Рішення № 137531481, 18.06.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3324/25

Провадження № 2/209/354/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря - Погрібної О.В.,

представник позивача - Євстафієва О.Б.,

відповідач - ОСОБА_1

предтавник третьої особи - Борець Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійнихвимог на предмет спору: Служба у справах дітейвиконавчого комітету Скороходівської селищної ради; Орган опіки та піклування в особівиконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського районуПолтавської області про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського з позовною заявою звернулася ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Євстафієва О.Б. (до зміни прізвища Ольшанська О.Б. ) (далі також ОСОБА_2 , позивач) до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач), треті особи, які не заявляють самостійнихвимог на предмет спору: Служба у справах дітейвиконавчого комітету Скороходівської селищної ради; Орган опіки та піклування в особівиконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського районуПолтавської області про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна.

Короткий зміст обґрунтування позовних вимог.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною сестрою по матері малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на її утриманні.

Після розірвання шлюбу між матір`ю позивачки та її батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір 06 лютого 2015 року уклала шлюб із ОСОБА_1 - батьком малолітньої ОСОБА_4 . Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2021 року шлюб між матір`ю та ОСОБА_1 розірвано, рішення набрало законної сили 31 травня 2021 року. Після розірвання шлюбу місце проживання дитини визначено разом із матір`ю.

Після смерті матері у квітні 2023 року позивачка та малолітня ОСОБА_4 фактично залишилися проживати разом. Вони успадкували по 1/4 частці квартири АДРЕСА_2 , у якій проживають на даний час.

Позивачка зазначає, що після смерті матері вона здійснює виховання та утримання малолітньої сестри. З квітня 2023 року позивачка зареєстрована як фізична особа - підприємець (роздрібна торгівля). Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, її дохід за 2024 рік становив 3 317 198 грн, відтак має фінансову можливість утримувати свою молодшу сестру. Забезпечує відпочинок та оздоровлення своєї сестри ОСОБА_6 , а також організовує її медичне обстеження та лікування у зв`язку з наявністю проблем із зором, що підтверджується медичною документацією.

Водночас, за твердженням позивачки, батько дитини - ОСОБА_1 самоусунувся від виховання доньки , участі у вихованні дитини не бере та матеріальної допомоги не надає.

Разом з цим, позивач також вказує про те, що 12 квітня 2023 року ОСОБА_1 надав нотаріально посвідчену заяву, якою уповноважив позивачку представляти інтереси малолітньої дитини на території України з широкого кола питань, чим фактично зняв із себе будь - які обов`язки щодо виховання дитини, переклавши їх на неї.

20 серпня 2024 року ним також надано нотаріальну згоду на виїзд дитини за кордон у супроводі позивачки з метою відпочинку та оздоровлення.

Повідомляє про те, що відповідач з моменту розлучення з їх матр`ю проживає окремо, перебуває за кордоном, систематичного зв`язку з дитиною не підтримує, її життям, станом здоров`я, загальним розвитком, умовами проживання та навчання не цікавиться. Не виконує обов`язки батьків, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України та ухиляться від них. При цьому будь-яких перешкод для участі відповідача у вихованні дитини позивачкою не створюється. Вона не перешкоджає йому бачитися з ОСОБА_6 , приймати участь у вихованні, однак протягом цього часу відповідач не вичиняв жодних дій, які б свідчили про його бажання виховувати дитину або надавати посильну матеріальну допомогу. Відповідач живе безтурботним життям заради задоволення своїх потреб та бажань, у нього відсутні будь - які прояви щодо виконання обов`язків батька.

З урахуванням наведеного, просить суд позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити опіку над малолітньою ОСОБА_4 та призначити опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Судом на виконання ч.2 ст. 187 ЦПК України витребувано інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.

10 червня 2025 року з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

Згідно отриманої довідки з Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради від 20.05.2025 №19/6239, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 в період з 24.07.2008 по 16.05.2018.

Згідно відповіді №1460872 від 09.06.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 12 червня 2025 року справу прийнято до розгляду тавідкрито провадження у цивільній справі та призначено проведення підготовчого судового засідання в порядку загального провадження на 09 липня 2025 року. Також постановлено виклик відповідача у справі здійснити через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Також за клопотанням позивача витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону України громадянином України ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 |СН) ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 з 12 квітня 2023 року по дату отримання ухвали суду про витребування інформації.

Зобов`язано Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області надати суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; Службу у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради надати висновок про доцільність призначення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 01.07.2025 заяву представникапозивача ОСОБА_2 - адвоката Ольшанської О.Б. про участь в судовому засіданні 09.07.2025, а також у наступних судових засіданнях у випадку їх призначення в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою Електронного суду задоволено.

01.07.2025 на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2025 ДПС України надано відповідь щодо перетину кордону ОСОБА_1 15 грудня 2024 року.

03.07.2025 на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2025 на електронну адресу суду Скороходівською селищною радою скеровано копію висновоку Органу опіки та піклування Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та висновок Служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини. Оригінли вказаних висновків надійшли на адресу суду поштовою кореспонденцією 16.07.2025 року.

16.07.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Демінова О.І. надійшли заяви про ознайомлення з матеріалами справи. Також адвокатом подано клопотання про відкладення розгляду справи та долучення документів на підтвердження позиції відповідача та подання відзиву. Просив суд врахувати, що відповідач перебуває за межами України, що впливає на час отримання необхідних документів (пересилання та переклад українською), а також зазначив, що відповідач категорично заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 22.07.2025 відкладено розгляд цивільної справи на 07 серпня 2025 року.

05.08.2025 адвокатом Деміновим О.І. через систему «Електронний суд» до суду скеровано повідомлення, у якому адвокат повідомляє, що Договір № 1-13.07/25 про надання правової допомоги від 13 липня 2025 року, укладений між адвокатом Деміновим Олегом Ігоровичем та відповідачем ОСОБА_1 , розірвано, тому в подальшому адвокат Демінов О.І., не представлятиме інтереси відповідача по справі ОСОБА_1

07.08.2025 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 17 вересня 2025 року.

16.09.2025 від представника позивача до суду надійшла заява у якій зазначається, що у зв`язку з укладенням шлюбу представником позивача - адвокатом Євстафієвою Оксаною Борисівною ( дошлюбне - Ольшанська ), а відтак просить долучити до матеріалів справи ордер на надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію свідоцтва про шлюб

17.09.2025 судове засідання відкладено на 25.09.2025 у зв`язку із технічною неможливістю проведення відеоконференції за участі представника позивача.

19.09.2025 представником позивача до суду скеровано заяву у якій остання просила підготовче судове засідання 25.09.2025 року проводити без участі представника позивача - адвоката Євстафієвої О.Б.. Також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Проти закриття підготовчого провадження у справі не заперечує, просить призначити справу до судового розгляду по суті.

Відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 до суду не надходив.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 25.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 15 жовтня 2025 року.

15.10.2025 у зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, протокольною ухвалою розгляд справи відкладено на 04.11.2025.

30.10.2025 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника у кримінальній справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 04.11.2025 відкладено розгляд цивільної справи на 24 листопада 2025 року.

24.11.2026 у зв`язку із відсутністю електроенергії в приміщенні суду за графіком погодинних відключень ДТЕК, справа знята з розгляду та призначена на 21.01.2026.

13.01.2026 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника у кримінальній справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 21.01.2026 відкладено розгляд цивільної справи на 03 лютого 2026 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 03.02.2026 визнано обов`язковою участь у судовому засіданні позивача ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити участь малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у судовому засіданні 26.02.2026. Зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради забезпечити участь свого представника та педагога при опитуванні малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у судовому засіданні.

26.02.2026 за клопотанням представника третьої особи в судовому засіданні оголошено перерву до 25.03.2026.

27.02.2026 Службою у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради через підсистему «Електронний суд» до суду скеровано клопотання про долучення доказів: наказ служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 23.02.2026 року №7 «Про взяття на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_4 »; наказ служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 23.02.2026 року №8 «Про тимчасове влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування ОСОБА_4 в сім`ю родичів/ знайомих».

23.03.2026 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із поганим самопочуттям представника позивача - адвоката Євстафієвої О.Б., що унеможливлює участь у судовому засіданні.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 25.03.2026 відкладено розгляд цивільної справи на 06 квітня 2026 року.

06.04.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 28 квітня 2026 року для повторного виклику представника службу у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради.

13.04.2026 від Служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради надійшли додаткові пояснення у справі.

28.04.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.05.2026 у зв`язку з повідомленням відповідачем секретаря судового засідання засобами телефонного зв`язку про намір взяти участь у розгляді справи та з метою забезпечення можливості реалізації ним процесуальних прав, зокрема права на участь у судовому розгляді.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання 19.05.2026, ухвалою суду відкладено розгляд цивільної справи на 08 червня 2026 року о 14 год. 00 хв.

08.06.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 11 год. 15 хв. 18.06.2026 року.

15.06.2026 ОСОБА_1 на адресу суду скеровано платіжні інструкції щодо перерахування коштів.

Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої ОСОБА_6 та не виявляє належної зацікавленості у долі дитини. Зазначила, що починаючи з 2025 року, відповідач не надає дитині жодної матеріальної допомоги, не підтримує з нею спілкування та не цікавиться її життям, навчанням і станом здоров`я. Крім того, вказала, що надані відповідачем платіжні інструкції, на думку сторони позивача, не є підтвердженням належного виконання ним батьківських обов`язків. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити з покликанням на викладені у позовній заяві обставини.

Відповідач позовні вимоги про позбавлення його батьківських прав та призначення опікуна заперечив. Повідомив суду, що після розірвання шлюбу з матір`ю дитини їх спільна донька ОСОБА_6 продовжувала проживати разом із матір`ю, а він належним чином виконував свій обов`язок щодо утримання дитини, сплачуючи аліменти.

Заперечуючи доводи позивачки, відповідач зазначив, що наведені нею обставини про те, що після смерті матері дитини у квітні 2023 року позивачка самостійно здійснює виховання та утримання малолітньої ОСОБА_6 , не відповідають дійсності. За його словами, після смерті матері дитина дійсно залишилася проживати разом зі своєю старшою сестрою ОСОБА_9 , однак таке рішення було прийнято за спільною згодою сторін. При цьому ОСОБА_2 звернулася до нього з проханням щодо подальшого проживання малолітньої ОСОБА_6 разом із нею, оскільки між сестрами склалися тісні емоційні зв`язки, а сама дитина звикла до відповідного середовища та почувалася у ньому комфортно.

Відповідач також не погодився із твердженнями позивачки про те, що він самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні доньки та не надає їй матеріальної допомоги. Зазначив, що під час спільного життя з колишньою дружиною він багато часу працював за кордоном, кошти які заробляв витрачались у сім`ї, спільно вели господарство та виховували дитину. При розлучені усе майно, яке було набуте спільно залишив дружині та дитині. Також зазначив, що підтримував спілкування з донькою та відвідував її. Після смерті матері дитини він спілкувався із дитиною та продовжував надавати фінансову допомогу дочці, перераховуючи грошові кошти на банківський рахунок позивачки.

Крім того, відповідач зазначив, що за зверненням позивачки надав згоду на виїзд малолітньої ОСОБА_6 за межі України для відпочинку та оздоровлення у супроводі її сестри, а також оформив нотаріально посвідчену заяву, якою уповноважив позивачку вчиняти окремі дії в інтересах дитини, зокрема у відносинах із закладами освіти та охорони здоров`я. Водночас відповідач не заперечував, що не відвідував навчальний заклад, у якому навчається дитина, та не підтримував зв`язок із її класним керівником.

Також відповідач не погодився з доводами позивачки щодо його байдужого ставлення до дитини та зазначив, що після смерті матері дитини вони разом із позивачкою зверталися до служби у справах дітей, де повідомили про досягнуту між ними домовленість щодо подальшого проживання його дочки ОСОБА_6 разом зі старшою сестрою по матері, враховуючи емоційну прив`язаність дитини до сестри та звичне для неї середовище. Крім того, зазначив, що у серпні 2024 року донька декілька днів перебувала разом із ним у м. Дніпрі, де вони проводили час разом, а він забезпечував її потреби та придбавав необхідні речі.

Крім того, відповідач пояснив, що 15 грудня 2024 року виїхав за межі України не з метою ухилення від виконання батьківських обов`язків, а з метою працевлаштування та отримання доходу. За його словами, перебуваючи за кордоном, він продовжував надавати матеріальну допомогу дитині шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивачки. Водночас після того, як позивачка заблокувала його номер телефону, він втратив можливість спілкуватися з донькою, оскільки позивачка перестала відповідати на його телефонні дзвінки та дотримуватися досягнутих між ними домовленостей. У зв`язку з цим він припинив перерахування грошових коштів на утримання дитини. Після звернення позивачки до суду з даним позовом він у телефонному режимі звертався до Скороходівської селищної ради, однак, за його словами, йому було рекомендовано врегульовувати відповідні питання безпосередньо з ОСОБА_10 .

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради у судових засіданнях пояснила, що після смерті матері малолітньої ОСОБА_6 позивачка та відповідач дійсно спільно зверталися до Служби у справах дітей та повідомили, що підтримують між собою зв`язок, а батько дитини залишається її законним представником, однак не може проживати разом із донькою за місцем її проживання. Також сторони повідомили, що враховуючи навчання дитини та відсутність наміру змінювати звичне місце її проживання, між ними була досягнута домовленість про проживання малолітньої ОСОБА_6 разом зі старшою сестрою ОСОБА_9 .

Також представник Служби у справах дітей зазначила, що у зв`язку з необхідністю вирішення за місцем проживання дитини питань, пов`язаних із забезпеченням її прав та інтересів, відповідач повідомив про намір надати нотаріально посвідчену заяву щодо врегулювання питань представництва інтересів малолітньої.

Крім цього, представник Служби у справах дітей пояснила, що за наявною у неї інформацією, ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_11 перебуває під соціальним супроводом Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» з 2025 року, після того як батько дитини перестав з нею спілкуватись та виходити на зв`язок. У 2026 році малолітню ОСОБА_11 було взято на облік у Службі у справах дітей та тимчасово влаштовано до сім`ї її рідної сестри. Також пояснила, що про обставини, які стали підставою для набуття дитиною статусу такої, що залишилася без батьківського піклування, Службі у справах дітей стало відомо під час збирання позивачкою документів для звернення до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.

Просила позовні вимоги задовольнити, позбавити ОСОБА_1 батьківських прав та призначити позивача опікуном малолітньої ОСОБА_4 .

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування в особівиконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського районуПолтавської області в судове засідання не з`явився, водночас при скеруванні до суду Висновку, просив дану справу розглядати без участі їх представника.

Суд враховує, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, відповідача та представника третьої особи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд зазначає наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 06.02.2023 Виконавчим комітетом Артемівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_12 (а.с. 9, том 1).

Заочним рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 29.04.2021 року у справі №550/226/21 шлюб, зареєстрований 06.02.2015 року Виконавчим комітетом Артемівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, актовий запис № 1, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - розірвано. Визначено місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 з матір`ю (а.с.14, том 1).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 10.04.2023 Виконавчим комітетом Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 10, том 1).

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мають спільну матір - ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 8, 9, том 1), а відтак ОСОБА_2 є рідною сестрою по матері малолітньої ОСОБА_4 .

Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом та витягів з Державного реєстру речових прав, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_12 є власниками по 1/2 частці квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (20-23, том 1).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2022/000213849 від 02.08.2022 ОСОБА_2 з 02.08.2022 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11, том 1).

ОСОБА_2 02.04.2023 зареєстрована як фізична-особа підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, є платником єдиного податку, у 2024 році отримала дохід від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 3317198 грн (а.с. 15-19, том 1).

Відповідно до декларації №0001-80ТЕ-ЕЕ10 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу пацієнта ОСОБА_4 , у розділі законний представник пацієнта зазначено ОСОБА_2 (а.с. 12, том 1).

ОСОБА_4 має порушення зору, що підтверджується наданою медичною документацією (а.с. 25-29, том 1).

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 є ученицею 4-Б класу опорного закладу «Скороходівський ліцей» Скороходівської селищної ради Полтавської області, де навчається з 01.09.2021.

Згідно з наданою інформацією закладу освіти, під час навчання проявляє старанність та відповідальність, читає, виконує навчальні завдання, бере участь в освітньому процесі, під час дистанційного навчання присутня на заняттях та бере участь у них, володіє навичками користування комп`ютером, підтримує спілкування з однокласниками. Відвідує художню школу в селищі Чутове. Проживає разом із сестрою - ОСОБА_2 , яка бере участь у забезпеченні потреб дитини, цікавиться її навчанням, підтримує зв`язок із закладом освіти, у тому числі через засоби електронного зв`язку, відвідує батьківські збори та консультації. Згідно з наданими відомостями, дитина забезпечена необхідними речами та умовами для проживання і навчання. ОСОБА_4 має порушення зору, ОСОБА_9 возить її на консультації до лікаря і забезпечує лікування в лікарні м. Полтави. Батько дитини, ОСОБА_1 , проживає окремо. Навчанням, розвитком і вихованням дитини не цікавився жодного разу за період з 1 по 4 клас (а.с.24, том 1).

12 квітня 2023 року ОСОБА_1 нотаріально посвідченою заявою уповноважив ОСОБА_2 представляти інтереси малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України, зокрема у закладах освіти всіх типів і форм власності та закладах охорони здоров`я (а.с. 31, том 1).

20 серпня 2024 року відповідач надав нотаріально посвідчену згоду на виїзд малолітньої доньки ОСОБА_4 до Республіки Молдова та (або) Республіки Туреччина з метою відпочинку та оздоровлення у супроводі ОСОБА_2 (а.с. 30, том 1).

Згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 26 червня 2025 року №104, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 75-78, том 1).

У висновку зазначено, що ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини, ОСОБА_12 , померла ІНФОРМАЦІЯ_11 . Дитина навчається в опорному закладі «Скороходівський ліцей» Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області. Відповідно до інформації, наданої навчальним закладом, батько проживає окремо, участі у вихованні доньки не бере, до закладу освіти не навідвідувався та успішністю дитини не цікавився. Крім того, згідно з актом оцінки потреб сім`ї/особи, складеним 19 червня 2025 року Комунальною установою «Центр надання соціальних послуг» Скороходівської селищної ради, батько не підтримує зв`язок із дитиною, не цікавиться її життям та станом здоров`я, а також не забезпечує її матеріально. У висновку також зазначено, що вихованням та утриманням дитини після смерті матері займається її старша сестра ОСОБА_2 , з якою малолітня постійно проживає.

Орган опіки та піклування вказав, що враховуючи інтереси, вік та думку малолітньої ОСОБА_4 , а також те, що батьком, на думку органу опіки та піклування, свідомо обрано такі життєві умови, за яких його участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою, що свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків, позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини.

Згідно з висновком служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 27 червня 2025 року № 10-9/120 про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її інтересам дитини, службою у справах дітей було розглянуто заяву ОСОБА_2 про призначення її опікуном над малолітньою сестрою ОСОБА_4 у разі набуття останньою статусу дитини, позбавленої батьківського піклування. У висновку зазначено, що на підставі поданої заяви, доданих до неї документів та акта обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 може бути взята на облік як потенційний кандидат в опікуни (піклувальники), а встановлення над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опіки за участю ОСОБА_2 є можливим у разі набуття дитиною статусу дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 72-74, том 1).

Наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 23 лютого 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на первинний облік як дитину, яка залишилася без батьківського піклування (а.с. 246, том 1).

Наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 23 лютого 2026 року №8 тимчасово влаштовано дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишену без батьківського піклування, до сім`ї родичів, а саме її рідної сестри ОСОБА_2 (а.с. 247, том 1).

Згідно з долученим Службою у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради листа Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Скороходівської селищної ради від 06 квітня 2026 року № 01-19/93 вбачається, шо ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_4 перебувають на обліку як сім`я, яка опинилася у складних життєвих обставинах, з 06 серпня 2025 року. У листі зокрема зазначено, що підставою для взяття сім`ї на облік Центром надання соціальних послуг визначено самоусунення батька ОСОБА_1 від виховання доньки. До листа долучено копію соціальної карти сім`ї, яка містить детальну інформацію щодо проведеної роботи з родиною (а.с. 42-53, том 2).

З долучених відповідачем копій платіжних інструкцій вбачається, що у період з 2021 року по 07 лютого 2023 року ОСОБА_1 здійснював перекази власних грошових коштів на ім`я ОСОБА_14 . Крім того, з наданих документів убачається, що у період з 2023 року по 09 січня 2025 року ОСОБА_1 здійснював перекази власних грошових коштів на ім`я ОСОБА_2 .

У судовому засіданні відповідач пояснив, що грошові кошти, які перераховувалися на рахунок ОСОБА_14 , сплачувалися ним як аліменти на утримання дочки, а грошові кошти, які після смерті матері дитини перераховувалися на рахунок ОСОБА_2 , призначалися для утримання малолітньої ОСОБА_4 .

Під час судового розгляду, у присутності психолога судом дистанційно було заслухано малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка пояснила, що проживає разом зі своєю старшою сестрою ОСОБА_9 . Повідомила, що востаннє бачила батька приблизно два роки тому, коли перебувала разом із ним у м. Дніпрі. Також зазначила, що під час телефонних розмов батько, зі слів дитини, перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак коли саме це було, вона не пам`ятає. Зі слів малолітньої, під час таких розмов батько говорив їй, що він є її найближчою людиною та що вона повинна проживати разом із ним, а не зі старшою сестрою. Водночас дитина повідомила, що не бажає проживати разом із батьком та висловила думку щодо доцільності позбавлення його батьківських прав, мотивуючи це тим, що, на її переконання, батько не цікавиться її життям, колом спілкування, навчанням, зовнішнім виглядом та її емоційним станом.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, релевантна судова практика.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України«Про охоронудитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

У пункті 16 постанови ПленумуВерховного Суду України від 30 березня 2007року №3 «Про практикузастосування судамизаконодавства прирозгляді справпро усиновленняі пропозбавлення тапоновлення батьківськихправ» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить про те, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

Схожі за змістом правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21), від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24), від 11 грудня 2024 року у справі № 344/17548/21 (провадження № 61-10408св24), від 22 січня 2025 року у справі № 333/8983/23 (провадження № 61-14059св24).

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що «зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім`ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування в особі Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 05 лютого 2016 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).».

У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24) вказано, що «Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. За вісім років відсутності спілкування з батьком дитина дійсно встановила міцні родинні зв`язки зі своєю матір`ю, вітчимом. Для дитини це є її сім`я, і вона не пам`ятає батька. Однак у цих відносинах не було нічого, що могло б виправдати позбавлення її можливості відновити зв`язок зі своїм біологічним батьком. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що дитині краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення батька будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому.».

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Щодо позбавлення батьківських прав.

ОСОБА_2 , звертаючись до суду з даним позовом, посилалася на те, що відповідач після розірвання шлюбу з ОСОБА_12 проживає окремо від дочки, не бере участі у її вихованні, систематично не підтримує зв`язок із дитиною, не цікавиться її життям та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що після смерті матері дитини між ним та позивачкою було досягнуто домовленості щодо проживання малолітньої ОСОБА_4 разом зі старшою сестрою ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що після смерті матері малолітньої ОСОБА_4 дитина за спільною домовленістю сторін залишилася проживати разом зі своєю старшою сестрою ОСОБА_2 , що також підтверджено поясненнями представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради. При цьому відповідач не заперечував проти такого способу проживання дитини, враховуючи її прив`язаність до сестри, навчання за місцем проживання та сформоване звичне середовище. Крім того, відповідач надав нотаріально посвідчену заяву щодо представництва інтересів дитини у закладах освіти та охорони здоров`я, а також надав згоду на її виїзд за межі України для оздоровлення та відпочинку у супроводі позивачки. Обставини досягнення між сторонами домовленості щодо місця проживання дитини стороною позивача не заперечувалися.

Суд бере до уваги, що відповідач не брав участі у відвідуванні навчального закладу дитиною та у взаємодії зі школою, що ним не заперечувалося. Разом із тим сам по собі факт невідвідування відповідачем навчального закладу дитини не є безумовним доказом ухилення від виконання батьківських обов`язків, оскільки участь у вихованні дитини може здійснюватися в інших формах, зокрема шляхом спілкування з дитиною, матеріального забезпечення та погодження питань її життя.

Матеріалами справи підтверджується, що після смерті матері дитини відповідач не був повністю усунений від спілкування з дочкою, підтримував із нею зв`язок, а у серпні 2024 року малолітня ОСОБА_4 деякий час перебувала разом із ним у м. Дніпрі.

Крім того, 12 квітня 2023 року відповідач нотаріально посвідченою заявою уповноважив ОСОБА_2 представляти інтереси малолітньої ОСОБА_4 , зокрема у закладах освіти та охорони здоров`я, а 20 серпня 2024 року надав нотаріально посвідчену згоду на виїзд дитини за межі України з метою відпочинку та оздоровлення у супроводі ОСОБА_2 .

Наведені обставини суд оцінює у сукупності з досягнутою між сторонами домовленістю щодо проживання дитини зі старшою сестрою, підтриманням відповідачем зв`язку з дочкою та відсутністю перешкод у вирішенні питань, пов`язаних із її навчанням, охороною здоров`я, відпочинком та оздоровленням.

Такі дії відповідача узгоджуються з необхідністю забезпечення безперервності навчання дитини, збереження звичного для неї середовища після смерті матері та підтримання сформованих соціальних зв`язків, а тому свідчать про те, що відповідач не був байдужим до долі дитини та вчиняв дії, спрямовані на забезпечення її належного виховання, розвитку, відпочинку та оздоровлення.

За таких обставин суд доходить висновку, що поведінка відповідача не свідчить про його свідоме та винне ухилення від виконання батьківських обов`язків. Наявні у справі докази не дають підстав для висновку про його байдужість до долі дитини чи повне самоусунення від участі у її житті, а навпаки підтверджують, що, хоча відповідач і не здійснював щоденного догляду за дочкою, під час здійснення батьківських прав він враховував її інтереси.

Суд також враховує, що з грудня 2024 року відповідач перебуває за межами України. Разом із тим сама по собі обставина його перебування за межами держави не може розцінюватися, як ухилення від виконання батьківських обов`язків та не є безумовним свідченням його винної поведінки, спрямованої на невиконання обов`язків щодо виховання дитини.

Оцінюючи доводи позивачки про повне самоусунення відповідача від утримання дитини, суд враховує, що до матеріалів справи відповідачем долучено копії платіжних інструкцій, з яких убачається здійснення ним переказів грошових коштів на ім`я ОСОБА_14 у період з 2021 року по 07 лютого 2023 року, а після смерті матері дитини - на ім`я ОСОБА_2 у період з 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Посилаючись на зазначені документи, відповідач зазначав, що грошові кошти перераховувалися ним для утримання дочки ОСОБА_6 . При цьому суд враховує, що самі по собі платіжні інструкції не містять відомостей щодо цільового призначення кожного окремого платежу, а тому не можуть беззаперечно свідчити про належне виконання відповідачем обов`язку щодо утримання дитини. Разом із тим зазначені документи у сукупності з іншими доказами та встановленими обставинами у справі не дають підстав для висновку про повне припинення відповідачем надання будь-якої матеріальної допомоги дитині та його абсолютне самоусунення від участі у її утриманні. Водночас, обставина перерахування відповідачем грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_2 стороною позивача не заперечувалася та була підтверджена поясненнями представника, наданими під час судового розгляду.

Оцінюючи інші обставини справи, суд також бере до уваги інформацію органу опіки та піклування, а також Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Скороходівської селищної ради, відповідно до якої з 2025 року фіксувалися обставини неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків. Водночас зазначені відомості оцінюються судом у сукупності з іншими доказами та встановленими обставинами, з урахуванням предмета доказування у справі і часу виникнення спірних правовідносин. Самі по собі ці дані не є достатніми для висновку про наявність передбачених статтею 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав, оскільки для такого висновку необхідним є встановлення свідомого, винного та систематичного ухилення від виконання батьківських обов`язків у спірний період.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про нездатність відповідача здійснювати виховання дитини, а також про те, що його поведінка створювала або могла створювати загрозу для життя, здоров`я чи нормального розвитку дитини. Матеріали справи не містять даних, які б свідчили про наявність підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Таким чином, доводи позивачки про повне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду у сукупності досліджених доказів.

Щодо висновку органу опіки та піклування.

Органом опіки та піклування надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, через ухилення останнього від виконання батьківських обов`язків. Свій висновок орган опіки та піклування обґрунтовував зокрема тим, що батьком свідомо обрано такі життєві умови, за якими участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність у судовому порядку позбавлення відповідача батьківських прав, вважаючи такий висновок необґрунтованим.

Оцінюючи наданий висновок, суд виходить з того, що він не містить достатньо конкретизованих фактичних даних, які б у їх сукупності дозволяли дійти беззаперечного висновку про свідоме та винне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Зокрема, висновок органу опіки та піклування ґрунтується переважно на узагальнених твердженнях про відсутність участі батька у вихованні дитини, без належної деталізації конкретних дій чи бездіяльності відповідача, їх системності, тривалості та причинного зв`язку з порушенням інтересів дитини.

При цьому, як підстави для висновку зазначено про інформацію навчального закладу та акт оцінки потреб сім`ї/особи, згідно з якими батько не підтримує зв`язок із дитиною, не цікавиться її життям та здоров`ям, а фактичне виховання та утримання дитини здійснюється старшою сестрою, з якою вона проживає після смерті матері.

Посилання органу опіки та піклування на те, що відповідачем «свідомо обрано такі життєві умови, за яких його участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою», носить оціночний характер і не містить розкриття фактичного змісту такої поведінки, її причинно-наслідкового зв`язку із невиконанням обов`язків щодо дитини.

При цьому у висновку також відсутні відомості щодо з`ясування позиції відповідача під час його підготовки, зокрема не зазначено, чи викликався відповідач для надання пояснень, чи вживалися заходи для всебічного та об`єктивного встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного формування висновку про доцільність позбавлення батьківських прав.

Водночас встановлені судом під час розгляду обставини справи свідчать, що після смерті матері дитини між сторонами існувала домовленість щодо фактичного місця проживання дитини, відповідач здійснював матеріальне забезпечення дитини шляхом перерахування коштів та підтримував з нею контакт, що виключає безумовний висновок про повне самоусунення від виконання батьківських обов`язків.

Щодо думки дитини, яка вважала, що батька слід позбавити батьківських прав.

Враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, які могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Сама по собі озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, а тому при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Судом взято до уваги висловлену під час судового розгляду думку малолітньої ОСОБА_4 щодо бажання бути позбавленою батьківських прав батька.

Водночас, суд враховує, що думка дитини не є абсолютною і не позбавляє суд можливості ухвалити рішення всупереч такій думці.

Як було установлено в судовому засіданні, малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тривалий час проживає із старшою сестрою ОСОБА_2 та її емоційний контакт з батьком ОСОБА_1 у певній мірі було втрачено саме під впливом цих обставин. Однак, вочевидь дитина потребує батьківської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на її розвиток. Дитина не висловила будь-які міркування чи твердження, які б давали підстави вважати, що батько негативно впливає на неї, а збереження зв`язку із батьком може завдати шкоди її здоров`ю та розвитку. Разом з тим, під час розгляду справи доказів, які б свідчили про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між батьком та дитиною або шкідливість таких контактів для дититини не було здобуто.

Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, суд вважає, що неврахування думки малолітньої ОСОБА_4 щодо позбавлення її батька батьківських прав є виправданим, з огляду на її вік та нерозуміння в силу цього правових наслідків позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неї.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21).

Висновки.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача щодо дитини є наслідком його свідомого та винного нехтування батьківськими обов`язками, а не зумовлена обставинами, які склалися між сторонами після смерті матері дитини.

Також не встановлено, що допущені відповідачем недоліки у виконанні батьківських обов`язків мають такий характер, який би свідчив про неможливість відновлення ним належних відносин з дитиною та виконання батьківських обов`язків у майбутньому.

