Рішення № 137530282, 18.06.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № Справа № 530/1612/25

Номер провадження 2/530/174/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участі секретаря Стрілець Л.Г. розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради про продовження строку на прийняття спадщини;

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Зіньківської міської ради про продовження строку на прийняття спадщини.

З позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Удовиченки Полтавського (раніше Зіньківського) району Полтавської області померла ОСОБА_2 , 1917р.н., пр що Удовиченківською сільською радою Зіньківського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 18.12.1995р.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 23 березня 1995 року секретарем Сватківської сільської ради Гадяцького району, реєстр.№14, яким належний їй житловий будинок з господарськими будівлями та все інше належне на день смерті майно заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивачу).

Раніше позивачка не могла звернутися із заявою про прийняття спадщини, оскільки вона не знала про наявність заповіту складеного на її користь, не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом.

В зв`язку з вищевикладеними обставинами позивачка вимушена звернутися до суду з цим позовом з метою захисту своїх майнових прав.

Ухвалою судді від 13.08.2025 року відкрито загальне провадження по справі.

Ухвалою суду від 23.10.2025 року закрите підготовче провадження по справі, призначено судовий розгляд.

24.12.2025 представник відповідача Зіньківської міської ради надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечували.

В судове засідання 18.06.2026 року учасники справи не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача Зіньківської міської ради надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, у задоволенні позову просили відмовити з підстав наведених у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні без фіксування судового процесу. Та враховуючи, що відповідач визнав позов , в розумінні ст. 200 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у підготовчому судовому засіданні.

Суд, прийнявши до уваги заяви та клопотання сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради про продовження строку на прийняття спадщини - підлягає до задоволення з наступних підстав:

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12,ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З статей 1216-1218 ЦК України вбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Удовиченки Полтавського (раніше Зіньківського) району Полтавської області померла ОСОБА_2 , 1917р.н., про що Удовиченківською сільською радою Зіньківського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 18.12.1995р (а.с.11). За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 23 березня 1995 року секретарем Сватківської сільської ради Гадяцького району, реєстр.№14, яким належний їй житловий будинок з господарськими будівлями та все інше належне на день смерті майно заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивачу) (а.с. 12). Після виявлення заповіту позивачу стало відомо, що спадкодавець ОСОБА_2 була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Перемога» с. Удовиченки Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. На адвокатський запит №23/2025-1 від 25.07.2025 відділ №4 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Полтавській області повідомив листом від 28.07.2025 №29-16-0.164-1912/15-25, що на ім`я ОСОБА_2 зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0232654 в розмірі 4,21 умовних кадастрових гектари відповідно до розпорядження голови Зіньківської РДА від 19.09.1996 №402 (а.с. 13). 11 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Піскун А.Ю. з заявою про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_2 , однак приватним нотаріусом у відповідь було роз`яснено, що строк для прийняття спадщини за померлою ОСОБА_2 пропущений і рекомендовано звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадшини (а.с. 16). Згідно довідки старости Удовиченківського старостинського округу від 06.08.2025 №02.1.15-04/128 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на день ссвоєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , інших осіб не зареєстровано (а.с. 15). Позивач ОСОБА_1 доводиться померлій ОСОБА_2 двоюрідною онукою, тобто донькою племінника спадкодавця і не входить до складу осіб, які мали право на спадщину за законом відповідно до приписів Цивільного Кодексу УРСР 1963 року (а.с. 17-20).

В зв`язку з викладеним протягом строку прийняття спадщини за померлою ОСОБА_2 позивач добросовісно вважала, що він не має спадкових прав на будь-яке майно спадкодавця, оскільки не є спадкоємцем за законом, а про існування заповіту не здогадувалася.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК (2003 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, оскільки спадщина відкрилась 15 грудня 1995 року, тобто до 01.01.2004 року, тому до даних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР у редакції від 18.07.1963 року.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 550 ЦК УРСР передбачено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 24.06.83 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» (із змінами та доповненнями від 25.12.92) передбачений ст.549 ЦК Української РСР шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску.

Касаційний цивільний суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 зазначив, що «Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.»

Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/5757/23 дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке: - необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; - втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини.

Щодо відзиву відповідача, суд зауважує, що посилаючись на постанови ВС від 16.08.2023 у справі №758/13293/18 та від 20.09.2023 №638/16540/20 відповідач зазначає, що у цих постановах викладено висновок про те, що «необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця, про наявність заповіту самі по собі не є поважними причинами пропуску строків для прийняття спадшини». Однак в постанові ВС від 16.08.2023 у справі №758/13293/18 зазначено протилежне: « Норми частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.» , а в постанові від 20.09.2023 №638/16540/20 досліджується питання, чи є поважною обставиною необізнаність спадкоємця першої черги про смерть спадкодавця. Позивачами у вказаних справах є спадкоємці першої черги за законом.

Щодо висновків постанови ВП ВС від 26.06.2024 у справі №686/5757/23, зокрема, у відзиві зазначається, що «вказано постановою підтверджено, що багаторічна бездіяльність спадкоємця виключає можливість поновлення строку на прийняття спадщини, оскільки це порушує баланс між приватними інтересами особи та публічним інтересом у стабільності майнових відносин». Насправді вказана постанова підтверджує усталену правову практику, відповідно до якої не може бути визнана поважною така причина пропуску строку прийняття спадщини спадкоємцем першої черги, як незнання про складений на його ім`я заповіт. Також у відзиві відповідач посилається на нібито існуючу в цій же постанові правову позицію про те, що «принцип правової визначеності не допускає відновлення спадкових прав особи після тривалого часу, якщо це призводить до перегляду завершених майнових правовідносин та порушує публічний інтерес». Однак вказана постанова, зокрема п.58 містять абсолютно іншу правову позицію: «58.Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців -в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.» Тобто, не допускається саме безпідставне надання додаткового строку (ч.3 ст.1272 ЦК України) або продовження строку на прийняття спадщини (ст.550 ЦК УРСР 1963р.). Жодним нормативно правовим актом, жодною постановою касаційної судової інстанції не обмежені строки звернення спадкоємця до суду та не визначено поняття «надмірно тривалої» бездіяльності спадкоємця, а також не визначено, що «надмірно тривале» неприйняття спадщини спадкоємцем є самостійною достатньою підставою для відмови у позові про продовження строку прийняття спадщини.

В даному випадку позивачем не оспорюється наявність майнового інтересу Зіньківської міської територіальної громади, саме тому Зіньківська міська рада визначена відповідачем у спорі про продовження строку прийняття спадщини за ОСОБА_2 . Однак спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 в силу вимог ст.555 ЦК УРСР, ч.2 1277 ЦК України та абз.2 п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не може бути визнана відумерлою спадщиною, оскільки відкрилася раніше 01 липня 2003 року. Крім того, стверджуючи про відумерлість спадщини ОСОБА_2 , відповідач відповідне судове рішення не надав.

Щодо балансу між приватним інтересом позивача та публічним інтересом громади позивач зауважує наступне: Право на звернення до суду з метою продовження строку прийняття спадщини - законне право особи, яка не є спадкоємцем за законом та дізналася про існування заповіту з пропуском встановленого строку на прийняття спадщини з незалежних від неї причин. Цивільний кодекс УРСР та Цивільний кодекс України допускають захист інтересів спадкоємця судом шляхом встановлення додаткового строку на прийняття спадщини або продовження строку прийняття спадщини (ст.550 ЦК УРСР). В той же час відповідач користується нерухомим майном спадкодавця близько 30 років та отримує доходи від його використання у вигляді орендної плати за землю. Предметом спору у даній справі є продовження строку прийняття спадщини, а не стягнення з територіальної громади доходів, отриманих від використання спадкового майна. Відтак, втручання у майнові інтереси територіальної громади за таких обставин не є надмірним або непропорційним та обумовлено захистом законних інтересів спадкоємця.

Щодо поважності причини пропуску встановленого строку на прийняття спадщини: Спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 не заводилася, заповіт посвідчено секретарем Сватківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, а померла ОСОБА_2 в с. Удовиченки Зіньківського району Полтавської області. Не будучи спадкоємцем за законом за ЦК 1963 року та не здогадуючись про існування заповіту, позивач не вчиняла активних дій по прийняттю спадщини у шестимісячний строк, оскільки не припускала і не могла припустити, що може бути спадкоємцем за заповітом. Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування.

Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання (постанови КЦС ВС від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17, від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20). Заперечення відповідача проти позову в частині «створення небезпечного прецеденту для інших справ про відумерлу спадщину» є неспроможними, оскільки в даному випадку спадщина не є відумерлою, а в Україні не існує прецедентної системи цивільного судочинства.

Причиною пропуску позивачем строку для прийняття спадщини стала відсутність будь-якої інформації щодо наявності заповіту на ім`я позивача до півроку з дня смерті спадкодавця ОСОБА_2 не отримала, що є підставою звернення з цією заявою до суду.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є поважними, бере до уваги також той факт що інших спадкоємців які б прийняли спадщину немає, тому позов слід задовольнити і визначити позивачу ОСОБА_1 додатковий строк для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного та керуючись ст.1272 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 189-200, 210, 247, 258-259, 263-268 , 280 -285 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради про продовження строку на прийняття спадщини - задовольнити.

2.Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_2 , строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Удовиченки Полтавського (раніше Зіньківського) району Полтавської області, терміном три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

СуддяО. В. Ситник