Ухвала суду № 137531820, 18.06.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7424/26

Провадження № 1-кс/204/1331/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю адвоката ОСОБА_4

за участю підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2026 року прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що слідчим управлінням ГУ СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026040000001508 від 12.06.2026 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 408 КК України. В ході досудового розслідування 16.06.2026 повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, тобто перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також в пособництві у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який згідно указів Президента України в подальшому неодноразово продовжувався, останні раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27.04.2026 №342/2026, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28.04.2026 №4857-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року до 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року. Відповідно ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. На підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, на усій території України з 24.02.2022 оголошена та проводиться загальна мобілізація, в тому числі станом на момент вчинення злочину. Відповідно до цього Указу, а також відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється оповіщення громадян, які призиваються на військову службу, а також згідно з вимогою начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 1/40/3964 від 02 травня 2023 року здійснюється оповіщення громадян, які ухиляються від призову на військову службу та ігнорують виконання військового обов`язку. Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 (далі Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Також, ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є одним із видів військової служби. Відповідно до пункту 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки - завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства. Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12.06.2026, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, достовірно знаючи про дію на території України правового режиму воєнного стану та проведення загальної мобілізації, а також усвідомлюючи, що службовим автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_8 здійснюється перевезення мобілізованих осіб до військової частини Збройних Сил України для подальшого проходження військової служби, вирішив перешкодити проведенню заходів мобілізації та комплектуванню Збройних Сил України. У свою чергу, на виконання вказаного злочинного умислу ОСОБА_5 у співучасті з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими невстановленими співучасниками розробили протиправну схему, спрямовану на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, яка полягала у наступному: встановлення транспортного засобу ТЦК та СП, який здійснює перевезення військовослужбовців Збройних Сил України; блокування встановленого транспортного засобу ТЦК та СП з використанням транспортних засобів; вчинення дій з фізичного та психологічного примусу по відношенню до співробітників ТЦК та СП з метою деблокування військовослужбовців Збройних Сил України із транспортного засобу ТЦК та СП; фізичне вилучення з транспортного засобу ТЦК та СП військовослужбовців Збройних Сил України; поміщення військовослужбовців Збройних Сил України до транспортних засобів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та інших невстановлених осіб; подальше вивезення військовослужбовців Збройних Сил України в невстановленому напрямку, з метою подальшого ухилення ними від військової служби. Так, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 разом з іншими невстановленими співучасниками злочину, діючи за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 12.06.2026, та за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, з`ясували, що транспортний засіб ІНФОРМАЦІЯ_9 автомобіль «Газель», номерний знак НОМЕР_1 , здійснює перевезення військовослужбовців. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, 12.06.2026 року близько 19 год. 00 хв., рухаючись на автомобілі «Skoda», номерний знак НОМЕР_2 разом ОСОБА_10 , з ОСОБА_7 , який керував транспортним засобом «Toyota», номерний знак НОМЕР_3 , а також з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які пересувались на транспортному засобі «Toyota» д.н.з. НОМЕР_4 та невстановленими особами, по автомобільній дорозі Н-11 сполученням «Кривий Ріг Дніпро» поблизу АЗС «ОККО» у с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, здійснили умисне блокування службового автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9 «Газель», номерний знак НОМЕР_1 , яким здійснювалося перевезення мобілізованих осіб до військової частини Збройних Сил України. Після зупинки службового автомобіля ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 разом з іншими невстановленими особами, діючи узгоджено та спільно, ігноруючи законні вимоги представників ІНФОРМАЦІЯ_9 про припинення протиправних дій, погрожуючи застосуванням предмета, зовні схожого на ніж, та вчиняючи дії, спрямовані на пошкодження коліс службового транспортного засобу автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_9 «Газель», номерний знак НОМЕР_1 , забезпечили незаконне вибуття з-під контролю представників ІНФОРМАЦІЯ_9 шести військовослужбовців, а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , яких надалі розмістили у транспортних засобах «Toyota», номерний знак НОМЕР_3 , «Skoda», номерний знак НОМЕР_2 та «Toyota», номерний знак НОМЕР_4 та вивезли у невстановленому досудовим розслідуванням напрямку.

Своїми умисним діями ОСОБА_5 , які виразилися у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України. Крім того, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12.06.2026 року, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, усвідомлюючи дію на території України правового режиму воєнного стану, а також те, що військовослужбовці Збройних Сил України мають намір ухилитися від подальшого проходження військової служби, вирішив сприяти їм у дезертирстві шляхом надання транспортних засобів, усунення перешкод та створення умов для їх незаконного вибуття з-під контролю уповноважених осіб та подальшого переховування від проходження військової служби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на сприяння дезертирству військовослужбовців Збройних Сил України, 12.06.2026 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_5 , рухаючись на автомобілі «Skoda», номерний знак НОМЕР_2 разом ОСОБА_10 , з ОСОБА_7 , який керував транспортним засобом «Toyota», номерний знак НОМЕР_3 , а також з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які пересувались на транспортному засобі «Toyota», номерний знак НОМЕР_4 та невстановленими особами, на автомобільній дорозі Н-11 «Кривий Ріг Дніпро» поблизу АЗС «ОККО» у с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, заблокували службовий автомобіль «Газель», номерний знак НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 , яким здійснювалося перевезення військовослужбовців Збройних Сил України до військової частини, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Після цього ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та інші невстановлені особи, діючи узгоджено та спільно, погрожуючи представникам ІНФОРМАЦІЯ_9 предметом, зовні схожим на ніж, а також вчиняючи дії, спрямовані на пошкодження коліс службового транспортного засобу, створили умови для незаконного вибуття вказаних військовослужбовців з-під контролю представників ІНФОРМАЦІЯ_9 та їх подальшого ухилення від проходження військової служби. Надалі ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи розмістили ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у транспортних засобах «Toyota», номерний знак НОМЕР_3 , «Skoda», номерний знак НОМЕР_2 та «Toyota», номерний знак НОМЕР_4 і вивезли їх у невстановленому досудовим розслідуванням напрямку, надавши їм транспортні засоби та усунувши перешкоди для реалізації умислу на дезертирство та подальше переховування від проходження військової служби в умовах воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, шляхом надання транспортних засобів, усунення перешкод та створення умов для незаконного вибуття військовослужбовців з-під контролю уповноважених осіб, сприяв їх дезертирству, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України пособництво у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень, повністю підтверджується зібраними доказами, зокрема: протокол допиту свідка від 13.06.2026; протокол допиту свідка від 13.06.2026; протокол допиту свідка від 13.06.2026; протокол допиту свідка від 13.06.2026; протоколом слідчого експерименту від 13.06.2026; протоколом слідчого експерименту від 16.06.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 13.06.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_9 від 13.06.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 від 16.06.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 16.06.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_10 від 17.06.2026; протоколом слідчого експерименту від 17.06.2026; іншими матеріалами кримінального провадження. Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії. Таким чином в ході досудового розслідування встановлені наступні ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відтак в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати про об`єктивну наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного, ОСОБА_5 інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам. Водночас, у відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Враховуючи те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, вбачається за необхідне визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Тому, прокурор звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив задовольнити його.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати більш м`який запобіжний захід .

Захисник підозрюваного заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що ризики не обгрунтовані, просив застосувати більш м`який запобіжний захід. у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, і подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, прокурором у клопотанні та у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей, що має значення для даного провадження; здійснювати незаконний вплив на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Однак, у судовому засіданні було належним чином підтверджено наявність ризиків передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та здійснювати незаконний вплив на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

Заявлені ризики, передбачені п. 2, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей, що має значення для даного провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, не були належним чином підтверджені у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 1 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та здійснювати незаконний вплив на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з характеру вчиненого підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, матеріального стану підозрюваного, слідчий суддя вважає, що достатньою заставою, яка зможе забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, необхідно визначити суму в розмірі 332 800 гривень.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 серпня 2026 року.

Визначити заставу у розмірі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ у м. Київ.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалу направити до СУ ГУ СБ України в Дніпропетровській області - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1