Рішення № 137530191, 15.06.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/130/26

381/7275/25

Заочне Рішення

Іменем України

15 червня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Встановив:

У грудні 2025 року представницею товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (далі, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 4 031,34 грн. з ОСОБА_1 (далі, відповідач).

За змістом заявлених позовних вимог стверджується про те, що 02.05.2020 між акціонерним товариством «ОТП БАНК», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір № 2030113890.

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 3 599,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, комісію на умовах та у порядку, визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачем кредиту, нарахованих процентів та комісії, однак у вказаний термін відповідач кредитні кошти не повернув, проценти, комісію не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

В подальшому, відбулась заміна сторони кредитора в кредитному зобов`язанні внаслідок укладення договору факторингу № 20/08/21 від 20.08.2021 між АТ «ОТБ БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС».

Згідно тверджень представниці позивача, станом на дату подання позову, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 2030113890 від 02.05.2020 становить 4 031,34гривня та включає: заборгованість за тілом кредиту 3 599 гривень,заборгованість за відсотками (процентами) 0,46 копійок, заборгованість за комісією 431,88 гривня.

Зазначені вище суми представниця позивача просить стягнути з відповідача в примусовому порядку, а також стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривні та 3 000 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору, клопотання представниці позивача задоволено та витребувано від АТ «ОТП БАНК» інформацію: - розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів по рахунках боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 2030113890 від 02.05.2020, продукт (POS).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, витребувані докази були надані АТ «ОТП БАНК» повністю, а саме надано: - виписку по рахунку, який був відкритий для погашення боргових зобов`язань за кредитним договором № 2030113890 від 02.05.2020. відомості про надходження коштів на цей рахунок

Також, АТ «ОТП БАНК» надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2030113890, станом на 20.08.2021.

В судове засідання представниця позивача, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з`явилася, представниця позивача в прохальній частині позову просила провести розгляд справи без участі представника ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», позовні вимоги підтримують, просила позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує (а. с. 10-11).

З урахуванням того, що судом не визнавалась обов`язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представниці позивача.

В судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, повторно не з`явився, конверти з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою повернулися без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подав, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п. 2 ч . 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і дату проведення судового засідання, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

З урахуванням належного повідомлення учасників судового розгляду про час і дату проведення судового засідання, суд, керуючись приписами частини 1 статті 233 ЦПК України, вирішив проводити судовий розгляд без участі представниці позивача та відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись приписами статті 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи та ухвалює заочне рішення.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ознайомившись зі змістом позову та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Зокрема, судом встановлено, що 02.05.2020 між акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2030113890, з додатком (а. с. 22-23, 24).

За змістом пункту 1.1, 1.2 договору, сума кредиту складає 3 599 гривень, строк повернення кредиту до 02.03.2021, зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 0,01 % річних та зі сплатою комісії за управління кредитом у сумі 3 % річних від суми кредиту щомісячно.

Обставини щодо надання грошових коштів відповідачу, як позичальнику, підтверджується службовим чеком від 02 травня 2020 року, специфікацією до кредитного договору, видатковою накладною від 02 травня 2020 року, рахунком-фактура від 02 травня 2020 року. Зазначений службовий чек та видаткова накладна містить вказівку, що вартість придбаних товарів на 4 099 гривень, додатково в службовому чеку зазначено, що за товар сплачено 500 гривень готівкою, 3 599 гривень кредит. (а. с. 31-34).

Отже, первісним кредитором виконані умови щодо надання коштів, а саме за вказівкою відповідача здійснення оплати товару за рахунок цих коштів.

Внаслідок того, що відповідачем не виконані умови договору щодо повернення суми боргу, сплати процентів і комісії, виникла заборгованість, яка згідно тверджень позивача, становить 4 031,34грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 3 599,00 грн.; заборгованості за процентами 0,46 грн.,заборгованості за комісією 431,88 грн.

З наданої АТ «ОТБ БАНК» інформації вбачається, що АТ «ОТБ БАНК» на ім`я ОСОБА_1 був відкритий рахунок № НОМЕР_2 для погашення боргових зобов`язань за кредитним договором № 2030113890 від 02.05.2020, а також надано розрахунок заборгованості, який об`єктивно підтверджує обставини щодо виникнення боргу та складові такого боргу. Інформації щодо погашення заборгованості за кредитним договором не надано.

Відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору № 2030113890 від 02.05.2020 року з додатком та погодження істотних умов цього договору.

Відповідач не заперечував факт оплати придбаних ним товарів за рахунок кредитних коштів.

А отже, судом встановлено, що за рахунок кредитних коштів було оплачено придбаний відповідачем товар. Про придбання товару в кредит зазначено в копії службовому чеку, долученого до матеріалів позовної заяви (а. с. 33).

Про придбання товару в кредит зазначено також в специфікації до кредитного договору (а. с. 34).

Відповідач існування зазначених обставин не заперечує.

Судом встановлено, що в подальшому був укладений договір факторингу № 20/08/21 від 20 серпня 2021 року, згідно з яким право вимоги за кредитним договором № 2030113890 від 02.05.2020 перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», позивача у справі (а. с. 36-44).

Додатками до договору є акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників (а. с. 13, 15).

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт укладення зазначеного договору та переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за кредитним договором № 2030113890 від 02.05.2020.

На підставі цього договору до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги за кредитним договором від 02 травня 2020 року № 2030113890.

Відповідач не надав заперечень щодо чинності зазначеного договору та не заперечував обставин щодо переходу права вимоги до позивача, як нового кредитора.

З урахування встановлених вище обставин, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні правові норми.

Суд вважає, що спірні правовідносин сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, необхідною умовою для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що договір є підставою для виникнення прав та обов`язків, правомірність договору, як двостороннього правочину презюмується, а заміна сторони договору може бути здійснена внаслідок відступлення права вимоги, в тому числі під час укладення договору факторингу.

З урахування встановлених обставин справи та наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», як до нового кредитора, перейшли права та обов`язки у зобов`язанні, що існує в межах кредитного договору, і позивач має достатні підстави для стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором № 2030113890.

Суд, надаючи оцінку зазначеному розрахунку, приходить до висновку про його часткову обґрунтованість, зокрема, в частині визначення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Разом із тим, суд не погоджується з наявністю підстав для стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Зокрема, в пункті 1.1 кредитного договору № 2030113890передбачена можливість нарахування комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3 % щомісячно.

При цьому, в договорі не конкретизовано вид та перелік послуг, за які передбачається нарахування комісії.

В додатку № 1 до договору міститься графік платежів, згідно з яким, передбачено нарахування комісії за інші послуги банку (додаткові послуги банку за обслуговування), однак не конкретизовано, в про які саме послуги йде мова.

При цьому, Конституційний Суд України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВП ВС від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, підтримано висновки КСУ з приводу того, що споживач є слабшою стороною.

Далі, в межах цієї цивільної справи суд вважає, що до спірних правовідносин може бути застосованим принцип Contra proferentem, а зміст укладеного сторонами спору кредитного договору повинен тлумачитись проти того, хто запропонував відповідну редакцію договору.

Оскільки редакція договору запропонована банком, як кредитодавцем, саме він повинен нести ризики, що пов`язані з нечіткими та неповними формулювання, викладеними в договорі.

Відтак, не зазначення в договорі виду та переліку послуг, за які передбачено нарахування комісії, покладає на банк виправданий ризик неможливості стягнення зазначених сум у випадку порушення позичальником умов договору.

Далі, згідно правової позиції, висловленої у Постанові ВС від 31 серпня 2022 року пл. справі № 202/5330/19, не зазначення в кредитному договорі додаткових та супутніх послуг за які може бути нарахованою комісія, призводить до неможливості стягнення заборгованості за платежами з комісії в примусовому порядку.

Далі, згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) передбачалось включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тому, суд не заперечує можливість нарахування комісії, як такої, однак стверджує про те, що в кредитному договорі чи в інших документах, підписаних позичальником, як споживачем, має бути деталізований вид та перелік послуг за які передбачено нарахування комісії.

Правова позиція щодо відсутності підстав для стягнення комісії за обслуговування кредиту за кредитним договорами, укладеними з АТ «ОТП Банк» висловлена в Постанові Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 755/15727/24.

В межах цієї цивільної справи суд визнає зазначену правову позицію релевантною.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 599,46 гривень, що включає: заборгованість за тілом кредиту 3 599 гривень, заборгованості за процентами 0,46 копійок.

Далі, позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 гривень.

На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи надано договір № 43453613/1 про надання правничої допомоги від 25.08.2025, з додатковою угодою № 2030113890від 14.11.2025, акт № 20308113890 про підтвердження факту надання правничої допомоги від 14.11.2025, детальний опис наданих послуг від 14.11.2025 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 17-21, 54, 14, 16, 64).

Аналізуючи існування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесеним ним витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належним чином, однак, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, стягує понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки вимоги задоволені на 89 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 670 гривень.

Далі, у відповідності до приписів статті 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 155,93 гривень (2 422,40 гривні х 89 %).

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2030113890 від 02.05.2020 у сумі 3 599,46 гривень, що складається з заборгованості за тілом кредиту 3 599 гривень, заборгованості за процентами 0,46 копійок.

В інші частині заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» 2 670 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» 2 155,93 гривень, як компенсацію витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.