Рішення № 137530286, 11.06.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/940/26

номер провадження 2/531/861/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Попова М.С.,

за участі секретаря Клименко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 72647,61 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.08.2025 по 15.02.2026.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач перебува у трудових відносинах з відповідачем та працював провідним інженером з охорони праці. 14.08.2025 позивача було звільнено за угодою сторін за ст.36 КЗпП України. Згідно повідомлення підприємства, станом на кінець вересня 2025 наявна заборгованість у розмірі 72647,61 грн. Таким чином, при звільненні не проведено повний розрахунок належних позивачу сум при звільненні. На звернення позивача до колишнього роботодавця відреаговано не було, заборгованість добровільно не була виплачена. Отже, станом на 16.04.2026 заборгованість по заробітній платі у розмірі 72647,61 грн. позивачу не виплачена. У зв`язку з непроведенням розрахунку з позивачем у визначені законом строки, ОСОБА_1 просить стягнути також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.08.2025 по 15.02.2026.

Ухвалою від 22.04.2026 було відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем у встановлений судом строк відзиву подано не було, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявлялося.

Ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками відповідачем отримано 28.04.2026.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних письмових матеріалів та доказів.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Між сторонами склалися трудові правовідносини, що регулюються КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював провідним інженером з охорони праці.

14.08.2025 Наказом №40-К позивача було звільнено з займаної посади за угодою сторін.

Згідно наданих позивачем розрахункових листів, позивачу нараховано до виплати 72647,61 грн. Вказана сума значиться як борг підприємства.

На день звернення до суду, відповідачем не було здійснено виплату нарахованої суми.

На запит суду, відповідачем було надано суду довідку про доходи ОСОБА_1 за останні два місяці роботи перед звільненням. Так, позивачу у липні 2025 було нараховано 12415,86 грн., а у серпні 2025 9747,97 грн.

Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст.23 Загальної декларації прав людини проголошує право кожного на працю, що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Визначаючи право на працю як основу життєдіяльності людини, Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (ст.ст.43,44,45,46) і визначає, що основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, принципи регулювання праці та занятості визначаються законами України (п.6 частини першої ст.90 Конституції України). Основним законом, який закріпляє право на працю та шляхи його реалізації, є Кодекс законів про працю України.

Статтею 2 КЗпП України одночасно передбачено і право громадянина на працю і право на отримання за працю заробітної плати не нижче встановленого державою мінімального розміру. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 ч.1 КЗпП України).

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно статті 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Частина 1 статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX передбачає: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців».

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачу при звільненні 15.08.2025, відповідачем не виплачено нараховану заробітну плату та на час звернення до суду, заборгованість лишається не погашеною.

Станом на день звільнення ОСОБА_1 сума боргу становить 72647, 61 грн. Щодо вказаного розміру заборгованості, від відповідача заперечення не надходили.

З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 72647,61 грн.

Крім того, відповідно до положення ч.1 ст.117 КЗпП, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Абзацом 3 п. 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом було проведено розрахунок за період з 15.08.2025 по 15.02.2026.

Так, виходячи з наданої відповідачем довідки про доходи за останні два місяці роботи ОСОБА_1 перед звільненням, середній заробіток становить 527,71 грн./день (22163,83 грн.: 42 роб.дні).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.08.2025 по 15.02.2026 становить 67546,88 грн. (527,71 грн х 128 роб.днів).

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд стягує з відповідача на його користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 72647,61 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.08.2025 по 15.02.2026 в сумі 67546,88 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, тому, в порядку ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Керуючись ст.ст.4,12,13, 76-81, 141, 178, 258, 259, 263-265,430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 32017261, юридична адреса: вул.Чорновола, 22А, м.Полтава, 36039) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_1 , заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 72647,61 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот сорок сім гривень шістдесят одна копійка), а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.08.2025 по 15.02.2026 у розмірі 67546,88 грн. (шістдесят сім тисяч п`ятсот сорок шість гривень вісімдесят вісім копійок).

Стягнути з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 32017261, юридична адреса: вул.Чорновола, 22А, м.Полтава, 36039) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя