Ухвала суду № 137531340, 19.06.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/8834/24

Провадження № 1-кп/932/71187/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в приміщені суду, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041030003079 від 06.09.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

- 29.05.2023 Бабушкінским районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до відбування покарання строком 1 рік. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. 22.07.2024 року знятий з обліку «Центр пробації» на підставі ухвали Самарського районного суду від 06.06.2024,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Шевченківського районного суду м. Дніпра перебуває обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні

№12024041030003079 від 06.09.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, що надійшли до Шевченківського районного суду м. Дніпра.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Клопотання мотивовано тим, що до Шевченківського районного суду міста Дніпра направлено для розгляду обвинувальний акт з відповідними додатками у кримінальному провадженні №12024041030003079 від 06.09.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 06.09.2024 о 19.11 год. затримано в порядку ст. 208 КПК України.

08.09.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 03.11.2026 року включно.

Прокурор підтримав у судовому засіданні клопотання, з мотивів у ньому наведених.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 просив змінити запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на цілодобовий домашній арешт, обґрунтовуючи, що його підзахисний має стійкі соціальні зв`язки, до вчинення злочину він працював та йому потрібно турбуватися про близьких.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали кримінального провадження долучені до нього, вислухавши доводи учасників судового провадження, приходжу до висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання із вартою, виходячи із наступного.

Так, у невстановлений слідством час, в невстановленому місці, ОСОБА_4 , всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», маючи умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, з метою збуту, в особливо великих розмірах, попередньо домовившись про доставку особливо небезпечної психотропної речовини отримав повідомлення про доставлення вказаної посилки до поштомату № 4308 № ТОВ «Нова пошта», котрий розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Киргизька 4.

Після цього, близько 18:45 годин 06.09.2024 (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим), продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, направлений на незаконне придбання особливо небезпечних психотропних речовин, з метою збуту, в особливо великих розмірах ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що посилка за ТТН №20450992743895, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVP, прибув до поштомату № 4308, котрий розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Киргизька 4 та отримав вказану посилку. Тим самим ОСОБА_4 незаконно придбав та почав незаконно зберігати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, в особливо великих розмірах.

Після цього, близько 19:00 год. 06.09.2024 ОСОБА_6 рухаючись по вулиці Киргизькій у місті Дніпрі разом із отриманою раніше посилкою (ТТН №20450992743895), яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено РVP, був зупинений співробітниками поліції, та на запитання, чи має він при собі речовини, обіг яких заборонено, нічого повідомив.

Того ж дня, в період часу з 21.00 год. по 22.50 год., під час затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, а саме при особистому обшуку ОСОБА_4 виявлено посилку (ТТН №20450992743895) у якій перебував насос, при відкриття якого виявлено різнокольорові згортки з пластиліну, всередині яких знаходяться сліп-пакети з порошкоподібною речовиною білого кольору, розфасовані у кількості 23 штуки, а також різнокольорові ізоляційні згортки з порошкоподібною речовиною, розфасовані у кількості 38 штук, у загальній кількості 61 сліп-пакет, приблизною вагою не менше 62 грами. В одному з яких відповідно до висновку експерта відібрана у ході вилучення з посилки речовина кристалічної форми білого кольору, містить у собі речовину білого кольору масою 0,9657 г, виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP. Маса PVP становить 0,7196 г.

Таким, чином дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 3 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних психотропних речовин, з метою збуту, в особливо великих розмірах.

Ухвалою колегії суддів Дніпровського апеляційного суду від 20.05.2026 продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Так, відповідно до положення ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, в разі не проведення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання визначеним ризикам, перелік яких зазначений у п.п. 1-5 цієї статті, на запобігання яких спрямоване застосування запобіжних заходів.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, під час вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У даному випадку, очевидно є доведеним, що прокурор дійшов висновку про те, що доказів достатньо для висунення обвинувачення, оскільки ним виконано вимоги п. 3 ст. 283 КПК України та він звернувся до суду з обвинувальним актом, згідно із яким ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Так, як убачається з наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів у ході вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 та подовження строку дії такого запобіжного заходу суддями під час здійснення досудового розслідування перевірялося питання щодо наявності достатніх даних, які поза розумним сумнівом свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.307 КК України.

Аналізуючи надані для вивчення копії матеріалів та враховуючи, що на даний час ОСОБА_4 набув статусу обвинуваченого, обвинувальний акт стосовно нього скеровано до суду та доведеність висунутого обвинувачення перевірятиметься судом, який і має дійти висновків про винуватість чи невинуватість останнього.

Зі змісту висунутого обвинувачення убачається, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким.

З`ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 на які послався прокурор, суддя враховує, те, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність, яких має оцінюватись у сукупністю з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.

Отже, враховуючи причетність ОСОБА_4 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, фактичні обставини та характер інкримінованого кримінального правопорушення, наслідки які фактично настали у результаті вчинення даного кримінального правопорушення, міру покарання, яка загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим, вік обвинуваченого, стан здоров`я, сімейний стан, суддя вважає, що з високим ступенем ймовірності обвинувачений вживатиме заходів для ухилення від суду.

Ці ж фактори можуть спровокувати незаконний вплив на свідків, з метою зміни ними своїх показань наданих слідчому під час досудового розслідування, оскільки у відповідності до ст. 23; ч.4 ст. 95 КПК України, суд сприймає всі докази безпосередньо та може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. А тому при застосуванні до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу не можна буде запобігти ризику його впливу на свідків, з метою зміни ними своїх показань наданих слідчому під час досудового розслідування.

Також враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за вчинення якого, у разі встановлення його винуватості судом, останньому загрожує покарання у вигляді виключно позбавлення волі строком від 9 до 12 років з конфіскацією майна, останній не одружений, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків за місцем свого мешкання, що у свою чергу дає підстави вважати, що ризик втечі ним може бути розцінений менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарань. У свою чергу, при запровадженому військовому стані в умовах збройної агресії РФ проти України, ОСОБА_4 , з метою уникнення від покарання, яке йому загрожує у разі встановлення його винуватості судом, може у тому числі вчинити спроби переховування на тимчасово окупованих територіях України, або умисно «скористатися» численною евакуацією населення України з зони бойових дій або наближеної до неї, до інших територій України, тобто існують реальні підстави вважати, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та (або)суду, тому цілком доведеним є ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 не має будь-якого офіційного або неофіційного легального заробітку, що дає всі підстави вважати, що останній заробляв на проживання виключно шляхом збуту наркотичних засобів та психотропних речовин. Крім того, в умовах воєнного стану та війни України проти РФ, обвинувачений ОСОБА_4 , не став займатись суспільно-корисною працею, або працею, направленою на підтримання Держави в умовах війни з РФ, а навпаки, скористався запровадженим воєнним часом в Україні та став займатись незаконним збутом особливо небезпечних психотропних речовин на території м. Дніпро, тим самим додатково погіршувати загальний стан населення з метою виключно особистої наживи та незаконного заробітку. Враховуючи фінансовий стан обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність постійного джерела легальних доходів, з метою незаконного, протиправного та швидкого збагачення, він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Таким чином є всі підстави вважати, що ОСОБА_4 , схильний до вчинення нових злочинів, та перебуваючи на волі, продовжить свою злочинну діяльність.

Враховуючи викладене, існує реальний ризик, що ОСОБА_4 може вчинити й інші кримінальні правопорушення, тобто наявний реальний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, наведене свідчить про те, що заявлені ризики на даний час не зменшились та продовжують існувати, ненастання вказаних ризиків на переконання суду зумовлене саме застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому, враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованого діяння, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність на даний час підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу та задоволення клопотання захисника.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого ст. ст. 255-2553 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України (ч. 4 ст. 182 КПК України).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п. 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» №511-550/0/4-13 від 04.04.2013).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Тобто із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст. ст. 177, 178 Кодексу.

Суд зауважує, що враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому злочину, а також обставини їх вчинення, що суттєво підвищує рівень суспільної небезпечності діяння, що на переконання суду унеможливлює пом`якшення раніше застосованого запобіжного заходу, метою якого є посилений контроль за діями обвинуваченого та недопущення вчинення інших дій, направлених на незаконний обіг психотропних речовин.

З огляду на викладене неможливим є застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ним процесуальних рішень, суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 .

Отже, запобіжні заходи були обґрунтовано застосовані з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 181-183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжних заходів і не перестали існувати, а тому застосування до останнього більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам їх можливого впливу на свідків, з метою зміни ними показань, та можливості переховування від суду, а також попередження продовження протиправної діяльності.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181-183, 193, 194, 199, 314-315, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В клопотанні захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку «тримання під вартою» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів із визначенням розміру застави задовольнити.

Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, з триманням його в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. № 80, тобто до 17 серпня 2026 року включно.

Визначивши розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

ОСОБА_4 може бути звільнений під заставу 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень., тобто 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172, одночасно з покладенням на обвинуваченого обов`язків згідно з ст. 194 КПК України на строк дії ухвали:

- за першою вимогою прибувати на виклик суду;

- не відлучатися з місця населеного пункту в якому він мешкає (несе службу) без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проходження служби та свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з моменту звільнення з-під варти вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення повідомити суддю, або суд.

Роз`яснити обвинуваченому його обов`язки і наслідки їх невиконання з моменту постановлення цієї ухвали, а на випадок забезпечення ним надання у заставу коштів іншою особою заставодавцю, окрім його обов`язків із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом і наслідків невиконання цих обов`язків, також передбачене законом покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та саме таке правопорушення.

Попередити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання обвинуваченим покладених на нього за цією ухвалою обов`язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя ОСОБА_1