Ухвала суду № 137530866, 19.06.2026, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_____________

Справа № 572/1869/25

У Х В А Л А

19 червня 2026 року

Сарненський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Слободянюка Б.К., за участі секретаря судових засідань Кардаш К.О., заявника ОСОБА_1 розглянувши у залі судових засідань в режимі ВКЗ заяву представника заявника ОСОБА_1 про відвід судді Сарненського районного суду Рівненської області Березня Ю.В. у справі №572/1869/25,-

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Сарненського районного суду Рівненської області перебуває цивільна справа №572/1869/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до КП «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» про поновлення на роботі.

Представником заявника заявлено відвід головуючому судді Березню Ю.В. Заява мотивована тим, що на сторінці народного депутата ОСОБА_4 у мережі «Фейсбук» міститься допис з привітанням голови «Вільної профспілки медичних працівників України» ОСОБА_3 щодо виграної даної судової справи та поновленнями на роботі ОСОБА_2 .

В судовому засіданні заявник заяву підтримала, пояснила, що з даного допису вбачаються сумніви у неупередженості головуючого судді Березня Ю.В.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Дослідивши подану заяву, заслухавши пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року та є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ прийшов до висновку, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

У рішенні ЄСПЛ «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).

Необхідно зазначити, що сумнів у незацікавленості та неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до суду та, відповідно, зміну його складу.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».

Неупередженість та об`єктивність судді в кожній справі забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого переліку підстав для відводу від участі у справі.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом відводів тим суддям, правова позиція яких заявника не влаштовує.

За умовами ч. 3, ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану зацікавленість судді в результаті розгляду вказаної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості чи об`єктивності при розгляді даної справи з матеріалів справи та доводів заяви суддею не встановлено.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007 р. «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.

Зазначене узгоджується із рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), 26.10.1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26, за яким має бути встановлений об`єктивний критерій сумніву у неупередженості судді, а саме існування певних фактів, які можуть служити підставою для сумніву в безсторонності судді, тобто позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення.

Також, слід вказати, що в судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована. Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд. Проте право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом. Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.

З огляду на викладене, суддя доходить висновку, що зазначені як підстави для відводу, не є об`єктивними, в заяві викладено лише суб`єктивні припущення щодо неупередженості судді, що не підтверджуються жодними належними доказами, а отже не можуть вважатися належними та допустимими підставами для відводу у розумінні цивільного процесуального законодавства.

Крім того, суд зазначає шо будь-які висловлювання сторонніх осіб, не причетних до процесу, щодо його результату, незважаючи на посади чи статус у суспільстві, безсумнівно, є суб`єктивними та свавільними і не можуть бути юридично значущою підставою визнання упередженості судді у процесі розгляду.

Враховуючи вищенаведене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, оскільки передбачені ст.ст. 36, 37 ЦПК України підстави для відводу судді відсутні, відвід головуючому судді не містить викладу обставин, підтверджених відповідними доказами, які б вказували на наявність підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України, та обґрунтованих доводів про упередженість або не об`єктивність, суд дійшов висновку про безсумнівну відсутність підстав заявленого відводу, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Сарненського районного суду Рівненської області Березня Ю.В. у справі №572/1869/25.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя