 зворот т.2), що у цьому відеоматеріалі не міститься висловлювань, зміст яких виражає виправдовування, визнання правомірною збройної агресії РФ проти України, розпочатої в 2014 році, а також глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, розпочатої в 2014 році, представників збройних формувань РФ, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ.

Таким чином, поширення на особистій сторінці користувача « ОСОБА_9 » в інтернет-мережі «Facebook» відеозапису « Наша Віра Славна , наша Віра Православна » утворює об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст.436-2 КК України, а саме як поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, що підтверджується висновком від 29.11.2024 року №1033/24-28 (а.с.97-108 т.2).

Однак, органом досудового розслідування в частині цього відеоматеріалу в формулюванні обвинувачення всупереч висновку експертизи від 29.11.2024 року вказано, що ОСОБА_7 обвинувачується у поширенні матеріалів, у яких міститься «виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України».

У п.13 ч.1 ст.3 КПК України закріплено, що обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а саме складанням обвинувального акта, який направляєься до суду (ч.2 ст.42, ч.1 ст.291 КПК України). Обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Як вже зазначалося вище, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Вказане має місце тоді, коли діяння особи, яке згідно з обвинувальним актом ставиться їй у провину, підлягає кваліфікації за менш тяжкий злочин, ніж це зазначено в обвинувальному акті. Якщо ж вчинення конкретного діяння органом досудового розслідування особі у провину не ставилося, то суд відповідно не може вийти за межі висунутого обвинувачення і додатково встановити обставини кримінального провадження, які не були зазначені в обвинувальному акті. Такі висновки щодо виходу судів нижчих ланок за межі обвинувачення вже надавав Верховний Суд (постанови від 22 березня 2018 року в справі № 748/990/16-к, провадження № 51-1290 км 18, від 21 травня 2019 року в справі № 727/12/18, провадження № 51-10310 км18).

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_7 належить виправдати за ч. 3 ст. 436-2 КК України за обвинуваченням в частині поширення ним текстового відеоматеріалу з фоновим текстом « Наша Віра Славна , наша Віра Православна!», як матеріалу, в якому міститься саме виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, вчинених повторно, оскільки суд не наділений повноваженнями вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, шляхом висунення додаткового обвинувачення в частині поширення матеріалів, в яких міститься заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої в 2014 році.

При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Суд також враховує особу винного ОСОБА_7 . Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.106-109 т.3), зареєстрований за адресою: с.Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області, проживає з батьками (а.с.235, 239 матеріалів оскарження ухвали від 12.12.2025 року), раніше не судимий (а.с.97 т.3), на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с.89, 90 т.3), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 97 т.1, а.с. 234, 238 матеріалів оскарження ухвали від 12.12.2025 року).

Згідно з досудовою доповіддю ІНФОРМАЦІЯ_28 » від 28.07.2025 року - ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства - середній ( а.с. 148-153 т.1).

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до обвинувального акта, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , органом досудового розслідування визнано вчинення злочину з використанням умов воєнного стану (а.с.18 т.1).

Суд не погоджується з органом досудового розслідування та не визнає обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, з таких підстав. Зокрема, як вбачається з постанови Об`єднаної палати кримінального касаційного суду Верховного Суду від 15.01.2024 року в справі справі № 722/594/22, провадження № 51-3186 кмо 22, вчинення злочину в умовах воєнного стану не є тотожним поняттям до поняття вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. Зміст цього поняття свідчить, що для його застосування необхідно встановити: 1) факт дії воєнного стану; 2) причинний зв`язок між умовами такого стану та способом вчинення злочину; 3) використання винним об`єктивних обмежень або особливостей правового режиму для полегшення реалізації злочинного наміру (постанова ВС від 19.02.2026 року в справі №163/790/24). Із формулювання обвинувачення ОСОБА_7 не вбачається та під час судового розгляду даної справи стороною обвинувачення не доведено, які саме обмеження або особливості правового режиму воєнного стану використано обвинуваченим для вчинення злочинів, передбачених ст.436-2 та ст.342 КК України.

У ч. 2 ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

У ч.1 ст.436-2 КК України закріплено, що виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, - караються виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до ч.2 ст.436-2 КК України виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, караються обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.

Згідно зі ч.2 ст.342 КК України опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до чотирьох років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.

Впродовж періоду з часу вчинення ОСОБА_7 вказаних кримінальних правопорушень по час ухвалення судом вироку щодо нього не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діянь, передбачених ч.1, ч.2 ст.436-2 КК України та ч.2 ст.342 КК України, пом`якшувалася б кримінальна відповідальність за його вчинення або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченого.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання за вчинення злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст. 436-2 та ч.2 ст.342 КК України, в межах їх санкцій, тобто у виді позбавлення волі без конфіскації майна та призначити йому покарання зі застосуванням ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Витрати на залучення експертів, які підлягають стягненню з ОСОБА_7 , становлять 15145, 6 гривень за висновок експерта від 01.08.2024 року №21 (а.с.80, 66-74 т.2) та 14418,72 гривень за висновок експерта від 17.03.2025 року №1399/24-28 (а.с.116, 117-126 т.2), а всього - 29564,32 гривень.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, залишити без зміни. Обвинуваченого ОСОБА_7 затримано 28.05.2025 року о 08.18 годин (а.с.79-81 т.3), обшук 28.05.2025 року розпочато о 04.47 годин, завершено о 07.57 годин (а.с.155 т.2), після проведення якого ОСОБА_7 втік о 08.55 годин (а.с.17 т.1), повторно його затримано 31.05.2025 року о 00.20 годин (а.с.96-99 т.3). Враховуючи, що відповідно до ст.209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою, тому суд приходить до висновку, що фактичним часом затримання ОСОБА_7 є період із 04.47 годин до 08.55 годин 28.05.2025 року та із 00.20 годин 31.05.2025 року.

Ухвалою від 19.05.2026 року задоволено клопотання заставодавця ОСОБА_30 про повернення суми застави, внесеної за сина ОСОБА_7 . Повернуто їй внесену за ОСОБА_7 02.06.2025 року заставу в розмірі 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень (квитанція (копія) до платіжної інструкції на переказ готівки №8).

Також відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд зобов`язаний вирішити питання про долю речових доказів у порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Зокрема, постановою від 20.06.2025 року (а.с.1 т.3) визнано речовим доказам у кримінальному провадженні мобільний телефон марки «ОРРО Reno5 Lite» із ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 та сім-карта оператора мобільного зв`язку № НОМЕР_5 . Вищевказаний речовий доказ зберігаються у сторони обвинувачення (а.с.2 т.3).

У п.1 та п.4 ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що майно, яке було предметом кримінального правопорушення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або використані як знаряддя вчинення злочину, конфіскується, крім того, яке повертається власнику, а майно, яке немає ніякої цінності знищується.

Однак, суд звертає увагу, що, як вбачається з обвинувального акта щодо ОСОБА_7 , злочин, передбачений ст.436-2 КК України, вчинено ним із невстановленого пристрою (а.с.11 т.1). Таким чином, стороною обвинувачення не встановлено та не доведено, що вищевказаний мобільний телефон марки «ОРРО Reno5 Lite» є знаряддям вчинення злочину, тому цей речовий доказ не підлягає спеціальній конфіскації на підставі ст.96-2 КК та ч.9 ст.100 КПК України, в зв`язку з чим його слід повернути власнику.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 05.06.2025 року (а.с.110-111 т.3) з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_7 накладено арешт на вилучені в нього під час затримання грошові кошти в сумі 4032 гривень, які зберігаються в спецпакеті №0000020175, та мобільний телефон марки «Nokia» чорного кольору ІМЕІ1: НОМЕР_7 із сім-картою оператора мобільного зв`язку № НОМЕР_8 , який зберігається в спецпакеті №0000020177. Вищевказане майно зберігається у сторони обвинувачення (а.с.113,114 т.3) та воно підлягає поверненню власнику.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України (за епізодами поширення матеріалів 14.08.2024 року, 08.12.2024 року), та виправдати.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.436-2 (за епізодом розміщення 08.12.2024 року коментаря), ч.2 ст.436-2 (за епізодом поширення матеріалу 04.07.2023 року), ч.2 ст.342 КК України, та призначити йому покарання

-за ч.1 ст.436-2 КК України - у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік та 6 (шість) місяців

-за ч.2 ст.436-2 КК України - у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки без конфіскації майна;

-за ч.2 ст.342 КК України - у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_7 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки без конфіскації майна.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в сумі 29564,32 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) гривні 32 копійки.

До вступу вироку в законну силу залишити запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому рахувати з моменту фактичного затримання.

Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення - з 04.47 годин до 08.55 годин 28.05.2025 року та з 00.20 годин 31.05.2025 року по час набрання чинності даним вироком з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 05.06.2025 року з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_7 на вилучені в нього під час затримання грошові кошти в сумі 4032 гривень та мобільний телефон марки «Nokia» чорного кольору ІМЕІ1: НОМЕР_7 із сім-картою оператора мобільного зв`язку № НОМЕР_8 , які після набрання вироком законної сили повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_7 .

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили, зокрема:

-мобільний телефон марки «ОРРО Reno5 Lite» із ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 та сім-карта оператора мобільного зв`язку № НОМЕР_5 повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_7 .

На вирок суду може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, потерпілому.

Суддя ОСОБА_64