Судом не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неможливість зміни відповідачем свого ставлення до виконання батьківських обов`язків, відновлення спілкування з дитиною та налагодження з нею необхідних зв`язків, що відповідає найкращим інтересам малолітньої ОСОБА_6 .

Судом також враховано, що під час судового розгляду відповідач підтвердив своє бажання підтримувати спілкування з донькою, брати участь у її вихованні та висловив намір у подальшому забезпечити її проживання разом із ним. Зазначені пояснення свідчать про те, що відповідач не відмовляється від виконання батьківських обов`язків та виявляє намір до відновлення і підтримання сімейних зв`язків із дитиною.

Суд переконаний, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дитини за встановлених обставин не сприятиме належному захисту прав та інтересів дитини, а тому застосування такого крайнього заходу впливу є передчасним.

Суд критично оцінює наведені позивачем доводи як безумовну підставу для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки розірвання сімейних зв`язків між батьком та дитиною є крайнім заходом, застосування якого за встановлених обставин справи є передчасним та невиправданим без попереднього вжиття заходів, спрямованих на корекцію поведінки батька.

Водночас досліджені судом докази підтверджують, що після смерті матері малолітня ОСОБА_4 фактично проживає разом зі своєю сестрою ОСОБА_2 , тоді як відповідач ОСОБА_1 проживає окремо, не бере безпосередньої участі у щоденному догляді за дитиною та у взаємодії із закладом освіти, а також не здійснює належної та достатньої участі у її матеріальному забезпеченні.

Наведені обставини свідчать про наявність окремих проявів неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків, однак у сукупності з іншими встановленими судом обставинами не дають підстав для висновку про свідоме та винне ухилення відповідача від виконання обов`язків щодо виховання дитини, яке б виправдовувало застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

З огляду на викладене, враховуючи необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини, з метою спонукання відповідача до належного виконання батьківських обов`язків та більш активної участі у вихованні малолітньої ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_1 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_4 та покласти на орган опіки та піклування Скороходівської селищної ради Полтавського районуПолтавської області контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків.

На думку суду, таке рішення буде в інтересах дитини, адже позбавлення батька на будь-який зв`язок з дитиною, а останньої - права на батьківське піклування та виховання, є крайнім, тобто останнім зі всіх можливих заходом, який не може бути виправдано виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї. Таке рішення надасть можливість відповідачу змінити свою поведінку, яка перешкоджає належному забезпеченню та вихованню дитини, а дитині - зберегти свої родинні зв`язки, реалізувати право на батьківське піклування та підтримку.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого позивачем не доведена, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність належного виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини та поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним цих обов`язків.

Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення над малолітньою ОСОБА_4 опіки та призначення опікуном ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Судом встановлено, що наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету від 23 лютого 2026 року малолітню ОСОБА_4 взято на первинний облік як дитину, яка залишилася без батьківського піклування, а також тимчасово влаштовано до сім`ї її рідної сестри ОСОБА_2 .

Разом із тим з матеріалів справи вбачається, що висновок служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 27 червня 2025 року містить лише оцінку можливості встановлення опіки за участю ОСОБА_2 у разі набуття дитиною відповідного статусу та не є поданням органу опіки та піклування про встановлення над малолітньою ОСОБА_4 опіки та призначення опікуном конкретної особи.

Відповідно до частини третьої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою та призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Незважаючи на те, що під час розгляду справи малолітня ОСОБА_4 була взята на первинний облік як дитина, яка залишилася без батьківського піклування, матеріали справи не містять подання органу опіки та піклування про встановлення над нею опіки та призначення опікуном ОСОБА_2 , яке є обов`язковою передумовою для вирішення судом зазначеного питання.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог у частині встановлення над малолітньою ОСОБА_4 опіки та призначення опікуном ОСОБА_2 ..

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у позові - на позивача.

З урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-89, 95, 133, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійнихвимог на предмет спору: Служба у справах дітейвиконавчого комітету Скороходівської селищної ради; Орган опіки та піклування в особівиконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського районуПолтавської області про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна - відмовити повністю.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського районуПолтавської області контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_6 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_1 Паспорт НОМЕР_5 , виданий Дніпровським РВ Дніпродзержинського МУУМВСУкраїни у Дніпропетровській області 16 лютого 1999 року, остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Служба у справах дітейвиконавчого комітету Скороходівської селищної ради (ЄДРПОУ 43800836, місцезнаходження: 38813, Полтавська обл., селище Скороходове, вулиця Софіївська, будинок, 27);

Третя особа: Орган опіки та піклування в особівиконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського районуПолтавської області (ЄДРПОУ 40924458, місцезнаходження: 38813, Полтавська обл., Чутівський р-н, смт. Скороходове, вул. Софіївська, буд. 15).

Дата складення повного судового рішення 19 червня 2026 року.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА